Медичний трактат про чуму ХVI століття писали у Луцьку: що відомо

У різні часи й епохи людство страждало від бід та хвороб. Однією із найстрашніших та найнебезпечніших епідемій у світовій історії була atra mors («чорна смерть») – чума (pestis –лат., morowe powietrze, dżuma, mor – пол., моровоɛ повѣтрɛɛ – староукр.).

Узявши початок в монголо-китайському прикордонні у ХІV столітті, хвороба набувала шалених масштабів. Недуга досягнула теренів Польського королівства, найближчого сусіда Волині з Луцьком, у 1482 році. Тоді чуму було занесено до Малопольщі з території сучасної Угорщини. У наступному 1483 році мор забрав чимало людських життів.Аптека. Мініатюра з Tacuinum sanitatis, середньовічного трактату про здоров'я. XIV століття

Епідемію якоїсь невідомої хвороби, як вказує «Хроніка Мєховіта», було зафіксовано ще у 1389 році, вона поширювалася в Королівстві Польському та Чеському. За кількістю жертв вона була значно меншою. Особливо смертоносною для міст тогочасної України чума виявилася в другій половині ХVІ століття. Тоді вони ще входили до складу Великого князівства Литовського.Єретики вклоняються дияволу у подобі козла, повз пролітають відьми на сатанинський шабаш. Мініатюра XV століття. Метафорична алегорія причин чуми

Згадки про «моровоɛ повѣтрɛɛ» в Луцьку документально зафіксовано на початку червня 1564 року. Польський король та великий князь литовський Сиґізмунд Авґуст подарував луцьким ремісникам кравецько-кушнірського цеху новий привілей.Портрет Сигізмунда Августа авторства Яна Матейка

Документ змістом не лише переповідав цеховий статут, а й дочасно, до офіційного переобрання цехмістра, дозволяв кравцям та кушнірам визначити з-посеред себе очільника. Причина такої поспішної елекції найголовнішого полягала в тому, що «…з Божɛго допущɛнъя повɛтърɛɛ в мɛстɛ Луцъкомъ было на ωнъ часъ, листы, привилья ихъ погинули. Фɛдка Пашъковича, котории над ними цɛхъмистромъ старшимъ былъ, бо и самъ змɛр и увɛс дом ɛго, жона и дɛти помɛрли».Привілей міщанам луцьким цеху кравецького і кушнірського на підтвердження їм деяких вольностейта обрання з-посеред них цехмістра в часі чуми у місті Луцькому. Сторінка з Литовської метрики

Із тексту привілею видно, що король ідентифікував чуму як біду, «допущену» до Лучеська Богом. Важливо, що таке сприйняття хвороби побутувало не лише у ранньомодерному Луцьку, а й у свідомості усього багатоетнічного соціуму Речі Посполитої.

Читати ще: Ремісничі статути: з історії маґдебурзького Луцька

Джерелом до вивчення проблеми рецепції мору жителями українських, польських та литовських міст слугують польськомовні медико-історичні та філософсько-теологічні трактати-стародруки кінця ХVІ – першої половини ХVІІ століття. Серед них особливо інформативними є Nauka o morowym powietrzu, na czwory xięgi rozlozona przez Piotra Umiastowskiego z Klimonth, w Philozophiey, y w Lekarskiey nauce Doktora, pilnie opisana («Наука про чуму, на чотири книги розкладена, Петром Умястовським з Климонт, у філософії та лікарській справі доктора, уважно описана»), видана у Кракові 1591 року.Титульна сторінка трактату Петра Умястовського «Наука про чуму...»

Інший трактат – Recepta duszna y cielesna przeciw Powietrzu morowemu z pisma Swietego y z doswiadczonych lekarzow zebrana, y ku pozytkowi pospolitemu wydana przez Ksiedza Hieronima Powodowskiego, kanonika Poznańskiego («Рецепт для душі та тіла від чуми, зі Святого письма та досвідчених лікарів зібраний, і до народного вжитку видана князем Ґієронімом Поводовським, познанським каноніком»).Пітер Брейгель Старший. Тріумф смерті, 1560-ті роки

Передмову до останньої праці, можливо, і саму книгу Nauka o morowym powietrzu, na czwory xiegi rozlozona przez Piotra Umiastowskiego z Klimonth, w Philozophiey, y w Lekarskiey nauce Doktora, pilnie opisana було написано в Луцьку («Дана в Луцьку, 12 вересня, року від народження Христа 1589») [передмова]. На початку книги автор говорив про значення медицини. Зазначав, що «наука лікарська, поміж іншими дарами Божими, є великий і знаменитий дар» [Слово до читача].

Читати ще: Утеча як порятунок від чуми на Волині 400 років тому

Ґієронім Поводовський – автор іншої праці, присвяченої чумі, – «Рецепт для душі та тіла…» – кардинально суперечив висновкам Петра Умястовського з приводу значення медицини.Четвертий вершник Апокаліпсису. Фрагмент шпалери з серії «Анжерський апокаліпсис» роботи Миколая Батая, між 1373 і 1387 роками

«Хвороб лікування не так на лікарях, як на капланах [лежить], не так на ліках тілесних, як на душевних має бути. Христос очі сліпого вилікував болотом, яке за природою своєю його радше осліпити мало. Отож не знаємо, яку хворобу Бог до нас підпустить, але є розпорядження костельне, аби лікарі жодного хворого лікуванням не підіймали, а найперше, через покуту до Бога лікувалися», – зазначав автор.Захисне спорядження лікаря (репліка з оригіналу початку XVII століття), що експонується в лікарні «Нотр-Дам а-ля-Роз» (Лессін, Бельгія). Маску-«ніс» наповнювали травами та оцтом, щоб приховати неприємний запах трупа та/або уникнути зараження. Паличку використовували для підняття одягу хворих людей

У передмові Петро Умястовський ставив чуму в перелік найстрашніших кар людства. Мор у цьому списку фігурував поряд з голодом та війнами, які «Бог до нас підпускає, і бич до бича, кару до кари дає». Автор дякував Богу за те, що сам не хворів. Виконуючи обов’язок перед своєю професією, дослідник і написав означену книгу, «аби люди порятунок якийсь мали, і як бидло нерозумне не гинули, Богу за те дякуючи».Витяги з книги Recepta duszna i cielesna przeciw powietrzu morowemu. На екземплярі, що зберігається у Національній бібліотеці імені Оссолінських, невідомий зробив від руки малюнок з духовною особою і чорними солярними (сонячними) плямами

Передаючи загальні настрої річпосполитівського соціуму, Петро Умястовський персоніфікував мор. В уявленні автора та людей ранньомодерного часу це «сувора рогата бестія, яка не одного гострими рогами своїми з цього світу мізерного спритно стратила».Ганс Гольбейн Молодший. Танець смерті, ХVI століття

Величезною цінністю «Науки про чуму…» є те, що разом із алегоричними образами хвороби, сприйняттям чуми як покарання за людську гріховність Умястовський конкретно та послідовно висвітлював бачення захворювання з медичної точки зору. Покликався не лише на власні знання та спостереження, а й здобутки медицини часів Античності та Середньовіччя.

Читати ще: За що Луцьк спіткала Божа кара 400 років тому

Класифікуючи людські хвороби, автор виділяв чуму в окрему категорію: «Якщо в одному краї [хвороба], зоветься тоді з грецької ендемією. Коли ж у багатьох країнах або містах [хвороба] несмертельна – з грецького епідемією називається. А якщо до людей зараза чіпляється, гинуть вони, вбиваються – зоветься чумою».Карта, що показує історію та поширення чорної смерті по всьому світу, ХІХ століття

Дослідник подав і дефініцію мору: «Чума – то ніщо інше, як хвороба посполита, що трапляється в багатьох краях, королівствах, в князівствах поширюється, смертельною є і дуже заразливою, … посеред інших хвороб заразливих, найбільш небезпечною є».

Петро Умястовський був зятем придворного лікаря дому князів Острозьких, професора медицини Раймундуса Каркасона. По смерті тестя отримав від нього медичні книги і лікарське приладдя.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---