Що їли українці до появи картоплі. Традиційні страви наших предків

Картопля поширилася на українських землях порівняно пізно, а звичний раціон наших предків формували зернові культури, капуста, буряк, горох, молочні продукти та сало.

Як харчувалися українці кілька століть тому, чим заправляли борщ і які страви готували в селянських оселях до появи картоплі на кожному городі? Історія повсякденного меню розкриває чимало цікавих подробиць про побут і кулінарні звички наших предків, розповідає ТСН.

Каша була основою щоденного меню

До поширення картоплі значну частину раціону українців становили каші. Їх готували з гречки, пшона, ячменю та вівса. Вибір круп залежав від регіону й доступності зерна, а самі страви могли бути і рідкими, і густими.

Особливо популярною була гречана каша. Її довго томили в печі, а перед подаванням додавали молоко, масло або смалець. У багатьох родинах кашу їли не лише на обід, а й на сніданок та вечерю. Вона добре насичувала й допомагала підтримувати сили під час фізичної праці.

Із пшона готували куліш – густу страву, до якої додавали цибулю, часник, сало та городнє коріння. Куліш варили вдома й просто неба під час польових робіт. У козацькому побуті поширеною була соломаха – страва з гречаного борошна, яке розводили окропом.

Читати ще: Картопляні пироги з квасолею і токмачі: волинянка поділилась рецептами традиційних поліських страв

Окреме місце каша посідала в обрядах. На Різдво готували кутю, а під час поминальних обідів подавали коливо із зерна, підсолодженого медом. Отже, зернові страви супроводжували українців упродовж усього життя – від щоденних трапез до важливих родинних подій.

Чому житній хліб був важливішим за пшеничний

Ще кілька століть тому основним хлібом українців був житній. Пшеничний вважався ціннішим і частіше з’являвся на столі під час великих свят, весіль та інших урочистостей. Водночас у південних регіонах, де пшеницю вирощували у сприятливіших умовах, білий хліб був доступнішим.

Хліб випікали приблизно раз на тиждень у домашній печі. Для приготування тіста використовували закваску, а частину тіста залишали для наступного випікання. Запасу мало вистачити до наступної випічки, тому господині заздалегідь розраховували кількість борошна.

Якщо хліба бракувало, виручали прісні коржі та перепічки. Житній хліб подавали практично до кожної страви: з ним їли борщ, доповнювали кашу й перекушували між основними прийомами їжі.

Яким був український борщ без картоплі

Борщ готували на українських землях задовго до того, як картопля стала звичним інгредієнтом. Його основою були буряк, капуста та різні види кислої заправки. Залежно від місцевості й сезону до страви додавали пшоно, коріння, сало або м’ясо.

Читати ще: Чорний борщ, гарбузові пироги з квасолею та маком: культурна спадщина Волині поповнилася ще 5 елементами

У XVIII столітті на Слобожанщині борщ могли варити з буряка й капусти з додаванням пшона, використовуючи сироватку – кислу рідину, яку отримували під час перероблення молока. На Полтавщині важливим інгредієнтом був буряковий квас.

Його заготовляли заздалегідь. Буряки складали в посудину, заливали водою та залишали для природного бродіння. Отриману кислу рідину використовували для приготування борщу протягом холодного сезону й навесні.

У будні страву часто заправляли салом із часником, а на свята варили на м’ясному бульйоні. Картопля увійшла до рецептури значно пізніше: одна з ранніх згадок про її використання в українському борщі датується 1877 роком.

Капуста, буряк і ріпа замість картоплі

До поширення картоплі важливу роль у харчуванні відігравали овочі, які добре росли на місцевих городах і могли зберігатися протягом зими. Найчастіше використовували капусту, буряк, моркву, пастернак і ріпу.

Капусту та огірки квасили, щоб мати запаси на холодну пору. Із квашеної капусти готували капусняк – ситну страву, яку взимку варили з пшоном. Навесні, коли закінчувалися зимові запаси, використовували свіжу капусту. Її також тушкували, додавали до вареників і начиняли нею пироги.

Моркву, петрушку та пастернак клали в борщі й кулеші. Коренеплоди зберігали в погребах або спеціальних ямах, пересипаючи піском. Узимку популярною була редька, яку їли сирою, заправивши олією.

Гарбуз, квасоля, кукурудза та картопля поширилися на українських землях завдяки культурному обміну з іншими країнами. Проте вони поступово увійшли до раціону й згодом стали звичними складниками домашньої кухні.

Що їли українці під час посту

Релігійні звичаї суттєво впливали на щоденне меню. Під час великих постів, а також щосереди та щоп’ятниці віряни утримувалися від м’яса, молока, масла та яєць відповідно до церковних правил і власних традицій.

У такі періоди особливо важливими були бобові. Із гороху готували густі страви, смажили горохляники та пекли коржі з гороховою начинкою. Використовували також сочевицю й боби.

До появи соняшникової олії для пісних страв брали конопляну або макову. Розтерте насіння конопель чи маку змішували з водою, отримуючи рідину, відому як пісне молоко. Нею заправляли деякі каші та інші страви.

Важливим продуктом була риба, особливо сушена або солона. Її додавали до юшки, борщу та кулешу. Рибу привозили, зокрема, з Криму й узбережжя Чорного та Азовського морів.

Сало та молочні продукти в раціоні предків

Сало було одним із найцінніших продуктів у традиційному українському господарстві. Воно довго зберігалося після засолювання, тому підходило для зимових запасів і харчування в дорозі. Його їли з житнім хлібом і часником, використовували для засмажки та заправляли ним каші.

Свинину, ковбаси, холодець і печеню частіше готували до свят або після забою худоби. У будні м’ясні продукти могли бути менш доступними, тому сало та смалець мали особливе значення.

У непісні дні українці регулярно вживали молоко, кисляк, сир, сметану й масло. Яйця використовували переважно для випічки та приготування тіста, а також брали із собою в поле під час важкої роботи.

Раціон залежав від достатку родини, пори року й місцевих умов. Тому харчування мешканців різних українських регіонів могло помітно відрізнятися.

Гриби, ягоди та сушені фрукти на зиму

У лісистих місцевостях, особливо на Поліссі, важливим доповненням до меню були гриби, ягоди й лісовий мед. Гриби сушили або солили, щоб використовувати їх у холодний сезон. Їх додавали до пісних страв, зокрема борщу.

У садах вирощували яблука, груші, сливи та вишні. Фрукти сушили на сонці або в печі, а потім зберігали до зими й весни. Із сушених плодів варили узвар – напій, який був особливо доречним у періоди посту.

Такі запаси допомагали урізноманітнювати харчування тоді, коли свіжих овочів і фруктів було мало. Водночас способи заготівлі давали змогу використовувати сезонний урожай протягом багатьох місяців.

Коли картопля з’явилася в Україні та чому стала популярною

Картопля прийшла на українські землі із Західної Європи. Про її поширення свідчать і народні назви: слово картопля пов’язують із німецьким Kartoffel, а бараболя – з назвою Бранденбурга. Назви мандибурка та бульба також мають власну історію поширення й мовних запозичень.

1765 року до полків Гетьманщини розсилали посадковий матеріал і рекомендації щодо вирощування, зберігання та приготування картоплі. Спочатку її переважно пекли або варили й подавали з олією. До супів картоплю почали додавати активніше в середині XIX століття, а картопляні вареники набули поширення ближче до кінця століття.

Однією з причин популярності овоча була врожайність. Картопля давала змогу отримувати значний обсяг їжі на відносно невеликій площі городу. Це було особливо важливо в місцевостях, де зернові культури росли гірше.

Поступово картопля стала доступним і поживним продуктом, який можна було зберігати та використовувати для приготування багатьох страв. Наприкінці XIX століття вона вже міцно входила до повсякденного раціону українців. Так продукт, який спочатку був незвичним для місцевого населення, перетворився на один із символів національної кухні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---