«Аби чогось досягнути, потрібно закотити рукави і працювати. Ось мій секрет успіху», – Олександр Кулаков. Інтерв’ю*

Олександр Кулаков відомий у Луцьку тим, що він є президентом клубу бойових мистецтв «Прайд». Саме завдяки йому обласний центр Волині у 2016 році дізнався, що таке турніри з ММА міжнародного рівня. Відтоді в місті провели безліч масштабних спортивних заходів, а нещодавно крутий турнір організували на березі озера Світязь.

Близько місяця тому Олександр Кулаков став очільником Волинського обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» і вже за короткий період встиг зробити певні якісні зміни у його роботі. Але потенціал Олександра не обмежується лише розвитком спортивної галузі. Нині він балотується від партії Ігоря Палиці «ЗА Майбутнє» до Луцької міської ради.

Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало очільника «Спорту для всіх» про те, як він досягнув успіху, для чого йому депутатство, а також про рівень розвитку спорту в місті та реформи, які покращать життя лучан.

Олександре, вам 31 рік, фактично, все життя ви в спорті, починаючи від самостійних занять бойовими мистецтвами, тренерства та організації масштабних турнірів з ММА і до посади директора центру «Спорт для всіх». Чому вирішили піти цим шляхом?

Чи не усе моє життя – це робота з людьми. Це стосується не лише спортивної сфери. Якщо раніше моя діяльність обмежувалася професійним спортом та роботою з дітьми, то зараз я займаюся розвитком масового спорту та працюю із значно ширшою аудиторією. Людей, які не є дотичними до спорту, також потрібно залучати до ведення здорового способу життя та активного відпочинку. Тобто зараз я взявся за громадську роботу. Наразі є дуже плідна співпраця і з органами місцевої влади, і з представниками бізнесу. Впевнений, лише спільними зусиллями можна досягнути хороших результатів.

Спорт виховав у мені характер, здатність досягати поставлених цілей та навчив працювати в команді. На моє переконання, саме бойові мистецтва та змішані єдиноборства ММА мають найбільше прикладне застосування в житті. Я навіть сказав би, заняття бойовими мистецтвами мають бути обов’язковими для всіх хлопців незалежно від рівня підготовки. Можливо, не всі стануть професійними спортсменами, але справжніми чоловіками вони мусять бути.Чому саме ММА? Багато людей, навіть в коментарях під матеріалами про турніри, пишуть, що ММА – це звичайний мордобій.

ММА – це сучасний бренд, який активно розвивається. Зараз багато видів бойових мистецтв є пережитками минулого. Багато видів бойових мистецтв на якомусь етапі переживали підйом, але час іде, все міняється, і зараз люди хочуть бачити цікаві видовищні змагання. ММА дає перспективу спортсменам, цей вид спорту має професійну складову, в інших видах бойових мистецтв такої можливості немає. Поєдинки за правилами ММА в октагоні є надзвичайно видовищними. Те, що ми вміємо зробити шоу зі звичайних спортивних змагань, дозволяє залучати більш широкі верстви населення до занять спортом. Завдяки масовості з’являється можливість для якісної реклами. Представники бізнесу почали цікавитися нашими заходами, підтримувати талановитих спортсменів. До нас на турніри завжди приїжджає чимало відомих бійців, і не лише з України. Ми вміємо якісно організовувати різні заходи. Все це вдається завдяки спільним зусиллям. Процес організації міжнародних масштабних спортивних заходів на Волині розпочали саме ми. Далі я також планую розвивати цей напрямок.Щодо турнірів, то серед найбільш пам’ятних для мене є турніри в Луцькому замку та на Світязі. Ви вже трішки зачепили питання їх організації, але розкажіть детальніше, наскільки важко організувати такі змагання, хто допомагає в організації, можливо, є постійні партнери?

