Луцькі кросфітери – у ТОП-5 на міжнародному турнірі

Кросфітер – це універсальний солдат. Кросфіт в Україні – це відносно молодий вид спорту, що тільки розвивається, але по всьому світу він збирає цілі стадіони. Перший досвід проведення змагань із кросфіту має вже й Луцьк. Є й ті, хто стали учасниками і навіть призерами престижних міжнародних змагань, що цими вихідними відбулися у Києві.

Про подробиці змагань, новий вид спорту і його перспективи для Луцька кореспонденту Інформаційного агентства Волинські Новини розповіли Світлана Кропивець та Роман Корнєв.

Довідково:

Світлана Кропивець – майстер спорту міжнародного класу з важкої атлетики, неодноразовий переможець міжнародних турнірів з кросфіту та багатофункціонального багатоборства, зокрема «Гонка націй», представник Федерації кросфіту у Волинській області.

Роман Корнєв – атлет, голова спортивного клубу «Зевс», голова Луцької міської організації кросфіту.

Якою видалася поїздка до столиці і чи задоволені власними результатами?

Світлана: Було кльово! Міжнародний турнір від Cross Fit BANDA – «BANDA Open Games 2016» вперше відбувся в Україні. Такого рівня змагань ще у нас не було. Їх організували представники найкрутішої в Україні мережі клубів з кросфіту. Ці клуби першими почали розвивати цей вид змагань. Торік відбувся турнір. Цьогоріч спортсмени змагалися вже вдруге – 2,3 і 4 вересня. І це вже був міжнародний турнір, який організували під відкритим небом - на Софіївській площі у Києві.

Приїхали спортсмени з Росії, США. Це були індивідуальні змагання, не командні. Чоловіків кросфітерів-аматорів виступало 78, а жінок – 38. Значно менше було професіоналів з цього виду спорту: 36 чоловіків і семеро жінок.

Змагання тривали три дні. Серед новинок турніру – професійне плавання та морозильні камери для швидшого відновлення фізичних можливостей.

Загальний призовий фонд для переможців становив 150 тисяч гривень. І це найбільший призовий фонд, який був заявлений досі. Компанія Reebok – офіційний спонсор усіх змагань із кросфіту. Вона теж вручила переможцям сертифікати. Були й інші подарунки від спонсорів.

Головний організатор змагань – Олександр Кравченко. Він і є власником мережі клубів з кросфіту у Києві.Кросфіт в Україні ще малопопулярний, але, вочевидь, це той вид спорту, який вже захоплює і луцьких спортсменів. З’являється все більше охочих займатися ним. Чи не так?

Роман: Кросфіт (як система тактичних вправ і тренувань) з 2008 року виділений, як окремий вид спорту, що активно розвивається на Заході. А тепер і в нас. Він поєднує два напрямки тренувань – змагання і систему фізичних вправ. Тому ним можна займатися професійно, або ж у оздоровчих цілях, з метою реабілітації.

Світлана: В Америці є бабусі, яким за 80, і вони займаються кросфітом. Там популярний і дитячий кросфіт, організовують змагання серед тінейджерів. Цим видом спорту можна займатися просто для себе. У нас в Україні він ще на стадії розвитку, а в Луцьку ми - піонери. У нас навіть залу спеціалізованого немає, є лише окремі куточки.

Кросфіт об’єднує в собі багато видів спорту. І кросфітер – це універсальний солдат. Адже, коли ми їдемо на змагання, то не знаємо, що нас може чекати, а тому мусимо бути готові до всього.Роман: У нас в Луцьку не було раніше жодного тренажера для заняття кросфітом. Я вдома сам займався, прочитавши якусь схему в журналі. А познайомившись зі Світланою, зрозумів, що завдяки їй і з’явився куточок для такиз тренувань. Вона почала його популяризувати. Тепер цим видом спорту у Луцьку займаються і чоловіки, і жінки. Тобто, популярність його збільшується у геометричній прогресії. З’являється відповідний інвентар. Але хотілося б, аби відкрили спеціальний зал, щоб там можна було виховувати чемпіонів, сформувати нормальну команду і показати свій характер, вміння, навички. А в подальшому ставити за мету організовувати змагання вищого рівня.

