Волинянка – власниця унікальної рукописної збірки творів Шевченка

Ганна Каліщук зі Старої Вижівки є власницею факсимільного видання збірки Тараса Шевченка «Три літа», що вийшла у видавництві «Наукова думка» 1966 року, інформує «Слово Волині».

- Під час арешту Кобзаря 5 квітня 1847 року жандарми відібрали в Тараса Григоровича всі папери і цей рукописний збірник, - розповідає Ганна Каліщук.

– За вміщені в ньому революційні твори Микола І покарав геніального поета засланням у солдатчину і суворо заборонив писати та малювати.

До рукописної збірки Шевченко переписав свої твори періоду трьох літ – 1843-1945-го. Це альбом-folio на 106 аркушах жовтуватого кольору, погано виробленого, в простій картонній темно-зеленій оправі. Автор любовно оформив збірку, окремі заголовки виконано в стилі каліграфічного півуставу другої половини ХVІІ століття.

- На форзаці альбому та на його титульній сторінці є кілька ескізів олівцем, - розгортає книгу Ганна Карпівна. – Тут зображено пророка, чабана, кілька карикатур. Серед останніх виразно виділяється шарж: пихатий жандармський офіцер. Ця збірка розрахована на нелегальне, таємне поширення в рукописних списках. До неї увійшли такі твори, як «Чигирине, Чигирине», «Розрита могила», «Наймичка», «Сон», «Кавказ», «Сліпий», «І мертвим, і живим, і ненародженим», «Єретик» та інші, добре відомі читачеві.

Аркуші альбому списані з обох боків. На кожній сторінці простим олівцем відкреслено широкі поля. У віршах зовсім небагато авторських виправлень чорнилом і олівцем.

Альбом «Три літа» має трагічну історію. Збірка віршів десятиліттями перебувала в сховищах Третього відділу канцелярії його величності, де пильно вивчалася чиновниками, а далі – в архіві департаменту поліції.

- Сторінки книги були старанно прошиті, пронумеровані, опечатані сургучною печаткою, - розповідає співбесідниця. – Після революції 1905 року Шевченкові автографи були передані в один із чернігівських музеїв, але широкого доступу до них не було. Після революції 1917 року збірка «Три літа» була передана у відділ рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

- У збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки», виданій у Лейпцігу 1858 року, - продовжує Ганна Карпівна, - редактор написав, що поезії Кобзаря - це вираження всенародних сліз, що накипіли, «не він плаче про Україну – вона сама плаче його голосом». І з цим не можна не погодитися.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---