Для іноземців Україна часто стає транзитною на шляху до ЄС, бо тут неможливо прожити

У притулку для нелегальних мігрантів в Журавичах, що в Ківерцівському районі, перебувають люди, які не мали б там бути.

Про причини, що змусили іноземців мешкати у цьому притулку під час інтерактивного медіа-форуму «Табір толерантності» розповіла регіональний радник з питань громадської інформації УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні Олександра Маковська.

З її слів, наприкінці 2011 року управління Державної міграційної служби в регіонах не приймали заяв від іноземців про надання статусу біженця і люди, які хотіли подати такі заяви, не мали змоги це зробити. «Це було пов’язано з реорганізацію міграційної служби. Отже, ці люди не мали документів і не з їхньої вини, а така була, на жаль, ситуація адміністративна, їх зрештою, впіймали і помістили в ці пункти», ‒ пояснила Маковська.

Вона відзначила, що цього року міграційна служба справно приймає заяви і всі, хто мав бажання, змогли клопотати про надання їм статусу біженця. Попри те, проблему людей, які уже потрапили у пункти тимчасового тримання нелегальних мігрантів, це нібито не вирішило. «Для того, щоб вийти з цього пункту, їм треба оскаржити рішення суду про їхнє поміщення туди, а це займає дуже багато часу. Юристи однієї з неурядових організацій допомагали подавати такі скарги у березні-квітні – перші рішення судів по цих скаргах, до слова, ‒ позитивні, були тільки наприкінці липня», ‒ розповіла Маковська.

Тож, на думку представниці неурядової організації, доцільність перебування деяких іноземців у притулках для «нелегалів», зокрема в тому, що на Волині, ‒ під питанням. Маковська переконана, замість того, щоб утримувати цих людей в таких пунктах, слід надати їм змогу легально мешкати в Україні і самостійно заробляти собі на життя.

Слід зауважити, що керівництво пункту тимчасового перебування іноземців, що в Журавичах, заявляє про те, що проживання в Україні не було метою «нелегалів», коли вони перетинали кордон нашої батьківщини. Зрештою, прикордонники затримують нелегальних мігрантів, коли останні намагаються потрапити через Україну до країн ЄС, ‒ розповів нещодавно директор притулку Валерій Демчук.

Тим часом Олександра Маковська стверджує, що про наміри іноземців говорити складно, а спроба потрапити до інших держав з України може бути зумовлена неможливістю легально жити на території цієї країни. «Півроку заяв не приймають, а людина документів не має. Її зупиняють на вулиці правоохоронці, вимагають документи. Людина не має, де жити, вона доведена до відчаю і звинуватити її у тому, що вона намагається виїхати з України в такій ситуації, складно. Людина не має жодної можливості тут вижити, вона не має можливості мати документи, вона не має можливості десь жити, вона не має можливості працювати, підтримувати себе і свою родину», ‒ переконує Маковська.

Свої переконання радник з питань громадської інформації УВКБ ООН намагалася підтвердити цифрами. Так, наводить приклад Маковська, шукач притулку з Сомалі має менше 1% шансу отримати тут будь-який легальний статус – додатковий захист чи статус біженця в Україні, тоді як в західноєвропейських країнах відсоток надання їм статусу біженця 40, 50 і навіть 70 у деяких країнах.

Втім, крім проблем із легалізацією проживання в Україні, іноземці, на думку Маковської, стикаються з низкою інших перешкод на шляху до адаптації й інтеграції в нашій державі. Мова, зокрема, про відсутність системних, фінансованих державою, курсів вивчення української мови. «Крім того, важливим є визнання дипломів про освіту, якщо людина їх має, або можливість здобути фах, щоб людина змогла себе забезпечувати. Надзвичайно гострою є проблема житла, адже в Україні немає системи надання соціального житла ані громадянам України, ані біженцям», ‒ додала вона.

Зауважимо, що інтерактивний медіа-форум «Табір толерантності» був організований МГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---