У 2016 році, коли ми організовували перший міжнародний турнір з бойових мистецтв на базі торговельного центру «Порт Сіті», нас ніхто не хотів підтримувати, адже ніхто не знав, що це таке. Як ви вже казали, всі думали, що це мордобій у клітці. Таке кліше причепилося до цього виду спорту, тому що до 2013 року він в Україні офіційно не був зареєстрований. Коли іноземні федерації проводили в Україні професійні турніри з ММА, то для реклами використовували назву «бої без правил». Сьогодні ми працюємо над тим, аби максимально відходити від такої назви. ММА – це бій за правилами, і їх там є набагато більше, ніж всі думають. В октагоні є рефері, бокові судді, лікар. В ММА є чітко прописані правила, за якими ведуть бій.

Тоді було дуже важко знайти якихось меценатів та партнерів. Лише Фонд Ігоря Палиці, який тоді ще називався «Новий Луцьк», допоміг. Я прийшов у Фонд і мене там підтримали. Я починав тренером у спортивному клубі, і ми неодноразово раніше зверталися по допомогу у Фонд, де нам ніколи не відмовляли. Після феєричного проведення першого міжнародного турніру в «Порт Сіті», який, до речі, викликав неабиякий резонанс у місті, на нас почали звертати увагу. Чимало дітей тоді масово пішли у спортивні зали.

Другим етапом був турнір у замку «Воїни Любарта». Саме під час організації цього заходу ми розпочали плідну співпрацю із представниками бізнесу, зокрема готельно-ресторанної сфери. Завдяки цим напрацюванням, а також завдяки ентузіастам, які постійно рухають усі організаційні процеси вперед, ми досягли успіху в організації змагань. Наприклад, з турніром на Світязі нам допоміг голова Шацької районного ради Сергій Карпук, він теж великий ентузіаст. Спільними зусиллями нам вдалося організували захід такого масштабу в рекордно короткий строк. Раніше організація подібних турнірів тривала кілька місяців.Ви є головою Федерації вільної боротьби міста Луцька, очолюєте обласну федерацію українського національного виду спорту «Козацький двобій», керуєте Клубом бойових мистецтв «Прайд». Як вам вдається це все поєднувати?

Секрет успіху дуже простий: висока мета, командна робота та абсолютна самовіддача від кожного члена команди. Що це означає і як це працює, спробую вам пояснити. Моє життєве кредо – «Спільний результат – спільними зусиллями»! Я виховав чимало спортсменів, які сьогодні допомагають мені у різних напрямках роботи. Багато людей, з якими я знайомий вже не один рік саме завдяки спорту, сьогодні також є членами нашої команди. Спільними зусиллями ми можемо скрізь встигати та охопити багато напрямків у сфері спортивно-молодіжної політики.

Скажу більше, ми готові брати і реалізовувати нові проєкти, опановувати нові сфери, робити багато корисних справ для нашого міста і нашого регіону. Для мене велика честь бути справжнім лідером: тим, хто може повести за собою людей, тим, хто може дати перспективу людям, тим, хто будує майбутнє.

Сьогодні нам вдається допомагати багатьом талановитим дітям, які тренуються в нашому клубі. Вони можуть відвідувати спортзал безплатно, оздоровлюватися в спортивних таборах, отримувати спортивне спорядження. Це все досягається лише спільними зусиллями.

Нещодавно ви стали очільником Волинського обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». Що плануєте робити на цій посаді?

На мою думку, центр потребує комплексних змін. Це насамперед стосується організації заходів та пропагування фізкультурно-оздоровчої діяльності центру. Планую розвивати широку співпрацю з представниками бізнесу, ЗМІ та головами новостворених ОТГ. Буде достатня підтримка центру, тоді ми зможемо суттєво покращити його роботу. Нам уже вдалося залучити низку закладів громадського харчування для підтримки всіх наших заходів. Активніше почали висвітлювати роботу центру. Запланували збільшення кількості заходів.Також ви вперше балотуєтеся в депутати Луцької міської ради. Для чого вам тоді депутатство, адже в українців слово «депутат» викликає не надто позитивні емоції, та й зарплати депутати місцевих рад не отримують? Не простіше зосередитися на діяльності «Спорту для всіх» та «Прайду»?

Для мене стати депутатом – це отримати інструменти. Інструменти– це можливість допомагати людям, давати перспективу для молоді будувати своє майбутнє.

