USD 40.00 40.50
  • USD 40.00 40.50
  • EUR 40.30 40.60
  • PLN 10.00 10.25

Волинська пасічниця розповіла, навіщо бджоли танцюють та чим корисний стільниковий мед

14 Серпня 2021 13:17
Євгенія Назарук з села Лище Луцького району – філолог за фахом і покликанням. У місцевій школі навчає дітей української мови та літератури. Відома на Волині поетеса, член Національної спілки письменників України. Вже побачили світ три її поетичні збірки. А одна з книг Євгенії Назарук «Славна КиЦя ШеПЧиХФоСТя, або як вивчати українську без правил» – справжня знахідка для тих, хто хоче опанувати солов’їну легко і швидко.

Лищенська вчителька словесності – багатогранна особистість. Має ще хист до вишивання. Але сьогодні розповімо про пані Євгенію лишень як про бджолярку.

З теплотою згадує жінка своє дитинство з медовим присмаком, проведене в селі Мальоване Млинівського району Рівненської області. Батько Іван Миколайович, звичайний сільський трудівник, був пасічником. Мама Ганна Олексіївна, сільська вчителька, йому в усьому допомагала. «Окраєць матусиного хліба з медом, а ще молоко від корови Лиски – це ж була найсмачніша їжа в світі», – поринає у спогади Євгенія Іванівна.

Саме тато прищепив їй любов до бджолярства. А після його смерті донька почала опікуватися пасікою і тепер сама пасічникує – вже понад 10 років.
Бджоленятка – ось так лагідно називає жінка крилатих підопічних, яких у народі ще називають Божими комашками. Здається, про своїх улюблених бджоленят Євгенія Іванівна може захоплено розповідати вічність.

Дістає з вулика рамку, показує: «Ви тільки подивіться, які вони вмілі архітектори. Ось ці чарунки шестигранної форми вибудовують самі. А це ж достоту філігранна робота. А які вони невтомні трудівники! Щодо праці бджіл, то людям варто в них повчитися».

Мовляв, кожна має свої обов’язки. Є бджоли-сторожа, це своєрідні воїни, які пильнують вхід до вулика. Є молоді робочі бджоли, що носять нектар. Матка породжує потомство. А стареньким відведено роль бути «нянями» – доглядати маленьких бджілок, що з’являються на світ, або ж носити воду чи прибирати у вулику. Хоча старенькі – це відносне поняття, адже літня бджола зазвичай живе місяць. Ті, що йдуть на зиму, – довше. А от бджолиній матці відведено кілька років. Щоправда, є один нюанс: без робочих бджіл вона, бджолина королева, протягне лише два-три дні.
Загалом у літні місяці бджолосім’я нараховує 40-50 тисяч бджіл-робітниць і кілька сотень трутнів. Але восени трутнів виганяють з вулика, бо з’їдають чимало меду.

«Звісно, бути пасічником – нелегка справа», – констатує Євгенія Назарук.

За бджолами треба доглядати, як за малими дітьми, цілий рік. Скажімо, у січні-лютому пасічник зобов’язаний робити обхід вуликів і визначати стан зимівлі Божих комашок.
«Я це роблю підручними засобами – з допомогою трубки, – ділиться вона тонкощами ремесла. – Якщо бджолина сім’я зимує добре, гудіння буде помірним. Якщо з вулика долинає слабкий звук крил, що нагадує шелест сухого листя, – сім’я голодує. У такому разі її терміново треба підгодувати. Підвищений гул теж викликає занепокоєння: у вулику надмірно низька або висока температура чи вологість, що створює дискомфорт. Жалібний звук може означати, що сім’я втратила матку.

Уже в лютому молоді матки починають яйцекладку. Отже, через 21 день сім’я поповниться маленькими бджоленятками. А далі – перші промені ласкавого сонця, обліт бджіл, весняна ревізія… Без сумніву, найбільше рук треба докласти у травні-червні, а це – навощування рамок, розширення гнізд. Потрібно особливо пильнувати за тим, щоб бджоли не зроїлися, робити за потреби відводки.
Після відкачування меду вже з серпня бджіл починають готувати до зимівлі. Тут, знову ж таки, ціла наука. Треба сім’ї вчасно підгодувати на зиму якісним цукром, з яким наразі дуже велика проблема. Бо де брати якісний? Досі пасічники намагалися відшукати, а відтак і придбати солодкий продукт із цукрового буряку в Іваничах, але нині підприємство не працює. Від сурогату бджоли гинуть, а люди?.. Страшно і боляче це усвідомлювати».

Одне слово, підсумовує бджолярка, роботи на пасіці вистачає в будь-яку пору року. Але вона приносить насолоду. Улюблене заняття лікує душу, відволікає від життєвих негараздів. А ще Божі комашки надихають. І тоді приходить натхнення, народжуються та складаються докупи віршовані рядки.
До речі, одна з поетичних збірок Євгенії Назарук називається «Танець бджоли». І хоча, зазначає авторка, ця її книжка має дещо інший смисл – повернення до малої батьківщини, в дитинство, де ще живі мама й тато, де на осонні дрімає казка і чути голос бджоли, цей термін насправді існує. Він означає один із способів спілкування Божих комашок. Коли бджола-розвідниця (а саме вона шукає медоносні рослини) знаходить нектар, то своєрідними танцювальними рухами біля лоткового отвору повідомляє бджілонькам-сестричкам про це місце.

З різних видів меду особливо цілющим, каже лищенська бджолярка, є стільниковий, оскільки він поєднує в собі властивості кількох цінних для здоров’я бджолопродуктів. Пояснює, що для запечатування стільників бджоли використовують особливу речовину, до якої входять, крім меду, квітковий пилок, прополіс, віск. Такий мед є дозрілим, а отже, якісним, і вважається панацеєю заледве не від усіх хвороб. Як то кажуть, і солодко, і корисно.
Щоправда, Євгенія Іванівна застерігає, що якийсь недобросовісний пасічник може запропонувати стільники з переробленим бджільми на зиму цукровим сиропом. Тож, щоб не втрапити в халепу, радить купувати мед у бджолярів, яким довіряєте.

Разом з тим пасічниця наголошує, що бджоли – це не лише мед, і повністю погоджується з відомим висловом: не стане бджіл – загине людство.

«Якщо врахувати, що 90 відсотків рослин запилюють бджоли, то що нас чекає без них? – розмірковує Євгенія Назарук. – Зникнуть ці комахи-запилювачі, а відтак і рослини. Далі – черга тварин і людей. Бо чим їм тоді харчуватися?»

І озвучує версії щодо того, за який проміжок часу після загибелі бджіл кане в лету й людство. Від чотирьох до 100 років. Оце буде справжній фільм жахів, не з екрану, а наяву. І однією з причин цього можливого страхітливого майбутнього називає бездумне і безкарне (з боку держави) використання аграріями, які тільки женуться за наживою, пестицидів та антибіотиків на полях.

«То, певно, сільгоспвиробникам слід бути більш фахово свідомими, а не жити за принципом: «Після мене – хоч потоп», – зауважує бджолярка.

Наостанок героїня цієї розповіді дає цінну пораду: «Якщо хтось стверджує, що бджільництво – то чоловіча, а не жіноча справа, не вірте. Пасічникувати всім до снаги, головне, щоб бажання було. А ще важливо любити бджілок-трудівниць. Ці Божі комашки за добро віддячують добром. Дарують цілющий мед, прополіс, квітковий пилок, забрус… А якщо думати тільки про прибуток – нічого з того не вийде».

Ірина РЕПЕТУХА

Фото з домашнього архіву Євгенії НАЗАРУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Залицяльник Показати IP 15 Серпня 2021 10:29
Гарна з себе молодичка і робоча, нівроку.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus