Не спалюють, а компостують: як у волинській школі ефективно утилізовують суху рослинність

Попри існуючу в нашій державі заборону на спалювання сухостою, люди продовжують цим грішити. Одні кажуть, що звикли палити. Інші виправдовуються, мовляв, а куди дівати опале листя? Який вихід?

Альтернатива спалюванню є! Це яскраво демонструє Боратинська територіальна громада, яка вже не один рік бере участь в екологічному проєкті, мета якого – навчити людей компостувати, щоб вони перестали спалювати.

Мстишинська гімназія (а тоді – ЗОШ I-II ступенів) була однією з тих шкіл громади, які першими виявили бажання впроваджувати компостування. За цю нову ділянку роботи тут відповідає вчитель біології і природознавства Ольга Сергійчук. Тож лідерка шкільної екокоманди поділилася вже напрацьованим досвідом, який, за її словами, дуже простий, незатратний і доступний для будь-якого домогосподарства.«Все почалося з того, що команда волинських екоактивістів презентувала проєкт керівникам шкіл громади. Ми були в числі перших, хто зголосився взяти участь. Сподобалася ідея добровільності, тобто ніхто нікого не змушував. Одна з його ініціаторів Наталія Гуркіна пояснила, що таке компостування й навіщо воно потрібне. Експерт з компостування Сергій Качкало допоміг виготовити компостер», – згадує Ольга Сергійчук.

Зокрема, було запропоновано робити саме ящики для компосту, а не звичні компостні ями. У таких ямах, куди додають послід тварин, відбуваються дещо інші процеси, які супроводжуються неприємними запахами. У компостері такого нюансу немає. Завдяки тому, що дошки збиті нещільно, відбуваються процеси аерації. Змайструвати ящик просто і легко, це може зробити навіть дитина. Для цього необов’язково купувати нові дошки, можна використати старі. Наприклад, дошечки шкільного компостеру, аби він довше служив, обробили лляною олією й оліфою. Ще один плюс компостера – його кращий естетичний вигляд у порівнянні з компостною ямою.«Компостувати ми почали з 2019 року. У листопаді разом з дітками старанно позгрібали опале листя під деревами на території школи, зібрали рослинні рештки з квітників і все це помістили до компостера. З шкільної кухні у загальну справу йшли очистки з овочів», – розповідає вчителька. Єдиною помилкою було покласти на компостування хвою з-під ялин. Цього пані Ольга вже не радить робити, адже така органіка розкладається дуже довго.

Захопившись ідеєю, учні принесли і гуртом заселили в компостер десь 20-25 дощових черв’яків. За сприятливих умов ці головні «робітники» у справі дуже швидко розмножуються і розповзаються по всьому компосту. «За сьогоднішніх температур повітря навіть у листопаді черв’як продовжує працювати. Перетворювати органіку на пухкий, поживний компост йому допомагають личинки бронзівок й мокриці», – веде далі Ольга Василівна.За її словами, до компостера можна класти ще багато чого: скошену траву, картоплиння, грубе бадилля, харчові рештки. Разом з тим, жири, кістки, м’ясо класти не слід, бо черв’як цього не любить і не переробляє.

Маючи вже певний досвід, дає ще кілька лайфхаків. Наприклад, компостер треба облаштовувати десь у затінку. Адже зараз літо стало спекотним і під прямими сонячними променями черв’ячки можуть перегрітися і почуватимуться, м’яко кажучи, некомфортно.Важливо також за спекотної погоди додавати води до компостера. Коли йдуть дощі, зволожувати не потрібно. Можна накрити ящик картоном, це мінімізує випаровування. До речі, пані Ольга поділилася ще одним спостереженням: коли органіка вже спресована, коли процеси гниття й розпаду вже присутні (на це зазвичай йде 5-6 місяців, тобто від весни до глибокої осені), компостер сам тримає вологу.

«Компост з рослинних решток за своїми характеристиками чимось подібний до звичайної землі, але все ж таки є набагато поживнішим», – каже Ольга Сергійчук. Пояснює: коли черв’як пропускає рослинні рештки через себе, то нейтралізує усе шкідливе, разом з тим виділяє зі свого травного каналу речовини, які збагачують цей компост. І рослини отримують збалансований субстрат для кореневого харчування.Додає, що це добриво також має свої переваги в порівнянні, скажімо, з гноєм. Компост від тваринних решток містить більше азоту. Тому його треба вносити під культури обережно й дозовано, бо від надлишку азоту вони можуть загинути. До того ж, гній мають тільки ті господарі, які утримують худобу. А рослинний компост доступний всім, і скільки його не дай – шкоди рослинам від того не буде.

