Луцькі католики молилися за жертв Волинської трагедії

У католицьких церквах Луцької єпархії в Україні в неділю відбулися поминальні служби за поляків, які стали жертвами Волинської трагедії 66 років тому. Про це повідомляє репортер «Волинських Новин».
 
У неділю, 12 липня, у кафедральному римсько-католицькому соборі святих Петра і Павла у Луцьку відбулася меса-реквієм за загиблими у 1943 році поляками на наших теренах (ця драматична сторінка в історії відома як Волинська трагедія, під час якої було винищено тисячі людей за національною і конфесійною ознаками). Тема пробачення страшного минулого у стосунках між двома народами звучала під час проповіді єпископа-ординарія Луцької дієцезії РКЦ Маркіяна Трофим’яка.
 
У богослужінні, крім католицького духовенства західного й східного обрядів, взяли участь викладачі університетів із Любліна та Кракова, Генеральний консул РП у Луцьку Томаш Янік із представниками цієї дипломатичної установи, парафіяни й гості з Польщі.
 
Довідково:
 
На 1943 рік на Волині були вже чотири вузли українсько-польських протиріч: по-перше, територіально-політичні, по-друге, етнічні, по-третє, мілітарні (на рівні партизани - мирне населення), по-четверте - соціальні. Терор розвивався стихійно і масово як реакція на двадцятиліття польського режиму на Волині, як наслідок перебування в умовах постійної напруги й страху перед репресіями режимів, що приходили і відходили геть, як стихійна спроба одним ударом розв’язати накопичені протиріччя.
 
Перші сутички між поляками й українцями на Волині були зафіксовані в грудні 1942 року. При цьому важко сказати точно, хто ж першим спровокував різанину. Відомо, що на католицьке Різдво 1942 року польський загін напав на село Пересоповичі. Партизани колядували над трупами знищених українців.
 
У січні й лютому 1943 року протистояння носило спорадичний характер. Один із представників польського еміграційного уряду писав про те, що українці «знищують поляків, які перебувають на німецькій службі... Убивства були викликані бажанням помсти особам, які вислужувалися перед німцями, виступали проти інтересів місцевого населення». Але наприкінці лютого 1943 року антипольська акція набуває масового характеру.
 
Влітку 1943 року починається основний етап кривавої драми. ОУН і УПА приймають рішення проводити тиск на польське населення Волині, примушуючи їх до добровільного виїзду на етнічні польські землі. Журнал «До зброї» у липні 1943 року писав: «Будувати Польщу нехай йдуть на польські корінні землі, бо тут можуть тільки прискорити свою ганебну смерть». 15 серпня 1943 року УПА прийняла декрет про перехід колишніх земель польських поміщиків і колоністів у володіння українських господарств.
 
11 липня 1943 року УПА почала акцію деполонізації Волині. Армія Крайова опиралася. Представники української сторони в населених пунктах висували ультиматум до поляків: протягом 48 годин залишити село. Армія Крайова віддавала контрнаказ: не залишати територію, інакше Польща втратить Волинь.
 
Точна кількість жертв Волинської трагедії не відома досі. У працях польських істориків можна зустріти цифру 50 тисяч загиблих поляків і близько 15-17 тисяч українців. Але, на думку українських істориків, ці цифри занадто завищені. При цьому існує посилання на звіт АК за 1943 рік, який свідчить про те, що на Волині загинули 15 тисяч поляків і близько 12 тисяч українців, – пише часопис «Ї».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---