«Після гульки в нічному клубі Кварцяний нас не покарав, а навпаки»

Ковельчанин Юрій Дручик, будучи вихованцем волинського футболу, віддав команді з Луцька чи не найкращі роки своєї кар’єри. На жаль, героєві нашого поки що інтерв’ю не поталанило зіграти за «хрестоносців» у вітчизняній Прем’єр-лізі. Він став гравцем основного складу тоді, коли «Волинь» залишила еліту українського футболу, а покинув команду, коли вона вийшла до УПЛ. Волинянин погодився розповісти для Інформаційного агентства Волинські Новини про свою білоруську кар’єру, про перебування у Луцьку та про перли від Віталія Кварцяного. З цього ми й розпочали спілкування з Юрою.

ЯК ПІДОПІЧНІ КВАРЦЯНОГО ПОТРАПИЛИ «ПІД ГАРЯЧУ РУКУ» ТРУСКАВЕЦЬКИХ ПАРУБКІВ

Кілька років тому в Інтернеті з’явився запис «гарячої» розмови Кварцяного із гравцями. Чутно, як Володимирович гнівно погрожує Хачеріді, що той піде жити в гуртожиток, а Дручику дорікає, що він перестав грати в підкатах. Пам’ятаєш ту лекцію?
Ми їхали після матчу з Івано-Франківська, де поступилися «Спартаку» – 2:4. В першому таймі команда примудрилася пропустити три голи. Гра видалася нервовою. Я тоді бігав правого захисника, а Павло Рибковський правого півзахисника. В автобусі, коли вертали додому, Кварцяний влаштував «рознос». Дісталося в тій розмові і Паші, який збирався вирушати грати за юнацьку збірну України. Володимирович часто видає такі промови на тренуванні.

Напевно, ти не дуже здивувався, коли почув емоції Кварцяного після нещодавньої гри з київським «Динамо».
Запис я прослухав перебуваючи в Білорусії. Перед тренуванням хлопці завжди включають музику. Ну от, перевдягаємося, слухаємо музику, як до роздягальні заходить один з колег-«динамівців» і питає мене: «Юра, ты слышал, что твой тренер говорил после матча с «Динамо»?», та включає на повну «розбір польотів» від Кварцяного. Команда сиділа і мало не плакала від сміху. А дехто казав, як можна таке витримувати.

Чим ще тобі запам’ятався Віталій Кварцяний?
Володимирович не любить байдужих, а тих хто віддається грі – підтримує. Одного разу, коли я ще був гравцем дубля, до мене підійшов тренер Степан Павлов та каже: «Команда їде на тренування без тебе. Володимирович радить тобі закінчувати з футболом». Я залишився на стадіоні, як раптом приїжджає Кварцяний і викликає мене на відверту розмову: «Юра, я бачу в тобі людину. Ти ніколи не дуркуєш, не гуляєш на дискотеках, викладаєшся на тренуваннях. Давай, синку, я тобі дам в команді ще півроку часу. Грай в своє задоволення, не переживай. Якщо і далі в тебе не буде виходити – попрощаємось». Я відчув довіру тренера, в мене пішла гра. Кварцяний розпочав гарно відгукуватися про мене після матчів. Хоча він часто повторює: «Язик – мій ворог. Після хороших ігор вас, футболістів, не можна хвалити, щоби не зазнавалися». Думаю він частенько хотів похвалити гравців, але не робив цього задля їхнього ж блага. Дякую Кварцяному, що він вірив у мене. Це дуже важливо для молодого футболіста!
Іноді після невдалих матчів Володимирович міг переживати кілька днів поспіль. Поза футболом він дуже хороший. До нього завжди можна підійти по допомогу, щось попросити.

Бачив відео, коли під час товарняка з «Погонню» Кварцяний вискочив на поле, аби дати копня Карковському?
Не бачив, але не здивуюся, якщо так й було насправді. Коли грали з «Динамо» (Брест) Володимирович прямо на газоні почубився із суддею. А під час поєдинку із «Карпатами» арбітр поставив доволі сумнівне пенальті і наш тренер забрав всю команду з поля.

