Із пісні слів не викинеш: українські «матюки»

Своє невдоволення нецензурними словами все частіше у повсякденному житті висловлюють люди. Нині «матюки» можна почути де завгодно: у громадському транспорті, в магазинах, на парканах, в Інтернеті та навіть у книжках.
Із нагоди Дня української писемності та мови «ВН» розповідають про те, як у нашій мові вживається «літературна» лайка.
Історія української лайки
Ще у 1657 році турецький мандрівник Евлія Челебі після перебування в Україні писав, що українці – стародавній народ, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська. Зокрема дослідника цікавили лайливі слова в різних мовах. У тогочасній українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливі вирази: «щезни, собако», «свиня», «чорт» та «дідько».
Чи не найвідоміший приклад уживання ненормативної лексики в українській історії – лист турецькому султану, який писали запорізькі козаки у 1676 році. Хоча деякі дослідники вважають, що вставки з нецензурщиною з’явилися пізніше для того, аби дискредитувати козаків перед султаном.
Слід зауважити, що лист козаків – відповідь на звернення султана, більшість тексту якого займають його титули. Тому козаки, ймовірно, іронізують із приводу його діяльності та родинних зв’язків.
Зокрема запорожці звертаються до султана так: «Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт!»
Дідько лисий та інші персонажі української лайки
Словник української лайки налічує безліч лайливих виразів, які здавна вживали українці.
ВОЛОЦЮГА. Так здавна українці називали бездомних людей, які не працюють, а живуть із крадіжок, жебрацтва, постійно змінюючи місцеперебування. Таких людей також називають бродягами, пройдисвітами.
ДІДЬКО. Уявна надприродна істота, яка втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками. «Дідько» – це ще й злий дух, чорт, диявол, сатана, біс. «Дідька» українці часто охрещують «лисим».
ЙОЛОП. Так охрестили нерозумних людей, дурнів. В Україні «йолопа» називають ще бовдуром та телепнем.
КУРВА. Слово передали нам поляки, називаючи так жінок легкої поведінки. В українському контексті так можуть назвати і жінок, але переважно «курва» – це вигук, висловлення власного невдоволення від того, що відбувається.
Українські прокльони
Окремим видом українського лихослів’я є колоритні прокльони. Їх часто можна зустріти у художній літературі, адже вони яскраво характеризують особливості життя народу у той чи інший період. Далі – 10 колоритних українських прокльонів.
Трясця твоїй матері
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…
А щоби твоя с…ака по шву розійшлася…
А щоб тобі повилазило…
А щоб ти вс…áвся, як маленький був…
А щоб ти падло дристало та й дристало…
А шоб тобі булька з носа вискочила…
А щоб ти скис!
Най ті качка копнé!…
Вс…ався, та й криво!…

«ВН» зичать читачам, аби ніхто не затуляв пельку, не посилав під три чорти та до дідька лисого. І хай йому грець!

Підготувала Анастасія ПЕРЕДРІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---