USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Луцьк романтичний: про любовні інтриги та драми давнього міста

15 Лютого 2015 21:35
Відкрити для себе Луцьк з іншого боку – не як місто із сухими датами та будинками, які нічого не можуть розповісти сучасникам, а як місто закоханих, пропонували лучанам під час незвичної екскурсії.

Про мешканців міста, свідками історій кохання яких були історичні будівлі міста, розповіли під час екскурсії «Романтичні історії мого Луцька» 15 лютого.

Кохання князя Любарта до своєї дружини, любовні інтриги та драми Середньовічного Луцька, таємниці та пікантні подробиці з життя відомих особистостей - директор Центру туристичної інформації та послуг Анастасія Лопанова розповідала учасникам екскурсії про маловідомі романтичні сторінки історії Луцька. Стартувала екскурсія від найвідомішої історичної пам’ятки - Замку Любарта, де декілька десятків лучан, які зголосилися відкрити для себе місто з іншого боку, почули історію кохання князя Любарта до дружини Агрипини.



Як зауважила Анастасія Лопанова, Луцький замок можна назвати справжньою одою коханню. Так, у середньовіччі любов могла дати щасливцям багатство, маєтки, посади тощо. Історія кохання Любарта розпочалася у далекому 1316 році. Тоді його батько великий князь Гедимін, прийшовши на Волинь, змусив місцевого князя Андрія Юрійовича підписати угоду про те, що Любарт одружиться з дочкою Андрія Юрійовича Агрипиною. Часто подібні спроби впливових батьків влаштувати майбутнє своїх дітей завершувалися нещасливо, проте у цій історії все трапилося інакше. У 1320 році відбулася дуже пишна церемонія заручин Любарта та Агрипини, після чого очікували, що їхня історія складеться добре. Втім, у кожній романтичній історії трапляються нещастя: після смерті батька Агрипини усі угоди про майбутній шлюб скасовувалися, адже матір була категорично проти шлюбу доньки та Любарта. Проте історія мала щасливий фінал і 1331 року пара змогла одружитися у Луцьку, пронісши кохання через роки. Агрипина померла у 1349 році, не залишивши князеві спадкоємців, тож у пам'ять про неї князь почав перебудовувати дерев’яні укріплення замку у кам’яну фортецю. Таким чином, мурований замок можна вважати одою коханню князя до дружини.



Дізналися учасники і нещасливу історію з 16-го століття про лучанку Ганну Монтовт, яка чотири рази виходила заміж. Перші два шлюби з князями були короткотривалими і у віці 20 років жінка була вже двічі вдовою. Третій чоловік дивився на неї лише як на мішок із грішми, знаючи про те, що її батько володіє маєтками. Втім, батько Ганни заповів усі маєтки своїй новій дружині і коли Ганна залишилися ні з чим, чоловік почав її бити. Коли вона змогла втекти від жорстокого чоловіка, Ганна Монтовт знайшла четверте кохання, на яке покладала великі надії. Доля все ж не була милостивою щодо жінки і четвертий шлюб став ще гіршим, ніж попередній. Чоловік жорстоко ставився до неї і у віці 45 років лучанка виглядала як стара бабця. Із проханням про дозвіл на розлучення вона звернулася до місцевого біскупа. Той не дав дозвіл на розлучення і в судовому приписі йшлося про те, що останній чоловік Ганни повинен перепросити малжонку у присутності трьох свідків-шляхтичів. Після цього запису відомості про нещасливу лучанку зникають.



Наступним пунктом екскурсії став колишній монастир бригіток (будівля колишнього палацу Альбрехта Радзивілла). Попри те, що у приміщеннях монастиря свого часу розташовувалася луцька в’язниця, з якою пов’язані найтрагічніші сторінки в історії Луцька, із будинком пов’язана і романтична історія. Наприкінці 19-го століття, після того як бригіток виселили з приміщення, туди перенесли поштово-телеграфне відділення. Начальник відділення славився тим, що його запрошували на роботу у багатьох новостворених поштових відділеннях на Волині. Його історія кохання починається після приїзду на нове місце роботи у Луцьку, саме у відділенні він зустрів майбутню дружину. Окрім свого хисту до роботи він славився грою на віолончелі, тож коханій він присвячував чимало композицій. Для весілля він склав оду кохання. А як свідчить сімейна легенда, перед одруженням він прийняв православ’я заради коханої, взявши нове прізвище Рамазанович. Перебуваючи на смертному одрі, за три дні до смерті він заграв для дружини їхній весільний вальс.