Я розумію, що можу бути корисним громаді. Молоде покоління має чітко розуміти, що політика – це передусім можливість допомагати людям. Молодь хоче бачити перспективу в нашому місті та залишатися тут, щоб себе реалізовувати. На мою думку, сьогодні абсолютна більшість молодих людей такої перспективи не має.

Особисто мені ніхто в житті нічого не дав, тому що ми виховувалися в багатодітній родині, ще й без батька. Так сталося, що він трагічно загинув, коли мені було 10 років. Вже тоді я зрозумів, що моя доля лише в мої руках. Коли на мене дивляться вихованці, вони бачать, що можна і самому чогось досягти без зв’язків та грошей. Усе залежить насамперед від тебе: від твоєї освіти, твоїх можливостей і навичок, від того, що ти сам собою являєш. Я знаю кілька іноземних мов, у мене дві вищі освіти, є здобутки в спорті, навчанні, адже закінчив університет з червоним дипломом. Мені пощастило побувати у багатьох країнах, маю дуже широке коло спілкування, і не лише в галузі спорту. Весь цей досвід хочу передати молоді, хочу показати, що можна тут працювати і чогось досягати, а не їхати в Польщу на заробітки й на тому крапка.

Я своїми зусиллями змінив життя багатьох людей, а зараз хочу змінити життя свого мікрорайону, свого міста. Це стосується не лише спорту, адже якісні зміни також потрібні і в освіті. Діти і підлітки, яких ми виховуємо, виходять зі школи абсолютно не пристосовані до життя, як і більшість студентів, які випускаються з університетів. Потрібно, щоб освіта стала якісною та практичною. Практичність освіти – це можливість її застосування в реальному житті. На цих основах потрібно вибудовувати освіту. Якщо це складно застосувати в її загальній системі, то ми маємо це зробити через додаткову освіту.Наприклад, у великих містах розвинена система коворкінг-центрів та ІТ-hub. Ми хочемо застосувати цей досвід у Луцьку. Прикладом є робота молодіжних центрів. Але я бачу значно ширший розвиток. Скільки людина живе, стільки часу вона має вчитися. Навчання та можливості інтелектуального розвитку для всіх категорій населення через систему закладів додаткової освіти. В таких центрах виступають спікери з різних сфер: ІТ, фізика, хімія, біологія. Свої історії успіху розповідають бізнесмени, психологи, лікарі. Вони мають пояснювати дітям, наприклад, для чого вчити хімію, фізику, яку додаткову літературу читати, як вони досягли успіху, на що звернути увагу. Аби стати успішною, людина має бути всебічно розвиненою. Це стосується спілкування, знання мов і основ комунікації, фінансової грамотності.

Ідей є багато, як і бажання їх реалізовувати. Я переконаний, що молоді треба дати шанс. Ми нічого не змінимо, допоки при владі залишатимуться старі політики. Молоді люди завжди прагнуть позитивних змін, і, що найголовніше, вони наділені життєвою енергією.Чому вирішили довіритися партії «ЗА Майбутнє», зокрема її очільнику Ігорю Палиці?

Я маю честь бути частиною команди «ЗА Майбутнє», у якій багато достойних людей і справжніх професіоналів. Об’єднавши досвід і бажання, спільними зусиллями ми обов’язково досягнемо позитивних результатів.

Вважаю Ігоря Петровича Палицю справжнім лідером, який сьогодні дає лучанам надію. Надію на світле майбутнє в рідному місті, а не на чужині. Працювати людям потрібно тут, в рідному місті, а наше завдання як майбутніх депутатів – створити для людей умови. «ЗА Майбутнє» – це загальнонаціональний проєкт, і ми маємо пишатися, що його серце саме в Луцьку!

Я особисто добре знайомий з Ігорем Поліщуком – це людина слова, це людина, яка жодного разу мені не відмовила. Якщо він пообіцяв, що зробить, то завжди це робить. Бачу, як Луцьк змінився за останні три роки, при жодній владі таких змін не було. Наше місто продовжує змінюватися на краще,це важко не помітити. Ми можемо пишатися нашим центральним парком, заплановано облаштування нових скверів, змінюються фасади шкіл та садочків, оновлюються лікарні. Луцьк стає туристично привабливим та комфортним для проживання містом.Ви вже згадали про освіту і спорт. Якими ще питаннями плануєте опікуватися в місті, якщо зайдете у міську раду?

