Юрій Казмірук: Висловлюю собі докір за те, що Луцьк не увійшов до списку комфортних міст

Класики казали, що архітектура – це застигла музика. Виходить так, що кожна історична доба грає на свою манеру. З новими тенденціями приходять нові стилі, нові потреби і нові вимоги до містобудування. Ясна річ, що Луцьк будувався не весь одразу. З цим і пов’язана різностильова та різночасова архітектура у нашому місті. Про архітектурні мелодії обласного центру Волині «ВН» спілкуються із головним архітектором Луцька Юрієм Казміруком.

Висловлюю собі докір за те, що Луцьк не увійшов до списку комфортних міст

‒ Як думаєте, Луцьк – комфортний для життя з огляду містобудування?

‒ Нещодавно в електронних джерелах я знайшов інформацію про те, що Луцьк не втрапив у перелік 20 міст України для комфортного проживання. У першу чергу, висловлюю докір і собі, і всім іншим, хто причетний до забудови, будівництва, до створення комфортного середовища проживання наших громадян.

На жаль, минулого року ми не мали можливості подати жодного об’єкту на державні конкурси серед будівель. Мені це також дуже прикро.

Хоча, на початку і в середині 2000-их Луцьк неодноразово ставав переможцем державного конкурсу з благоустрою. Я тоді працював у Міністерстві і мені було дуже приємно, що наше місто перемагало. Я сподіваюся, що дочекаюся того часу, щоб Луцьк знову брав участь у таких конкурсах і знову був його переможцем.
‒ Йдеться про українські чи міжнародні конкурси?

‒ Про ті, і про інші. До речі, я – член журі міжнародного конкурсу «Кришталева цегла» у Любліні. Минулого року ми не мали можливості подати жоден об’єкт на цей конкурс. Але зараз не все так погано. Наступного року луцькі споруди, які невдовзі введуться в експлуатацію, ми подамо на конкурси.

‒ Які будівлі потенційно змагатимуться за архітектурну першість у таких конкурсах?

‒ Залізничний вокзал, разом із площею. ЦУМ, який в абсолютно в новому образі буде зданий у цьому році. Принаймні, так обіцяють забудовники. Школа і дитячий садок у 55-му мікрорайоні.

А в номінації «реставрація», я думаю, буде пам’ятка архітектури національного значення – будинок Пузини. То було слабке наше місце, бо гості та туристи бачили цей запущений будинок, він псував картину Луцького замку. Будемо все робити для того, щоб ці об’єкти органічно вписалися в історичне середовище і достойно представили Луцьк на державних чи міжнародних конкурсах. Значну роботу проведено по благоустрою Театрального майдану, капітального ремонту вулиць і доріг, їх освітленню, благоустрою рекреаційних зон.

Чи схожий вокзал на «молитовний дім», побачимо після повної реконструкції
‒ Користувачі «Волинських Новин» якось обурювалися у коментарях, мовляв, проект майбутнього залізничного вокзалу схожий на молитовний дім. Що Ви як архітектор можете сказати про будівлю вокзалу?

‒ Я думаю, що мені некоректно коментувати. Погодження об’єкту відбувалося відповідно до законодавства, тобто його не погоджували із головним архітектором міста. Може, в мене якась ностальгія за тими повноваженнями і є. Можливо, я б щось десь і підказав розробникам, щоб можна було б якийсь образ чи характер підкреслити. Зараз, по суті, це все лежить на відповідальності авторів проекту. І їх груди під хрести, або голову в кущі.

Мені, звісно, не можна знімати із себе відповідальність як з головного архітектора, але це творчий продукт професійних діянь конкретного автора проекту. Чи образ вдало підібраний? Це можна буде оцінити по закінченню усіх робіт. Зараз тільки частина роботи зроблена, тому повної картини немає. Не варто показувати половину роботи.
‒ Роботи обіцяють завершити у жовтні…

‒ Замовник робіт – Львівська залізниця – обіцяла завершити реконструкцію у жовтні. А мерія із реконструкцією Привокзального майдану закінчить раніше, маємо надію, що до Дня Незалежності. До речі, попередні роки вокзали у райцентрах Волині уже відремонтували. Ківереці, Ковель, Любленець, Рожище, Ягодин. Оце до Луцька нарешті черга дійшла.

‒ Повертаючись до невдоволення громадян, не хотіли б долучати до містобудівної політики мешканців Луцька?

‒ Безперечно, я хотів би, щоб до обговорення долучалась громадськість, була активною архітектурно-містобудівна рада при головному архітекторові міста і засоби масової інформації. Якби так, тоді б рішення і проекти розроблялися з урахування пропозицій і побажань громадян. Бо не завжди чиновник може зобов’язати когось видати шедевр, та це і його функції, і постановка питання некоректна.

Я не хочу, щоб місто розцінювали як територію для заробляння грошей

‒ Є якісь серйозні проблеми в архітектурному житті міста?

‒ Найбільша проблема, мабуть, це те, що у багатьох випадках забудовники нехтують вимогами містобудівної документації. Тобто, на жаль, під час видачі дозволів домінував корпоративний інтерес і особистий егоїзм інвестора. Немає чого гріха таїти – і рукою архітектора-проектанта в багатьох випадках водив комерційний інтерес інвестора.

Я і жартома, і серйозно всім завжди говорю, що на вулицях і дорогах наш рух регламентують Правила дорожнього руху, на богослужіння – Закон Божий, а в забудові Луцька – генеральний план. І ніхто не має права його порушувати.

‒ Але ж порушують. А які тенденції, до речі, у порушеннях?

‒ Якщо дурненьке дитинча бачить розетку, то обов’язково пхає в неї пальці. А в нас виходить так, що коли архітектор чи забудовник бачить десь якусь щілину, то обов’язково пхає туди якийсь кіоск чи якусь вставку.

Через це зараз навіть проспект Волі із презентабельного проспекту перетворився в торгову вуличку районного центру. Нехай навіть запроектований і збудований він в часи соціалістичного реалізму. Все це за рахунок отих шпаківень, причеп, прибудов, кіосків і так далі. Прикро, але аргумент лунає один – «ви проти наповнення бюджету»
Я категорично і однозначно проти такого наповнення. Я не хочу, щоб місто розцінювали як територію для заробляння грошей. Місто – для того, щоб мати комфортні умови для роботи, проживання, відпочинку. А робити з міста технопарки чи резервацію – такого я як головний архітектор міста ніколи не дозволю.

‒ Зараз помітна тенденція серед підприємців – втручатися в оздоблення споруд, добудовувати, псувати колір. Це ж зовсім не додає місту авторитету…

‒ Ці різношерсті прибудови порушили монументальність, цілісність, традиції, міський дух забудови.

Взяти той же центр міста. Зліва і справа хто що хотів і що бачив – той те і будував. Використані різношерсті, різнотипні оздоблювальні матеріали. В одних оздоблення – штукатурка. В інших – скло. В третіх оздоблення – очерет. Я тільки на одному Київському майдані нарахував понад сім видів мощення, декілька видів ліхтарів. А про оту, як я її жартома називаю, кольорову, канаркову «какафонію» фасадів – то вже навіть говорити не треба!

Якщо колись найбільшим гріхом було засклення балконів, то сьогодні на фоні тої самовільщини засклені балкони – то ще «квіточки». Настільки зіпсувати забудову міста отим всім: кольором, стилістикою, образами, формами, рекламою. Я думаю, що тут треба у досить вольовій, авторитарній формі наводити порядок.

Звичайно, зносити собі ніхто не дозволить, хоча як крайність вартувало би. Американський архітектор Френк Ллойд Райт сказав, що лікар свою помилку може похоронити, а архітектор хіба що обплести стіни плющем.

Засилля реклами – виліковне

‒ Нині Луцьк буквально потопає у рекламі. Вона однозначно псує естетичний вигляд міста. Ваш підрозділ займається цим?

‒ Цим займається відповідний структурний підрозділ міської ради, а управління архітектури тільки в частині наших повноважень займається цим. Як на мене, то однозначно сьогодні у Луцьку – засилля реклами. Більше того, реклама у нас зроблена на низькому естетичному і технічному рівнях. Бо сьогодні є можливість розміщувати її на електронних носіях, і робити там комп’ютерну графіку, а не оці виносні штендери, біг-борди і перетяжки. Це вже позавчорашній день. Дуже важко переконати рекламодавців в тому. Є прецеденти, правда, не вітчизняні, коли міська громада на референдумі взагалі забороняла таку діяльність.

