«Хотілося б, аби виділяли гроші на гастролі», - керівник Волинського хору
Олександр Стадник – заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Волинського академічного народного хору. Чоловік прийшов у колектив 28-річним. Спершу був хормейстером та головним диригентом, а вже потім став його художнім керівником, - йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №40.
«ВАЖКО НЕ ЛЮБИТИ МУЗИКУ, КОЛИ ПРИ ТОБІ НАРОДЖУВАЛИСЯ ПІСНІ»
Батько музиканта Олександр Стадник – народний артист України, двічі керував Черкаським народним хором. Музикант каже, що тато завше йому допомагав. Особливо в Чернігові, коли Стадник-молодший тільки робив перші творчі кроки. Але батько ніколи на нього не тиснув, не передрікав майбутнього під своїм керівництвом і давав синові право вибору. За це Олександр йому дуже вдячний. Бо міг експериментувати, шукати новизну, бути самостійним і при тому розумів, що за все і в усьому має бути особисто відповідальним.
«Мама – наш головний критик, – каже пан Олександр. – І хоч музичної освіти вона не має, втім добре на цьому знається. Важко не любити музику, якщо ти з нею виріс, коли при тобі народжувалися пісні».
Олександр Стадник пригадує, що в дитинстві навіть не мріяв бути музикантом, а хотів стати водієм.
«Мої бабуся та дідусь жили в селі Руська Поляна. Я там фактично виріс, бо на всі канікули мене туди відправляли. Дід часто заготовляв сіно. Завжди брав мене з собою у машину. Тому в дитячі роки я хотів бути шофером, аби допомагати дідові сіно возити», – зізнається Олександр.
Музикант розповідає, що довго займався спортом і навіть хотів стати футболістом. Але тоді це не було престижно, як нині.
«Минув час, і я зрозумів, що мені в житті потрібна музика. У восьмому класі чітко вирішив: навчатимуся в музичному училищі», – каже митець.
ГАСТРОЛЮЮТЬ ВЛАСНИМ КОШТОМ
Олександр Стадник приїхав на Волинь у 1989 році. Зізнається, що спершу було навіть трохи лячно. Але за плечима мав Черкаське музичне училище та Київську консерваторію. У 1987-1989 роках працював у Чернігівському народному хорі.
«Сюди мене запросив покійний Анатолій Іванов, за освітою балетмейстер, з яким ми разом працювали в Чернігові, а тоді він був художнім керівником Волинського народного хору. Але я не шкодую про те, що переїхав. Відразу працював у хорі головним диригентом. А 1992 року, коли Іванов поїхав до себе додому в Білорусь, я став художнім керівником. Я тут уже дуже довго, тож упевнено можу сказати, що цей колектив – мій рідний», – усміхається він.
Нині у хорі працює майже 80 людей. Олександр Стандик каже, що за цей час було всяке: і зарплат не платили, і колектив був за крок до розформування.
«Коли тільки приїхав, у хорі співали не лише волиняни. Нині склад дуже змінився. Майже усі – з Волині, хоч і є представники з різних регіонів України. Вся річ у житловому питанні. На жаль, у нас не та держава, коли можна переїхати в будь-яке місто й купити чи винайняти там квартиру на наші зарплати. Однак вважаю, що нам ще гріх скаржитися. Маємо порівняно пристойну зарплату. Адже це не за станком стояти, хоч для будь-якого заняття треба мати неабиякий талант», – переконаний пан Олександр.
Торік колектив підготував чотири різні програми. Керівник хору каже, що вони завжди стараються над чимось працювати й створювати щось нове.
«Не хочеться стояти на місці. Бо це нецікаво ні слухачам, ні самим артистам. Публіка любить щось нове. Без цього ніяк. Вважаю, що без культури та освіти не буде нормальної економіки, – переконаний музикант. – Хотілося б, аби виділяли хоч якісь кошти на гастрольну діяльність. Ми їздимо Україною, часто буваємо за кордоном. Об’їздили майже всю Європу. Були і в США, і в Канаді з гастролями. Але переважно власним коштом. Іноді простіше поїхати за кордон, ніж гастролювати Україною, бо там фінансують. Не можуть такі великі колективи бути на самозабезпеченні. Це нереально навіть у багатих країнах, де їх фінансують меценати або держава. Ми ж живемо від бюджету до бюджету. Зараз такий час, коли людина кілька разів подумає, купити квиток на концерт чи кілограм м’яса».
