Родина судді Ковтуненка оселилась в проданій за борги садибі законно, – суд

У справі про реалізацію арештованого майна мешканки села Липини Луцького району Ольги Таран нарешті розставилися усі крапки над «і». Суд постановив, що родина луцького судді Віталія Ковтуненка придбала арештоване майно на законних підставах.

Історія розпочалась у 2008 році, коли жінка взяла у банку кредит, але через зміну курсу долара виявилася неспроможною його виплатити. В результаті банк забрав у неї садибу, яка була в іпотеці, а згодом дім продали – як з’ясувалося, з певними процедурними порушеннями та за низьку ціну. В садибі зараз мешкає з родиною суддя Луцького міськрайонного суду Віталій Ковтуненко. На думку Ольги Таран, слуга Феміди повинен був постати за своє проживання у тому домі перед законом, проте історія склалась по-іншому.

Про все по порядку. Найперше про іпотеку, в яку у 2008 році заставила свою садибу Ольга Таран. Взяла тоді жінка у «Райфазенбанку Аваль» чималі гроші, оскільки зайнялася серйозним бізнесом. Як подейкують, розгорнула вона пекарську справу, яка чомусь обернулася для неї суцільними збитками. З тих пір ігнорувала жінка терміни погашення заборгованості або вносила на банківські рахунки набагато менші від необхідних суми. Коли ж кредиторська установа звернулася із судовим позовом про стягнення боргу, тоді Ольга взагалі заходилася уникати зустрічей із представниками фінансової організації.

Не врахувала пані Ольга лишень одного, що її садиба та земля під нею перебували в іпотеці. Іншими словами, було усе це майно практично власністю банку, бо заклала його Ольга Таран під позичені гроші. До того ж, її чоловік Андрій Бортнюк також взяв кругленьку суму кредитних коштів. Вочевидь, для бізнесової справи або для погашення тих самих заборгованих грошей.

А банк звернувся у виконавчу службу, яка, згідно договору іпотеки, віддала заставлене за позику майно на продаж. Спершу ніхто ту садибу не купив. Як подейкують люди, позаяк попросили боржники, аби потенційні претенденти раптом… відмовлялися від цієї покупки. У свою чергу, управління юстиції, зокрема, приватне підприємство СП «Юстиція», що займалося реалізацією майна, в чергове оцінило згадану землю і маєток . Оцінило і перецінило, а потім вдруге виставило те добро на продаж.

Відгукнулося аж четверо купців, серед яких була, зокрема, Віра Макарівна Смокович, теща судді Ковтуненка. Троє із учасників торгів, традиційно,«несподівано» відмовилися від участі у торговельних перегонах, Тому і перемогла Віра Макарівна. Натомість Віталій Ковтуненко не купував це майно і не реєструвався за місцем його знаходження.

До слова, дії виконавчої служби та банківської установи представник Ольги Таран навіть не оскаржував. Позивався він лишень до людини, котра придбала згадане майно за правилами прилюдних торгів. Згідно з якими, обійстя, нагадаю, серйозно втратило у ціні, бо не було продане під час першого туру.

Садибу, нагадаємо, продавала виконавча служба. Продавала без рішення суду про відчуження майна. Тож на думку Ольги Таран та її представника саме згаданий договір купівлі-продажу, який є правочином, підлягав скасуванню у судовому порядку через порушення процедури торгів. На це Ковельський міськрайонний, а згодом й Апеляційний суд Волинської області у своїх рішеннях вчергове зазначили, що хоча й продавали те майно із певними процедурними порушеннями, однак купували його цілком законно.

Все це наразі виглядає саме так, проте передувала згаданому рішенню доволі непроста судова тяганина. І це тоді, коли стороною у процесі був особисто суддя Ковтуненко. Цивільну справу довго розглядали у різних місцевих судах – у Рожищах, і у Ковелі. Проте люди в мантіях не зважили на той факт, що Віталій Ковтуненко живе із родиною в тій садибі, проте власником дому була і залишається інша людина. Лишень після перегляду в апеляції зняли претензії до Ковтуненка, та «переключились» на Віру Макарівну.

Хоча й згодом Верховний суд України у своєму вердикті розтлумачив, що насправді покупці майна не відповідають за будь-якими порушеннями, допущеними представниками виконавчої служби… Як наголосив Верховний суд України у своїй постанові: «Судові рішення не містять висновків, які були порушеними норми закону, які вплинули б на результат проведених прилюдних торгів та чи були порушені права й законні інтереси осіб, які їх оспорюють, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними».

Врешті-решт все переоцінили через призму законності і дали людям спокій. Визнали, що саме Ольга Таран пропустила всі належні строки оскарження. Зокрема, і дій виконавчої служби. У своєму рішенні (після ухвали Верховного суду України – авт.) Ковельський міськрайонний суд проголосив: «Якщо сторона виконавчого провадження не реалізувала свого права оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк , цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина 5 стаття 58, частина 3 стаття 62 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тож лишень з подачі Верховного суду України вдалося домогтися справедливості. Зокрема, і у першій інстанції. Але… Що ж казати про пересічного громадянина, який навряд чи у подібній ситуації зміг би довести законність своїх дій? Особливо тоді, коли, як подейкують люди, у певних впливових «кришувателів» згаданих боржників було чимале бажання перевести стрілки на тих, котрі і не вчиняли нічого протизаконного?

Олена МОРОЗ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---