‒ Але ж якийсь контроль за рекламоносіями ведеться?

‒ Концепцію розміщення зовнішньої реклами у Луцьку затвердила міська влада. Місто поділене на зони, і до кожної зони є свої вимоги. Але то лишень текстова частина. Необхідно розробити повуличні схеми розміщення реклами. А надання місць для встановлення рекламоносіїв повинно здійснюватися на конкурсних засадах. І корупційна складова зникає, і якість продукту вища.

На фоні залізничного вокзалу – 4 біг-борди. Три з них дозволила побудувати Львівська залізниця, один там втулило місто. Навіть поганий вокзал був затулений рекламою. Дійсно, є перенасичення.

Навіть на центральних вулицях фасади багатьох будівель обвішані рекламою, як циганська кобила. Такий містечковий «тюнінг» - це рівень культури як рекламодавців, так і власників споруд, на яких вони розміщені. Хоча треба вибивати боязнь заперечити комусь із власть імущих. Я вважаю, що концепція, повуличні схеми дозволили б вийти на новий, якісний рівень цієї реклами.

На Перемоги умудрилися посадити магазин на пучок кабелів спецзв’язку

‒ Багато хто закидає те, що дух міста втратився через містечкове мислення людей. Є ж у нашій архітектурі пережитки минулого, яких давно варто позбавитися?

‒ Свого часу була така тенденція поєднувати автобусні зупинки і торгові кіоски. І аргументація потрібна знаходилася. І роботу комунальників воно наче б то полегшувало. Продавець в перервах між чергами махав віником і підмітав зупинку. Можливо, колись це було актуально. Але якщо то було ефективно 15 років тому, це не означає, що можна це механічно переносити на сьогодні.

Це і небезпечно для життя людей, які стоять на зупинці, і не поєднується технологічно. Згадати тільки той випадок із зупинкою на Рівненській. Я вже не кажу про те, що маса об’єктів знаходяться на інженерних мережах комунікацій. Неприємно, коли таке «ноу-хау»: гендель на тротуарі характеризує обласний центр біля кордону із Європою…
‒ На комунікаціях ж не лише зупинки…

‒ Так. Це і кіоски на нашому Центральному ринку, і на Завокзальному. На Північному ринку кіоски взагалі стоять на теплотрасі. Ми ж самі свідками були, коли там прорвало теплотрасу. Щастя, що прорвало її в літній період, а не взимку, коли цілий мікрорайон міг би залишитися без тепла. Затишшя, пауза, очікування покарань, які не відбулися. Я вже казав, друшляком позбирали цукерки, шкарпетки просушили і знову стали на теплотрасу. Має бути якась законопослушність, порядність у стосунках влади і діяльності суб’єктів підприємництва.

Але маємо те, що маємо. На проспекті Перемоги, 2 умудрилися посадити магазин на пучок кабелів спеціального зв’язку. За такі речі треба людей наказувати. І в тому числі проектувальників, в першу чергу.

‒ А щодо напливу транспорту на проспекті Волі. Не розширюватимете його?

‒ Треба розширювати. Проспект від 15 метрів на початку звужується до 10,5 метрів на Київському майдані. Кількість транспорту у Луцьку значно зросла з тих часів, коли проектували проспект. Сьогодні у Луцьку мешкає 213 тисяч людей, зареєстровано приблизно 65 тисяч автомобілів. Це не жарти. Хочемо ми, чи не хочемо, сьогодні ми повинні дати змогу людям безперешкодно і безпечно ходити тротуарами. А автомобілям дати можливість не перетинатися із пішохідними потоками.

Театральна площа, попри часові і стильові контрасти, – камерна і приємна

‒ Головна площа міста – Театральний майдан – забудована у різні часи. Зараз там добудовується ЦУМ. Він не зіпсує загальну картину центру Луцька

‒ Образ Театрального майдану формують різночасові, різностильові споруди. Але це одне із центральних місць у Луцьку, на якому відбуваються багато дійств: починаючи від вручення прапора Європи, закінчуючи політичними мітингами, міськими віче, виставками, концертними дійствами.

Я б хотів, щоб це місце було камерне, масштабне, з відповідною енергетикою. Мені далеко не байдуже, яка буде концепція розвитку і забудови Театрального майдану. Так, у більшості він вже сформований сьогодні. Звичайно, його ядро формують пам’ятник Лесі Українці разом із драматичним театром. Є пам’ятка архітектури національного значення – Свято-Троїцький собор.