Наступною точкою на луцькій мапі кохання стала вежа Чарторийських – єдина вціліла вежа Окольного замку. Тут учасники екскурсії дізналися історію кохання княжни Гальшки Острозької. На теренах Окольного замку мешкали місцеві магнати, серед яких матір княжни Гальшки та батьки князя Дмитра Сангушка. Саме тут, ховаючись від шуму вулиць, зустрічалися Дмитро та Гальшка, мріючи про щасливе майбутнє. До Гальшки сваталося чимало кавалерів, адже у неї був чималий посаг – ціле місто Острог. Дмитро Сангушко, будучи впевненим у тому, що батьки Гальшки йому не відмовлять, сказав, що хоче одружитися з Гальшкою. Мати княжни Беата відмовила йому, тож Сангушко одного дня викрав Гальшку в матері і вони одружилися. Мати, яка була проти шлюбу, розлютилася та послала за закоханими чимало озброєних чоловіків, яким обіцяла нагороду за голову Сангушка. Наздогнали їх у Чехії, де Дмитра жорстоко побили. Гальшка після цього до останніх днів вела аскетичний спосіб життя, носила чорне вбрання, залишившись в історії Волині як чорна книгиня.



Продовжили екскурсію на площі Ринок, де скінчилася трагічна доля двох інших луцьких коханців. Йшлося про лучанку Ганну, значно старшого за яку чоловіка звали Войтек. Окрім цього, чоловік часто міняв обійми коханої ввечері на сон на широкій лаві одного з луцьких шинків. Перукар Станіслав, якого називали Балверчиком, покохав нещасну у шлюбі Ганну (щоб довести щирість почуттів, він навіть відтяв собі пальця на руці та стрибав із мосту в Стир). Втім, коханців жорстко судили за Магдебурзьким правом, яке передбачало смертну кару для зрадників. Закоханих спіймали на гарячому, оскільки злі язики донесли про зраду Ганни законному чоловіку. Суд постановив відтяти голови закоханим. Попри жорстокий вирок, Станіславу пощастило, на відміну від коханої, лишитися живим – кат залишив лише шрам від важкого меча на шиї засудженого.



Розповіді про кохання лучан продовжили на Братському мості – одному із найромантичніших місць у Луцьку, де раніше зустрічалися закохані пари. У 1920-их роках під мостом протікав Глушець, а через повені Стиру Луцьк був відомий як Волинська Венеція. З мосту відкривався гарний вигляд на замок, тож тут призначали зустрічі коханим. Романтичним місце було ще й тим, що мало свого музику – скрипаля. Його історія кохання була нещасливою. На мості він зустрів кохану, склав для неї чимало пісень, а улюблена її мелодія залишилася з ним назавжди. Зустрічалися вони недовго і кохана покинула скрипаля, виїхавши з Луцька. Музикант чекав на неї, граючи на скрипці на Братському мості. Скрипаля, який втратив глузд від кохання, шкодували лучани та називали блаженним.



У середмісті, на перехресті вулиці Лесі Українки та Кривого Валу учасники екскурсії дізналися про ще один пам’ятник коханню, яким став готель «Zaleski». Як розповіла Анастасія Лопанова, будівля увічнила кохання дідуся та бабусі чоловіка, який її збудував. Дідусь та бабуся лучанина Олексія працювали у мандрівному театрі. Кохання розпочалося під час навчання бабусі Олексія Ніни у Кракові. Одного дня у місто приїхав мандрівний цирк пана Залеського. Під час виступу колективу дівчина захотіла приєднатися до трупи, щоб подорожувати світом, тішачи людей мистецтвом. Між власником цирку та Ніною розгорілося справжнє кохання. Завдяки коханню, пан Залеський вводив у репертуар трупи українські твори, працюючи з аматорським театром у Луцьку. Проте роману не судилося стати тривалим – у 1939 році на терени Волині прийшла радянська влада і трупу розпустили. Залеський повернувся у Польщу, сподіваючись згодом забрати туди рожину із Луцька. На жаль, під час бомбардувань у 1939 році він загинув. Ніна пронесла кохання через усе життя, померши із іменем коханого на устах.



На Театральному майдані, поблизу Свято-Троїцького собору, лучани почули історію кохання уродженки Луцька Катерини Десницької, батько якої похований на цвинтарі поблизу собору. Катерина у Санкт-Петербурзі познайомилася із принцом Сіаму, де у них виникло велике кохання. Згодом лучанка стала принцесою Сіаму.



Завершили романтичну екскурсію історіями про любов до меду та кави у двох закладах у центрі міста – центрі традиційної культури «Медова хата» та кав’ярні «Золотий дукат». У «Медовій хаті» учасникам екскурсії розповіли про те, що мед є символом любові, адже недаремно бджоли є своєрідними «посередниками у любові квіток». Також нагадали про термін «медовий місяць», назва якого походить від того, що у цей час наші предки вживали питний мед.



У кав’ярні, що розташована у приміщеннях підземель, які відкрили під час облаштування закладу, лучанам розповіли про драматичну історію любові лучанки Естери та італійця, який привіз з далекої Генуї у Луцьк велику партію кави. У легенді йдеться про те, що закохані таємно зустрічалися, проходячи одне до одного підземним ходом, що з’єднував два будинки, оскільки батько лучанки був проти шлюбу, боячись втратити дочку.

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
до ВН Показати IP 16 Лютого 2015 08:36
А скільки разів вже проситься: анонсуйте такі події!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus