Нещодавно Луцька міська організація Всеукраїнського об’єднання “Свобода” розповсюдила серед ЗМІ заяви у яких “обурена намаганнями деяких депутатів Луцької міської ради змінити місце розташування майбутнього пам’ятника Степану Бандері”, оскільки дана “постать – не привід для політичних спекуляцій і задоволення амбіцій партії Єдиний Центр, яку і представляє депутат Луцької міської ради пан Анатолій Бубенщиков”, і який “дозволив собі” звернутись із депутатським запитом “змінити місце розташування майбутнього пам’ятника і встановити його в маленькому скверику”.
 
Дана політична сила не придумала нічого кращого, ніж зазначити, “що в інформаційних кампаніях, інспірованих російськими чинниками, прослідковуються постійні спроби розсварити українців, розколоти їх на ворожі по відношенню один до одного частини одного цілого. Одним з елементів цієї імперської формули “розділяй і володарюй” є надв’язувана штучно думка про те, що український патріотизм притаманний мешканцям лише однієї невеликої частини України – Галичини, що УПА – суто галицьке явище, а решта українців – якщо не “русские”, то або “русини”, або є такими, що ніколи до ідеї державності України не ставились серйозно. Тому перший поза межами Галичини пам’ятник Степану Бандері, як символ незламності українського духу, серйозно загрожує зруйнувати цю, так довго і старанно вибудовувану інформаційну “ахінею”. Російські чинники вживають всіх можливих заходів для недопущення побудови цього пам’ятника.
 
На жаль, в цих процесах були примітивно використані деякі представники волинської влади. Так зокрема під час сесії Луцької міськради 28 січня депутат Анатолій Бубенщиков, котрий репрезентує партію Єдиний Центр, заручившись підтримкою депутатів від БЮТ, запропонував змінити розташування пам’ятника.
 
В такий спосіб питання встановлення пам’ятника починає заходити в “глухий” кут.
 
Насправді головна мета таких дій – не дискусія навколо місця встановлення, а штучне зволікання, направлене на похорон самої ідеї будівництва пам’ятника”.
 
При цьому “свободівці” звинуватили мене, як представника Єдиного Центру у Луцькій міськраді в тому, що я, нібито, співпрацюю із тими, хто зацікавлений максимально ускладнити встановлення пам’ятника Степану Бандері.
 
Приводом для подібних звинувачень ВО “Свобода” стала моя пропозиція встановити пам’ятник не на проспекті Соборності, а у скверику, що межує з вулицею Степана Бандери.
 
Автори “свободівської” заяви, судячи із висновків щодо моєї пропозиції, знайомі з їх змістом дуже поверхнево. Тому, будь-які ідеї варто спочатку докладно вивчити, а вже потім, щодо них робити глобальні висновки.
 
У відповідь на закиди “свободівців” пояснюю, питанням встановлення пам’ятника, конкурсом ідей щодо його майбутнього вигляду, а також остаточним затвердженням його проекту у Луцьку опікується спеціальна комісія. У той же час будь-який мешканець Луцька має право мати свою, відмінну від ухваленої більшістю, думку щодо будь-якої громадської ініціативи, а також вільно висловлювати її. Саме тому, я і запропонував перенести місце для спорудження пам’ятника, оскільки, у багатьох містах Західної України споруджені пам’ятники цій легендарній особистості, чомусь надто скидаються один на одного, а в своїй основі дуже нагадують не так давно забуту постать із кепкою в руці.
 
У Луцьку ідея спорудження пам’ятника С.Бандері виникла давно, хоча оприлюднена була під час однієї із чергових сесій міської ради та остаточно вселила віру у своє втілення освяченням каменя 24 серпня 2008 року на території перед Луцьким міським РАЦСом.
 
Замовний конкурс, котрий проводився у листопаді-грудні 2008 року Луцькою міською радою на створення проектів спорудження пам’ятника С.Бандері, не дав бажаних результатів. Журі, міська архітектура, художня рада, а також самі скульптори, учасники конкурсу, були одностайними в думці, щодо вибору місця під майбутній пам’ятник. Адже ув’язати навіть саму геніальну скульптуру неможливо до такого місця, де відсутній логічний зв’язок єдності й гармонії – як немає зв’язку між термінами “політика” і “сімейне щастя”.
 
Біля РАЦСу повинні стояти скульптури символів кохання, ідилії, материнства тощо, що можна виразити у слові “щастя”, бо ж недарма така споруда називалася Палацом щастя.
 
Ось тому, постать Степана Бандери, як гордість української нації, доцільно пов’язати із вулицею, що носить його ім’я та встановити скульптурне зображення Великого Українця у сквері, на розі вулиць В.Винниченка та С.Бандери, де оглядовий спектр сприйняття є великим.