USD 39.75 40.05
  • USD 39.75 40.05
  • EUR 39.85 40.30
  • PLN 9.72 9.98

Який світ будує Путін, - огляд ЗМІ

5 Квітня 2014 10:21
Як вплине ситуація в Україні на геополітичний розклад, інформує "Кореспондент".

Енергетична безпека після Криму - The National Interest

Криза на Україні змусила Європу не без підстав побоюватися можливих перебоїв з поставками російського газу, пише американське видання.

Зараз ЄС отримує від Росії приблизно 30% споживаного ним газу, і більше половини цих поставок здійснюється через територію України. З подібною залежністю потрібно щось робити, і чим швидше, тим краще. Зараз європейські лідери виробляють енергетичні стратегії, що дозволяють компенсувати потенційну втрату російського газу в довгостроковій перспективі. На цьому тлі важливими партнерами Європи в сфері енергетичної безпеки виглядають дві країни - Туреччина і Азербайджан, вважає видання.

Млява реакція ринку на дії Росії - Quartz

Всі основні американські і європейські індекси рухалися вгору на цьому тижні. Московський індекс ММВБ (Micex), що опустився в лютому вниз після агресії Володимира Путіна в Криму, в останні три тижні демонструє впевнене зростання, пише американське видання.

Млява реакція ринку відображає позицію Москви: після Криму на підлозі виявилося трохи крові, але давайте рухатися вперед. Можна зрозуміти, чому ці люди, що мають стосунок до грошей, займають подібну позицію. Путін вже отримав Крим. Після того, як він продемонстрував серйозність своїх намірів, російські війська на кордоні з Україною є всього лише засобом на переговорах для досягнення певних переваг як всередині країни, так і за її межами. Поки російські війська не перетнуть кордон, американський президент Барак Обама навряд чи буде розширювати санкції і включати в них блокаду російської промисловості і подальше заморожування активів. Але чи правий Путін і ці західні інвестори? - пише видання.

Про російську демографію - Forbes

У журналі Vanity Fair недавно була опублікована досить дивна стаття Морін Орт, в якій стверджується, що триваюче жахливе становище з демографією в Росії є "вкрай неприємною темою, і Володимир Путін намагається відвернути від цього питання увагу жителів Росії", пише американське видання.

У статті наводяться різного роду вибіркові дані, а ще в ній рясно представлені думки цілої низки відомих своїм песимізмом американців, але в основному там говориться про те, що ситуація на демографічному фронті погіршується, і що Путін змушений вдаватися до все більш відчайдушних і ризикованих авантюр, щоб не дати людям це помітити. Це ще один залп з арсеналу на тему "все в Росії гниє і розкладається". Якщо строго дотримуватися фактів, то слід сказати, що Володимир Путін постійно говорить про демографію. Зазвичай демографічний "аналіз" Путіна є самокорисливою розмовою, характерною для будь-якого політика (тобто, йдеться про привітання самого себе щодо недавніх поліпшень в області народжуваності), однак ідея про те, що він навмисне організує якусь кампанію по замовчуванню жахливих тенденцій в області народонаселення, просто не відповідає дійсності, зазначає видання.

Метання Меркель - Die Welt

Близько половини німців виступають за посередництво між Росією і НАТО, демонструючи тим самим певною мірою антизахідні настрої. Але той, хто хоче співпрацювати з Путіним, повинен міцно стояти в західному блоці. Були часи, коли Німеччина не була зацікавлена ​​в компромісах і посередництві. Ці часи завершилися жахливими подіями у Другій світовій війні. Тепер, здавалося, весь світ має радіти тому, що більша частина німців вже не тверда, як сталь. Німці все більше хочуть, щоб Німеччина брала на себе роль посередника в конфліктах, пише німецьке видання.

Але те, що так добре звучить, насправді далеко не так. Якщо сьогодні половина німців хоче бачити Німеччину в ролі посередника між Росією і Заходом, то під цим мається на увазі щось інше - частковий вихід із західного блоку. Оскільки в нього вже входять і Польща, і балтійські країни, його краще називати вільно-демократичним блоком, зазначає видання.

Світ Путіна - Project Syndicate

Тепер Захід живе у світі Путіна. І це не тому, що Путін правий, або тому що він сильніший - це тому, що він бере на себе ініціативу. Путін "дикий", в той час як Захід "обережний". Хоча європейські та американські лідери і визнають, що світовий порядок переживає драматичні зміни, вони не можуть сповна зрозуміти їх. Вони залишаються перевантаженими трансформацією Путіна від генерального директора корпорації Росія в національного лідера на ідеологічному паливі, який не зупиниться ні перед чим заради відновлення впливу своєї країни, пише американське видання.

