Маленькі кроки до великої перемоги: як волиняни в тилу допомагають військовим

Із перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну бібліотека №10 у Луцьку стала гуманітарним хабом. Тут, здається, роблять все: маскувальні сітки, «кікімори», енергетичні пакетики, чаї, мазі, окопні свічки та шиють одяг.

А організувала роботу бібліотекарка Алла Фень. Щодня вона та ще близько 30 волонтерів у книгозбірні або вдома шиють, в’яжуть, готують та збирають необхідні речі нашим захисникам, пише Шацький край.

«З перших днів ми плетемо сітки. Ходимо сюди без вихідних. Раніше плели для усіх, хто просив, а зараз лише на нульові позиції фронту: Бахмут, Харківська, Запорізька області, – зазначила Алла Фень. – На день плетуть п’ятнадцятеро, восьмеро, п’ятеро, а деколи і троє людей. Одну сітку розміром 4 на 6 метрів у середньому виготовляють два дні. Саме на такий розмір нам найчастіше роблять замовлення військові».

Вона розповіла, що сітку плетуть не абияк. Є особлива техніка плетіння, спеціальна тканина та сітка. Важливо, щоб вона не плавилась та не прилипала до техніки.

Читати ще: Щотижня їздить на передову: історія 74-річного волонтера з Камінь-Каширщини

«Купуємо усе за власні кошти. Також допомагають волонтери. Сітка з доставкою коштує десь до трьох тисяч гривень, а один сувій тканини – більш як п’ять тисяч гривень, – додала жінка. – Зараз запит на білу сітку. Донедавна плели оливкову. Плетемо відповідно до погодних умов на передовій. А там зараз -15 градусів та сніг. Думаю, що до середини лютого будуть ще білі, а тоді перейдемо на оливкові».У бібліотеці також роблять заготовки на кікімори. Для цього перуть мішковину та витягають з неї нитки. Опісля мотки передають дівчатам, які вдома створюють маскувальний костюм.«Також плетемо шкарпетки і шиємо спідню білизну, бо на нулі немає де попрати. В’яжемо подушки для сидіння, щоб хлопцям було тепло», – розповіла пані Алла.

Читати ще: «На війну легше їздити, ніж у Європу», – лучанин Сергій Балицький про вісім років волонтерства та 300 поїздок на фронт. Інтерв’ю

Окрім того, вдома дівчата шиють фліски, шапки. Складають енергетичні пакетики із сухофруктами та горішками.«А це в нас чаї, – каже бібліотекарка і показує на акуратно складені пакети з різними травами. – Військові цим чаям так тішаться. Бо вони водночас лікувальні – збираємо м’яту і малину, все це фасуємо. Теж є окремі люди, які ці чаї збирають і фасують. За період війни усі тут мають свої обов’язки. Всі знають, хто що робить: хто чаї, хто шиє, хто в’яже, хто плете, а хто збирає».Загалом до благодійної справи залучено близько 30 людей. Це постійні читачі книгозбірні та мешканці сусідніх будинків.«Коли їде машина на фронт, то люди приносять чаї, макарони, консерви й інші продукти. Зазвичай такі поїздки відбуваються раз на два тижні», – каже Алла.Додає, що також роблять мазі для загоєння ран і окопні свічки. До кожного пакунку кладуть власноруч зроблених ангелів-оберегів.«Зазвичай отримуємо запити через громадські організації, зокрема співпрацюємо із «Волинським спротивом» та «Серцем патріота». Також напряму з військовими частинами. Працюємо з усіма, хто просить, аби наша допомога була в користь», – резюмує волонтерка.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---