Кого породила так звана православна хода УПЦ МП

Сон розуму, який породжує чудовиськ. Без Табу спробувало проаналізувати природу так званої хресної ходи УПЦ МП, що сколихнула український інформаційний простір та, власне, персон, які до того причетні. А ще раніше політолог Віктор Небоженко заявив, що це чиста провокація спецслужб Росії, яка має не так релігійне, як політичне забарвлення і слугуватиме для картинок кремлівських ЗМІ.

Український письменник Андрій Курков водночас прокоментував, мовляв, варто піти на неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону, щоб з іконами в руках не пускати російські танки і військових.

"Ківалов і Труханов благословили ще один хресний хід на Київ. Цього разу - з Одеси. Тепер, я сподіваюся, коли усі ці колони зустрінуться і зіллються в одну, то підуть далі на Москву, благати її про мир і припинення війни. А ще краще - нехай вони дійдуть до неконтрольованої частини українсько-російського кордону, стануть уздовж межі пліч-о-пліч і з іконами в руках й не пускатимуть через неї танки, гармати і антихристів з військовими квитками", - написав Курков.

Натомість Без Табу аналізує: якщо б так званої хресної ходи за участю прихильників УПЦ МП не було, то її варто було б влаштувати хоча б з однієї причини: люди, що дивляться на світ через рожеві окуляри, повинні побачити усіх тих кадаврів, яких українське суспільство наплодило за двадцять п’ять років незалежності в тому числі через бездіяльність та байдужість сірих мас. З’явилося чимало типажів, які не те що втратили страх перед будь-якою ідеально працюючою системою, а навіть не знали цього страху. У адекватній реальності їхнє існування було б просто неможливим.

Так, наприклад, нікому не довелося б мати справу з високопосадовцем зі спецслужб Юрієм Тандітом, який останні кілька років вперто намагається виставити себе на публіці ягням, хоча насправді, пише видання, ним точно не є. Після ідеологічно правильних публічних вчинків люди починають вірити в його показову набожність, але це лише примара, красивий образ, створений професіоналами.

Нагадаємо, Тандіт не підтвердив наявність фактичних провокацій, які б трактувалися як загроза для цілісності України. На його думку, для провокацій з боку іноземних спецслужб можна використати будь-який привід. Однак радник Голови СБУ зазначив: «Потрібно розрізняти питання повязані з вірою, і питання повязані зі спецопераціями, які можуть проводити російські спецслужби».

У цьому контексті переконливо Юрій Тандіт запевнив: «Істинні віряни дуже патріотично налаштовані, тому що за всіма християнськими канонами потрібно приймати ту владу, яка є. Я говорю про сьогоднішній день. Серед тих християн, які ходять у УПЦ МП, є багато людей, які захищають Україну зі зброєю в руках, які на Сході борються за цілісність нашої країни. І серед священиків я зустрічав багато людей, які не згодні з політикою Російської Федерації».

Пан Тандіт демонструє сильну руку / сторінка радника голови СБУ на facebook

Насправді ж, ідеться на сторінках Без Табу, Тандіт виявляється звичайним кон’юнктурником, що готовий працювати на будь-яку владу за тридцять срібників. Про це краще за все говорять його слова: "Справжні віруючі налаштовані дуже патріотично, тому що за усіма християнськими канонами треба приймати ту владу, яка є зараз". Ірландців, скажімо, ця сентенція дуже розсмішить, а типовий представник українського плебсу може охоче кивнути головою у відповідь – сильна рука, мовляв, завжди потрібна будь-якій нації.

