«Краще відвоювати все зараз», - волинські нацгвардійці

«Татууу!», - маленький хлопчик кидається в обійми засмаглому воїну. В одного в руці – синьо-жовті кульки, у другого – автомат за плечем. Навколо них – до двох сотень людей, але в цю секунду для цих двох немає нікого. Бо вони не бачилися довгих два місяці.

Луцькі нацгвардійці повернулися додому. Після двомісячного перебування в зоні АТО військовослужбовці в/ч А 1141 Національної гвардії України повернулися на ротацію до Луцька. На плацу частини їх зустріли рідні та близькі сьогодні, 14 липня.

Для декого – це перше відрядження, для когось – ні. Їх поїхало 79 і повернулися всі живі-здорові без втрат.

Пані Оксана прийшла зустрічати сина. Разом з нею прийшла вся родина: дідусь і бабуся, брати і сестри. Їх Дмитро вперше поїхав до зони АТО. Звісно, що всі переживали, чекали і вірили у краще. Син дзвонив якомога частіше, і ніколи не жалівся, казав: «Все добре», аби не хвилювалися.А ось син іншої волинянки – теж Оксани - вже двічі їздив туди. Жінка витирає сльози з очей, чекаючи на сина, бо ті два місяці, які його чекала, були чи не найдовшими в її житті.Зустрічати рідних прийшли і діти. Вони – найзворушливіші. Щойно прибула колона, вони кинулися шукати своїх татусів. Але попереду офіціоз – ще кілька хвилин чекання. Але то вже приємне очікування, бо в усіх від щастя світяться очі. Вишикувавшись навпроти родин, нацгвардійці тихенько підморгують своїм найдорожчим і усміхаються.

Командир військової частини А 1141, в якій служать воїни Нацгвардії, Василь Гуртовський розповів, що одне з найважливіших завдань було вберегти всіх цілими і неушкодженими.«Хотів би подякувати нашим воїнам, які самовіддано, безстрашно виконували завдання. Це найбільше непокоїть, бо важко виконувати святий обов’язок щодо збереження їхнього життя і здоров’я. Але ми всі повернулися. Хочу подякувати обласній спілці воїнів-афганців, Автомайдану, Фонду «Волинь-2014», Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» і безчисленній армії волонтерів, які допомагають кожному бійцю.

Знаєте, коли ми здійснювали вже марш додому, в містечку Кремінна вибігло двоє маленьких дітей 5-6 років і вигукнули «Слава Україні!». Це було вражаюче. Коли ми заїхали на Волинь, теж у такому маленькому містечку, така ж маленька дитина вибігла на вулицю і вигукнула «Слава Україні!» І це тішить, бо надія є, і ми робимо велику і почесну справу для нашого майбутнього», - розповів командир, який приїхав разом зі своїми підлеглими із зони АТО.

Але ще одне завдання ставлять перед собою воїни: не допустити, щоб їх справу на сході України продовжували нащадки.«Ми перейняли бойовий прапор від наших батьків, дідів. І на нашу честь, на нашу долю випало захищати нашу державу. Я сподіваюся, що цей бойовий прапор ми не передамо цим маленьким дітям – нашому майбутньому, і закінчимо цю справу саме ми», - підсумував Василь Гуртовський.

Врешті, нацгвардійці дочекалися, коли прозвучав наказ «Розійтись!». Нарешті вони змогли обійняти своїх дітей, матерів, дружин, батьків.

«Татууу!», - маленький хлопчик кидається в обійми засмаглому воїну. В одного в руці – синьо-жовті кульки, у другого – автомат за плечем. Навколо – до двох сотень людей, але в цю секунду для цих двох немає нікого. Бо вони не бачилися довгих два місяці. А потім службовці мали декілька хвилин на розмови.Волиняни стояли на блокпостах Луганщини разом з батальйоном «Айдар». Кажуть, обстріли були різної частоти й інтенсивності. Але повернулися без втрат.

«Не останню роль відіграли згуртованість і професіоналізм, досвід, набутий як на тренуваннях, так і під час попередніх ротацій. Молоді тягнулися до старших, старші молодих обов’язково тримали біля себе, навчали, щоб допомогти їм пережити цю службу». – розповідає Володимир.Нацгвардійця Андрія прийшла зустрічати кохана Анна. Вони найближчим часом хочуть побратися. Тож з нетерпінням чекали зустрічі після двомісячної розлуки. Андрій каже, буде наказ – знову поїде туди. Бо – ніхто крім них.

Власне, їм стрічалися різні люди. Одні ставилися добре, співчутливо, привозили воду, овочі, фрукти. Але були такі, які казали: «Ви нам нє нужни». Є люди, які хочуть приєднатися до Росії, але є ті, які чекають, коли їх повернуть до складу України.«Будемо боротися за територіальну цілісність, щоб не була поділена Україна на республіки. Але це не АТО, це - повномасштабна війна з серйозною небезпекою. Краще відвоювати все зараз, щоб це не дісталося нашим дітям. Треба, щоб були зважені дії. Бо наші солдати гинуть лише тому, що наші вони не стріляють, а по них стріляють. Добровольчі батальйони, які стояли з нами казали: «Якби дали наказ - ми б до осені зробили б порядок», - пояснює чоловік.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---