В біографічній книзі «Футбол – це не тільки перемоги», Кварцяний пише: «Саша Пищур міг на зборах кудись запросити команду, як це було в Трускавці. Ввечері вони пішли в нічний клуб, щоби погуляти, поки увесь Трускавець з кувалдами не поліз до наших футболістів. Тоді себе «добре» зарекомендували Бодя Карковський, Володя Ковалюк, Юра Дручик, Віталій Неділько, Макс Лісовий, Саша Пищур. Ось ця група так весело гульнула в Трускавці, що потім всю ніч розбиралися, ледве врегулювали ситуацію». Було діло?
Було. Діло трапилося дійсно на зборах. Зіграли гру, перемогли. Вирішили піти в клуб, нічого не кажучи про те Кварцу. А місцеві не любили, коли хтось навідувався до них.

Та залицяється до їхніх дівчат?
Це теж, хоча до дівчат тоді ніхто особливо не залицявся. Просто щось ми їм не сподобалися. Розповідали, що раніше тут відмітилися футболісти «Карпат», от ми і потрапили під "гарячу руку" тутешніх парубків. Дивно, але Кварцяний нікого за те не оштрафував. Мало того, на наступний день він звільнив нас від тренування!

Напевне, подібні історії траплялися з Ярославом Кінашем, який , якщо вірити пресі та чуткам, любив гульнути надміру?
Ярославу від Бога дано грати у футбол, але… Думаю ви чудово знаєте чому він конфліктував з керівництвом команди.



«ХАЧЕРІДІ – ЛЮДИНА НАСТРОЮ»
Яким запам’ятався тобі Євген Хачеріді? Було помітно, що він виросте в гравця такого солідного рівня?
Певний час ми з ним грали в центрі поля. Він – людина настрою. Завжди був, якщо так можна висловитися, із цікавим настроєм. Якщо щось йому не подобалося, то Хачеріді міг зібрати речі та без жодних пояснень поїхати собі додому.
Проте якщо Женя хотів грати, то його одного в центрі поля вистачало повністю. Він фактично ніколи не поступався у верховій боротьбі. Навіть якось Кварцяний сказав: «Женя, нам не потрібно більше півзахисників – нам вистачить тебе одного. Зробиш крок вліво, крок вправо та перехопиш всі м’ячі».

Із арбітрами він і тоді конфліктував?
У цьому плані він завжди був емоційним. Пам’ятаю як в одній домашній грі проти «Миколаєва» арбітр показав Недільку жовту та показав на «точку». Хачеріді з таким рішенням «людини в чорному» не погодився. Він підійшов до арбітра та на емоціях сказав все, що думає. Рефері тицьнув жовту і Жені, який довго не роздумуючи, вибив ту картку з його рук. Часто перед матчами Володимирович попереджав: «Женя, менше розмовляй із суддями!». Однак Кварцяний із самого початку бачив в ньому футболіста.



ПРО ДЕВІЧА, МАЙКОНА, САЧКА ПАПУ ТА ІНШИХ
Також ти встиг пограти в команді з Сачком, Алозі, Девічем, Папою Гуйє, Майконом. Кілька слів про них.
Кварцяний розповідав, що на перших порах в Сачка не завжди все вдалося, інколи він навіть не міг потрапити з метра у порожні ворота. Однак через наполегливість тренер йому довіряв, ставив того на матчі. Завдяки Володимировичу нинішній тренер «Ворскли» став успішним футболістом.
Пригадую коли Алозі приїхав в команду, то Володимирович вчив його правильно бити з підйому. Він цього не вмів. Загалом, нігерієць був дуже сильним гравцем: технічним, вибуховим, забивним.
Девіча пам’ятаю технічним, але боязким. Кварц того дуже не любив, вимагаючи, аби він йшов в обіграш. Тренер постійно наголошував сербу:«Не бійся, що битимуть по ногам, йди в штрафну та обігруй. Заробляй пенальті!». Про Папу хлопці розповідали, що той на перше тренування не мав бутсів і йому дали на два розміри більше взуття. Пригадую день, коли вперше зустрів Гуйє в гуртожитку, куди його поселили на перших порах. Спочатку він нічогісінько не розумів, проте на спеціальних курсах швидко освоїв російську. Загалом, Папа – людина широкої душі, великий добряк.
Стосовно Майкона, то коли дізнався про загибель бразильця, не міг в це повірити. Співчуваю його близьким. Він завжди був оптимістом, з усіма знаходив спільну мову, з усіма товаришував. По грі дуже виділявся. Один в один міг обіграти практично кожного.

З ким найбільша товаришував у «Волині»?
З Лісовим, Сімініним, Пищуром, Ковалюком, Недільком. Із Сімою та Нєдєлею спілкуюся і дотепер.

Юра, граючи у «Волині» захисника, ти не отримав жодної червоної! Як тобі таке вдавалося? Ось екс-нападник «хрестоносців» лучанин Шумахер мав більше червоних, аніж оборонці.
Можливо, мені просто пощастило. Зізнатися, сам не вірю, що арбітри в Україні не «запалювали» переді мною «червоне світло». Багато чого залежить від самої людини. Чимало хто отримує картки за розмови, за надмірні емоції. За непотрібні картки нас могли оштрафувати, також я розумів, що можу підвести команду. У «Білшині» отримав три червоних, однак мене за них фінансово не покарали.

«ЯРМОЛЕНКА НЕ ЗАПАМ’ЯТАВ»
У своїй книзі Володимирович склав збірну корінних волинян, які грали за «Волинь». Тебе він розташував на місці правого центрального оборонця та підписав, що ти лучанин, хоч ти народився в Ковелі. Помилка вийшла?
Я розпочав ходити на футбол з другого класу в Ковелі. Першим тренером був Володимир Ковган. Далі працював у Миколи і Романа Лисів. З десятого класу мене забрали у «Феміду-Інтер» до обласного центру, хоч через півроку повернувся назад до міста залізничників. Можливо, тому мене записали до лучан.

Чому вирішив повернутися додому?
Тяжко було звикнути в Луцьку. «Феміда» відчувала значну потребу у фінансуванні. Після повернення грав за Ковель в першій дитячо-юнацькій лізі України. Тренер Роман Лис призначив мене капітаном команди, за що йому дуже вдячний, оскільки відчув себе лідером колективу.
Вважаю зробив правильне рішення, приїхавши додому. Через трохи часу я зіграв за дубль лучан, сподобався Кварцяному. Той вирішив мене підписати. На роздуми в мене було всього три дні часу. Довго вагався і не встиг дати ствердну відповідь. Якби повернути час назад, я би погодився відразу. Дякувати долі, Віталій Володимирович зробив згодом знову мені пропозицію.

Твій перший матч за дублерів «Волині» припав проти донецького «Шахтаря» (2005 рік). Пригадуєш ту гру?
Ми тоді на виїзді поступилися – 0:3.

Пам’ятаєш хто тоді виступав за «Шахту» й забив вам один з голів.
Ой, не надто і пригадаєш, це вже скільки років пройшло…

Шевчук, Матяж, Шандрук. А один з м’ячів провів Селезньов.
З Олегом Шандруком я добре товаришував, коли Дем’яненко взяв мене на турецькі збори. Із Славою Шевчуком кілька разів спільно тренувалися, коли я перебував у «Феміді». До слова, в наступному сезоні вдома ми зуміли здолати дублерів «гірників» – 3:2.

Першу гру першій лізі в 2006-ому проти «Нафтовика» пам’ятаєш?
Хоч я тоді вийшов на останній хвилині доданого часу, однак було приємно, що тренер довірив місце на полі. Тим паче, «Волинь» перемогла охтирців – 2:0. В тому матчі також бігали ковельчани Віталій Кашуба та Роман Жерш. Кварцяний став мені більше довіряти. Грав я тоді на позиції центрального півзахисника, який був більше націлений на захист своїх воріт, аніж на атаку чужих. Мені тренер казав: «Нічого не видумуй – відбери і віддай партнеру. Все».

Третього листопада 2006-ого «Волинь» поступилася в Чернігові «Десні» – 0:4. Хто поклав вам тоді два м’ячі знаєш?
Ні. А хто цікаво?

Андрій Ярмоленко!
Ого, нічого собі! Щось я його не пригадую в своїй кар’єрі. Проте пам’ятаю, що в тій грі виконувачем обов’язків тренера лучан був Володимир Журавчак. Користуючись нагодою, хочу подякувати Володимиру Олексійовичу. Він, як колишній захисник, багато чому мене навчив.

У програному домашньому матчі проти «Десни» (03. 04. 2008) Володимирович під час першого тайму випустив тебе на заміну. На початку другого замість тебе вийшов Павлов. Образився на наставника?
В душі все переверталося, здавалося, як так можна – зробив якийсь один неточний пас, як всадовили на лаву запасних. Спочатку ображався, але потім шукав причину в собі – значить я дійсно награв на таку заміну.

За паси назад Володимирович сильно лаявся?
Назад грати він ніколи не дозволяв. Навіть бігаючи потім правого захисника, я не міг віддати паса воротарю. За таке тренер мене міг всадовити на «банку». Краще було вже вибити шкіряного в аут. Кварцяний наголошував: «Помиляйтеся, але грайте вперед». Він не любив, коли ти розвертався лицем до своїх воріт.
Пригадуєте, коли в грі проти «Кривбасу» Грінченко відпасував на Неділька, який махнув мимо сфери, пропустивши м’яча у ворота? Знаючи покарання від Володимировича, я міг тільки поспівчувати хлопцям (посміхається, – авт. ).

ВИХОВАНЦІ КЛУБУ ОТРИМУВАЛИ МЕНШЕ ВІД ЛЕГІОНЕРІВ



Фінансово краще почувався в Луцьку чи у Білорусі?
«Волинь» моїх часів грала в першій лізі, тому про велику зарплату не було й мови. Більше сподівалися на преміальні. Вихованці клубу отримували значно менше від легіонерів.

Конфліктів через це з легіонерами, як в «Зеніті», не виникало?
Ні, не було такого. Однак недарма досвідчені гравці кажуть: «Вдома грошей не заробиш».

Що скажеш про теперішню гру лучан?
У Кварцяного залишилися ті самі вимоги: битися і грати до кінця. Залишився акцент на силовий футбол.

У книзі він розповідає, що «Дручику не вистачало гнучкості». Що відповіси Володимировичу на таку заяву?
Повністю з ним згідний! Було, що він навіть телефонував у Ковель до тренера Миколи Лиса, кажучи, аби вони мене "розтягували". Думаю я від природи не надто гнучкий, скільки не тягнутимуся – на шпагат не сяду. Гнучким в нас був Пищур.

Дивно це чути, знаючи його зріст…
У Кварцяного всі були високі. Одного разу сидимо поруч з тренером, як до нього телефонують, пропонуючи новачка. «Що? Футболіст нижчий, аніж метр вісімдесят?? Нехай навіть і не приїжджає на перегляд!», – відповів Кварцяний.

Юра, не образливо, що ти віддавши «Волині» не один рік, так і не зіграв у вищій чи Прем'єр-лізі?
Чесно? Звісно, що дуже цього хотілося. Тим більше, зараз у Луцьку грають мої товариші Неділько і Сімінін. У мене теж був такий шанс. Справа була така. В мене з «Белшиною» закінчився контракт наприкінці 2011 року. Я підписав нову угоду з брестським «Динамо» терміном на два роки. Відразу після цього я поїхав додому у відпустку. Раптом телефонують із «Волині» та кажуть, що є можливість поїхати з ними на збори. Лучани шукали через ліміт вихованців місцевого футболіста. Полетів з «хрестоносцями» до Туреччини, зіграв там проти «Факела» і «Актобе». Мав їхати і на другі збори. Однак в Бресті захотіли отримати за мене гроші, через що клуби не змогли домовитися. Я змушений був повернувся до Білорусі. Так втратив шанс зіграти в УПЛ.

Правда, що перебував на перегляді в «Погоні»?
Так, було таке. Однак так склалося, що в Польщі мені не судилося пограти.

Яким чином потрапив в оренду до «Ниви»?
Кварцяний вирішив, що мені на деякий час потрібно змінити обстановку. Так я розпочав тренуватися і грати під настановами тренера Ряшка. Дебютна гра попала на нічийний поєдинок проти «Зірки». Зіграв і в Кубку України проти «Десни».

«ПІСЛЯ ТРЕНУВАНЬ КВАРЦЯНОГО НЕ СТРАШНІ НІ КРИМ, НІ РИМ, НІ МІДНІ ТРУБИ»

Далі ти опинився в Бобруйську...
Коли повернувся з Тернополя до Луцька, Кварцяний повідомив, що на збори мене не візьме, однак пообіцяв знайти нову команду. Розглядався варіант із «Нафтовиком». На мою позицію були взяті нові виконавці, які не підійшли "коучу". Володимирович передумав та взяв мене до Туреччини на збори. Згодом він зачитав моє прізвище у списку тих, хто поїде на наступну підготовку. Коли повернулися із першого збору додому, селекціонер клубу Віктор Буднік запропонував мені варіант оренди до «Белшини». Я погодився і, пройшовши збори з «Білшиною», підписав договір з бобруйчанами про піврічну оренду. Дебютував в білоруському чемпіонаті проти «БАТЕ». На жаль, програли.
У 2013-ому зіграв лишень один матч проти «Гомеля». Причини: в першій половині сезону не зовсім склалися відносини з тренером. Згодом прийшов новий наставник, однак в двохсторонці надірвав хрестоподібні зв’язки. Багато пропустив в другій половині сезону через цю прикру травму. В Україні мені зробили операцію, після якої став почуватися ще гірше.

Це перша така серйозна травма в твоїй кар’єрі?
Не перша. В 2008-ому ми проходили збір на паралімпійській базі в Євпаторії. Грали останню гру із «Закарпаттям». В одному із епізодів я невдало приземлився на ногу. В результаті отримав перелом, чимало тоді пропустив. Багато хто з волинян в різні часи зазнав травм саме на цій базі.

Розкажи про особливості тренування в Білорусі.
На них зовсім не відчував втоми. Після «Волині» не помічав тих навантажень. В Білорусі тренер казав, що заняття триватиме, скажімо, годину. Кварцяний же дивився як ми тренуємося, чи викладаємося на повну. В Луцьку ж не було точного часу тривалості тренування. Тому дякую Кварцяному за ту пройдено школу. Після його тренувань гравцям не страшні ні Крим, ні Рим, ані мідні труби.



У БРОНЕЖИЛЕТАХ БІГАЛИ КРОСИ І НАВІТЬ ГРАЛИ У ФУТБОЛ

В бронежилеті у Володимировича бігав?
Аякже! Бігали в них кроси. Навіть футбол у бронежилетах грали.

Як щодо рівня білоруських команд?
«БАТЕ», мінське «Динамо», солігорський «Шахтар» змогли би грати в нашій Прем’єр-лізі. Решта – рівень української першої ліги. Проте мені більше подобалося грати в білоруській вищій лізі, аніж в нашій першій. Життя в сусідній країні мене теж влаштовувало.

У Бобруйську смакував пивом «Бобруйское»?
Звичайно, смакував (посміхається, – авт.). Проте серйозно режим ніколи не порушував. За таке могли оштрафувати на пристойну суму, а то й вигнати з команди. От Володимирович міг таке пробачити. Інколи він навіть напівжартома питав гравців: «Ти не п’єш і не куриш, то як у футбол зібрався грати?».

Суддівство кепське в наших сусідів?
Рівень кваліфікації арбітрів нижчий, ніж у нас. Однак там судді свідомо не «вбивають» команду. На мою думку, арбітраж в Україні більш «темний».

ДОВІДКА:
Юрій Дручик. Народився 2 лютого 1987 року в місті Ковелі.
2004/05 «Волинь» (дублери) – 8 матчів
2005/06 «Волинь» (дублери) – 23 гри, 1 гол
2006/07 «Волинь» (перша ліга) – 19 поєдинків
2007/08 «Волинь» (перша ліга) – 28 матчів
2008/09 «Волинь» (перша ліга) – 14 матчів
2009/10 «Нива», Тернопіль (перша ліга) – 11 ігор
2010/2011 «Белшина» (чемпіонат Білорусі) – 42 матчі, 2 голи
2012/2013 ФК «Брест» (з 2012 «Динамо», Брест) – 18 поєдинків
Також три гри в Кубку України: два матчі за «Волинь» (проти «Нафтовика», Долина – 1:0 та проти «Енергетика» – 4:2) і одна кубкова гра в складі «Ниви» (перемога над «Десною» – 2:1).

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---