USD 26.63 26.73
  • USD 26.63 26.73
  • EUR 31.20 31.35
  • PLN 6.74 6.80

Унікальний проект у Луцьку: «Караїмські шляхи» на давніх світлинах

Нечисленний, але гордий народ, розпорошений по світу незбагненними трагічними поворотами історії, який дав людству видатних духовних провідників, науковців, інтелектуалів, літераторів, громадських діячів, доля якого важка і така надихаюча, – це караїми.

Унікальний культурно-історичний проект «Луцьк – багатокультурне місто», ініційований Генеральним Консульством Республіки Польща у Луцьку, розпочав свою роботу 12 квітня презентацією «Karajjołłary - Караїмські шляхи» у Галереї мистецтв Національної спілки художників України - знайомством саме з цією національною спільнотою, яка внесла величезний вклад в культурну, історичну, наукову минувшину нашого міста.

На відкритті виставки стародавніх світлин караїмських родин були присутні працівники Генерального Консульства РП, автори і організатори події, нащадки луцьких караїмів, представники міської ради, історики, краєзнавці, журналісти, мистці, студенти.
Спеціально заради цієї події до Луцька завітали гості з Вроцлава та Варшави – голова Спілки польських караїмів Маріола Абковіч, магістр кафедри орієнтології Варшавського університету Анна Сулімовіч, доктор гуманітарних наук Ягеллонського університету Міхал Роберт Немет, голова фонду «Караїмська спадщина» Адам Йозеф Дубінські, член правління Спілки польських караїмів Александр Кобєцкі, президент фонду «Караїмська спадщина» Андреас Моравітц.
Майже всі вони – члени родин луцьких караїмів, які проживали свого часу у нашому місті до еміграції до Литви і Польщі. На презентації проекту зустрілися науковці з Східноєвропейського національного університету імені Лесі України, гості з Рівного і Тернополя.

Краєзнавець, автор відомого дослідження «Караїми на Волині. Штрихи до портрета загадкового народу» Володимир Шабаровський поділився своїми останніми розробками «караїмської теми».
Неповторні у своїй щирості унікальні світлини 1864-1950 рр. з домашніх архівів караїмських родин у Польщі, Франції і Литви – це лише частина того, що вдалося забрати з собою караїмам в період репатріації зі східних земель Речі Посполитої. На пожовклих фотографіях з обірваними кутиками – портрети родин, друзів, на них зафіксовані важливі події з їхнього життя, щоденні справи, товариські зустрічі, сімейні урочистості, праця і відпочинок. З відбитків на оздобленому штивному картоні на нас дивляться причепурені пані і панове, ставні військові і студенти, панянки з вишуканими зачісками і малеча у святковому вбранні. Біля кожної світлини – імена та прізвища, дбайливо збережена і зафіксована нащадками пам'ять про свій рід, про свій народ. Представлена експозиція присвячена давнім караїмським поселенням: Галичу, Луцьку, Тракаю і Вільнюсу.

Лиш три зорі на темну ніч,

А більш нема і не шукай.

Горить плеяда із трьох свіч –

То сяють Галич, Луцьк, Тракай.

А злі вітри несуть пітьму,

Проміння хочуть загасить.

Душа страждає і йому

Наснаги хоче уділить.

(«Караїмські зорі», автор – видатний караїмський письменник, громадський діяч Олександр Мардкович з Луцька, переклад з караїмської Володимира Шабаровського. Далі цитується цей вірш).

Предки сучасних караїмів фотографувалися багато і охоче. Це і аматорські фото 30-х років ХХ століття, і світлини, зроблені у ательє в Вільно, Ковно, Санкт-Петербурзі, Москві, Томську, Києві, Варшаві… Обставини змушували караїмів постійно подорожувати з місця на місце, як правило – не з власної волі. Фото фіксували риси близьких людей, зберігали спогади про важливі події.
У своїй лекції «Діяльність і культура караїмів» Анна Сулімовіч описала основні віхи у житті свого народу, його історичне коріння і особливості віровизнання, міста і країни, які ставали тимчасовою домівкою для караїмів. Родина пані Анни походить з Деражного, а справою її життя стало ґрунтовне наукове дослідження історії караїмського етносу, збереження та поширення культурної спадщини її предків.
Де сила-міць громад людських?

Спитай на цвинтарі в могил.

В книжках лишилась гордість їх,

Та міль оберне все на пил.

Де караїмська сила? Де?

Як знести труднощі життя?

Душа – мови сито: що ввійде,

В діру стече без вороття.

Правнук видатного караїмського поета Сергія Рудковського з Луцька, доктор гуманітарних наук Ягеллонського Університету (Краків) Міхал Роберт Немет представив у місті, де жив його талановитий прадід, публічну лекцію з історичного мовознавства «Караїми в мові слов’ян. Слов’янські впливи на мову луцьких та галицьких караїмів».
Це є дослідження взаємовпливів і взаємопроникнення мов караїмів та мов слов’янських спільнот, які спільно проживали і щоденно контактували між собою в ті часи на території Луцька, а також особливостей функціонування діалектів, якими розмовляли караїми в залежності від регіону свого проживання. Мовні розвідки можуть привести до несподіваних знахідок: пан Міхал описав особливості караїмських прізвищ, які склалися під слов’янським впливом, і навпаки – якими є ознаки впливу мови караїмів на українську мову. До слова, сама назва етносу походить від давньоєврейського кореня кара (означає читати) – того ж кореня, що і назва священної для мусульман книги Коран. Слово караїми з гебрайської мови перекладається як читці. Та, на жаль, як мова кожного бездержавного народу, караїмська перебуває під загрозою зникнення. Деякі її діалекти вважаються зниклими назавжди. Живе лише та мова, яку передають у формі живого спілкування від батьків до нащадків.

Щодня карай в полоні мрій,

Він прагне світла у пітьмі,

Та ні просвітку, ні надій,

Зостались мрії лиш самі.

Лиш три зорі, більш не шукай,

Більш не знайти хоч ще якусь.

То світять Галич, Луцьк, Тракай,

То сяють Галич, Луцьк, Тракай.

Для кожної людини важливе місце народження і життя її батьків, дідів, прадідів. Сенсом життя Маріоли Абковіч – онуки Рафала Абковіча, останнього газана луцької кенаси – стала діяльність Спілки польських караїмів. У своїй презентації «Сьогодення польських караїмів» пані Маріола розповіла про ту величезну самовіддану працю, яку здійснює сучасна спільнота польських караїмів, пов’язаних родовими історіями з Луцьком, Галичем, Тракаєм, Вільнюсом та ін., аби зберегти власну національну самобутність і не втратити зв'язок поколінь.

Незважаючи на свою територіальну розрізненість, караїми підтримують тісні контакти між собою. Традиційними є зустрічі – з’їзди, куди приїжджають караїми з України, Росії, Литви, інших країн Європи і Америки. Активно ведеться видавнича діяльність та популяризація культури караїмів – це випуск часописів Awazymyz, Almanach Karaimski, укладання словників, друк книжок та інформаційних матеріалів, а також створення електронного архіву. Караїмська молодь залучається до вивчення рідної мови – для цього створена літня школа у Тракаї.

Танцювальні колективи караїмів Литви і Польщі Sanduchacz і Dostłar беруть участь у зустрічах караїмів, популяризують народну музику і танець у Європі. Спілка польських караїмів співпрацює з іншими культурними, громадськими, навчальними громадами і установами.

Особлива увага приділяється догляду за кладовищами караїмів у всіх тих регіонах, де такі є. Пам'ять нащадків – запорука виживання цілого народу.

Власне, проведення проекту «Караїмські дороги» – це одна частина величезної роботи караїмів задля збереження власної ідентичності. Відвідання історичної частини Луцька – вулиці Караїмської – стало наступною подією перебування гостей-караїмів з Польщі. Надзвичайно живу, цікаву, наповнену реальними людськими історіями і іменами екскурсію для нащадків луцьких караїмів та всіх охочих провели луцькі краєзнавці, журналісти Олександр Котис та Оксана Штанько. Екскурсанти побували у місці проживання луцьких караїмів, побачили ті споруди, які збереглися, хоча не в такому автентичному вигляді, яким пам’ятали б їх караїми.
Історичні факти екскурсії Олександра і Оксани перепліталися з спогадами і доповненнями Анни Сулімович, Маріоли Абковіч. Побували на місці караїмської кенаси, котра, на жаль, була знищена пожежею. Дійсно, збереглося дуже мало історичних пам’яток, пов’язаних з життям караїмської спільноти. Відповідальність лучан перед сучасними караїмами – не дати часу і людям стерти те, що все ще нагадує нам про одну з національних громад, яка жила в Луцьку, працювала і розбудовувала наше рідне місто.
Виставка давніх світлин караїмів «Karajjołłary - Караїмські шляхи» щойно розпочала свою роботу і триватиме до 26 квітня у Галереї мистецтв НСХУ, вул. Лесі Українки 24а. Чекаємо на вас щодня (крім понеділка, вівторка) з 11 год. до 17 год. Вхід – вільний.

Автор: Марія Пилипчук
Луцька кенаса
Луцька кенаса
Луцька кенаса, інтер’єр
Луцька кенаса, інтер’єр
караїмські діти в Луцьку
караїмські діти в Луцьку
караїмське кладовище
караїмське кладовище
помешкання хазана
помешкання хазана
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 5
ФигВам Показати IP 13 Квітня 2016 13:10
В 70-е годы в Луцке жило около 3 тысяч караимов. После провозглашения "нэзалэжности" в ожидании вот-вот свалящегося на них "счастья" все они уехали. Сейчас в Луцке караимов нет. К чему эти дешевые понты с такими вот проектами?
цікаво до ФигВам Показати IP 13 Квітня 2016 20:08
ви можете надати джерела такої інформації?
lol до ФигВам Показати IP 5 Травня 2017 09:56
Про які 3 тисячі караїмів у Луцьку може йти мова, якщо за переписом 1970 р. їх налічувалося 2596 по всій Україні, а у 1979 р. - 1845? У міжвоєнний час у місті було близько 60(!) караїмів, а після Другої світової залишилися одиниці.
мокша Показати IP 13 Квітня 2016 20:16
Таварищь, в серии етих высавок будет выставка и про рускую нац меншину в Луцке. Не печалься тебья помнят и бдят.
студент Показати IP 14 Квітня 2016 05:27
Совкові краєзнавці не спіть!!!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus