Прочитавши статтю голови Волинської обласної державної адміністрації Романюка М.Я. « «Аграрна область» - має звучати гордо, бо це так само як «годувальниця»», яка присвячена баченню розвитку нашої області в умовах економічної кризи, був власне здивований висновками Миколи Ярославовича  зробити ставку на розвиток агропромислового комплексу як локомотиву конкурентоспроможності та стабільності розвитку  нашої області. І головне, що ставка робиться не на великотоварного виробника, а на представників особистого селянського господарства.
В статті «Коли Волинь стане багатшою»( Ковальчук В. , Юрковська О.А. газ. «Волинь-регіон» № 8 від 10 жовтня 2006 р.) автори аналізуючи макроекономічні показники країн Євросоюзу констатували, що такі країни як Португалія, Греція, Іспанія, у яких в економіці превалює сільськогосподарське виробництво є відсталими країнами цієї спільноти. Це ж стосується і окремих регіонів європейських розвинутих держав. І навпаки, постіндустріальні країни є лідерами світової спільноти, а постіндустріальні регіони виступають донорами аграрних.
Аналіз же економічних даних районів та міст області показує, що саме міста є найпридатнішими до забезпечення розвитку регіону. Там зосереджено інтелектуальний потенціал, високотехнологічні виробництва, кращий менеджмент, інфраструктура та можливість підтримки підприємництва. Прикладом цього є економічні та соціальні показники м. м. Луцька, Ковеля, Володимир-Волинського, Нововолинська в порівнянні з Любешівським, Старовижівським, Турійським, Шацьким районами. Міста стимулюють економічний ріст і районів, що знаходяться навколо них. Знову ж прикладом цього є Луцький, Ковельський, Володимир-Волинський райони.
Звичайно, ніхто не може заперечити ті висновки, що необхідно навчитись раціонально використовувати волинські ресурси, для реалізації місцевої продукції. створювати волинський, загальноукраїнський та інтегруватись в світовий ринки Зрозуміло, що не в останню чергу залишається боротьба з тіньовою економікою та розвиток агропромислового комплексу.  Але те, що голова Волинської ОДА збирається вирішити всі проблеми через фінансову підтримку особистих селянських господарств збагнути дуже важко.
Не хочу переобтяжувати читачів цифрами, але вони не на користь тих висновків щодо розвитку на Волині особистих селянських господарств. Риторичне запитання, яким таким господарствам було виділено майже мільйон гривень в минулому році і передбачено ще один мільйон в цьому році і дохід від цього Волинській області, де протягом останніх 5 років(згідно звітів ВОДА та Волинської обласної ради) приріст агропродукції коливається від 1 до 3 %.
Аналізуючи критичні статті місцевих ЗМІ, мабуть із сарказмом можна згадати зниження закупівельних цін на молоко в тих же Особистих Селянських Господарствах, зменшення площ посіву цукрового буряка, зменшення поголів’я худоби, завезенням свинини з Польши тощо. Не хочеться повторювати заяложені уже афоризми, але коли виділяються кошти на малопродуктивні господарства, то це повторюється як фарс.
На початку 90-х років минулого тисячоліття в Україні думали, що розвиток агропромисловості  залежатиме від фермерських господарств та розпайованих земель. Насправді цього не сталось. Хіба що розбазарили землю, яка в уже протягом 18 років в більшості випадків залуговується. Пригадується знищений сад в с. Маяки Луцького району. Але на той час фермерам дозволялось мати до 10 га землі, на яких вони жалілися працювати не рентабельно. А в Законі України «Про особисте селянське господарство» від 15.05 2003 року особисте селянське господарство обмежено ділянкою в 2 га(правда є окремі випадки, коли може бути і більше див. Закон).
Цікаво, а як же вони будуть конкурувати з такими господарствами СГПП «Рать» Луцького району, ім. Шевченка  Горохівського району, «П’ятидні» Володимир-Волинського району та іншими(мається на увазі самодостатні господарства).  Саме такі великі господарства забезпечують на селі робочі місця, для нас якісну продукцію тваринництва,  рослинництва, садівництва. А головне великотоварні виробники мають нижчу собівартість продукції на відміну від представників особистого господарства. Це все очевидно, як те, що  «Джон Дір» кращий комбайн ніж «Нива».
Крім того, великі господарства завдяки диверсифікованому виробництву завжди мають запас міцності у випадку ринкових, кліматичних та інших негараздів. Велике господарство стимулює новітній менеджмент АПК, вимагає новітніх технологічних розробок розвитку тваринництва, рослинництва. Велике господарство на відміну від ОСГ може протистояти диктату цін різноманітних спекулянтів-аграріїв.
Через те, на мою думку, навпаки необхідно підтримувати великі господарства, сприяти розвитку переробці агропродукції. На сьогодні у Волинській області всі переробні заводи на грані зупинки, відсутні підприємства лісового господарства. Ось проблема!
Для особистих селянських господарств основним питанням є проблема збуту. І тільки нормальна робота переробних підприємств сприятиме розвитку малих господарств.  Напередодні сесії Волинської обласної ради, слухаючи керівників агропромислових підприємств на розширеній нараді фракції «Народної Партії» у Волинській обласній раді, важко було зрозуміти, які креативні рішення  по підтримці сільськогосподарського товаровиробника ініціює обласна державна адміністрація, крім тих, що необхідно змінювати закони, вибивати кошти з Кабінету Міністрів. (Повірте стараюсь слідкувати за ідеями та цифрами). А як же виконання програм «Картопля Волині», «Льон Волині» та інші?
Але повернемось до перспектив Волині. Знову ж у вищевказаній статті, автори бачили про необхідність зміни структури економіки області. Перш за все перейти від слів до справи у створенні ринку волинської продукції, який має стати одним із сегментів українського та европейського господарства.  Можливо навіть на основі агропромислової продукції та її переробки. Швидше це перехідний етап. По-друге, підтримати розвиток міст, селищ та сільські центри, де є великі товаровиробники. Зростання підприємств зміцнюватиме міста та селища області, які і стануть основними осередками дохідної частини місцевого  бюджету через податок з доходів фізичних осіб, оренди комунальної землі, комунікацій, приміщень. Навколо, навіть малих промислових центрів, зростатиме галузь сфери послуг, що в свою чергу залучатиме до роботи нових людей.
Дуже шкода, що питання розвитку нашої області піднято під час кризових явищ. Перспективи Волині повинні обговорюватись повсякчас. І до цієї дискусії повинні залучатись фахові спеціалісти, науковці, громадськість. Ми ж всі хочемо, щоб наш край був не тільки годувальником, але і самодостатнім.