Герой з Волині вишиває ікони для волонтерів
«Ікони-волонтери» - так називає свої роботи військовий з Волині Руслан Кашаюк, який пройшов Майдан, війну на сході. У долях багатьох людей такі події залишають темний слід: ламають психіку, формують недовіру, байдужість, дратівливість, ненависть. Доля цього чоловіка склалася інакше. Він обрав мистецтво, яке, зі слів мудреців, є найкоротшим шляхом до Бога. Про це інформує Слово Волині.
Цей оригінальний митець робить ікони бісером та дарує їх волонтерам. «Ікони-волонтери» знаходять своїх власників серед знайомих чоловіка: такі подарунки отримують люди, які відіграли у житті Руслана важливу роль.
Зазвичай ікони бісером вишивають. У випадку Руслана це не так.
«Це, можна сказати, викладання, малювання бісером. Я спочатку просто прикрашав ікони, а зараз уже дві роботи повністю із бісеру».
Немов за іронією, але із членів сім’ї роботи Руслана має тільки сестра і дружина. Всі ікони митець роздаровує. Декілька його робіт продали на благодійному аукціоні, гроші від якого перерахували на потреби бійців АТО.
Руслан вірить, що мистецьким шляхом його веде Бог: «Люди відвертаються від Бога, а Він завжди з нами. У житті, я знаю точно, що Він мене береже. До цього я з рису, гречки ікони робив. Зараз росту, розвиваюся, бо далі Бог веде».
Цього разу Божою волею Руслан потрапив у школу іконопису «Радруж» у Києві:
«Я випадково побачив у Фейсбук посилання на запрошення у школу іконопису в Києві. Волонтери допомогли мені із влаштуванням: гроші на проживання і таке інше».
Курси тривали два тижні. Зі слів чоловіка, викладали там не тільки основи іконопису. Кожного дня у них були лекції із богослов’я. Вивчали вони, про що говорять ікони. Вікових обмежень серед учасників не було.
На питання, які результати навчання у школі, Руслан відповідає, вагаючись: «Оцінку поставити неможливо, бо навчання не предметне. Воно більше для внутрішнього світу. Для мене це поштовх далі розвиватися».
Головним результатом навчання, однак, чоловік вважає виявлення певних обмежень в собі і боротьбу з ними:
«У мене були обмеження, приймати канонічні ікони чи неканонічні. Я їздив на реабілітацію у Карпати. Там була інша техніка малювання – народна. А те, що нас вчили у Києві, було канонічне. Картини – це культура. Бог єдиний. Він всередині нас, а тому я можу помолитися, де хочу. Для мене церква – це місце, де можна просто знайти внутрішній спокій. Я був у Словаччині, і ходив молитися до озера. Заходив по коліна у воду і молився. І мені там була церква».
Робота у школі іконопису буде першою, яку Руслан залишить у себе. Це копія роботи невідомого автора XV століття Іоана Предтечі.
Ікони, над якими Руслан працює зараз, – подарунки волонтерам Ані Лисаковій (координатору проекту реабілітації бійців АТО «Зігрій душу») та художниці Тетяні Мялковській, яка допомагає бійцям арт-терапією, і з натхнення якої вперше чоловік спробував себе у живописі. До людей він звертається із проханням шукати те, що нас об’єднує, робити загальні молитви за Україну, за бійців, говорити про добро, творити добро, любов, як би важко це не було.
У соціальній мережі Фейсбук Руслан оголосив масову мобілізацію на допомогу. Він просить долучитися до його подарунка фінансовою підтримкою, яка піде на оздоровлення бійців-волинян.
«Я роблю перший внесок 100 гривень. Один із хлопців, які скоро поїдуть на реабілітацію, дякуючи проекту «Зігрій душу» – іваничівець Микола Педченко, 27 років, мінометник 51-ї бригади, який був поранений під Іловайском. У подальшому поїдуть інші іваничівці та інші волиняни у Карпати, в санаторій «Пролісок». Якщо держава нічого не робить для реабілітації бійців, мусимо допомагати один одному.
Хто відгукнеться – пишіть у коментарях, домовимося, як це зробити колегіально. Давайте зігрівати себе!».
