ДоброFest: у Луцьку організували свою Ібізу, - музикант з США

Він працював шеф-кухарем в престижному ресторані Іспанії, конс'єржем у готелі Маямі, але його життя – це музика. Він по-іншому і не називає те, чим займається. Про 10 років життя та творчість за океаном американець з луцьким корінням, музикант Redness розповів в ексклюзивному інтерв’ю Інформаційному агентству Волинські Новини. Діджей завітав в Луцьк для участі у ДОБРО FESTі, що відбудеться вже завтра, 15 листопада.

Нагадаємо, фестиваль, покликаний нести добро, відбудеться напередодні Дня Студента - 15 листопада у Луцьку в Ареналін Сіті. Захід стане епіцентром святкування найулюбленішого з усіх студеньских свят. Молоді, яка відвідує клуби, котрій подобається танцювати, любить диско-атмосферу, пропонують любити це з користю – допомогти тим, хто сьогодні найбільше цього потребує – українській армії.

Подвійний бонус – для поціновувачів клубної музики. Так, до обласного центру з’їжджаються зірки «пульта». Це діджеї Tapolsky, IRA’, Artem Neba, Tokyo, Dustin, Redness (USA), Mayak, Pastizh, Pee, Famous, Mash, Bolshoy, Assow тощо.

Redness розповів про особливості, власне, цього заходу та про життя за кордоном.

ДОБРО FEST... Чим, на твою думку, особливий цей фестиваль?

Сьогодні у світі стає популярно організовувати фестивалі. Бо в клуби, якщо хтось приїжджає, то лиш окремі музиканти, а фести - це вибір. Люди мають можливість послухати різних діджеїв. Таким буде і ДОБРО FEST. Плюс - це благодійний концерт (частина виручених коштів буде направлена на потреби бійців АТО - авт.). Очікую, що прийде багато людей.

Цього року мені пощастило побувати на Ібізі. Тому я хочу показати народу, що нового є в музиці. Я особисто дуже прагну, щоб Луцьк почув, що грало влітку на Ібізі. Вона змінила мій погляд на музику. Емоцій після одного вечора в клубі, вистачило, мабуть, на тиждень. Це – нереально. Я зрозумів, що нічого насправді не знаю про музику. Ібіза – це нова сходинка в музиці, захід, який задає тон на весь новий рік.

Чи можна зробити щось подібне у нас, в Луцьку?

От, ДОБРО – це старт. Це так званна Ібіза в Луцьку. Це - буде круто. Дві сцени, різні напрямки музики, не треба йти в один клуб, щось вибирати.

Знаю з власного досвіду - тут в Луцьку є проблема, що керівництво часто диктує свої правила: що грати, а що - ні. Окрім того, молоді діджеї йдуть на повідку в аудиторії. Багатьом ота музична рутина і заважає рухатися вперед. «Ми граємо те, під що «качається» народ», - кажуть. От і все.

Я ж починав грати в клубі «ХХІ століття» у Луцьку в 2003 році. У нас не було доступу до інтернету. Ми шукали диски, переписували один в одного. Але все одно намагалися створити щось інше, експериментувати. Хотіли побачити, як народ буде реагувати на нове.

Так само ДОБРО є так званим стартом в Європу, Америку - тут люди прийдуть послухати музику, отримати щось якісне і нешаблонне.

До слова, а чому саме Америка?

З дитинства мріяв побачити світ. Мені було 14, коли я вперше поїхав з батьком в Амстердам. Відтоді вирішив, що не хочу жити на одному місці - схотів подорожувати. Завжди прагнув жити в Маямі... Знаю, багатьом, щоб лишитися там, заважає так званий культурний шок. І вони їдуть - скучають за друзями, не можуть адаптуватися, і полишають нові місця. Я ж навчався на лінгвістиці, шоку в мене практично не було. Тому досі подорожую.

Чим, окрім музики, протягом 10 років займався в Америці?

Останні три роки – готельний бізнес. Коли після Америки, на літній скзон полетів на Ібізу, там працював шеф-кухарем в престижному ресторані.

Також у Маямі було власне радіо-шоу. Двічі в місяць я мав дві години музики. Запрошував в студію гостей або мені присилали свої сети відомі діджеї.

У Маямі збудував власну студію. Довелося продати власну машину. Був вибір – або вкладати гроші в автівку, або займатися музикою. Вирішив не вагаючись.

Шоубіз в Україні і за кордоном: які вони?

Київ ще більш-менш рухається, розвивається, а в Луцьку, якось, з цим пов'язане деяке розчарування. Скільки можна таку попсу слухати?! Ніхто не намагається допомогти, щоб змінювалося. Немає різноманітності. Не враховуючи окремі кафе, звичайно, такі як RING DJ CAFE, Cube club, First cafe. В OPERІ, між іншим, звук - хороший. А так все – одне і те ж.

У Луцьку, на жаль, є заклади, де музика - не головне. Туди, як правило, ходять старші чоловіки, аби провести вечір в компанії чергової красуні. Хоча, мабуть, треба, щоб і такі заклади були, аби туди йшли ті люди, яким це потрібно. А ті, які хочуть якісної музики, нехай обирають своє.

До речі, що скажеш про аудиторіяю за кордоном і в Україні?

Там - в Америці, Європі - приходять слухати музику. Таке враження, що люди відчувають кожну ноту. У нас, на жаль, не так. Забагато пафосу, як на мене. Заходять часто показати себе.

На Ібізі цього року найновіша «фішка» - ти заходиш, а весь зал сидить. І вони чекають, коли буде вибух, тоді лише піднімаються, викидають серветки чи ще щось. Такий собі флешмоб. Ти відчуваєш, коли людям щось подобається, бачиш їх емоції. А в нас саме такого не вистачає.

А ще не перестаю дивуватися: у нас в клуби ходять як на весілля. Не знаю, як 6 годин можна танцювати на підборах. Я був в найкращому клубі світу, там приходять в шортах і шльопанцях: з пляжу в клуб. В нас кажуть, не пускають в кросівках, спортивних костюмах. Ну звичайно, ти не повинен виглядати, як гопник. Але все ж має бути зручно.

..Якби не музика, то що?

Готельний бізнес приваблює. До речі, в Україні колись хотів в цьому напрямку працювати. Пішов в один із кращих готелів. Але коли дізнався, яку зарплату мені пропонують, то подумав, що краще я не буду там працювати (усміхається). Я грав у Маямі, мені платили 100 доларів за годину. Це більше 5 років тому. У нас стільки не будуть платити. Ми грали в Костополі, наприклад, то кожному заплатили по 400 гривень. У First cafe отримав 500 гривень за 3 години. Але лише музики недостатньо, потрібна додаткова робота. На Ібізі працював шеф-кухарем. Освіти спеціальної не маю, мене шефи навчили. Просто подобається готувати.



Що надихає?

Все надихає. Наприклад, погода. Багато не треба для натхнення. Бувало, виходив, записував в ресторані, як ходять люди, машини сигналять і потім використовував це собі в музиці. Натхнення - воно або є або його немає. Для мене музика – це життя, не хобі, не робота, а саме – життя.

Часто можна почути таку думку, що діджеї – це не музиканти? Як ти вважаєш?

Хіба, якщо пишуть щось власне - тоді музиканти. Треба писати щось власне. Бо грати може семирічний хлопчик, апаратура нині стала доступна. Лише, коли почнеш писати, тоді будеш розвиватися.



Які плани на майбутнє? Уже знаєш, де кинеш якір?

Зараз хочеться подорожувати. Хочу побачити Європу. Там все значно швидше розвивається, зокрема і електронна музика. Там доступніша апаратура. Народ - привітний. Можна в Лондон на роки два-три. У музичній сфері там все - круто. Простіше навіть, ніж в Маямі – набагато більше клубів, розвивається все швидше. Хоча і конкуренція - більша. Але конкуренти змушують тебе рости.

Скоро «в люди» виходить нова музика. Мій ПЕРШИЙ РЕМІКС з’явився у травні цього року. Зараз готую другий. Щоправда, були проблеми з технікою, але, думаю, після Нового року буде третій.

Чого не вистачає в Україні?

Чесності. У світі живуть по правді. Живи, розвивайся, нічого не заважає. Тут - важко дуже, якщо чогось хочеш, відразу – палки в колеса.

На завершення нашої розмови Redness побажав лучанам добра і нових вражень. Музикант запрошує усіх охочих зробити ковток якісної музики, кожною частинкою тіла відчути стихію, яку сам називає життям. Пообіцяв - буде гаряче і різноманітно. Тож не пропустіть зорепад діджеїв у Луцьку. Усі на ДОБРО FEST!

Розмовляла Ольга ШЕВЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---