Лілія БОНДАР, Луцьк
Волинський народний хор об’їздив майже всю Європу, гастролював у США та Канаді
У дитинстві Олександр Стадник мріяв бути водієм, а згодом – футболістом
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«ВАЖКО НЕ ЛЮБИТИ МУЗИКУ, КОЛИ ПРИ ТОБІ НАРОДЖУВАЛИСЯ ПІСНІ»
Батько музиканта Олександр Стадник – народний артист України, двічі керував Черкаським народним хором. Музикант каже, що тато завше йому допомагав. Особливо в Чернігові, коли Стадник-молодший тільки робив перші творчі кроки. Але батько ніколи на нього не тиснув, не передрікав майбутнього під своїм керівництвом і давав синові право вибору. За це Олександр йому дуже вдячний. Бо міг експериментувати, шукати новизну, бути самостійним і при тому розумів, що за все і в усьому має бути особисто відповідальним.
«Мама – наш головний критик, – каже пан Олександр. – І хоч музичної освіти вона не має, втім добре на цьому знається. Важко не любити музику, якщо ти з нею виріс, коли при тобі народжувалися пісні».
Олександр Стадник пригадує, що в дитинстві навіть не мріяв бути музикантом, а хотів стати водієм.
«Мої бабуся та дідусь жили в селі Руська Поляна. Я там фактично виріс, бо на всі канікули мене туди відправляли. Дід часто заготовляв сіно. Завжди брав мене з собою у машину. Тому в дитячі роки я хотів бути шофером, аби допомагати дідові сіно возити», – зізнається Олександр.
Музикант розповідає, що довго займався спортом і навіть хотів стати футболістом. Але тоді це не було престижно, як нині.
«Минув час, і я зрозумів, що мені в житті потрібна музика. У восьмому класі чітко вирішив: навчатимуся в музичному училищі», – каже митець.
ГАСТРОЛЮЮТЬ ВЛАСНИМ КОШТОМ
Олександр Стадник приїхав на Волинь у 1989 році. Зізнається, що спершу було навіть трохи лячно. Але за плечима мав Черкаське музичне училище та Київську консерваторію. У 1987-1989 роках працював у Чернігівському народному хорі.
«Сюди мене запросив покійний Анатолій Іванов, за освітою балетмейстер, з яким ми разом працювали в Чернігові, а тоді він був художнім керівником Волинського народного хору. Але я не шкодую про те, що переїхав. Відразу працював у хорі головним диригентом. А 1992 року, коли Іванов поїхав до себе додому в Білорусь, я став художнім керівником. Я тут уже дуже довго, тож упевнено можу сказати, що цей колектив – мій рідний», – усміхається він.
Нині у хорі працює майже 80 людей. Олександр Стандик каже, що за цей час було всяке: і зарплат не платили, і колектив був за крок до розформування.
«Коли тільки приїхав, у хорі співали не лише волиняни. Нині склад дуже змінився. Майже усі – з Волині, хоч і є представники з різних регіонів України. Вся річ у житловому питанні. На жаль, у нас не та держава, коли можна переїхати в будь-яке місто й купити чи винайняти там квартиру на наші зарплати. Однак вважаю, що нам ще гріх скаржитися. Маємо порівняно пристойну зарплату. Адже це не за станком стояти, хоч для будь-якого заняття треба мати неабиякий талант», – переконаний пан Олександр.
Торік колектив підготував чотири різні програми. Керівник хору каже, що вони завжди стараються над чимось працювати й створювати щось нове.
«Не хочеться стояти на місці. Бо це нецікаво ні слухачам, ні самим артистам. Публіка любить щось нове. Без цього ніяк. Вважаю, що без культури та освіти не буде нормальної економіки, – переконаний музикант. – Хотілося б, аби виділяли хоч якісь кошти на гастрольну діяльність. Ми їздимо Україною, часто буваємо за кордоном. Об’їздили майже всю Європу. Були і в США, і в Канаді з гастролями. Але переважно власним коштом. Іноді простіше поїхати за кордон, ніж гастролювати Україною, бо там фінансують. Не можуть такі великі колективи бути на самозабезпеченні. Це нереально навіть у багатих країнах, де їх фінансують меценати або держава. Ми ж живемо від бюджету до бюджету. Зараз такий час, коли людина кілька разів подумає, купити квиток на концерт чи кілограм м’яса».
Лілія БОНДАР, Луцьк
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 3
Нехай заробляють собі на гастролі. Держава не зобовязана утримувати.
ти правий му...к до дідо
Показати IP
6 Листопада 2016 22:48
Нах нам культура,ми ж не совiти.
Калігула
Показати IP
8 Листопада 2016 21:07
Шикарний колектив, але дурна держава. Саші Стаднику респект і уважуха. Тримайтесь - можливо у наших державних діячів під час дерібану бюджета найдеться кілька хвилин подумати про духовність та окрасу і гордість Волині. Ми голодні, але горді і завжди підтримаємо ВАС!!!!
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.