Зараз завершується реконструкція ЦУМу. Я надіюсь, він матиме сучасний архітектурний техно стиль. Наскільки вдасться поєднати цю різностильову архітектуру, зараз не можна говорити. Звичайно, ми постараємось зробити так, щоб все це в комплексі виглядало цілісно. І не були втрачені притаманні тим спорудам і місту характерні риси.
‒ А що з фонтаном на площі?

‒ Виконком свого часу оголосив конкурс на проект нового фонтану. На жаль, конкурс себе не виправдав: містобудівна рада вирішила не надавати переваг жодному проекту. Зараз в архівних матеріалах намагаємося віднайти проектно-кошторисну документацію, по якій свого часу розпочав будуватися цей фонтан. Значний обсяг робіт на об’єкті вже зроблено, інженерні мережі підведені.

До речі, фонтан створювався для потреб театру і виконував суто утилітарну функцію. Вже потім він виконував естетичну роль. На мою думку, фонтан доцільно вирішити за рахунок інженерно-технологічних засобів, тобто як світло-музичний.

‒ Складається враження, що луцький «Біг Бен» скоро взагалі розлетиться. Запланована реставрація будинку?

‒ Так, невдовзі розпочнуть роботи над фасадом будинку. Та облицювальна плитка дійсно в аварійному стані. Її треба давним-давно уже зняти. Будуть розроблені пропозиції щодо оздоблення будівлі.

Другий висотний будинок – шістнадцятиповерхівка – є свого роду домінантою площі. Площа не була відразу збудована як єдиний цілісний комплекс чи організм. Всі об’єкти з’являлися у хронологічній послідовності. Тому якихось особливо зайвих споруд там немає. Перевага площі не стільки в якості і цінності архітектурній, скільки в її камерності і масштабності. Вона не втомлива і ненав’язлива.

‒ Якби Ваша воля, то навіть нічого б звідти не забрали?

‒ Я маю сумнів у доцільності розміщення аптеки біля Палацу культури. У давні часи ще забудували її. Золоте місце, престижне, імпозантне. Там, звичайно, мав бути шедевр, а не сільський фельдшерсько-акушерський пункт. Я знаю тих людей, які будували її. Мені за це соромно. Я думаю, тим, хто давав на це добро, також.

Це ті негативи, про які варто знати, аби в майбутньому не робити таких помилок. Хоча історія вчить, що вона нас нічого не вчить. Бо вже є намагання збудувати над громадськими туалетами і, що найзагрозливіше, над пожежними резервуарами піцерію. Я надіюсь на підтримку громади. Особисто я – проти.

Київський майдан: там проситься якесь завершення

‒ Моє чи не найулюбленіше місце у Луцьку – Київський майдан. Зараз це ‒ адміністративний центр міста. Площа хороша за своєю побудовою?

‒ Свого часу там були індивідуальні житлові будинки, а найвищою спорудою був кінотеатр «Комсомолець». Але то вже була периферія міста, де дорога розгалужувалась: одна на Рівне, друга – на Дубно.

Життя продиктувало необхідність формування нової адміністративної площі. Композиційний центр майдану – сама адміністративна будівля Волинської ОДА. Фонова забудова з обох боків. Площа, фонтан і підтримує композицію діаметрально протилежну – це приміщення нинішньої податкової адміністрації. Воно урівноважує композицію Київського майдану.

‒ Як думаєте, майбутня багатоповерхівка, яка будується біля податкової, не порушить «ідилію» площі?

‒ Життя ж на місці не стоїть. Зазвичай, питання ущільнення забудови було, є і буде: дуже вже це спокусливо для забудовника чи інвестора. Біля приміщення податкової колись була парковка. Однак, зараз там будується багатоквартирний житловий будинок. Далеко не економ-класу, звичайно. Але я не хочу аналізувати якостей самого житла. Я надіюсь, вона там буде досить висока.

А от якість самого архітектурного середовища аналізувати я можу. І скажу, що забудовник виграв: якість середовища втрачено.