Міжнародна політика може бути заснована на договорах, однак функціонує вона на основі раціональних очікувань. Якщо ці очікування виявляються помилковими, переважаючий міжнародний порядок руйнується. І це саме те, що відбулося в ході української кризи, зазначає видання.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Анонім Показати IP 7 Квітня 2014 00:05
Адам Велемский, Konserwatyzm, Польша Несколько дней назад, после телефонного разговора с Владимиром Путиным, канцлер Ангела Меркель заявила, что российский президент живёт в "другой реальности". Слова эти повторялись потом неоднократно демо-либеральными СМИ, считающими, что это резкий выговор, знак подтверждённого официально безумия. Между тем, это высокая похвала России. Фактически западные демократии и Россия живут в "разных реальностях". Вопрос: которая из этих реальностей реальна, а какая виртуальна? Возьмём сначала реальность либеральных демократий, которые в данный момент так сильно критикуют Россию. Нам довольно легко эту реальность понять и осмыслить, ведь мы с ней живём с 1989 года. Кажется, что демократическая и либеральная "реальность" довольно далека от реальности эмпирической. Медиа и политический класс занимаются абстрактными проблемами, которые не интересуют широкую общественность: равенство полов, права геев, приятие трансгендеров, борьба за "Свободный Тибет", расширение толерантности, борьба за демократию в Сирии, пропаганда прав человека III поколения и т.д. Характерной чертой этой "реальности" является также специфическое понятие политики. Отметим, что в демократическом мире уже не ведут классических войн - их заменили "мирные вмешательства", "стабилизационные миссии" и т.д. Общества западных стран к тому же не способны к ведению войн с противниками на подобном или даже на более низком военном уровне, так как это приведёт к серьёзным собственным потерям, поскольку так называемое общественное мнение никогда их не примет. Поэтому западные сообщества – сами охотно называющие себя "международным сообществом" (кто это такие?) – психологически не способны к ведению войн, влекущих не только серьёзные собственные потери в людях, но даже серьёзные экономические затраты. Поэтому любимое оружие Запада – это санкции, политические и экономические, блокирование счетов должностных лиц враждебного государства, и прежде всего, массированные информационные атаки, имеющие задачей морально унизить врага, лишить его статуса человечности. Погруженные в пацифизм западные консьюмеристы не способны к проведению действий подлинно политических и военных, они предпочитают роль мосек, облаивающих медведя. За последние четверть века, понимаемая так постмодернистская международная политика, позволяла странам западной демократии доминировать над миром, потому что они не имели достойных для себя противников. В отношении Ирака, Ливии или стран третьего мира, не трудно было применять политику санкций и "миротворческих операций", в основном, при помощи авиации. Однако ситуация начинает меняться, и всё настойчивей становятся две новые силы, которые понимают политику классическим способом. Я сейчас имею в виду Россию и Китай. После коммунистического опустошения обе эти страны растут сегодня как на дрожжах, восстанавливая свою экономику и вооружённые силы. Своеобразная ирония истории – в том, что у бывших коммунистических стран такое одинаковое, по-прежнему классическое понимание политики, где война, по словам немецкого классика, является продолжением политики. Ситуация на Украине показывает, что, в отличие от западных лидеров, Владимир Путин способен принимать решения чисто политические и исполнять их при помощи вооружённых сил. Все ожидали, что на манер западных постмодернистов, президент России обложит взбунтовавшуюся Украину дипломатическими и экономическими санкциями, поднимет цены на газ, а российский ветеринарный контроль обнаружит каких-нибудь насекомых в украинском мясе. Все так думали, потому что это политические инструменты салонных Макиавелли из европейских гостиных. Тем временем Путин показал, что не будет играть в такие игры, а направил десантников, чтобы они с оружием в руках заняли Крым и провел гигантские военные маневры у границ Украины. Он хорошо знает, как отреагируют салонные политики из Брюсселя: поболтают, съедутся, соберут столы для переговоров, выдадут 72 декларации с поддержкой Киева, утвердят дипломатические санкции. Никто за Крым умирать не будет, не будет второй Крымской войны, потому что западные правительства не способны принимать радикальных политических решений, а западные общества не готовы нести человеческие и экономические потери от военных действий. Если бы такая война началась, то легко можно себе представить, что западные штабисты дали бы ей кодовое название "Радужная Свобода" или нечто подобное. Трудно не согласиться с Ангелой Меркель, что Владимир Путин действительно живет в "другой реальности", а говоря точнее, в реальности действительной, эмпирической, характеризующейся чрезвычайно сильной связью с реальностью такой, какая она есть на самом деле, вытекающей из пессимистического понимания человеческой природы. В этой реальности, которую я не сомневаясь могу определить как "консервативную", а может быть даже "реакционную", не наблюдаются абстракции свободы, равенства, терпимости, прав человека. Важнейшими её элементами являются категории интересов и силы, или право государства. Конечно, российская пропаганда оперирует также какими-то невнятными лозунгами о "праве наций на самоопределение" и соблюдении прав человека российских меньшинств. Разница, однако, в том, что они являются приложением к прежним категориям интересов государства. Запад не может уже так думать о мире, потому что весь вид ему затмила идеология. В западных университетах уже не преподают геополитику, а занятия в этой важной области были заменены лекциями по теории гендерных отношений. Спор России с Западом по Крыму и, в частности, по Украине, является не только политическим спором, но также и мировоззренческим. С одной стороны, мы имеем вашингтонских и брюссельских постмодернистов, манифестирующих против войны с радужными флажками; с другой стороны, мы имеем Государственного Мужа крупного масштаба, который восстанавливает империю и думает о мире и о международных отношениях в консервативных категориях государства, пользы, силы и слабости. Что ж, "Бог на стороне больших батальонов".

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus