Ігор Чорнуха: «Не маю бажання брати участь у політиці»

Цього року потужна волинська фірма «Луцьксантехмонтаж» змінила керівника. Щоправда, не змінилось ані прізвище директора, ані напрямок діяльності підприємства. Просто Віктор Чорнуха передав віжки правління своєму сину. Як працюється нині Ігорю Вікторовичу у тіні знаного на всю Україну батька? Про це йдеться в його інтерв’ю «Волинським Новинам».

Штрихи до портрета: народився у Львові 1978 року, згодом з батьками переїхав до Луцька. Після закінчення ЗОШ №7 навчався у Волинському державному університеті імені Лесі Українки за спеціальністю «правознавство». Можна було працювати за фахом, але в родині вирішили, що потрібно комусь продовжувати справу батька. Тож Ігор пішов майстром на завод металоконструкцій, і вже з 2000 по 2004 рік він керував цим підприємством. Далі очолив ТзОВ «Луцькспецбуд», а з середини квітня 2011 року зібрання акціонерів обрало його генеральним директором ПАТ «Луцьксантехмонтаж», основної організації, що входить в корпорацію (ще є підприємства «Луцькспецбуд», «Житлобуд-2», «Горохівагробуд»). Крім того, займається громадською роботою, вдруге обраний депутатом Маяківської сільської ради . Неодружений, захоплюється спортом (насамперед футболом, причому за його підтримки у Луцьку діє аматорська футбольна команда «Вотранс-ЛСТМ», яка є чемпіоном області ) та полювання.


- Відмовитись від свого фаху і піти на це підприємство заради зародженої трудової династії – це Ваша ініціатива чи наполягання батьків або друзів?

- В принципі, якщо взяти до уваги мою трудову діяльність, то я завжди працював тут на різних щаблях: завод металоконструкцій, «Луцькспецбуд» і з 14 квітня – генеральний директор. Звичайно, треба було для цього заслужити довіру, перш за все у батька, щоб він зрозумів, що я принесу користь, а не навпаки. Перший поштовх дали батьки, а далі я йшов самостійно шляхом удосконалення. Правознавство, думаю, не заважає при керівних посадах, навіть допомагає.

- Хоч каже народне прислів’я, що яблуко недалеко падає від яблуні, однак у житті наслідники часто витрачають надбане батьками майно та не справляються з успадкованими обов’язками. Віктор Чорнуха створив це підприємство, добився його слави. Важко буде перевершити його результати. У чому б Ви хотіли бути подібні до батька?

- У нього немає меж до самовдосконалення, так я можу його охарактеризувати. Тобто він залишається сучасним, потрібним. Мій батько – це дуже цілеспрямована людина, працює на результат, цього я б хотів собі мати. І ще мені імпонує його самодисципліна.

Діти повинні йти трохи далі за батьків, тим паче мій життєвий шлях не складався настільки важко, як у нього. Мені не треба було починати з села, з роботи сторожем, з постійних поїздок у будівельних загонах і так далі. Тому досягнути я б хотів явно більше. Насамперед, у розвитку нашого підприємства. А далі час покаже.

А як Ви уявляєте собі оцей розвиток підприємства? Може, є зразок аналогічної організації в Україні чи за кордоном, до якого бажалось би дотягнутися?

Звичайно, я бачу підприємство процвітаючим, потрібним людям, сучасним, із найвищим рівнем професійності колективу і найвищим рівнем матеріально-технічної бази. Якщо порівняти із закордонними лідерами, то там набагато вища інтенсивність праці. Тобто коли наша людина може покласти за 8 годин 400 цеглин, то там – 800.

Також там вища організація праці, і ми над цим працюємо практично кожного дня. В Україні ж наше підприємство з 50-річними традиціями й саме може служити взірцем для когось.

- Ваше очільництво ще коротке, проте, мабуть, є вже чим похвалитись. Наприклад, казали люди, що Ігор Чорнуха днював і ночував на Ягодині, аби вчасно здати об’єкт міжнародного значення.

- Автомобільний пункт пропуску «Ягодин» побудований у найкоротший термін. Було освоєно досить великі кошти – приблизно 48 мільйонів гривень. Звичайно, ми там не самі трудились, а з підрядниками, але координація робіт, організація на будмайданчиках лежала на нашому підприємстві. Я не задумувався над тим, чи важка це праця, розумів, що треба її комусь зробити.

Фактично ці два місяці, що ми там будували, я знаходився на місці, як виконроб. Нещодавно була підсумкова нарада на об’єкті, адже минуло вже два місяці після завершення будівництва, і серйозних якихось зауважень від земельників, від експлуатуючих організацій я не почув. Є дрібниці, які можна швиденько прибрати.

Далі ми велику увагу приділяємо житловому будівництву, цього року було здано 2 об’єкти – 81-квартирний житловий будинок на вулиці Арцеулова на 5,64 тисячі квадратних метрів. Також достроково здаємо 104-квартирний житловий будинок на вулиці Чорновола на 6800 кв. м.

Нині якраз ідуть останні штрихи, робиться благоустрій, хоча в планах намічалась здача на червень наступного року. Збудували ми раніше завдяки нормальній організації роботи на об’єкті, через що пришвидшились темпи будівництва.

Але чи не виникне тоді проблема з коштами? Тож не всі можуть розрахуватись за житло також достроково.


