Анатолій Гриценко: «Люди мені кажуть: ви ж військовий, розженіть врешті цю владу!»

Анатолій Гриценко, який зараз очолює Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, побував у Луцьку. Народний депутат та екс-міністр оборони, якого українська преса охрестила «найінтелектуальнішим військовим та найвійськовішим інтелектуалом», відвідав посвяту першокурсників Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, прочитав лекцію для волинських студентів, а також зустрівся з волинськими журналістами, відповівши на їх запитання.
– Чому ви вимагали звільнити Андрія Кислинського з посади заступника голови СБУ?
– До речі, вчора Президент звільнив його. Але цього мало. Я наполягаю, аби Президент передав прокуратурі відповідні матеріали, і була порушена карна справа. Кислинський має відповідати в суді за підробку документів. Адже він обманював державу, а це має каратися не лише звільненням з посади.
– Як ви прокоментуєте проект бюджету на 2010 рік?
– Наш комітет двічі розглядав цей проект. Висновок невтішний: у частині силових структур немає жодних підстав говорити про їх розвиток. Ба, навіть про виживання. Це буде руйнація силових структур, української армії. Можливо, хтось в уряді не розуміє, що світ «штормить»? Що Україні вкрай потрібна сильна боєздатна армія? Можливо, варто в уряді провести «лікбез» і пояснити, що таке безвідповідальне ставлення до армії – неприпустиме? Адже за Конституцією саме уряд несе відповідальність за матеріальне, фінансове забезпечення процесу захисту держави. Тому я все зроблю, щоб у такому вигляді бюджет не був прийнятий.
– Ви виступаєте з критикою уряду. Чи підтримуєте в такому разі думку про його відставку?
– Я проти відставки уряду. Треба, аби цей уряд пройшов свій шлях до кінця, виконав обіцяне і ніс відповідальність.
Хоч я бачу неспроможність уряду долати кризу. Я не голосував, будучи членом коаліції, за ті законопроекти, які уряд називає антикризовими. Тому що там ключове слово – «підвищення»: акцизу, податку, збору. А я знаю, і це досвід інших країн, що в період кризи ключовим словом має бути «зменшення» податку, збору чи акцизу.  Щоб усе, що може створювати робочі місця, могло працювати.
Але я за те, аби цей уряд довів свою справу до кінця. Обіцяли – зробіть. Щоб була зрозуміла відповідальність. А не так, що «хотіла – і не дали».
Окрім того, я за максимально швидкі кадрові зміни в уряді. Країні не можна жити без міністра оборони, без міністра фінансів, без міністра транспорту і зв’язку.
– Як ви оцінюєте пропорційну систему виборів? Чи не згідні з ним, що наше суспільство не готове до неї?
– Нинішня виборча система працює не на людину, а на політиків, її треба виправити кардинально. По-перше, треба відновити мажоритарну систему на всіх рівнях: від села, селища, міста – й аж до обласного рівня. І не гратися в ці партійні ігри. Потрібно, щоби кожну людину, яка йде в депутати місцевої ради, знали в обличчя.
Що ж стосується виборів до Верховної Ради України і Криму, то я виступаю за збереження пропорційної системи виборів, але з кардинальною її зміною. «Світитися» повинна не тільки перша п’ятірка, а весь список. Тому, якщо коротко, треба відкрити списки і прив’язати депутатів до регіонів, аби люди знали, хто саме представляє їх інтереси.
Такі законопроекти в парламенті лежать. Вони вже написані. Але прийняті вони будуть лише тоді, як цього захочуть Тимошенко і Янукович, адже у їх фракцій понад 300 голосів.
– Раніше «Громадянська позиція», яку ви очолюєте, розгортала свої представництва по регіонах, проте зараз іде паралельний процес – ви розгортаєте передвиборчі штаби. Яка в цьому логіка?
– Загалом ми ставимо собі стратегічну мету: сформувати в регіонах команди, які підуть на всі наступні вибори – як на місцеві, так і на парламенські. Люди в регіонах зараз перевіряються на спроможність переконувати, пояснювати, захищати результати, організовувати процес, залучати свої ресурси.
Адже кандидат Грищенко – це не кандидат Тимошенко чи Янукович. У нас немає мільйонів. Вам, очевидно, відомо, що в літку цього року фракції БЮТ і ПР кардинально змінили виборче законодавство. Відтепер тільки мільйонер може стати президентом. А в  мене немає 2,5 мільйона гривень, аби мати формальне право бути кандидатом у президенти.
Тому я відкрив спеціальний рахунок і попросив людей, щоб вони перераховували кошти. Буквально сьогодні я, їдучи сюди, перевірив: там 2 мільйони 209 тисяч гривень. Із цих грошей – лише 10 тисяч гривень внесла моя сім’я. Решту внесли люди, яких я навіть не знаю. Це принципово новий, чесний підхід: не політик роздає «цукерки» за свою підтримку, а люди проявляють свою підтримку кандидату, тим самим довіряючи йому захищати їх інтереси. Тому, коли мене запитають, хто мій спонсор, я можу чесно сказати – народ України. 
– Чи готуєте ви зміни до Конституції, щоб повернутися до президентської моделі влади в Україні? І взагалі, у який спосіб ви плануєте побудувати систему влади в разі вашого обрання президентом?
– Зараз влади у країні немає. Нема кому приймати рішення, немає кому їх виконувати. Але новообраний президент, якого підтримають люди, буде мати потужний потенціал впливу на те, що робиться в країні. Якщо ця людина запропонує рішення, які спрямовані на створення робочих місць, підняття стандартів життя, посилення системи влади, відновлення позицій на зовнішній арені – парламент запрацює по-іншому. Це зараз там усі готуються до виборів, це зараз там лідерами є Тимошенко, Янукович чи інші кандидати.
Повірте мені, як тільки Віктор Федорович «пролетить» на виборах – фракція Партії Регіонів вестиме себе по-іншому. Як тільки Юлія Володимирівна «пролетить» на виборах – фракція БЮТ теж змінить тактику. При новообраному президенті абсолютно по-іншому запрацюють силовий і правоохоронний блок. Я думаю, ви розумієте, про що я. Новий президент по-іншому контролюватиме, хто і яким чином дотримується закону. І тоді Лозинський не тікатиме з  країни.
Я зараз через вас іще раз звертаюся до Віктора Ющенка, до Віктора Януковича, до Юлії Тимошенко, до Володимира Литвина: у вас достатньо впливу на парламент. Підтримайте проект «Конституції порядку», який я вніс. І якщо ви вірите, а не просто заявляєте, що станете президентом, – беріть на себе відповідальність і станьте головою уряду! Підписуйте указ, сформуйте уряд з першого дня – і робіть те, що обіцяли. А інакше – ви боїтеся відповідальності, хочете перемогти на виборах і лишитися білим і пухнастим гарантом, який ні за що не відповідатиме.
– Об’єктивно найсильнішими політичними силами в Україні зараз є Партія Регіонів і БЮТ. З ким би вам комфортніше працювалося у разі, якщо ви станете президентом?
– Давайте відрізняти лідерів політичних сил і власне політичні сили. Я заявляв ще раніше: ні Ющенко, ні Янукович, ні Тимошенко не спроможні рухати країну вперед. У кожного з них уже вичерпався той потенціал, що працює на об’єднання. Залишився потенціал скандалів, суперечок і популізму.  Тому ці сили можуть висунути інших людей, які стануть їх лідерами.
– Як ви як голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони оцінюєте можливі ризики українсько-російських газових відносин?
– Угоди між «Нафтогазом України» і російським «Газпромом» – найбільша проблема енергетичної безпеки нашої країни. Ризики, які вона несе, виходять навіть за рамки питання енергетики.
У тих домовленостях закладена бомба. Ці угоди несправедливі стосовно України, нерівноправні і не дзеркальні за своїми зобов’язаннями і штрафними санкціями. Ці санкції з часом можуть призвести до того, що через суди у нас заберуть і газотранспортну систему, і половину економіки країни.
Якщо Росія транзитує газ – ми на цьому заробляємо. Якщо Росія транзитує менше – ми на цьому втрачаємо. Але для Росії за це ніяких санкцій не передбачено. За перші сім місяців цього року Росія «прогнала» через Україну на 37% газу менше, ніж у попередньому. Ми втратили, але Росію ніхто не штрафує.
А тепер увага. Україна зобов’язалася закуповувати певний обсяг газу. Якщо вона закупить менше – за кожний недобраний куб ми заплатимо 400% його ціни в літній період, і 250% – в зимовий. Якщо невчасно заплатимо – нараховуватиметься пеня.
Добре, що Путін сказав, що, мовляв, ми «ввійшли у становище України і не будемо виставляти санкції». Але це слова – я наголошую! Коли ж НАК «Нафтогаз України» звернуся до Росії з пропозицією внести зміни до угоди – відповіді не отримали. Не хочуть. Та й, окрім того, це слова Прем’єр-міністра Росії, а угоди підписували господарюючі суб’єкти – «Нафтогаз» і «Газпром». Я не виключаю, що якщо ускладняться відносини з Росією, наприклад, постане питання Чорноморського флоту - «Газпром» може звернутися з позовом до суду.
Чи можна зараз виправити ситуацію? Ні. Очевидно, це зможе зробити новообраний президент, якщо він тверезо оцінюватиме небезпеку і захоче відстоювати національні інтереси.
– Пане Анатолію, чому ви завітали до Луцька?
– Я із сім’єю живу зараз поряд – в Бориславі на Львівщині. Заодно ми постійно відвідуємо й інші міста, для того щоб краще зрозуміти проблеми, які турбують жителів західного регіону. Я звітуюся про свою діяльність, слухаю людей. До того ми протягом 11 днів з сім’єю проживали у Павлограді на Дніпропетровщині.
Окрім того, я сьогодні, у свято Покрови Пресвятої Богородиці,  візьму участь в урочистій церемонії посвяти ліцеїстів. Я хочу сказати ліцеїстам, що бути воїном – це престижно. І це перспективно. Що робити військову кар’єру – це почесно. Можливо, їх переконає і мій приклад в тому числі.
– Що вас найбільше вразило під час відвідування українських міст?
– Всюди людей об’єднує розпач, зневіра, і навіть прокляття в бік влади. Навіть агресія. Мені кажуть: ви ж були воєнним міністром, ви ж полковник. Беріть танки, зброю і знесіть цю владу! Це я чув на Дніпропетровщині, і в Донецькій області, і в Харківській, і в Запорізькій.
Є й інші настрої. І вони помітні більше на заході країни. Це – абсолютно щира стурбованість за Українську державу. Люди бояться, що вікові устремління, які вдалося реалізувати 1991-го, нинішня влада зруйнує.
Тому я звертаюся до громадян: у вас є ще три місяці, аби добре подумати. Якщо ви не підете на вибори – вашим голосом скористається інший. А якщо проголосуєте проти всіх –  не дасте шансу нікому новому. Тоді лишиться все як є – це точно. І ми будемо й через 5 років обговорювати, хто стане президентом – Янукович чи Тимошенко. А нас 46 мільйонів, і з них можна вибрати кращого.
Записав Юрій Ричук
 
Довідково:
Анатолій Степанович Гриценко народився  25 жовтня 1957 року.
Полковник запасу, військовий інженер.
У 1979 закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище.
У 1984-1992 роках викладав в Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.
З 1992 по 1994 –  начальник проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генерального штабу України.
З 1997 по 1999 - керівник аналітичної служби апарату Ради національної безпеки і оборони України.
З грудня 1999 року - президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова.
З листопада 2000 року увійшов до Громадської ради експертів з внутрішньополітичних питань.
З 4 лютого 2005 по 19 грудня 2007 – міністр оборони України (у трьох кабінетах міністрів підряд).
Після виборів до Верховної Ради України став головою комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
У грудні 2008 року створив і очолив громадську організацію «Громадянська позиція». Мета організації – «навести в країні порядок, підвищити ефективність державної влади, змусити її працювати в інтересах громадян, і водночас – переконати суспільство, що це можливо лише за умови активної участі кожного з нас».
 

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---