Нагадаємо, 21 серпня вперше у Луцьку відбувся відкритий чемпіонат з кросфіту, приурочений до Дня міста. Захід організували за підтримки Громадської ради при Волинській ОДА та Федерації кросфіту Волинської області. Участь у змаганнях взяли 5 команд.

ЧИТАТИ ЩЕ: У ЛУЦЬКУ ВИЗНАЧИЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ ПЕРШОГО ЧЕМПІОНАТУ З КРОСФІТУ

Яка найвища щаблина у кросфіті?

Світлана: Найвища щаблина кросфіту – це гейми, які проводяться в Америці. Я почала займатися цим спортом два роки тому, поїхавши на змагання в Ужгород, де розігрували Кубок України. Я не знала, що мене там чекає. Виступала серед аматорів. Зробила перший комплекс, стала і не розумію, що зі мною відбувається. Але ці емоції, ці люди, які були поруч, – це одна дружня сім’я. Ми один одного старалися підтримати, допомогти. І це мене захопило.

Роман: Справді, цей вид спорту має велику об’єднувальну силу. Бо люди з усього світу, які займаються ним, різної вікової категорії, це чоловіки і жінки, але вони завжди знаходять спільну мову, яку можна назвати кросфітом.

Впевнений, щойно у Луцьку з’явиться зал для занять, діти теж почнуть «хворіти» цим видом спорту. Наприклад, Світлана – майстер спорту, я займався єдиноборством і боксом, але коли ти пробуєш комплекс, що займає у тебе 3-4 хвилини, розумієш, що щось з тобою відбулося, але ти не можеш себе зібрати. Чесно кажучи, це стає дуже цікаво і ти хочеш повторити це знову та знову. Навіть виникає деяка залежність. Але знову ж таки, в позитивному сенсі цього слова.Коли спостерігати осторонь за вашими виступами, здається, що це так складно, і що не всім під силу так тренуватися.

Світлана: Все починається з малого. Займаючись кросфітом, ми робимо це з якоюсь ціллю. Звісно, що людина, яка робить це перший раз, не виконає ті вправи, що ми з Ромою. А починати треба з простої гімнастики. Деколи приходять ті, які не можуть навіть два рази присісти. Чи тридцятисекундну планку протримати. Але поступово нарощуються можливості. Потім оглянувся назад і згадав, що те, що ти вчора не зміг зробити, сьогодні тобі видається просто смішним. Бо твої успіхи у тренуванні вже значно вищі.

Роман: Про те, що кросфіт шкідливий – говорять люди, які ним не займаються. Завжди можна знайти підхід до кожної людини, незалежно від рівня її фізичної підготовки. Одна людина витягує 10 тренувань на тиждень, а інша - не більше двох тренувань на тиждень, та ще потребує масу часу на відновлення організму. І про це повинен дбати тренер. Він правильно підбирає програму заняття. Ми самі починали, базуючись на тому, що були попередні знання і вміння, які набули під час занять іншими видами спорту. Але все одно розумієш, що ти чогось не знаєш, і тоді починаєш шукати відповідну літературу, в Інтернеті цікавишся кросфітом, обмінюєшся знаннями з іншими спортсменами.Світлана: Ми, спортсмени, конкуренти між собою, коли пролунав свисток і розпочали змагатися. А коли виключається секундомір, ми знову всі друзі.

Роман: Так, хлопці, хоч і незнайомі між собою, один одному аплодують та вболівають за суперника. І це при тому, що він зараз виступатиме після цього учасника.Кросфіт – це ще й дуже гарно, де є пластика, міць, витривалість, емоції. Це, зрештою, приємне видовище!

Світлана: Кросфіт збирає стадіони. Насправді. Бо це щось нове.