Перш за все, нам вірять наші інвестори, покупці квартир, тому що ми ніколи їх не підводили ні по термінах, ніколи не мали серйозних зауважень щодо якості. І тому наше підприємство відчуває поміркований попит на житло і нам вистачає обігових коштів від інвесторів, аби достроково здати в експлуатацію будинок.

У нас діє певна програма відстрочення – ми, як продаємо квартири, то у перший внесок беремо від 30 до 50% вартості житла, решта рівномірними частками розбивається до здачі будинку. У цьому випадку ми не вимагаємо від людей дострокової оплати.

- Скільки коштує збудована Вашим підприємством оселя?

- Є різні варіанти – від 5600 до 6500 гривень за 1 квадратний метр. Ми не економимо на будівельних матеріалах, використовуємо якісні матеріали достатньо перевірених і відомих фірм-постачальників. Будинки утеплені, є індивідуальне сучасне опалення, хорошої якості стяжки та штукатурка.

- На порозі – грудень, і пора загадувати, чим займатиметься фірма у 2012-му році. Що маєте у планах?

- Плани залежать багато в чому від держави – чи будуть діяти різного роду програми з поліпшення умов житла, який буде інвестиційний клімат, чи захочуть українські та іноземні інвестори вкладати кошти в Україну. Наступного року ми маємо намір здати ще один будинок на вулиці Арцеулова на 7400 кв. м.

Зараз активно ведемо житлове будівництво на Київському майдані, де буде сучасний монолітний дім із чудовою архітектурою (проектує «Діпромісто»), його здача запланована на 2013 рік. Там була трудність через слабкі ґрунти, але ми знайшли рішення: опустились ще нижче, щоб зробити ще одне приміщення підвалу і «посадити» будинок на нормальні ґрунти.

Ще ми не придумали, чесно кажучи, на цей підземний поверх застосування, можуть бути у перспективі там гаражі. Ну, і почнемо будівництво житлового будинку на вулиці Набережній неподалік ЗОШ №3. Якщо там буде проблема з ґрунтами, то можливо, дім поставимо на палях.

- На Ваше бачення, будівельна галузь піднімається в Україні чи криза ще триває?

- Що стосується житлового будівництва, в Україні зараз будують не всі підряд, а дійсно будівельники, які мають у тому тяму і не розраховують на моментальний прибуток, а на нормальний середній попит, при тім дбають про завантаження своїх людей. Вижили сильніші. Коли підніметься галузь, повторюсь, залежить в основному від держави, наскільки вона зможе втілити в життя програми та стимулювати будівельну галузь.

Щодо пожвавлення ринку житла у мене є свій погляд, як то має бути: чи на рівні усієї Україні, чи на рівні області потрібно провести тендер на відшкодування банківського кредиту. Що це означає? Наприклад, банки можуть давати сьогодні нехай у межах 24-25% іпотечного кредиту, а держава бере на себе обов’язки відшкодування певної відсоткової ставки кредиту (наприклад, 10-15%).

І тоді, як буде відомо, скільки держава погоджується відшкодувати, проводиться тендер, банки йдуть на зменшення ставки, аби виграти цей тендер, до них приходять клієнти, оформляють договір іпотеки. А держава відшкодовує кредит, недоотриманий банком. Це я так собі уявляю. На моє переконання, зараз немає передумов пожвавити попит на житло, якщо не втрутиться у цей процес держава.

А витрати, що понесе держава будуть компенсовані в найкоротші терміни через створення нових робочих місць (бажання задовольнити попит на житло підприємствами), зменшення витрат на утримання безробітних, однозначним збільшенням сплати податків підприємствами будівельної галузі. А, як правило, будівництво дає життя ще багатьом галузям народного господарства.

- Як відомо, політика, влада і бізнес в Україні переплітається. Мабуть, уже й Ваші пороги обтоптували менеджери від різних політичних партій…

- Раніше приходили з пропозиціями. Але найближчі кілька років навіть не думаю про це. На сьогодні до мене не було звернень, але й я не маю бажання брати участь у політичному житті. Мабуть, треба до цього дозріти і знати, чого ти хочеш досягнути, йдучи у політику, для добробуту людей, а не заради якихось корпоративних вигод та власних інтересів. А найближчим часом сконцентруюсь на роботі підприємства.

- Як оцінюєте теперішніх політиків?

- Мені вони подобаються рішучістю та тим, що тепер нема бардака такого, як колись, справи не розходяться з словами. Не подобаються же тим, що вони трохи обмежують бізнес через певні наглядові та контролюючі структури, великий бюрократичний апарат, який шкодить самій державі. Зараз би половину отих різних інспекцій та адміністрацій скоротити, і ніхто втрати не помітить.

- В інтерв’ю якось Ваш батько згадав, що мріє побудувати для людей гарний розважально-відпочинковий комплекс. Проте уже він залишив пам’ять в історії, вкладаючи свою лепту в будівництво храмів. Сподіваємось, цю традицію Ви також продовжите. А чи маєте якусь свою мрію?

- Чимало церков різних конфесій регулярно звертаються до нас і ми не залишаємо жодне з прохань без уваги. Щодо мрії, це – глобальне питання. Насамперед, я бачу себе керівником справедливим: щоб і ті люди, які тільки прийшли в колектив, і досвідчені, старші кадри довіряли мені на 100%, аби у них було відчуття, що з цим керівником можна піти хоч за край світу.

Тобто я хочу виправдати надію людей.

Розмовляла Катерина ІВАНОВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---