Нігерійця у Луцьку «дістала» картопля. ФОТО

1 жовтня нігерійці відзначають День незалежності своєї держави. Раніше волиняни, можливо, не знали б й напевно не надто цікавилися, як відзначають найбільше державне свято мешканці цієї африканської держави, якби цього року Луцьк не поповнився одним з представників нігерійського народу - Обасі Учечукву Ігве.

Цей молодик у інтерв`ю «ВН» розповів про життя у Луцьку, власні кулінарні вподобання та про те, як відзначатиме День незалежності рідної країни, перебуваючи приблизно за 8 тисяч кілометрів від неї.

Обасі Учечукву Ігве – студент Луцького національного технічного уніерситету. Родом хлопець зі столиці Нігерії - міста Абуджі.



Як так вирішив вчитися у Луцьку? Як дізнався, що у нас тут можна вчитися?

Перш за все, я вирішив вчитися у цьому місті тому, що вибирав гостинне місто. І Луцьк став одним із варіантів, які я розглядав.

В Нігерії багато знають про Україну?

Деякі люди знають про Україну (усміхається). Вибір університету залежить від студента: що він хоче і чому. Так ти можеш знайти те, що тобі до вподоби.

Чи важко було покинути рідну країну і приїхати сюди? Чи раніше тут був, до того, як приїхав вчитися?

Звичайно. Зазвичай, дуже складно, коли ти їдеш у нову країну. Особливо, коли ти їдеш у країну пострадянського простору. Багато труднощів, багато перешкод. Багато бюрократичних процедур, проблеми з посольством. Але загалом, все залежить від того, наскільки ти рішучий.

Часто спілкуєшся з родиною? Чи плануєш їздити додому час від часу?

Я спілкуюся з сім’єю по телефону, також використовую Інтернет. Коли матиму канікули, можу вирішити поїхати назад, щоб побачитися з родиною, адже я за ними сумую.

Як і де вчив українську мову?

Я почав вчити українську, коли вперше приїхав в Україну. Це було на підготовчому факультеті в університеті імені Лесі Українки. Я мав розуміти українську.

Український побут, наше життя відрізняється від нігерійського. Насамперед, ми знаємо, що людям з півдня має бути холодно тут. Це правда чи ні?

Я думаю, у мене є справді дуже хороший досвід, тому що вперше я приїхав в Україну взимку. І коли я приїхав і закінчив оформлення необхідних документів, я побачив, що надворі – 20 градусів з позначкою «мінус». І це було дійсно ду-у-у-же холодно. Тож я мав дуже хороше враження. І тоді я вирішив почати звикати до погоди, і через деякий час все стало гаразд.

А як щодо побуту, стосунків між людьми? Ти добре розумієш, як тут люди між собою живуть?

Я думаю, що загалом українці - дуже гарні люди. Однак, вони водночас дуже стримані. Спершу треба поспілкуватися з ними, перш ніж зрозуміти, якими хорошими вони є. Спочатку це важко зрозуміти іноземцеві. Тому треба бути дуже обережним, щоб не виникло про українців хибного уявлення.

Якщо ти гуляєш містом, то тільки з друзями чи наодинці також? Чи не було таких випадків, коли люди якось неадекватно реагують на твою присутність?

Я маю декілька друзів, дуже мало. Вони хороші, і мені, в принципі, нормально з ними. Я поважаю те, як люди сприймають мене. Але люди по-різному сприймають мою расу, колір моєї шкіри. Але це не проблема, таке є скрізь.
Я можу піти погуляти сам, чи з друзями.

А де тобі в Луцьку найбільше подобається бувати?

Я думаю, мені багато подобається у Луцьку. Це дуже впорядковане місто. Дуже маленьке, але впорядковане. Я гуляю в парку імені Лесі Українки, інколи ходжу в «Адреналін Сіті». А інколи просто гуляю з друзями, ходимо «на шашлик», або щось подібне.

Українська кухня, напевне, дуже відрізняється від нігерійської. Чи тобі подобається наша кухня?

Так (сміється). Вона дуже-дуже-дуже відрізняється. Я маю на цьому наголосити. Бо мені було дуже важко. Схожість лише у тому, що в обох кухнях використовують рис. Але по-різному готують тут і в Нігерії. Знаєте, коли я приїхав в Україну, у всіх стравах була картопля. Я втомився від картоплі. Борщ – картопля, тут – картопля, скрізь – картопля (сміється). Але загалом хороша їжа. Мені подобаються вареники. Та я вже і звик до українських традицій, мені не важко, я можу їсти картоплю, різні страви з нею (сміється).

Як ти думаєш, які основні кроки, щоб швидко адаптуватися в середовищі іноземців? Ми декілька днів тому зустрічалися з представниками організації, яка опікується людьми з Нігерії в Україні. Вони розповіли, що допомагають нігерійцям адаптуватися в Україні. Чи тобі допомагають твої земляки, які живуть тут? Чи ти спілкуєшся ще з нігерійцями в Україні?

Основним є те, щоб бути товариським. Коли ти товариський, - легше адаптуватися. Навколо тебе люди, і коли вони навколо тебе, ти не почуваєшся самотнім. І коли ти не почуваєшся самотнім, ти починаєш адаптуватися.
Я, коли спочатку приїхав у Київ, спілкувався з людьми з моєї країни, але згодом вирішив не робити цього і зосередитися на навчанні.
Деякі люди з Нігерії навчаються тут, я знаю деяких. Але я не підтримую зв’язок з ними. Я просто хочу жити тут і навчатися.

І тепер найголовніше. Ми вирішили взагалі тут з тобою зустрітися, бо дізналися про те, що 1-ого жовтня - День незалежності Нігерії. І дуже хочемо знати, що означає для тебе це свято і, як ти його будеш відзначати? Чи розкажеш іншим? Як ти будеш сьогоднішній день проводити?

Це багато для мене означає. Але, оскільки я лише один у Луцьку, думаю, святкуватиму в себе у кімнаті (усміхається). Зв’яжуся із сім’єю у цей святковий день.

Як ви зазвичай святкуєте День незалежності в Нігерії?
Дуже багато подій. Багато національних вистав. Усі виходять на вулицю, одягнуті в шати національних кольорів. Наш прапор – зелено-білий. Всі гуляють вулицями, намагаючись мотивувати дух нації національну свідомість.

Ми чули від інших людей з Нігерії, які тут живуть в Україні, що нігерійці – дуже великі патріоти. Це правда? Ти – патріот?
Звичайно, нігерійці – патріоти. Я теж.

Можливо, ти вже знаєш, що ти будеш робити, коли закінчиш університет. Ти думаєш все-таки повернутися додому, чи думаєш тут бути, далі залишитися? Чи поїхати в іншу країну?
Я думаю, час покаже.

***
Якщо є українці в Нігерії, що вони там роблять?
Вони працюють.

А де?
Українці працюють у телекомунікаційних компаніях, у металургійній галузі.

***
Обасі Учечукву Ігве, як розповіли в університеті, дуже швидко вчить українську. Наразі він майже все розуміє, але поки йому складно правильно висловлюватися. Що ж до письма, то хлопець уже вправно пише своє ім`я українською.



Спілкувалися зі студентом Вікторія Поліщук і Юлія Шрамко

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---