За 16 кілометрів від Луганська: подорож волинян у хурделицю

Щоб підтримати бойовий дух земляків з 14-ї окремої механізованої бригади та привітати бійців із Різдвяними святами, Старовижівська районна спілка ветеранів АТО уже вкотре ініціювала збір продуктів харчування та предметів першої необхідності для тих, хто виконує священний обов’язок захисту Батьківщини від ворога на східних рубежах держави.

Завдяки зусиллям простих людей для потреб бійців вдалося припасти близько двох тонн допомоги. Тож під час зимових свят ветеран АТО Сергій Дмитрук та водій Валерій Зинюк на власному авто здолали майже 2800 кілометрів нелегкого шляху заметами, обледенілою дорогою, у хурделицю, щоб доправити гостинці в зону проведення антитерористичної операції. Для обох це не перша волонтерська поїздка, Сергій Васильович побував із цією метою в зоні АТО уже вшосте. Про це йдеться у матеріалі газети «Волинські Новини» №1 від 12 січня 2017 року.

ВАРЕНИКИ, ЩО ПАХНУТЬ ДОМІВКОЮ

Як і в попередні рази, до хорошої справи найактивніше долучилися жителі Солов’ївської, Глухівської, Дубечненської, Мизівської, Сереховичівської сільрад, де відчувається авторитет сільських голів. Учні та викладачі Старовижівського професійного ліцею за власні кошти приготували нашим солдатам майже 100 літрів вареників із картоплею, приправивши їх по-українськи шкварками з цибулею, та для зручності пофасували у п’ятилітрові відерця. Керувала всіма приготуваннями майстер виробничого навчання ліцею Валентина Беценко. А наші земляки на передовій, смакуючи варениками, жартома відзначали, що пахнуть вони Старою Вижівкою. Відгукнулася на прохання настоятеля храму села Залюття протоієрея Юрія Гринька вся церковна громада: зібрали і навіть зручно запакували приготовані воякам гостинці, а священик передав волонтерам ще й пакет просфор на знак того, що Українська православна церква не забуває про тих, хто на передовій, та молиться про їхнє щасливе повернення додому. Внесок у добру справу зробили й колеги Сергія Дмитрука з Волиньрибоохорони. Старовижівська районна рада виділила на паливно-мастильні матеріали для поїздки 10 тисяч гривень. Подарунок солдатам уже традиційно зробили й дубечненські рибалки, виловивши 16-кілограмового товстолоба.

– На жаль, не обійшлося без ложки дьогтю в бочці меду, – каже волонтер Сергій Дмитрук. – Любохинівський сільський голова відмахнувся від проблем своїх же земляків, мовляв, сільчани нічим не можуть допомогти армії, а один із сільських депутатів наголосив, що про військових зобов’язана дбати держава, а не громади. Тоді за справу взявся простий сільський чоловік Ярослав Мороз. Він поїхав по селу підводою, і за якийсь час люди наповнили її вщерть різдвяними гостинцями для атовців. Цей приклад красномовно свідчить про ставлення різних людей до власної армії, про готовність одних підтримати тих, хто ціною власного життя виборює кожен квадрат рідної землі, і байдужість інших до долі країни та її захисників. Та Бог усім суддя.

А ВОРОГ ЗОВСІМ ПОРЯД

Триста метрів відділяють позиції Збройних сил України від сепаратистів поблизу Старого Айдара, де служить Вадим Власюк із Мокрого і де побували старовижівські волонтери. Прямісінько за нашими окопами – мінні поля, а далі – ворожі найманці. За свідченням військовослужбовців, там стоять буряти (це тоді, коли Росія стверджує, що їхніх військових на Донбасі немає). Волонтери передали Вадимові іменну посилку від мами, а Сергій Дмитрук привіз йому ще й власний бронежилет, якому завдячує життям і якого свого часу передав йому інший волонтер – Михайло Шлапай, оскільки у Вадима він не найкращої якості. І яким же великим було здивування, коли гості зустріли тут, на передовій, ще одного земляка – Олександра Юзепчука зі Старої Вижівки, його тільки напередодні перевели у цей військовий підрозділ.

Приємною була й зустріч із командиром роти Романом Усовим на околиці міста Щастя. Вона відбулася перед тим, як Романові надали звання капітана й призначили заступником командира батальйону. Після закінчення академії сухопутних військ хлопець став кадровим військовим. А тут, на східному фронті, командування відзначає його виняткові командирські здібності. Як результат – його бойовий підрозділ зазнає мінімальних втрат у бою. Таким земляком може по праву пишатися не тільки Старовижівщина, а й уся Волинь.

Попри те, що позиції, де воює Роман Усов, – за 500 метрів від сепаратистів і за 16 кілометрів від окупованого Луганська, хлопець показав волонтерам, у яких умовах доводиться воювати, ба навіть пригостив солдатською кашею.

Третя зустріч очікувала волонтерів у селі Верхнє Тепле, що поблизу Станиці Луганської, де служить однополчанин Сергія Дмитрука по 44-й окремій артилерійській бригаді – начальник медичної частини Олександр Тарасенко з Ківерців. Тепер саме він надає допомогу волинським військовослужбовцям, серед яких чимало хлопців з Ковельського та Камінь-Каширського районів. На жаль, радість спілкування затьмарила страшна звістка: у медчастину принесли пораненого кулею снайпера Богдана Корнелюка з Нововолинська, і його рани виявилися несумісними з життям.

БУС – У БОКС, ВОЛОНТЕРІВ – ДОДОМУ

Не можна не згадати про ще один важливий епізод, який довелося пережити волонтерами під час такої непростої і далекої поїздки. Він свідчить про патріотизм та єдність українського народу в час суворих випробувань. Дорогою в АТО у Борисполі вийшов з ладу бус, і місцеві жителі порадили їм звернутися на одну зі станцій технічного обслуговування. Це було ввечері вихідного дня, 8 січня. Директор СТО, довідавшись про мету поїздки незнайомих людей, забрав волонтерів до себе додому на ночівлю, а наступного дня розпорядився відремонтувати машину за мінімальну плату.

Наталія ЛЕГКА
Фото Сергія ДМИТРУКА
Старовижівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---