Не вся площа закінчена в тому задумі, у якому вона з самого початку була. Бо навіть знос ветхих споруд і будинків до кінця не проведений, дворівневі парковки зі сторони вулиці Глушець не забудовані.
‒ А як щодо висотних будинків на розвилці Дубнівської та Рівненської?

‒ Той «трикутник» між вулицями Рівненською, Дубнівською та Автозаводською ‒ стихійно забудований. Там є і гаражі, і промислові, і громадські споруди, і невідомо як там з’явилася заправка. Хоча там мали бути житлові будинки з об’єктами соціальної інфраструктури.

Там проситься якесь завершення. На розвилці двох доріг там передбачено розмістити якийсь містобудівний акцент, зокрема, торгово-офісний комплекс, оскільки вбудовано-прибудовані приміщення до багатоповерхівки збудовані не були.

До речі, на одному із останніх засідань виконкому мерія вирішила упорядкувати ту забудову. Зробити комплексний благоустрій території.

Луцьк розширить кордони

‒ Кажуть, що коли місто розбудовується, значить воно живе. І хоча лучан місцями дратують постійні ремонти, це ‒ все одно позитивне явище. Будівництво – то зараз один із пріоритетів розвитку Луцька?
‒ Як головний архітектор Луцька я б, звичайно, хотів, щоб одним із головних пріоритетів у роботі міської влади чітко було визначено будівництво. Хоча я розумію, що економічна криза дала свій відбиток на стан справ у цій сфері. Однак, менше з тим, будувати потрібно, бо черги ніхто не зменшував, і люди потребують житла.

Наше управління реалізовує державну політику в галузі містобудування. У 2009 році був розроблений генеральний план Луцька. До речі, небагато обласних центрів України має такий стратегічний документ. Ним чітко обумовлено перспективи розвитку, зонування територій, можливість розширення меж міста, будівництво транспортних магістралей.
‒ Відповідно до генерального плану, в Луцьку ще залишилися вільні ділянки для забудови житла?

‒ На жаль, в тій кількості, яка потрібна, земельних ділянок не вистачає. Хоча потреба така, безумовно, є. Зараз вже розроблений проект розбудови житлового кварталу на вулиці Стрілецькій. Нині там йде освоєння території. Крім того, є можливість розмістити житлові будинки у районі вулиці Львівської: там, де військове містечко. І обговорюється питання про можливість розбудови житлового кварталу біля залізничного вокзалу. Інших вільних територій немає.

Потребу у вільних площах треба вирішувати за рахунок приміських територій, запропонувати прийнятний алгоритм навколишнім сільським радам.

‒ Зважаючи на збільшення чисельності населення і брак вільних територій, Луцьк буде рости у ширину чи висоту?

‒ Генеральним планом чітко обумовлена чисельність населення і потреба у територіях. Я, чесно кажучи, не хотів би, щоб Луцьк ріс у висоту. Луцьк – абсолютно масштабне до людини місто. Йому і ментальності мешканців не притаманна надто висока забудова. Середня поверховість класичних міст Європи – починаючи від Відня, Парижа – 5-7 поверхів. Цього цілком достатньою.

Звичайно, з відсутністю вільних територій виникла потреба у побудові висотного житла. Для Луцька то 9-12 поверхів. Для столиці, наприклад, це 25 поверхів і вище.

Я – противник того, щоб в Луцьку будували висотну забудову. За рахунок висотної забудови можливо варто планувати якісь домінанти, містобудівні акценти. Фонова забудова має бути низькоповерхова, високощільна.

Адміністративні межі Луцька у генеральному плані міста чітко не затверджені. Зараз щодо цього ведеться серйозна робота. Поки вона, на жаль, не завершена. Залишилося узгодити деякі проблемні ділянки із Маяківською та Прилуцькою сільськими радами. З рештою рад, вже все погоджено.

Раніше, щоб почати копати, треба було обійти 129 чиновницьких кабінетів

‒ Зараз отримати дозвіл на будівництво трохи простіше, ніж це було раніше. З чим пов’язані такі зміни?

‒ 18 березня 2011 року Президент України підписав Закон «Про врегулювання містобудівної діяльності». Цей закон передбачає суттєве спрощення дозвільних процедур у проектуванні і будівництві. Раніше ця процедура була надто затратна.
- Скільки часу це приблизно займало?

‒ Замовнику чи інвестору для того, щоб отримати дозвіл і почати копати, необхідно було обійти 129 чиновницьких кабінетів. Я кажу точну цифру, бо свого часу займався цією проблемою.

Це ‒ починаючи від подання заяви до міської ради і закінчуючи одержанням документів в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Проміжок між цим сягав 129 кабінетів. Це – приблизно два з половиною роки.

Затратні були по тривалості експертиза документації, її розробка та погодження. Дві-три пари черевиків треба було сходити, щоб отримати дозвіл. То от, якраз цей закон певною мірою спростив такі процедури.
‒ Наскільки зараз спростилася система?

‒ Спрощено десь до 35 відсотків обсягів отих погоджень. Суттєвим є те, що розвиток міст чи населених пунктів повинен здійснюватися на підставі затвердженої містобудівної документації. Тобто, які би там примхи іменитого чи фінансово забезпеченого інвестора не були побудувати щось, його наміри мають право бути зреалізовані тільки там, де це обумовлено документацією.

До речі, скоро у нас з’явиться план зонування території, а згодом – детальний план території. Наявність такої документації дуже спростить отримання як фінансових ін’єкцій і бюджетного фінансування, так і суттєво спростить взаємовідносини інвестора, забудовника, суб’єктів підприємницької діяльності.

Був навіть головним архітектором України

‒ Знаю, що Ви працювали заступником міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України. Як після столиці працювати у такому мініатюрному і компактному Луцьку?

‒ Ностальгію Ви мені цим нахлинули. Я вже жартома говорив, що в Україні, мабуть, немає архітектора, який був головним архітектором району, області та України. То коли мене запитують, чому я повернувся до Луцька, я відповідаю, що цей «щабель» своєї кар’єри я пропустив. Але тепер я вже за плечима маю досвід роботи на всіх сходинках архітектурної ієрархії.

‒ Упроваджуєте в луцьку роботу столичний досвід

‒ Той досвід київський сюди не запровадиш, бо то різні рівні, умови, функціональні обов’язки та завдання. Там – своє, тут – своє. Я вже в такому віці, коли я маю право бути принциповим, зважаючи на досвід та знання. Я сміливо іду на діалог, вступаю в суперечку, шукаю компромісу. В своїй діяльності я завжди цінував принципи порядності, принциповості та професіоналізму. Я завжди йшов на контакт, вислуховував і в міру можливого враховував ті чи інші побажання.

Столичний досвід далеко немаловажливий. Рівень державного управління привчив мене до комплексного підходу до вирішення проблем, вміння її диференціювати, вибудовувати чітку ієрархію механізму її вирішення.

‒ А що у Києві робили?

‒ Я брав участь у розробці проектів декількох столичних житлових мікрорайонів. Це, приміром, «Позняки-3». Район вже збудований. 360 тисяч квадратних метрів житла, садочок, школа, поліклініка, підземний та надземний паркінг. Висотна 25-поверхова житлова забудова. Проектувати в Києві поверховість менше 25 поверхів при такій вартості землі було б надто великою розкішшю.

‒ Хотіли б щось таки запровадити у Луцьку те, що реально робили в столиці?

‒ На часі реалізація програми реконструкції житла перших масових серій, застарілого житлового фонду. Послідовність така: коли зноситься малоцінне ветхе житло, попередньо будується новий будинок, куди переселяють мешканців. Старе житло зноситься, і на його місці будують новий мікрорайон. Заводяться нові мережі більшої потужності. Але місце привабливе для проживання, але уже із нового соціальною та інженерною та інженерною інфраструктурою.

Що цікаво, люди, які виросли і дітей там народили, й надалі житимуть в тому ж місці. А не в іншому кінці міста. Бо переступити через той психологічний бар’єр дуже важко. І люди погоджувалися. Це хороший приклад. Такий досвід, який у мене вже є, і добре було б, якби таке в Луцьку почали запроваджувати. Адже термін експлуатації як цегляних, так і панельних будинків незабаром вичерпується. До цієї проблеми треба бути готовим.

‒ Які основні цілі перед собою ставите у роботі управління найближчим часом?

‒ Завершити розробку проекту зонування території, розпочати розробку детального плану території міста. Знімемо багато проблем. А мета – бачити задоволених лучан, а Луцьк бачити європейським містом.

Підготувала Анастасія ПЕРЕДРІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---