Людмила РОСПОПА
P.S. Кошти можна відправляти на Русланову картку Приватбанку 4149-4978-3393-2488.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Цей оригінальний митець робить ікони бісером та дарує їх волонтерам. «Ікони-волонтери» знаходять своїх власників серед знайомих чоловіка: такі подарунки отримують люди, які відіграли у житті Руслана важливу роль.
Зазвичай ікони бісером вишивають. У випадку Руслана це не так.
«Це, можна сказати, викладання, малювання бісером. Я спочатку просто прикрашав ікони, а зараз уже дві роботи повністю із бісеру».
Немов за іронією, але із членів сім’ї роботи Руслана має тільки сестра і дружина. Всі ікони митець роздаровує. Декілька його робіт продали на благодійному аукціоні, гроші від якого перерахували на потреби бійців АТО.
Руслан вірить, що мистецьким шляхом його веде Бог: «Люди відвертаються від Бога, а Він завжди з нами. У житті, я знаю точно, що Він мене береже. До цього я з рису, гречки ікони робив. Зараз росту, розвиваюся, бо далі Бог веде».
Цього разу Божою волею Руслан потрапив у школу іконопису «Радруж» у Києві:
«Я випадково побачив у Фейсбук посилання на запрошення у школу іконопису в Києві. Волонтери допомогли мені із влаштуванням: гроші на проживання і таке інше».
Курси тривали два тижні. Зі слів чоловіка, викладали там не тільки основи іконопису. Кожного дня у них були лекції із богослов’я. Вивчали вони, про що говорять ікони. Вікових обмежень серед учасників не було.
На питання, які результати навчання у школі, Руслан відповідає, вагаючись: «Оцінку поставити неможливо, бо навчання не предметне. Воно більше для внутрішнього світу. Для мене це поштовх далі розвиватися».
Головним результатом навчання, однак, чоловік вважає виявлення певних обмежень в собі і боротьбу з ними:
«У мене були обмеження, приймати канонічні ікони чи неканонічні. Я їздив на реабілітацію у Карпати. Там була інша техніка малювання – народна. А те, що нас вчили у Києві, було канонічне. Картини – це культура. Бог єдиний. Він всередині нас, а тому я можу помолитися, де хочу. Для мене церква – це місце, де можна просто знайти внутрішній спокій. Я був у Словаччині, і ходив молитися до озера. Заходив по коліна у воду і молився. І мені там була церква».
Робота у школі іконопису буде першою, яку Руслан залишить у себе. Це копія роботи невідомого автора XV століття Іоана Предтечі.
Ікони, над якими Руслан працює зараз, – подарунки волонтерам Ані Лисаковій (координатору проекту реабілітації бійців АТО «Зігрій душу») та художниці Тетяні Мялковській, яка допомагає бійцям арт-терапією, і з натхнення якої вперше чоловік спробував себе у живописі. До людей він звертається із проханням шукати те, що нас об’єднує, робити загальні молитви за Україну, за бійців, говорити про добро, творити добро, любов, як би важко це не було.
У соціальній мережі Фейсбук Руслан оголосив масову мобілізацію на допомогу. Він просить долучитися до його подарунка фінансовою підтримкою, яка піде на оздоровлення бійців-волинян.
«Я роблю перший внесок 100 гривень. Один із хлопців, які скоро поїдуть на реабілітацію, дякуючи проекту «Зігрій душу» – іваничівець Микола Педченко, 27 років, мінометник 51-ї бригади, який був поранений під Іловайском. У подальшому поїдуть інші іваничівці та інші волиняни у Карпати, в санаторій «Пролісок». Якщо держава нічого не робить для реабілітації бійців, мусимо допомагати один одному.
Хто відгукнеться – пишіть у коментарях, домовимося, як це зробити колегіально. Давайте зігрівати себе!».
Людмила РОСПОПА
P.S. Кошти можна відправляти на Русланову картку Приватбанку 4149-4978-3393-2488.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
П’яний голова РДА у Броварах збив людей на переході. Відео
Сьогодні 19:59
Сьогодні 19:59
Ремонт за 49 мільйонів: чому ламають асфальт і розкопують дорогу на Карпенка-Карого в Луцьку
Сьогодні 19:40
Сьогодні 19:40
Загиблу на війні 29-річну журналістку Аллу Пушкарчук поховають у рідному селі на Волині
Сьогодні 18:05
Сьогодні 18:05
Зеленський звільнив командувача Сил підтримки ЗСУ
Сьогодні 17:48
Сьогодні 17:48