«У квітні цього року ми вперше розвантажили компостер. До цього додавали тільки органіку. Отримали компосту приблизно 5-6 мішків, – каже вчитель біології і природознавства. – Це добриво, зокрема, використовували при закладанні грядок Розума, екосаду Вусика. Трохи переживали, коли витяжкою з компосту підживлювали кімнатні квіти, думали, аби не нашкодити. Але рослинки досить позитивно відреагували на «компостний чай», давши гарний приріст. Також у планах навесні випробувати компост, що залишився, на розсаді».Теплі грядки, екосад Вусика з’явилися у Мстишині за сприяння Волинського обласного еколого-натуралістичного центру під час експериментально-дослідницького практикуму, який відбувся на базі гімназії. Це була унікальна подія для всієї громади, адже у заході взяли участь одразу три практики органічного землеробства загальноукраїнського рівня. Садівник Володимир Вусик показав, як правильно саджати дерева, щоб виростити високопродуктивний сад без хімії. В’ячеслав Родителев розповів про можливості свого винаходу – органічного добрива «Біочар». Секрети теплих грядок розкрив їх розробник Володимир Розум.Так, грядки-короби мають 12 відсіків, куди можна засівати рослини. Посередині облаштований невеличкий компостер. Конструкція грядок особлива тим, що рослина проростає попід ємностями і корінням бере собі поживу з органічної гірки. Поряд з тим, що тут працює черв’як, швидко ферментувати органіку, розкладати її допомагають ефективні мікроорганізми – бокаші.

Влітку на цих грядках виростили кріп, петрушку, цибулю, моркву, помідори. По дев’ять ягід на одній китиці дав сорт черрі «Здорове життя». Добре себе показала рукола.Здивувало те, що ділянку під грядками роками не орали, просто засіювали травою. «Тобто, це ще й приклад того, як на неосвоєних площах, без оранки, перекопування, використовуючи суто органіку, можна збирати врожаї. Ми звикли до того, що город має бути виораний, і щоб на ньому ні зілинки не стирчало. Насправді земля не повинна бути голою, тому що гола земля віддає багато вологи. Якщо це спекотний період, як сучасне літо, гинуть мікроорганізми, які живуть в поверхневих шарах ґрунту, і він втрачає свої можливості. А коли ґрунт замульчовують, якісь рослинні рештки на ньому залишаються, то це служить своєрідним захистом від випаровування вологи. Так коріння не перегрівається і рослина залишається здоровою, а згодом радує здоровим врожаєм», – ламає стереотипи мстишинська еколідерка.У власній родині пані Ольги теж компостують, і вже побачили, що від того можна мати. «Цього року я ставила собі за мету виростити овочі без застосування мінеральних добрив, замінюючи їх натуральними, навіть для захисту рослин. І переконалася, що це можливо. Дуже потішили помідори. Протягом сезону два-три рази підживлювала їх витяжкою з компосту. Одержала значно більшу кількість плодів: стебла ледь витримували. Правда, уникнути фітофтори не вдалося, але помітила, що томати почорніли дещо пізніше, ніж зазвичай. Моркву зібрала, може, й не таку крупну, як декому хочеться, але вона соковита, смачна. Для мене як для мами є пріоритетом не розмір плодів, а щоб мої діти їли безпечну, екологічно чисту продукцію», – задоволена результатами екогосподарювання Ольга Сергійчук.

А її син Матвій Сергійчук за підтримки мами відкрив ютуб-канал, де розповідає про свій досвід компостування.

Також під час літніх канікул шкільна екокоманда поширила інформаційні листівки з пропозицією на волонтерських засадах облаштувати всім охочим компостери. На це погодилося дві родини.

«Як на мене, компостер – це дуже вдала модель для роботи з дітьми. Вони можуть підійти, заглянути, закинути туди недогризок яблука, запустити черв’ячків, полити, спостерігати за всіма процесами, побачити, як осідає органіка. Це для них дуже цікаве й захопливе дійство. А коли ми майстрували ящик, то бажаючі закрутити шуруп ставали в чергу і серед них були навіть дівчата. Як кажуть психологи, дитина до десяти років найбільше піддається впливу. Тому важливо саме в дитячому віці навчати азам компостування. Дітки бачать, як це працює, йдуть додому, діляться знаннями. Через навчання дітей формуємо екосвідомість», – підсумовує Ольга Сергійчук.

Ірина РЕПЕТУХА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---