До бджіл навідується щодня: волинський пасічник утримує 12 вуликів

Бджолярство – це не робота, а стан душі, вважає мешканець села Красностав Оваднівської громади Олександр.

У свої понад 60 років чоловік старається встигати всюди: і зробити основну сільську роботу, і попрацювати біля пасік, які з кінця 80-х облаштував на своєму обійсті, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Олександр усе своє життя мешкає в невеличкому селі Красностав. Зізнається, що бджолярство – в нього у крові: спочатку пасічникував його дід, продовжив справу батько, а тепер займається бджолами і наш співрозмовник. Він має 12 вуликів. До бджілок навідується щодня.

«Робота починається з березня і триває до кінця вересня, жовтня. За роями треба постійно слідкувати, – говорить бджоляр. – Дід колись казав: воду потрібно пити зі свого колодязя, а мед – їсти зі своєї пасіки. Мед потрібно брати в людини зі свого села, бо так ти знаєш, що це за людина».Читати ще: Питні меди й музей бджільництва: як волинські пасічники відроджують традиції

За медом до Олександра приходять не лише односельчани. Шанувальники медової продукції з красноставської пасіки є й далеко за межами громади.

Пасічник нарікає, що через зміни клімату тепер не кожна рослина медує, тому не впевнений, що з кожного вулика матиме мед. Однак цьогоріч у Красноставі рясно цвіли сади, тому, запевняє, весняного меду буде вдосталь.

Читати ще: Сон на вулику: найкращий пасічник на селі кличе на бджолину терапію

Як додає бджоляр, українські пасічники не мають такої підтримки держави, як-от у Європі, але, попри все, займається пасіками, бо це не робота, а стан душі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---