Чемпіонка зі східних танців Анжеліка Арутюнян перетворила хобі на стиль життя

Анжеліку Арутюнян довелося бачити у різних іпостасях – комусь вона знайома як акторка аматорського театру «Гармидер», хтось знає цю талановиту дівчину як працівника Лесиного вишу, інші бачать у ній вимогливого педагога, але для більшості вона – загадкова й чарівна виконавиця східних танців, чиї рухи заворожують і гіпнотизують.

Про те, як чемпіонка зі східних танців перетворила хобі на стиль життя, пише Тетяна Грішина на шпальтах газети Волинські Новини №32 від 8 вересня.

Зустрілися на каві з Анжелікою за годинку до уроку танців, де на неї чекала невгамовна малеча, яка лише опановує ази танцювального мистецтва. Про дітлахів танцівниця відгукується з особливою любов’ю і гордістю, адже вчителювання допомогло навчитися і витримки, і терпцю. Каже, найбільша втіха, коли витрачені зусилля не минають дарма, і малечі вдається себе реалізувати. До слова, серед вихованців уже є і віце-чемпіонки всеукраїнських змагань серед діток.Танцівниця не лише навчає, а й навчається у маленьких вихованців

Для самої Анжеліки дитинство також асоціюється з танцем. Були гуртки і бальних, і народних, і сучасних танців. Утім справжня любов дівчини саме до східної культури почала квітнути десять років тому. Анжеліка з усмішкою пригадує, що почином для захоплення, яке переросло у професію, став... серіал «Клон».

«У мене східна кров: тато вірменин, а мама наполовину татарка, наполовину українка. У дитинстві, коли чула східну музику, то одразу починала коливатися. Коли навчалася в університеті, на телебаченні транслювали серіал «Клон». Танці головної героїні мене чимось заворожили. І коли у виші треба було організувати концерт до дня факультету, а номерів не вистачало, то я ризикнула і виступила. Звісно, нічого не вміла, була «дубова», а костюм зі «штанами-аладдінами» мені передала подруга з районного будинку культури», – пригадує Анжеліка.

Утім дебют став лише початком кар’єри. Того ж року під ялинку мама нашої співрозмовниці подарувала дочці два відеодиски-самовчителі із записами уроків. Повторюючи па за віртуальними тренерами, Анжеліка опановувала світ східних танців.

До слова, Анна Сергіївна, мама танцівниці, і досі допомагає дочці розвивати її талант. Шиє костюми, а також виступає у ролі найвідвертішого критика. Танцівниця зізнається, що так правдиво, як мама, їй мало хто вкаже на недопрацювання. Хтозна, можливо, це і давало стимул для розвитку.Костюми танцівниця створює разом із мамою

УСІ ВИХІДНІ – У ТАНЦІ

Коли самостійної практики перед дзеркалом удома стало замало, Анжеліка пішла в колектив «Райда», який очолює Олена Дідович. А потанцювавши там кілька років, відчула, що хоче рухатися ще далі.

«Я дивилася ролики в інтернеті й порівнювала себе з іншими. Розуміла, що мій рівень низький. Тому почала їздити в Рівне, де є колектив «Орхідея» під керівництвом Оксани Пінської. У групах я тренуватися не могла, бо ще навчалася, а у вихідні їздила електричкою на індивідуальні уроки до сусіднього міста. Це вже було не хобі, а стиль життя. Мої знайомі дивувалися: «Це ж як тобі хочеться вихідні витрачати на дорогу?» – пригадує Анжеліка.

Улітку танцівниця взагалі півтижня в Рівному проводила. А її наставниця Оксана Вікторівна зрештою і підштовхнула підопічну до сцени. Хоча, зізнається дівчина, морально до цього не була готова.

«Вона буквально вивезла мене на всеукраїнську танцювальну олімпіаду та чемпіонат світу зі східних танців, які відбувалися у Тернополі в 2009 році. Так сталося, що я приїхала на день раніше. І від ранку до вечора дивилася виступи інших дівчат. Скільки разів протягом цього часу думала кидати це заняття – не злічити, – пригадує танцівниця. – А потім виступали сильніші конкурсантки і, навпаки, хотілося володіти тілом так, як вони. Думалось: буду землю їсти, аби навчитися так танцювати».

На цих змаганнях Анжеліці таки вдалося здобути першість серед дебютанток.

ПІДДАТИСЯ ЕМОЦІЯМ – І ПОРИНУТИ В ТАНОК

Танцівниця зізнається, що ніколи не виконує композицію так, як задумувала спочатку. Фактично у кожному номері є імпровізація. Своєрідний джаз, але для тіла.

«Коли я виходжу на сцену, мене захоплюють емоції, я просто забуваю послідовність рухів. Те, як себе відчуваю, як реагує публіка, і спонукає ділитися танцем. Якщо я виступаю на святах, то це практично завжди імпровізація. Хіба, як знайома мелодія, то передбачаю певні рухи наперед. Утім, якщо настрій грайливий, то змінюю рух, додаю більше кокетства. Не люблю заїжджене виконання, такий танець несправж¬ній, а хочеться сплеску емоцій. Мабуть, тому мені й пасують східні танці, адже вони дуже багаті на емоції», – каже дівчина.

Імпровізує Анжеліка разом із мамою і в сценічних образах, адже костюми роблять самотужки. Мама кроїть, шиє, а сама танцівниця розшиває їх на власний смак. Такий одяг обходиться недешево, адже вартість матеріалів може скласти й кілька тисяч. Якщо купувати готовий убір для змагань, то ціна костюмів стартує від п’яти тисяч гривень, бо робота ручна. Образ має бути не вульгарним, а підкреслювати рухи, приховувати вади.

«Костюм має важливе значення на змаганнях. Перше враження – це перша оцінка. Макіяж, зачіска, костюм мають виокремлювати серед інших. Адже під час змагань оцінюють техніку, композицію та образ. І якщо танцівниця дуже майстерна, але у поганому костюмі, то вона ризикує отримати сумарно ті ж бали, що і посередня танцівниця у вишуканому вбранні».

До слова, естетичний вигляд має мати й тіло танцівниці. Анжеліка каже, що танець живота – це танець граційного пропорційного тіла. Це міф, що виконавиця belly dance (з англійської – «танець живота», – ВН), має мати пишний животик. Звісно, не йдеться про «кубики» пресу чи надмірну худобу, а про здоровий підтягнутий вигляд, якого можна досягнути завдяки правильному харчуванню та заняттям.

«Під час танцю працює усе тіло – від п’ят до волосся. І все має бути гармонійним. Те, як рухаються грудна клітка, стегна, пальчики, голова, створює образ. Тоді особливо не задумуєшся над тим, чи є зайві кілограми десь, чи надміру худа танцівниця. Тим паче, що нині популярні закриті сукні, якими можна вдосконалити будь-яку фігуру».

НЕ СХУДНЕТЕ, АЛЕ ВИПРЯМИТЕСЯ

Анжеліка каже, що за допомогою східних танців схуднути навряд чи вдасться. Мовляв, якщо ви годину-дві працюєте у залі, а потім поглинаєте багато їжі, то фігура від того стрункішою не стає.

«Східні танці не є фізично виснажливими. Їх не порівняти з латиноамериканськими чи контемпом. Я, вже маючи базу, узагалі не втомлююся навіть після кількох годин танців і можу після цього ще й піти у тренажерну залу чи на фітнес», – зізнається співрозмовниця.

Але позитивний вплив танці, звісно, мають. Жінка стає більш граційною, впевненою у собі, набуває пластики, у неї покращується постава, а також поліпшується кровообіг, зокрема, і внутрішніх органів. Особливо це стосується органів малого тазу, що корисно для жіночого здоров’я.

«Одна з жінок, яка ходить до мене на танці, мала проблеми зі спиною, бо працювала зігнутою. Плечі почали округлятися, шия боліла. На танцях я змушувала її постійно слідкувати за поставою, і біль поступово почав зникати, а плечі – розправлятися. М’язи, які були атрофовані, стали знову працювати».

До слова, проблеми з поставою, каже Анжеліка Арутюнян, є у дітей. І з кожним роком це все більш помітно. Серед причин – захоплення малечі різноманітними гаджетами.

«Звісно, від малечі, яка ще не має координації, у якої тільки формується відчуття балансу, власного тіла, не можна очікувати пластики та грації, як у дорослих. Але дітям потрібно більше рухатися. Якщо не працюють м’язи, то як будуть формуватися здоровий хребет, кістки, суглоби? Малеча часто дуже чутлива до музики, потрібно лише це розвивати. Деякі дітки, які вперше чують композицію, імпровізують дуже вдало, додають у потрібні моменти саме ті рухи, які мали би бути. Дивуюся часом: як вони це відчувають?» – усміхається дівчина.

А ось чоловіки танці живота переважно не виконують. Анжеліка каже, що періодично є пропозиції від хлопців навчити кількох па, але це лише спосіб пофліртувати з танцівницею. Та й у східній традиції для чоловіків передбачені більш мужні, різкі рухи.

УВАГА ПУБЛІКИ

Попри перемоги на різноманітних конкурсах, Анжеліка, буває, і досі хвилюється перед виступом. Тоді, зізнається, занадто старається все зробити досконало, і танець виходить гіршим.

«Багато залежить від глядачів. Коли вони налаштовані прискіпливо, зверхньо, мовляв, здивуй нас чимось, то відкриватися не дуже хочеться. А коли публіка відкрита, то ловиш їхні емоції, підігруєш, відкриваєшся на повну. Така віддача – справжній дарунок для артиста», – переконана танцівниця.

Довідка:

Анжеліка Арутюнян – чемпіонка України серед професіоналів Української федерації сучасного танцю 2016 року. Володарка першого місця серед професіоналів естрадної пісні на Всеукраїнській танцювальній олімпіаді 2015 року.

Титул «Королева імпровізації» і першість України Анжеліка здобула на змаганнях «Захаріт 2015» у Рівному

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---