Історія одного кохання: романтичний юнак освідчився дівчині на іподромі

Олександр і Віта Ліванцови познайомилися у Луцьку в місіонерській школі. Дівчина родом з Тернополя, а хлопець – із Глухова. Нині живуть у Луцьку. У вересні буде три роки, як вони побралися. У подружжя є донечка. Зараз дівчинці одинадцять місяців. Батьки вибрали для неї досить незвичне ім’я – Теона.

Про це йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини № 59.

На запитання, чому вирішили саме так назвати малечу, щасливі батьки тільки усміхаються, а потім додають: «Почули його у фільмі».

«Я завжди хотіла, щоб у мене було дві донечки: Єва і Емма. Коли була вагітна, ми дивилися фільм. Там героїня звалася Тея. Нам це ім’я так сподобалося, що дали його доні. Воно означає «божественне пізнання».

Аби мати змогу навчатися у місіонерській школі, дівчина поїхала у Фінляндію, щоб заробити грошей на навчання. Коли повернулася з-за кордону, дізналася, що друг продає фотоапарат.

«То була така спокуса для мене. Так хотілося його купити. Навіть надіялася, що мене не приймуть у школу, бо заяву подавала ще до від’їзду. У мене все тоді так налагодилося. Знайшлася підходяща робота, – каже вона. – Подумала, що нарешті фотоапарат зможу купити. Але мене прийняли у школу. Я вирішила відмовитися від бажаної покупки й обрати навчання. І Бог мене за це винагородив: подарував фотоапарат, а як бонус ще й чоловіка дав. Ми одружилися і вже наступного дня купили фотоапарат на гроші, які нам подарували».

СВАРИЛИСЯ, ТА ЗРЕШТОЮ ОДРУЖИЛИСЯ

Дівчина розповідає, що колись навіть не здогадувалася, що Саша може стати її чоловіком, адже вони постійно сперечалися й конфліктували.

«Щойно приїхала в цю школу, Саша мене зустрів і допоміг занести валізу. Засунув її аж на другий поверх. Так ми й познайомилися. А потім виявилося, що одне одному зовсім не подобаємося. Ми постійно сварилися. Якось нас поставили разом чергувати. За нами був закріплений другий поверх. Треба було там прибрати. Оскільки ми з Сашею постійно конфліктували, вирішили розділити обов’язки. Я навіть йому сказала: «Якщо ти щось не зробиш, то сам за це відповідатимеш». А подружилися ми, коли минуло три роки від нашого знайомства. Тоді почали більше спілкуватися й побачили одне одного з іншого боку».

Віта каже, що мала чітке уявлення, яким має бути її коханий. Дівчина навіть склала собі список, де виписала усі риси, якими має бути наділений її майбутній чоловік.

«Якось побачила, як Олександр рубає дрова, – розповідає Віта. – Тоді й зрозуміла, що він той, хто мені потрібен. Подивилася на нього й відразу пригадала про свій список. Подумала: якби була з ним разом, то не пропала б. Але відразу ці думки відкинула: «Це ж Саша Ліванцов. Ми з ним – як кіт із собакою. Як можемо бути разом?»

«А я, коли рубав дрова, то взагалі про тебе не думав, – жартує Олександр. – Насправді, коли довго працюєш з людиною, то бачиш її наскрізь. Я побачив і хороші риси Віти, й погані. Вона мені як людина завжди подобалася. Почав їй довіряти. Зрозумів, що дружба – це дуже хороший початок будь-яких стосунків. Коли Віта їздила з командою у Вірменію, то працювала там з орденом Терези. Вона допомагала неповносправним діткам. Робила усе, що було потрібно, навіть міняла підгузки. Няньчити хворих діток – нелегка справа. Не для бридливих. Мене це вразило. Хоч спочатку ми ніяк не могли порозумітися через свої характери».

Дівчина розповідає, що вони від самого початку не намагалися сподобатися одне одному. «Ми не одягали масок, а просто були такими, якими є, – додає вона. – Пересварилися з Сашею мільйон разів. Було б дивно, якби хтось із нас хотів здатися суперкласним».

Олександр каже, що секрет їхнього щасливого подружнього життя в тому, що вони відверті одне з одним і ніколи нічого не приховують. «Завжди кажу правду, якщо мені щось не подобається. Брехня руйнує стосунки», – каже він.

ОСВІДЧЕННЯ НА ІПОДРОМІ

Коли закохані зустрічалися вже чотири місяці, Саша вирішив зробити Віті пропозицію руки і серця. Хлопець вигадав для цього цілий сценарій із принцом, принцесою та злими тролями.

«Віта казала мені, що дуже любить коней. Я пропонував колись покататися, але вона мені відмовила, – розповідає Саша. – Сказала, що я їй ніхто і вона не піде зі мною кататися. Віта одразу вибудовує перед собою стіну, якщо їй щось не подобається. Вона молодець, знає собі ціну. Але те, що любить коней, я запам’ятав».

Олександр сказав Віті: «Якщо будемо зустрічатися, то потім маємо одружитися». «Раніше, коли мені хлопці пропонували зустрічатися, я завжди думала, чи треба мені ці стосунки, чи зможу з цією людиною мати сім’ю. І тут Саша відразу сказав, що ми або зустрічаємося й одружуємося, або розходимося. Тому я навіть не роздумувала. У мене взагалі не було таких думок, щоб відмовити. Я була впевнена в ньому. Перше, про що подумала, – яку сукню одягну на весілля», – жартує Віта.

«Будь-яке тривале спілкування, якщо воно ні до чого не призводить, завдає болю, – переконаний Саша. – Я це добре розумів і не хотів, щоб у нас так було. Довго про це розмірковував і вирішив: або ми разом назавжди, або ніяких нас нема. І Віта сказала мені «Так». Це відчинило нам двері для чогось нового. Вона вже не запитувала мене, коли я їй освідчуся, бо й так знала, що це незабаром станеться».

Закохані почали відразу говорити про весілля. Навіть купили обручки та туфлі, хоч освідчення ще не було.

«Я постійно на це очікувала, – каже Віта. – Думала: може, це буде на Новий рік, або ж на мій день народження... У мене було багато припущень, але я ніяк не могла вгадати. Якось попросила Сашу прийти й дорогою купити хліба. Він сказав, що прийде о дев’ятій ранку. І тут я зрозуміла, що цей день настав. Бо Саша ніколи не приходив так рано, ще й у вихідний. Уранці зробила зачіску та макіяж. Я його зустріла, і тут – нічого не сталося. Отак кілька разів готувалася. Аж поки він освідчився».

Чоловік каже, що його попередили: якщо Віта буде без макіяжу і зачіски у важливий для неї день, то йому добре дістанеться на горіхи.

«У нас була зустріч, – розповідає дівчина. – Підійшла й побачила, що Саша підстриг бороду. Я тоді щось запідозрила, бо зазвичай сама його про це просила. Знала, що Саша до чогось готується, бо він постійно щось писав і ніколи не говорив, що саме. Я тоді жила із подругою Дейл з Америки. Вона заховала усі хатні капці. Якби Саша увійшов до нас, то я відразу почула б, як відчинилися двері, бо у нього був магніт. І тут я почула, що він уже прийшов, а вийти не можу, бо капців ніде нема. Відчинила двері в коридор, а там лежали троянди і записка, у якій повідомлялося, що я потрапила в казку й через годину по мене приїде фея. Ще у записці було вказано три слова, які я мала запам’ятати».

Віті закрили очі й повезли на іподром. Там дівчині розповіли, що її кохання зачароване, і їй треба буде відповісти на багато запитань, аби отримати підказки та знайти свого принца Олександра Великого. Дівчину посадили на коня і сказали, що вона принцеса Тернополянська.

«Ми з моїм другом Джейком сховалися у стайні. Віта мене не бачила, а я за нею підглядав. Було холодно. Я натягнув капюшон і замотався шарфом. Потім так розхвилювався, що забув його зняти. Тому так і освідчувався», – каже Саша.«На снігу було викладено серце з пелюсток троянд, – пригадує Віта. – Він промовив, що хоче подарувати мені своє серце і свою любов. А потім дістав обручку, став на одне коліно і запропонував мені вийти за нього. Я була щаслива. Спочатку навіть пожартувала, що відповім через три дні. Звісно, я відразу погодилася».
А вже через два місяці Віта поїхала на навчання в Америку. Закохані спілкувалися ще п’ять місяців через Skype, а потім відгуляли весілля.

«Саша вчив мене, як правильно складати кулак і битися. Я на його плечі вирішила відпрацювати удар і зламала руку. У мене була тріщина, тільки перед весіллям зняли гіпс», – каже вона.
Хлопець приходив до Віти щодня, допомагав їй в усьому, приносив їжу, піклувався. Вона здавалася йому безпорадною.

«А я так звикла, що й досі цим користуюся», – зізнається Віта.

Коли Віта була вагітна, то дуже хотіла, щоб хтось сфотографував Тею у перші дні її життя. Але дівчині зробили незапланований кесарів розтин, і всі заощадження на фотосесію малюка довелося витратити на операцію. Тому Віта зайшла у YouTube і почала дивитися відео, як треба фотографувати. Вона сама усього навчилася, і коли Теоні було сім днів, узялася до роботи.

«Саша сидів у кухні й дратувався, – пригадує Віта. – Казав, що я скручую його дитину в бублик. Як на перший раз, то у мене вийшли непогані фото. Потім я постійно фотографувала Тею. Мої друзі почали просити, щоб сфотографувала їхніх дітей. І ці всі світлини перейшли у моє портфоліо».
Саша й Віта завжди разом, навіть фотографують у парі. Дівчина робить надзвичайно гарні світлини малюків, а чоловік відповідає за технічний бік. Коли Теї виповниться рік, пара перебереться жити у Вінницю. Вони дуже сподіваються, що відкриють там свою студію.

Лілія БОНДАР

Фото з сімейного архіву

Луцьк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---