Без Табу продовжує: Не довелося б мати справу і з політиком у другому поколінні на прізвище Вілкул, який на ділі, а не на словах виявився не просто маргіналом, а злочинцем, який заради кількох хвилин повноцінної влади готовий привести на рідну землю нищівну ворожу силу. Він цілком охоче спілкується (і не просто спілкується, а із задоволенням проводить час) з шизофренічним імперцем, який вважає, що Україна як держава не має права на існування, а її територія має бути по-братськи розділена між Польщею та Росією. І не лише спілкується, а й використовує ворогів української держави в якості агітаторів, як це було на минулорічних місцевих виборах. Олександр Вілкул - один зі спонсорів та ідейних керівників маршу на Київ

Вілкул-молодший навіть цю дивну ходу парафіян УПЦ МП очолив виключно заради того, щоб дати зрозуміти іншим ворогам держави: в разі їхньої перемоги він готовий узяти на себе керівну роль у будь-якому великому почині. Не розуміє політик у другому поколінні лише одного – реальні владні фігури від таких, як він, позбавляються дуже швидко, одразу ж після своєї перемоги на потрібному фронті.

Не довелося б сваритися на псевдожурналіста, якого колись вважали ледве не еталоном телевізійника, а зараз поважаюча себе людина навіть руки йому не подасть з міркувань особистої гігієни. Навіть не будемо називати її прізвища, хоча всі й так здогадались, що це Піховшек. За маскою професіонала завжди ховався навіть більший кон’юнктурник, ніж згаданий вище Тандіт. Ідеолог маршу / фото - УП

Він охоче співпрацював з КДБ у часи пізньої перебудови, на папері будучи молодим та прогресивним журналістом. Він охоче приймав участь у написанні брудної та неправдивої за змістом публіцистики, бо замовник платив добре, а гроші не пахнуть. Він майже перетворив службу новин одного з провідних на той час телеканалів країни на "лайфньюс" задовго до того, як це стало модним – чого не зробиш заради того, щоб потішити "червоного директора", який міцно вчепився у президентське крісло?

Найбільш показовим у цьому плані був бойкот, який оголосили горе-журналісту за часів правління Ющенка – навіть у представників однієї з найдавніших професії є певний кодекс честі, який порушувати не можна. Але зараз послуги спеціаліста з промивання мізків знову знадобилися ворогам держави.

Тим не менш, найстрашнішим є типаж, що був породжений ще до здобуття незалежності та не втратив відчуття страху. Мова про псевдовіруючих та персонажів, які звикли на рівні підсвідомості відчувати за спиною КДБ навіть там, де його нема – цих представників підвиду soveticus vulgaris нещодавно майже ідеально описала Оксана Забужко.

Ці люди живуть за принципом, який всмоктали ще з материнським молоком: не треба виділятися з юрби, треба повторювати за юрбою, якщо не хочеш негативних змін у своєму житті. Раніше вони послідовно засуджували тих, хто ходить до церкви щонеділі та хрестить своїх дітей, бо саме такою була напівофіційна позиція неіснуючої вже держави.

Нині вони у масовому порядку перетворилися на "віруючих" і щонеділі ходять до церкви, причому роблять це максимально показово та публічно – дивіться, мовляв, я пішов до церкви, я такий, як усі! При цьому подібним псевдовіруючим ніщо не заважає плутати Антонія Печерського з Феодосієм Чернігівським та Покрову зі Спасом. Головне – не виокремлюватися з юрби. Як не дивно, але саме таких персонажів дуже багато серед учасників так званої хресної ходи під егідою УПЦ МП.

Усе це насправді лякає. Бо насправді навіть атеїсти є більш щирими, ніж "православні мимоволі", якими рухає страх бути не такими, як усі. Історія доводить, що саме за рахунок подібних сірих мас найчастіше приходять до влади тоталітарні режими. І тому боятися варто навіть не якихось там дрібних провокації у Києві під час завершення ходи, а чогось більш глобального – бажання зливатися з юрбою є такою ж заразною болячкою, як і дурість. Тому не варто дивуватися перманентним успіхам на виборах політичних сил, що так чи інакше демонструють прояви "сильної руки" – за дивним збігом обставин саме ці партії намагаються зобразити свою причетність до ходи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---