Роман: У кросфіті присутні елементи легкої атлетики, гімнастики, важкої атлетики. Зараз плавання включається. Взагалі, кросфітер за день має розвинути у собі нові навички. Як от, наприклад, заднє сальто, станова тяга. Не можна на місці тупцяти, треба розвиватися щодня, робити вправи з різних видів спорту, щоб не було чогось неочікуваного, приїхавши на змагання. Для цього ми і рухаємося вперед, робимо нормальну справу.

І хоча спочатку все починається з якихось егоїстичних проявів: я буду ходити в зал, буду займатися для здоров’я. А потім ти отримуєш задоволення, що приходить ще хтось, з’являються однодумці, здорова конкуренція. Ти включаєш таймер, тренуєшся і починаються якісь змагання між спортсменами, а в кінцевому результаті розумієш, як позитивно на тебе впливають такі тренування і відповідно змагання.Які ваші успіхи у міжнародному турнірі, що відбувся цими вихідними в столиці?

Світлана: Рома вперше поїхав на змагання такого високого рівня. Він став четвертим, хоча до третього місця лишалося зовсім трішки. У чоловіків була дуже велика конкуренція. Мені було легше, бо жінок-професіоналів було мало і легко вдалося розрахувати свої сили, де піднатужитися, а де послабити темп виконання вправ, щоб зберегти сили на наступні завдання. Натомість у чоловіків, а їх було значно більше, ніж жінок, у них була велика конкуренція і з розрахунком своїх сил було вже складніше. Бо все вирішує долі секунди, зайвий рух. І якщо ти щось втратив, то можеш потім і не наздогнати. 4 місце у Роми і це дуже добре. Деякі спортсмени їздять 2-3 роки, щоб потрапити хоча б у двадцятку, не говорячи про десятку. А він одразу взяв четверту позицію і до кінця змагань на ній втримався. Це великий досвід. Тепер ми знаємо свої слабкі сторони і маємо над чим працювати.

Я посіла третє місце серед жінок-професіоналів. У моєму віці вже трохи складно займатися на рівні з 20-літніми спортсменками.

Роман: Жінці не прийнято говорити про свій вік, тому я скажу за Світлану (сміється – ред.). Їй 36 років, а вона змагалася з 22-річними дівчатами, у яких відновлення організму відбувається в 3-4 рази швидше. Зі мною змагалися хлопці по 25 років, а мені 34, і я вам скажу, що це дуже відчутно. Перший день ти ніби нормально себе почуваєш, ніч минула, прокинувся зранку, а ти втомлений. І ось у цьому напрямку треба теж працювати, щоб знати, як привести себе в таку форму, щоб краще відновлюватися.Скільки часу ви займаєтеся у спортзалі, щоб постійно підтримувати хорошу фізичну форму та нарощувати потенціал?

Роман: Я тренуюся 5 разів на тиждень 3-3,5 години. Але треба, щоб було правильно побудоване тренування. Бо на початках, коли ми тренувалися по 20 хвилин, то розмазувалися у пляцок (сміється – ред.). І це було погано, складно. Це - саме той випадок, про який часто кажуть, що можна зіпсувати собі серце, здоров’я. Але коли починаєш цим цікавитися, вникати, читати літературу, і грамотно все масштабувати, розписувати собі тренування, то у 20 хвилин ти не вкладаєшся. Бо обов’язково має бути відпрацювання технічних елементів, попередніх навичок, розчищення своїх, так би мовити, «форсунок», і відпрацювання силових вправ, розтяжки.

Світлана: Це такий вид спорту, що можна навіть зламати свою фізіологію, залежно від цілей. Я практично живу в залі. Тренуюся щодня до 2-2,5 годин. А іноді займаюся лише 30 хвилин, бо вже час йти додому.

Розмовляла Олена П’ЯНИХ

Фото Ростислава Стецька

Фото Федерації кросфіту Волині

Аматорське відео

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---