USD 25.8 26
  • USD 25.8 26
  • EUR 28.9 29.1
  • PLN 6.75 6.84

72-річний вчитель з Донбасу після участі в АТО переїхав на Волинь. Анонімне інтерв’ю

Анонімність – чи не єдина умова Володимира Петровича Глушка (прізвище та ім’я змінені), коли з ним домовлялися про інтерв’ю. Це не дивно, адже у 72-річного чоловіка родом з Донбасу, який після пройденої війни переїхав на Волинь, на сході залишилася сім’я.

Володимир Петрович народився у 1946 році на Донбасі, ходив там до школи, а потім пішов в армію, де служив прикордонником та зумів стати офіцером. Службу чоловік не продовжив, хоча йому навіть пропонували вступити в партію. Після цього його забрали до університету марксизму-ленінізму, де він отримав політичну освіту, хоча в розмові завжди наголошує, що комуністи – це зло.

Щодо того, як став вчителем-воєнруком, чоловік каже, що все це випадково, однак про 30 років вчителювання у жодному разі не жалкує, адже це найщасливіші роки його життя. Володимир Петрович каже, що вчив дітей воювати, аби вони вижили.

Однак у 2014 році на Донбас прийшли окупанти, і на той час 68-річному чоловіку самому довелося взяти до рук зброю. У розмові перед інтерв’ю каже, що отримав контузію і не зміг продовжити воювати, тож за запрошенням товариша перебрався на Волинь.

В переддень Дня вчителя чоловік зізнався Інформаційному агентству Волинські Новини, що і зараз не проти піти вчителювати, аби поділитися своїм вчительським та життєвим досвідом з молодим поколінням.

Володимире Петровичу, розкажіть звідки ви родом? Якими були ваші шкільні, армійські роки?

Родом я з Донбасу. Хороші були роки. На початку навчання був двієчником, а закінчив хорошистом, оскільки спочатку в мене була погана поведінка. Мама померла дуже рано, коли мені було п’ять років, а брату – три. Батько ходив на роботу, а ми були самі по собі. Закінчивши одинадцять класів, пішов в армію – три з половиною роки відслужив в Тахта-Базарському прикордонному загоні. За півтора роки я став начальником застави, тобто офіцером. Два роки служив офіцером, звільнився лейтенантом. Мене хотіли прийняти в партію, але я не захотів.
Чому не погодилися?

Коли я навчався в школі, то вже знав, хто такі комуністи, потім бачив комсомольців, як ці дівчата-проститутки міськкомівські невідомо чим займалися, їх заставляли це робити. Тобто це була порнографія на людське життя. Коли служив начальником застави, у Марийський район приїжджали на охоту обкомівські працівники, я їх ловив та ложив в пісок мордою. Полювання була заборонене, а вони полювали. Тобто поводили вони себе недостойно, і вся ця справа прикривалася. Якби я був не на строковій службі, а кадровим офіцером, то мене б за це покарали, а так покарання не було, бо я все одно звільнявся. Чим більше я жив, тим більше переконувався, що комуністи – це зло, більшовизм – це зло на землі. Там, де пройшов комунізм, - падіння звичаїв, падіння економіки, немає духовності.

Де потім навчалися?

Після армії мене забрали в університет марксизму-ленінізму (сміється, - ВН), де я отримав вищу політичну освіту. Мене завжди запитували, чому я не комуніст, якщо там навчався.

Коли переїхали на Волинь? Що змусило перебратися сюди?

В 2014 році я пішов добровольцем, і потім звільнився товариш з Омельного, з яким ми подружилися через один випадок. Я ще продовжував служити, а коли мене стали звільняти, то ми періодично зідзвонювалися, і він мене настійливо запрошував сюди – так я і приїхав. У мене була можливість залишитися у Сєвєродонецьку, адже там у мене були однокласники. Можна жити скрізь…приїхав сюди, на Волинь, люди мені сподобалися, місцевість – ну це Україна, тут скрізь добре. Люди хороші (стукає три рази об лавку, щоб не наврочити, - ВН).

Велика різниця між Луганською областю та Волинню. Мені ще батько розповідав, який воював у Другій світовій, а до цього працював в шахті та й після війни також там, що на шахті були і китайці, і татари, і українці, і росіяни. Батько казав, що китайці – безвідмовні, будь-яку роботу будуть робити, навіть якщо виганяти його, він все одно буде робити, татари були добросовісними, українці завжди робили все, як потрібно. Росіяни, як тільки приїхали, отримали гроші і п’ють горілку, поки вона не закінчиться, б’ються між собою чи інших зачіпають, потім позичають гроші і знову йдуть працювати – це в них постійно було по колу. У них були якісь відхилення в нормах поведінки. Чим більше людина відчуває труднощів, то з одної сторони вона стає кращою, а з іншої сторони – люди стають гіршими, стають рабами.
Чи добре вас тут прийняли, не було якихось закидів у вашу сторону?

Приїхав, прожив тут півроку, то навіть побився з одним (сміється, - ВН). П’яний чоловік прийшов магазин, до продавців матом, я й спитав, для чого він матюкається, а той почав мені відповідати. Я й сказав йому, що давай вийдемо, бо тут діти, продавці. Вийшли, він на мене замахнувся, а я його хлопнув раз, другий – він перекинувся і потім побіг – на цьому все закінчилося.

А в основному люди…відчувається вплив заходу, тут близько кордон з Польщею. Також відчувається це і в мові, і в людяності, і в тому, як люди одягаються, і матеріальний рівень життя – тут люди краще живуть, ніж на сході.

На сході здебільшого в шахтах працюють…

В шахтах раніше було так, що він відпрацює тиждень, гроші отримав та гуляє собі, а потім знову йде працювати і знову п’є – ось так там жили. А тут однорідна маса людей, тут немає переселенців, адже там всі перемішані: і білоруси, і китайці, і татари – зброд. Тому люди так і жили там, адже, коли народ об’єднаний, то складаються хороші традиції. Тут син боїться сказати щось зайве батьку, а там може і послати.
В неділю, напевно, знакове для вас свято - День вчителя. Зважаючи на те, що ви родом з Луганщини, а там зараз відбуваються військові дії, чи є у вас святковий настрій?

Звичайно є, мене досі вітають земляки, адже в мене залишилися там учні. Хоча їм вже по 50 років, вони і досі мене вітають. Колись у школі майже увесь клас навіть написав у творі, що я їхній улюблений вчитель. Класна керівничка у них вела російську мову, і вона думала, що учні про неї напишуть…а вже через два-три місяці вона мене запитала: «Як це так? Я їм дала писати твір, думала, що вони про мене напишуть, а вони про вас написали» (сміється, - ВН). Я ніколи на них не кричав, я люблю дітвору, ще до армії біля мене крутилося багато дітей.

Мабуть трішки банальне питання, але все ж: чому вирішили стати вчителем, можливо, вам послужив приклад когось з ваших вчителів?

Ні, це все діло випадку. Взагалі людина живе, як кажуть, з його величністю випадком. В якомусь місці я з кимось зустрівся, той сказав мені піти туди, бо там є вільне місце.

Ось я читав декілька робіт в журналі «Наука і життя». Взагалі в мене підписки на журнали були на дуже великі суми, бувало, що дві місячні зарплати. Я багато читав і зараз читаю, добре, що хоч інтернет є. Читав, зокрема, і про ці краї – бандерівці і бандерівці, бандерівці та бандерівці… Я з’їздив у Трускавець, потім по інших містах – люди чудові, мені сподобалося. Я й розказував місцевим, що бандерівці – це хороші люди виявляється, вони за те, щоб жити вільно, щоб ніхто не запрягав і не говорив, що робити, а вам розказують, що до церкви не ходи, цього не роби.

Багато паразитів сиділо на шиї з числа комуністів, мене викликали в КДБ, хоча я сам офіцер КДБ, адже прикордонники належали до КДБістів. Потім так вийшло, що зустрівся з однією людиною, яка сказала, що є вільне місце в школі. Робота чудова, мені подобалася. Коли приїжджала перевірка з Києва, директора одразу ж викликали в область, хвалили, ледь медалі не давали. Він і забув, що я є, адже знав, що тут завжди все буде в порядку. Мені військова підготовка взагалі подобалася. Чому в армію не пішов далі служити – я не знаю…така доля.
Тобто ви не жалкуєте, що стали на вчительський шлях?

Ні, в мене залишилися щасливі спогади від строкової служби в армії і зі школи. Це щасливий час, якому я віддав своє життя. Я б і зараз працював би в школі, але тут теж так багато бюрократії, стільки корупції. Я думав, що все-таки тут її менше.

Ось зараз за землю боротьба ведеться: голова сільської ради… щось «мутять», нам не дають землі, ми колективом зібралися, я викликав патрульних, щоб вони зафіксували цей випадок. Вони відмовляються нам давати землю – для чого вони це роблять? В області земельний кадастр також «мутить» - це «звісно» не доведено. Те, що я говорю, - це я так розумію. По тому, як розгортаються події, я можу судити лише про те, що вони – корумповані люди, вони наживаються на землі.

Тут мені дали кімнату у гуртожитку, я її обладнав, зробив вбиральню, утеплення. Жгутов (голова Ківерцівської міської ради Володимир Жгутов, - ВН) молодець, з ним знайшли спільну мову, а ось ці люди (земельний кадастр, - ВН) не дуже йдуть назустріч, бо хочуть урвати щось собі, чи хочуть, щоб їм дали гроші. Ми й телебачення викликали, і в Сокиричі воно приїжджало.

Це нехороша поведінка, але вона й не може бути хорошою, тому що стільки років прожити під комуністами…там, де комунізм, там завжди корупція. Я помітив, що на земній кулі є країни, які були під впливом комуністів, - там скрізь безлад. Де найбільше було комуністів у Радянському Союзі – на Донбасі, Донбас – найбільш корумпований, найбільш п’яний, багато злочинців. Тобто там, де комунізм, - там зло, і інакше ніяк не могло бути, бо вони (комуністи, - ВН) самі насильно захопили владу, все пішло через силу, дуже багато людей було знищено. А ті люди, які мовчали, вони вижили, але зараз живуть, як раби. Тут (на Волині, - ВН) радянська влада була мало часу, тому тут люди кращі, на Донбасі – з 1917-18 років, тому там люди більш такі недосконалі.
Зараз ви вже на пенсії. Скільки пропрацювали у школі? Чим займаєтесь на заслуженому відпочинку?

30 років віддав школі, у 60 років вийшов на пенсію. Ось зараз їжджу борюся за землю, працюю вдома, лежу зараз в госпіталі, бо так вийшло, що не зміг встати з ліжка. Був крововилив в мозок, я зробив МРТ… взагалі не міг іти, мене «швидка» забрала, я два тижня полежав, потім забрали в Луцьк, а потім – в Київ. Там стало краще, а тут є дуже хороший лікар Каленюк (завідувач Ківерцівського відділення обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анатолій Каленюк, - ВН), до нього йдуть всі. Я пив те, що він мені радив, і стало набагато краще. Він молодець, дуже хороший лікар.
Ваш предмет пов’язаний з особистим досвідом. Чи не йде в розріз теорія, якій вчать школярів, з тим що ви побачили на сході?

Я вчив дітей воювати, адже чим більше навантажиш людину, тим в неї буде більше можливостей вижити. Якщо я його буду оберігати – він просто загине. Я вчив так, щоб учень вижив під час бойових дій. Не знаю, хто з них воював, можливо, хтось таки і зараз на війні, можливо, і на тій стороні воював, на стороні «сепарів» - не виключаю і цього. Крім тієї програми, яка була складена міністерством, в мене була своя програма і я приблизно дотримувався її. Мої учні краще всіх стріляли, в них була найкраща стройова підготовка, фізична підготовка. В нас завжди була боротьба за друге місце, щоб не їхати потім на область.

Я знаю, що таке життя, оскільки з солдата я став офіцером, і я їх вчив всьому необхідному, щоб вони залишилися жити.

Ви працювали і в радянські часи, і трішки в період незалежної України. Зараз багато говорять, що колись учні були вихованіші, аніж зараз. Якщо так, то чи простежується різниця в школах, дітях, сприйнятті матеріалу?

Ні, це неправда. Я можу сказати, що маленькі діти початкової школи зараз на більш високому рівні – у дітей вищий рівень освіти, краща поведінка. Коли я навчався в школі, то вчителька боялася повернутися спиною до класу, оскільки в кожному класі були один-два поганих учня – вони кидали чорнильницю в стіну, яка розбивалася і розхлюпувалася на вчительку. Тобто дисципліна була набагато гіршою. Щодо людяності, то на нас випливає захід, адже там капіталізм виник дуже давно. А якщо капіталізм виник раніше, то й розвиток суспільної свідомості на більш високому рівні, ніж був тут на сільських господарствах. Але поступово воно все розповсюджувалося, тому ми також підтягувались під загальний рівень. Якби комуністи не хотіли, але все одно захід мав вплив, і наш народ більше піднімався. Тут люди більше їздили за кордон, на сході більше їздили до Росії.
Чи погодитесь з думкою, що безпека країни розпочинається зі шкільної парти?

Як сказати…школа може навчити, виховати. Дитина народилася з задатками, а потім, як посуду, її наповнюють. Таким чином дитина щось поступово набуває. Все одно кожна людина хоче жити краще, щоб її поважали. Навіть останній негідник хоче поваги, нехай і в його середовищі.

Щодо патріотизму, то був такий італієць Нікколо Маккіавелі (політичний діяч, - ВН), який говорив, що все вирішує громада. Людей можна придавити на якийсь час, витерти об неї ноги, але все одно вона проб’ється та усуне тих, хто проти неї йшов. Де зараз ті Леніни, Сталіни, Гітлери – їх нема, залишилися лише одиниці, які їх «облизують». Якщо нація дотримується принципів демократії, то це буде країна патріотів.

Чому в Англії під час Другої світової війни дві людини співпрацювали з німцями, в Америці – 13, в Франції – 47 людей. А в нас Російська визвольна армія у складі 1 мільйона 800 тисяч перейшла на сторону ворога, одягнувши німецькі каски…дві українські дивізії, середньоазіатська дивізія, закавказька дивізія, прибалтійські організації були створені. Вони говорять, що українці зрадники, хоча у них в декілька разів більше було зрадників.

Коли німці йшли у нас в місті, то їх зустрічали з хлібом, у вишиванках. Як «сєпари» зустрічали росіян, так і зустрічали німців. І до самої Москви росіяни так само зустрічали німців, тому що вони не хотіли, аби були комуністи. У 1941 році Сталін наказав, щоб на всіх знаменах був лише напис «За родину!», «За Сталина!» - забрати. Люди не хотіли воювати за Сталіна.
Ви маєте родичів, які перебувають на окупованих територіях. Коли бачили їх останнього разу? Підтримуєте з ними зв’язок?

Спілкуюсь майже кожного дня. Є у мене такі родичі, що підтримують «сєпарів», але я перестав з ними спілкуватися. По тому, як вони мені телефонують, а я не відповідаю на їхні дзвінки, зрозумів, що їх там всіх придавили, вкрутили їм мізки, але не через мене.

Ці «сєпари» самі по собі, це недодержава, штучно створена організація, яка не може існувати, тому вони намагаються утримати всіх силою, яку розповсюджують на людей. Напевно, вони (родичі, - ВН) потрапили під колеса «сєпарів», і тепер проявляють незадоволення.

В мене є знайомі і в Криму, з початку війни я створив там розвідувальну ланку, і вони передавали інформацію на нашу територію, а я передавав її нашому генералу-майору - про кількість танків БТРів у сепаратистів. Адже вони позабирали в Криму військову техніку, а потім переправляли на нашу сторону.
Коли, на вашу думку, закінчиться війна і що для цього потрібно зробити?

Та просто потрібно жити…здолати корупцію, підняти рівень життя, не потрібно голосувати за гречку, потрібно залишатися людьми, викинути рабство зі своєї душі. Таким чином, ми станемо краще жити, і до нас потягнуться люди. Схід скаже: «Ми були всі проти «сєпарів», ми за Україну, адже Україна – приклад всьому». Тоді війна закінчиться. Я не можу сказати дату, але знаю, що хід буде такий: ми станемо краще жити, подолаємо корупцію, і в цьому нам допоможуть громади, зокрема з числа атовців та громади з сіл та міст.

Розмовляв Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фотографував Олександр Андріюк
Загрузка...
Коментарів: 10
Я Показати IP 8 Жовтня 2018 08:22
анонімно могли і в марсіанина взяти інтервю і вчухувати тут його думки і його розуміння.. Людина з Донбасу - гигиги
Активіст Показати IP 8 Жовтня 2018 08:33
Прям агент 007. До чого ці куці інтерв'ю? Криза жанру.
Анатоль_ Показати IP 8 Жовтня 2018 09:03
Бред якийсь та маячня. Шось насочиняв
Анатоль_ БІДЗЮРА Показати IP 8 Жовтня 2018 10:39
Людина була резидентом мережі контррозвідки України в Криму. І ви хотіли бачити її в обличчя? Наївні люди. Може, вам ще ключі від спальні, де його дочка спить? :))) Ви, "Анатоль_", якщо вже взяли мій нік, то підівчіться українській граматиці. Бо ж соромно читати.
Анатоль_ до Анатоль_ БІДЗЮРА Показати IP 8 Жовтня 2018 10:58
Шо то за однофамилець в мене ше объявився з мокши. Тьфу тьфу на тебе бот кремля
Анонім Показати IP 8 Жовтня 2018 21:27
Какой-то дедушка неправильный. Татар, русских, украинцев "збродом" назвал.... То говорит, что везде жить можно, что везде ж Украина, тут же заявляет, что Восток - это совсем не то, что Запад... Низко так плохо отзываться про целые национальности, русских не приминул макнуть. Зачем эта низость? В Германии в свое время тоже так делали - возвеличивали, выделяли, а чем всё закончилось. Ксенофобия, расизм, нетерпимость - давно осуждённые пороки. И совсем не европейские ценности.
Надя Показати IP 9 Жовтня 2018 14:58
Вчора бачила схожого дідуся на північному, то чули всі! Шось втирає і продавцям і перехожим, шось розказує, все на повишених тонах і все на російській мові! Не могли від нього спекатися!
2099 Показати IP 9 Жовтня 2018 15:45
Вот заливает. с солдата дослужился до начальника заставы, че за брет сизой кобылы
олексий Показати IP 10 Жовтня 2018 18:50
бреше вин про всих та про все
Дон Показати IP 13 Жовтня 2018 13:20
Веселенькая статейка

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.