По-перше, змін потребують мікрорайони ЛПЗ та Вересневе. Я проживаю на ЛПЗ, в цьому ж районі наш тренувальний центр. Переважно всі діти, яких ми виховуємо, проживають і навчаються на ЛПЗ чи Вересневому.Нам мешканці цих мікрорайонів довіряють найцінніше – своїх дітей, тому ми не можемо їх розчарувати.

Наше завдання – створити умови для занять фізичною культурою для всіх категорій населення: від дітей до людей поважного віку. Ми працюватимемо не лише над створенням спортивних майданчиків, але й над їх наповненням. На спортивних майданчиках треба проводити заходи, запрошувати тренерів, організовувати змагання.Жахливий стан доріг та дворів, проблеми чи не у кожному будинку, проблема дитячої наркоманії, вулична злочинність, повна відсутність дитячого дозвілля і повальний алкоголізм – це те, чим сьогодні, на жаль, живе мікрорайон Вересневе. Цей мікрорайон потребує особливої уваги також і через проблему зі смородом.

Наш основний напрямок роботи в селах, які приєднали до Луцька, – максимально можливе залучення дітей до занять спортом, оздоровлення та виховання засобами спорту.

Не можу не зачепити теми дитячого спорту. Не секрет, що кожен спорт потребує екіпірування. У деяких видах воно досить дороге, тому діти припиняють займатися. Як розв’язати цю проблему?

Для цього потрібно залучати додаткові джерела фінансування, зокрема підтримку місцевої влади, бізнесу та благодійних фондів. Аби отримати цю можливість, потрібно бути більш обізнаним: як і на яких умовах можна отримувати допомогу від держави, як складати комерційні пропозиції для бізнесу, як взяти участь у проєктах та грантах на підтримку спорту тощо.

Для того аби чогось досягнути, потрібно закотити рукави і працювати. Ось мій секрет успіху.Нині у місті є інфраструктура для проведення змагань з легкої атлетики та футболу, в Луцьку є також професійна баскетбольна команда, яка грає свої матчі в ДЮСШ. Чи потрібен Луцьку багатофункціональний сучасний спортивний комплекс і яким ви його бачите?

Звичайно, потрібен. Сьогодні в нашому місті немає спеціалізованого місця чи арени для проведення заходів. Лише комерційні об’єкти, типу «Порт Сіті» чи «Адреналіну». Вважаю, що Луцьку потрібний багатофункціональний сучасний спортивний комплекс, який буде універсальним для багатьох видів спорту. Також у комплексі можна було б проводити концерти, конференції, зустрічі, семінари. Варто було б дати можливість працювати торговельним точкам в комплексі. У США, наприклад, під час бейсбольних матчів продають попкорн, хот-доги тощо, а це кошти до спеціального фонду комплексу.

Людина має сидіти на трибуні з комфортом, дивитися змагання, їсти, не смітити – це все потрібно забезпечити, потрібно виходити з того совка. У нас в Луцьку немає жодного спорткомплексу некомерційного призначення, який підійшов би для заходів такого рівня.Ви очолюєте «Спорт для всіх», працюєте з дітьми в «Прайді» і нині займаєтеся виборами. Що для вас зараз найважче?

Найважче – це охопити все й відразу. Але в мене є моя сім’я, яка наповнює мене енергією. А той факт, що сьогодні багато людей мене підтримують, додає мені сил та ентузіазму йти далі. Скільки в мене буде здоров’я, стільки буду працювати.

Якщо ми будемо сидіти вдома і чекати, то нам ніколи ніхто не допоможе. Сьогодні як ніколи ситуація вимагає спільними зусиллями працювати на благо нашого рідного міста і нашої Волині.

Розмовляв Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Тетяни ПОЗНЯКЕВИЧ та з «Фейсбуку» Олексадра КУЛАКОВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---