4000 км та вісім країн: відомий фотограф із Луцька здійснив мототріп навколо Балкан. Фото

Чотири тисячі кілометрів за 15 неймовірно насичених новими містами та краєвидами днів – справжню подорож мрії здійснив фотограф Володимир Хомич зі своєю дівчиною Олександрою Сов’як, об’їхавши на мотоциклі за одну мандрівку вісім країн Європи.

Як поділився Володимир, безпосередньо під час руху вони змінювали напрямки, залишалися на ночівлі в тих містах, які найбільше припадали до вподоби, харчувалися в придорожніх кафе із казковими видами, запам’ятовували кожну мить і насолоджувалися моментами.

Мотоцикл – це можливість подорожувати, відкривати нові країни і почуватися вільним, наголошує Володимир Хомич. Він впевнений, що мотоцикл здатен довезти до мрії, а в мріях хлопця – проїхатися на байку навколо світу.

Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало його про любов до мотоциклів, планування мандрівок і враження від споглядання європейських країн.

Коли в тебе з’явився твій перший байк?

Мотоцикл у мене з’явився у 2018 році. До цього я ще три роки їздив на максі-скутерах.

На чому їздиш зараз?

Зараз у мене Kawasaki GTR 1400 – потужний, туринговий апарат, зроблений спеціально для дальніх подорожей. У місті не дуже комфортно, але й не для міста він купувався.Саша їздить на тому ж, що і я. Їй ще рано самій сідати на мотоцикл. Для початку їй потрібно освоїти хоча би самокат (сміється, – ВН).

Мотоцикл для тебе – це хобі чи стиль життя?

Не хотів би розділяти ці поняття. Мотоцикл для мене – це можливість подорожувати, відкривати нові країни і почуватися вільним. На машині чи в літаку це все також можливо, але чомусь ніколи в мене не було такого бажання. Та і в літаку чи навіть на машині я навряд чи побував би в таких місцях.

У мотосезон стараюся кудись поїхати чи хоча би спланувати щось. У несезон я займаюся моделізмом мотоциклів. Тому мотоцикл – це і хобі, і стиль життя протягом усього року.Як довго планував подорож країнами Європи?

Подорож спланувалася досить випадково. Друзі запросили мене познімати вінчання в Чорногорії. Я сказав, що приїду на мотоциклі. І вже коли на картах малювали свій майбутній маршрут, почали додавати сусідні країни. А щоб не повертатися тими ж країнами, вирішили зробити маршрут навколо Балкан. І в підсумку замість трьох країн у нас вийшло вісім.

Можливо, можна спланувати подорож мотоциклом по конкретному маршруту з конкретними місцями для ночівлі, але в нас так не виходило ні разу. І для мене це – найбільший кайф! Ми могли безпосередньо під час руху змінювати напрямки, міста чи країни. Ми ночували там, де було гарно, чи там, де починався дощ, чи там, де ми хотіли провести пів ночі в місцевих барах, чи там, де була пральна машина (сміється, – ВН).

У нас просто була кінцева точка, решту ми робили в насолоду.Які нюанси врахував у зв’язку з попереднім досвідом?

Ніколи не їздити без екіпірування.

Не брати з собою палатку.

Купити міжнародну сім-карту.

Придбати гарнітуру для спілкування один з одним.Що потрібно було для подорожі (тести, ковід-сертифікати тощо)?

Оскільки в кожній із країн ми були транзитом, то ні тести, ні сертифікати нам не були потрібні. Лише в Албанії здавали експрес-тести для в’їзду в Чорногорію.

Зелена карта для мотоцикла, страховки для нас, паспорти – тут усе просто.

Які країни об’їхали?

Румунія, Болгарія, Македонія, Албанія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Сербія та Угорщина.Чи були труднощі під час перетину кордонів?

Один із найбільших бонусів подорожі на мотоциклі – це найлояльніше ставлення до тебе на кордоні і від прикордонників, і від інших водіїв. Не знаю, чи правда, але кажуть, що існує міжнародне правило: нібито мотоцикл належить до мало комфортного транспорту, тому ми не маємо стояти в довгих чергах на кордонах. Із дев’яти кордонів, які ми перетнули, я на жодному навіть із мотоцикла не злазив, у той час як друзі на авто по кілька годин стояли в чергах на кожному кордоні.Як довго затримувалися на одному місці?

Найдовше ми пробули в Чорногорії – три дні. Це був екватор нашої подорожі, тому ми вирішили трохи відпочити, побути з друзями.

А так на кожне місто – один вечір, на кожну країну – один-два дні.Читати ще: 10,5 км угору вночі: мандрівник із Луцька піднявся на найвищу точку Іспанії. Фото

Де і як харчувалися?

Величезна романтика – харчуватися в придорожніх кафе і заправках. 99% з них були з шикарним видом (обов’язково гори чи якась водойма), хорошими цінами. До того ж, не треба було відхилятися від маршруту. Шкода, не в усіх країнах є така культура. В Македонії і Боснії, здається, ми взагалі таких не бачили.

У містах ми намагалися шукати локальні заклади чи стріт-фуд. Я завжди шукав щось гостре. І кукурудзу! Обожнюю її! Тепер можу точно сказати, що найгірша вулична кукурудза – в Албанії, а найсмачніша – в Україні (усміхається, – ВН).Скільки часу зайняла подорож і скільки кілометрів здолали за цей період?

Загалом ми проїхали майже 4000 кілометрів, а вся подорож тривала 15 днів.

Орієнтовно скільки часу проводили в дорозі за один раз?

Якщо чисто математично, то ми проїжджали по 266 кілометрів у день. Але так не було. Від українських Карпат і до самої Угорщини ми весь час їздили горами, серпантинами. Там кілометри зовсім по-іншому відчуваються, тому ми рахували годинами, точніше перекурами (усміхається, – ВН). Одна година їзди – один перекур.

Комфортно їхати чотири-п’ять годин. Хоча бувало ми і по 12 годин їхали, а бувало – по дві години.Що найбільше сподобалося чи вразило під час поїздки?

Найбільше сподобався сам процес – від планування й очікування до самої дороги. Природа – це щось нереально красиве! В кожній країні можна роздивлятися кожен поворот, кожну гору, кожне озеро! А ще люди! Нам щастило на мегадобрих і чуйних людей, які не розуміючи мови завжди готові були нам допомогти!

Найбільше вразило – сміття на дорогах! В Албанії і Македонії – найбільше… Але з якою гордістю ми поверталися нашими чистими дорогами. Вони не скрізь ідеальні, але набагато чистіші!Чи були якісь форс-мажори?

Ні, все було ідеально!

Скільки вартував вам такий тріп?

Трохи більш як 1000 євро.Якими лайфхаками чи порадами можеш поділитися з іншими мандрівниками?

Свою першу подорож я запланував із другом. У нас навіть не було мотоциклів. Я мав два місяці, щоб навчитися їздити. В результаті поїхав на побитому мотоциклі зі зламаним пальцем. І це ніяк не зменшило мого щастя, коли я доїхав до запланованої точки. Тоді це було Сан-Тропе. Мораль – будь-який мотоцикл довезе вас до вашої мрії. Головне – мріяти!

От коли я здійсню свою мрію і проїду на мотоциклі навколо світу, тоді вже зможу давати справжні поради (усміхається, – ВН).Чи плануєш наступну подорож? Якщо так, то куди хотілося б поїхати?

Ще після першої подорожі я зрозумів, що хочу так їздити хоча би щороку. Але через життєві обставини, а потім через пандемію зміг вибратися лише цього року. В планах – кілька маршрутів. Усі кардинально різні – від поїздок Україною до подорожі навколо Балтійського моря. Чекаємо тепла.

Фото та відео з особистого архіву Володимира Хомича та Олександри Сов’як

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---