USD 41.25 41.55
  • USD 41.25 41.55
  • EUR 45.00 45.30
  • PLN 3.30 4.00

«Думав, залишуся стікати кров’ю і до ранку не доживу. Але прийшли побратими й допомогли»: історія ветерана з Волині

10 Лютого 2025 15:42
34-річний Дмитро Ціхоцький родом із села Сенкевичівка на Волині. На початку повномасштабного вторгнення був на роботі у Польщі, але повернувся з-за кордону, щоб боронити державу. Служив стрільцем у 14-й окремій механізованій бригаді.

8 травня 2024 року захисник отримав важке поранення. З турнікетом на нозі майже 16 годин чекав евакуації. Ногу довелося ампутувати. Як нині чоловік пристосовується до нового життя з інвалідністю та де шукає сили й підтримки, розповів Суспільному.

Поранення Дмитро Ціхоцький отримав, коли російські військові штурмували українські позиції на Харківщині. Окупанти закидали гранатами з дронів, розпилювали газ, обстрілювали з артилерії, потім зав'язався стрілецький бій, пригадує боєць.

Під час бою українські військові маленькими групами по троє-п’ятеро відходили з позицій.
«По нас уже стріляли стрілецькою зброєю, чути було, що кулі над вухами дзвеніли. Ніхто не хотів першим вибігати, бо на перших саме акцентують увагу вороги. Я все ж вирішив першим бігти», – каже боєць.

Читати ще: Ампутація руки, втрата коханої та повернення до рідної школи: історія воїна з Підгайців Олексія Макарчука

До своїх бліндажів Дмитро Ціхоцький не добіг кілька метрів. Підірвався на протипіхотній міні.
«Дивлюся, в мене немає пів ступні, відірвало разом із берцем, у мене залишається одна п’ятка і половина берця, – додає захисник. – На адреналіні починаю бігти ще метрів 15 до бліндажа, щучкою пірнаю в нього, аби сховатися від дронів».

Турнікет допоміг накласти побратим, вколов знеболювальне та напоїв солодким чаєм, аби поповнити запаси глюкози в організмі. Дмитро Ціхоцький далі пересуватися не міг. Тож залишився у бліндажі чекати ночі та подальшої евакуації.

Зі слів Дмитра, для захисту мав гранату. Думав, щоб пораненим не потрапити до полону, підірве і себе, і російських військових, якщо до нього доберуться.
До великого бліндажа, куди мав приїхати евакуаційний пікап, Дмитру залишалося 800 метрів. Їх мав подолати, коли стемніє. Кожні дві години послаблював турнікет та був з побратимами на зв'язку.

«Я лежав сам, кожні 10 хвилин прилітав дрон, і скидав на голову гранату. Я просто затуляв вуха. Це все, що міг робити», – каже ветеран.

Поранення Дмитро отримав опів на дванадцяту дня. До вечора, пригадує, його почало трусити, піднімалася температура, виступав холодний піт. Нога була темно-синя, на ній з’явилися пухирі. Каже, що розумів: якщо не збере останні сили і не проскаче на одній нозі відстань, яка залишились до евакуації, то може загинути.

«Думав, залишуся стікати кров’ю і до ранку не доживу. Але прийшли побратими й допомогли рухатися. Пробігли 15 метрів і сховалися в посадці. Я обертаю голову – наді мною дрон світить лазером. Думаю: «Все вже. Капець мені». Скид на мене, але, напевно, осколки всі пішли в землю або вгору, один тільки залетів мені в бік», – провадить боєць.

Читати ще: «Сповзав з ліжка, щоб тренуватися»: історія успіху ветерана з Луцька, який втратив на війні ноги

Дрон полетів назад, але розуміння того, що він повернеться і буде далі добивати, каже Дмитро Ціхоцький, було. Вдалося проповзти ще до одного дерева, з товщим стовбуром і кроною. Там боєць і заліг. Дрон все ж повернувся. З нього був другий скид – граната. Коли встиг попрощатися з життям, розповідає Дмитро, то зрозумів, що вона не підірвалася. Вижив.

Прибігли хлопці та ще 15 метрів просунули пораненого на гілках до евакуаційного авто.

Першу медичну допомогу Дмитро Ціхоцький отримав у стабілізаційному пункті в Куп'янську. Туди пораненого бійця доправили о третій ночі. У нього вже впав тиск до 90 на 60 та була гангрена. Лікарі поставили крапельницю й відправили до лікарні у Харків. Там о шостій годині ранку 9 травня прооперували.
«Мене питає хірург: «Ти розумієш, що тобі ногу відріжуть?» Звичайно, я розумів, що буду без ноги. Хотів лише живим залишитися, хоча б так. Кажу: «Відрізайте вже! Робіть, що хочете, аби здоровий був». І все», – каже Дмитро Ціхоцький.

Через п’ять днів Дмитра перевели до інституту Шалімова у Київ. Там медики зробили п’ять операцій з пересадкою шкіри та пересадкою м'язового клаптя. Це робили для того, щоб чоловікові було зручно ходити: кістка не пробивала шкіру та не робила ран.

Хоча в Дмитра висока ампутація, проте він готується до протезування. Їздив на консультацію у центр Super Humans. Там сказали, що поки рана не загоїлася, він не готовий до протезування.

Вартість протеза, який згинався б у коліні, щоб ним можна було керувати з мобільного пристрою, плавати та ходити сходинками, – 72 000 євро. 50% вартості протеза можуть у центрі покрити, а 50% потрібно буде самому шукати, каже Дмитро Ціхоцький.

Читати ще: Військовому з Луцька завдяки 3D-друку провели унікальну операцію з реконструкції щелепи

Нині ветеран живе в Луцьку. Тут проходить реабілітацію, тренується в спортзалі, ходить на масажі та спробував грати в ампфутбол. У всьому, каже, допомагає та підтримує дружина.
З нею познайомився в інтернеті ще до початку повномасштабного вторгнення. Жінка виявилася з сусіднього села. Зустрічалися, коли Дмитро приїжджав у відпустки під час служби. Розписалися в Києві, не запросивши на розпис ні батьків, ні друзів.

«Моя дружина підтримує мене від початку війни. Найважче мені сходити в душ. Вона допомагає в тому. Я просто ставлю стілець у ванну, сідаю акуратно, і дружина вже ставить душ мені чи навіть допомагає тримати. І так я миюся», – розповідає ветеран про те, як вдається пристосовуватись до нових життєвих обставин у побуті.

Чоловік навчився на милицях спускатися зі сходинок. Каже, щодня, попри те, що тяжко, виходить на вулицю, у двір, щоб подихати свіжим повітрям, людей побачити.
Дмитро Ціхоцький каже, що варіантів для самореалізації, навіть з ампутацією, – безліч. Можливо, напише бізнесплан для втілення якоїсь із підприємницьких ідей, можливо, почне професійно грати в ампутфутбол, бо до поранення грав за Сенкевичівську команду. Уже почав знімати кулінарні відеоролики в ТікТок, у яких показує, як дає собі раду на кухні. Головне, каже ветеран, не занепадати духом і жити.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus