USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Очищення судів в Україні та роль арбітражу: що пропонують експерти

12 Січня 2015 19:00
Що стоїть на шляху надходження іноземних інвестицій в Україну, яким чином можна розвантажити державні суди, що виконують не притаманні їм функції та які основні елементи очищення судів в Україні, пояснив репортеру Інформаційного агентства Волинські Новини експерт Реанімаційного пакету реформ.

Експерт робочої групи з судової реформи і реформи прокуратури Реанімаційного пакету реформ, Голова Третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати, Заступник голови Третейської палати України Тарас Шепель розповів під час семінару РПР «Watch Dogs судової реформи» у Києві, що вже впродовж трьох років працює в Українському національному комітеті Міжнародної Торгової Палати та мав можливість відвідувати різні країни й дивитися, як там діють суди, вирішуються спори та функціонує арбітраж, зіставляти досвід, який набув протягом десяти років в Україні та останні роки арбітражу.

Хоча він є адвокатом, експерт впродовж трьох років не займається представленням інтересів сторін у судах. З його слів, в останні роки правління влади, яка була повалена у лютому 2014 року, стало дуже складно працювати в адвокатурі, адже вартість правової позиції у справі посунулася на користь грошей. Якщо раніше суддям можна було пояснити, що тут є правова позиція, то останні роки цього не відбувалося, були такі категорії справ, за якими взагалі не можна було відстояти справедливість. Відтак, він присвятив цей час арбітражу.

Якість судової системи як перешкода на шляху іноземних інвестицій

На думку експерта, сьогодні Україна перебуває у такому стані, що головний наслідок відсутності судової реформи – відсутність конструктивного діалогу в європейському напрямку. Судова реформа потрібна, по-перше, для захисту прав людини (це суто українська внутрішня проблема, питання про те, як суспільство зможе відстояти свої інтереси), а по-друге, для економічного розвитку, що можливий лише за рахунок інвестицій. Внутрішніх інвестицій немає, тож сподіватися доводиться передусім на іноземні інвестиції, потік іноземного капіталу в Україну. Україну наразі вважають юрисдикцією недружньою до іноземних інвестицій. Одна з основних причин цього – якість судової системи. Оскільки суди в Україні використовуються як інструмент перерозподілу бізнесу, іноземні інвестори мають збитки.

В Україні, зі слів експерта, нині представлені дві категорії інвесторів: вища категорія, так звані транснаціональні економічні утворення, які присутні в усьому світі, наприклад, виробники автомобілів, мережі закладів фаст-фуду, виробники продуктів харчування, які заходять на будь-які ринки. Такі інвестори будуть присутні в Україні, незважаючи на політичний режим та інші фактори. Друга категорія – ті, хто прийшов в Україну задля легкого заробітку, щоб «дешево купити та дорого продати», або недобросовісно вчинити та щось вкрасти – те, чим займається частина українського бізнесу. Розвиватися як країна, зі слів Тараса Шепеля, ми можемо завдяки середньому сегменту інвестицій, які в Україну не йшли саме через недружнє ставлення.
Як юрист, який тривалий час працював з іноземними інвесторами, він зазначив, що майже всі європейські інвестори відмовлялися інвестувати в Україну, отримавши інформацію про те, що у нас потрібно платити хабар, починаючи з моменту державної реєстрації підприємства, знаходити можливості уникнення податків, застосування альтернативних схем, а якщо не користуватися контрабандними механізмами при завезенні товару, не буде конкурентоздатності. Зважаючи на ситуацію з контролюючими органами та судами, можна взагалі втратити інвестиції в Україні. Тому представники бізнесу відмовлялися інвестувати в Україну, оскільки вона за ознаками привабливості для інвесторів не є цивілізованою країною.

Найбільша проблема - суди і корупція

Якщо говорити про боротьбу з корупцією в державній владі в цілому, маючи на увазі виконавчу владу, корупція тією чи іншою мірою присутня у будь-якій країні. Інша справа, чи має вона системний всеохоплюючий характер як в Україні, чи поодинокі випадки, які фіксуються в інших країнах, навіть розвинених (США тощо). Щодо корупції у виконавчій владі застосовують термін «боротьба», з нею можна боротися і остаточно не побороти. Але до судової влади та судової системи цей термін не застосовують, тому що в суді корупції взагалі не може бути. Тут застосовують термін «ліквідувати корупцію».

Призначення суду – безсторонній рух спорів, винесення рішень тощо. Ключове слово «безсторонній» - адже, якщо суддя виносить рішення під впливом, він не є безстороннім, не виконує функцію правосуддя, суд такого судді не можна назвати судом за своїм змістом. Корумпований суд притаманний лише недемократичним суспільствам.

Експерт наголосив: якщо у нас корумпований суддя – це той, у чиєму кабінеті знайшли незаконно отримані гроші, то таких прикладів практично не знайти серед корупційних скандалів у розвинених країнах. Там корупційні скандали мають інший характер, наприклад, суддя не з тим випив кави, перебував не в тій обстановці тощо. Суд та корупція – два несумісні питання, тому що корумпований суд не є судом за визначенням.

Суддя районного суду щороку розглядає приблизно 780 справ, кількість корумпованих справ – невелика частина їх може бути декілька або десяток, залежно від судді, суду та інших чинників. У більшості справ в Україні судді виконують функцію правосуддя, а корумпований сегмент стосується тих справ, які вартісні для сторін. Таким чином термін «корумпований» можна застосувати до судді, а не до суду (корумпований суддя може розглядати масу некорумпованих справ). Окрім цього, в Україні існує проблема з іншими впливами на суд – політичними (президент, голова облради, облдержадміністрації, інші посадовці), тиском вищого суду на нижчий суд, тиск всередині суду з боку керівництва. Якщо поділити кількість справ, які розглядає суддя районного суду, на кількість робочих годин, на кожну справу в нього йде приблизно 10 хвилин. Тобто, суди в Україні надзвичайно завантажені, через те, що розглядають масу спорів, які в інших країнах суди не розглядають.

Чи потрібні в Україні господарські суди

Стосовно цих судів лунає найбільше звинувачень у корупції, тому що вони вирішують економічні спори. Експерт зауважив, що у Європі та світі традиційно комерційні спори вирішуються недержавними арбітражними судами. Так повелося із давніх часів, коли підприємницькі товариства обирали арбітрів, яким довіряли вирішувати ці спори, зі свого числа. В декотрих європейських країнах існують державні комерційні суди, або спеціалізовані колегії суддів, у складі, зазвичай, цивільних судів, які зазвичай розглядають окремі категорії справ – щодо банкрутства, інтелектуальної власності тощо. Зазвичай, ці категорії не охоплюють спори, що виникають з договорів.

Підприємництво в Україні народилося лише 23 роки тому, до того не було приватного сектора економіки, тому Україна пішла шляхом розвитку державних арбітражних судів, а згодом – господарських судів. Втім, арбітраж та держава – питання малосумісні (окрім радянських країн). Тому, на думку експерта, поступово потрібно переходити до європейських моделей. Навіть у тих країнах, де державні суди вирішують комерційні спори, у цих судах присутні засідателі з числа підприємців. Тобто, суддя слідкує за процедурою, а по суті спір розглядає той самий арбітраж. Це мінімізує можливість корупції, оскільки чиновник більш підданий корупційним ризикам. Тому існування такої системи, як нині в Україні, мовляв, є ризикованим саме по собі. Яку б зарплату не запропонували судді, якщо спір на багатомільйонні суми, є велика спокуса для нього взяти хабар.

Спілкуючись із суддями господарського суду Києва, Тарас Шепель дізнався, що протягом останнього десятиліття, декілька разів на рік судді припиняли роботу та виїжджали на постійне місце проживання, зазвичай, у США.

Він визнав, що сьогодні тема ліквідації господарських судів є трохи скандальною, у певної частини юристів вона викликає спротив, через те, що юристи не надто добре знають методи, як це вирішується за кордоном, вони навчалися ще за старими програмами (в університетах мало розповідають про арбітраж, міжнародний арбітраж та інші арбітражі). Викладачі переважно радянської школи, а молоді про це не знають, відповідно, студенти не отримують інформації. Тому це питання майже не доходить не лише до суспільства, а й до професійних кіл.

Майбутнє арбітражу в Україні

Тарас Шепель вже протягом трьох років просуває питання розвитку внутрішнього арбітражу, тому він долучився до ініціативи Реанімаційного пакету реформ, з березня 2014 року просуваючи цю тему. Проект судоустрою, який напрацювала група експертів, передбачає реорганізацію системи розгляду господарських спорів. Пропонується передати ці спори з господарських судів до спеціально утворених окружних судів. Експерти затвердили концепцію розвитку внутрішнього арбітражу в Україні, яка передбачає створення інституції на базі третейських судів, які почали розвиватися в Україні з 2004 року. Люди про них знають небагато і переважно негативне – ця інституція не знайшла в Україні нормального розвитку, оскільки закон про третейські суди дозволив реєструвати їх будь-кому, а юристи виявилися не надто чесними людьми.

Як повідомив Тарас Шепель, в Україні зареєстрували приблизно 500 третейських судів, з них працює невелика кількість, переважно вирішуючи спори банків, що, до слова, не є функцією арбітражу у світі. На певному етапі розвитку з цих 500 судів велика кількість почала займатися рейдерськими справами, конкурувати з державними судами щодо справ про вирішення прав на майно, земельні ділянки, будинки. Законодавець, недовго думаючи, обмежив у 2009 році компетенцію третейських судів стосовно спорів з нерухомістю, що їх, фактично, вбило, адже вони розвивалися не як арбітраж, а як ручний інструмент.

Експерт зауважив, що чинного законодавства достатньо для того, щоб арбітражі функціонували нормально. Як приклад, він навів суд, який очолює, третейський суд при українському національному комітеті Міжнародної торгової палати. Кількість справ, які розглядає суд, збільшується і юрисдикції, мовляв, вистачає – розглядають справи про позики, купівлю-продаж тощо. Концепцію подальшого розвитку юрист бачить у тому, щоб значно обмежити кількість третейських судів та підвищити їх якість за декількома критеріями, які експерти нині намагаються визначити. Перш за все, йдеться про критерій щодо організацій, при яких можуть створюватися третейські суди. Планують залишити ці суди при організаціях, які дійсно існують, а не створені спеціально для реєстрації третейських судів (як це відбувалося в 2004-2005 роках і подекуди відбувається донині). Таким шляхом можна буде відновити довіру до арбітражу, а потім говорити про оновлення меж його компетенції, зокрема, передачу договірних спорів до недержавних арбітражів, що є шляхом, яким йде увесь світ.

Юрист впевнений – якщо «витягнути» ці спори з господарських судів, не буде корупції, адже арбітраж за визначенням така форма, в якій спір вирішує арбітр, якому довіряють обидві сторони. Якщо вони не можуть домовитися про одного арбітра, вирішувати спір можна трьома – одного висуває позивач, іншого – відповідач, а ці двоє арбітрів, порадившись, призначають третього, як це, загалом, відбувається. У таких умовах говорити про корупцію не доводиться.

Говорячи про доходи суддів арбітражу, експерт повідомив, що у судді третейського суду немає визначеної зарплати – сплачується третейський збір, який різний у кожному суді. Винагорода третейського судді – питання його договору з організацією, яка створила третейський суд. Зазвичай, він укладає разовий договір. У суді, в якому працює Тарас Шепель, практикується гонорар судді у розмірі 50% від розглянутої справи, якщо це один суддя, і 70% якщо це троє суддів. Третейські збори у цьому суді – одні з найвищих в Україні та стартують від 3 тисяч гривень та від 4% від суми спору, цю практику запозичили у міжнародного арбітражу. Розмір третейських зборів у цьому суді вищий, ніж держмито в державних судах. Виняток роблять у двох випадках – для державних підприємств або для клієнтів, які дають велику кількість справ. Суд перебуває у жорстких конкурентних умовах, адже декотрі третейські суди пропонують розгляд справ за суму від 100 гривень. Розглядаючи певні третейські справи, суддя може отримувати 10-30 тисяч гривень за справу, а розглядаючи справи з участю банків, які сплачують 250 гривень третейського збору, з однієї справи (переважно, це нескладні справи щодо споживчих кредитів) заробляти приблизно 150 гривень.

Строк розгляду справи у третейському суді повинен бути таким, який достатній для того щоб розібрати справу і винести рішення. Невеликі кредитні спори вирішуються протягом одного засідання. Є справи, по яких потрібно провести велику кількість засідань, тому, за потребою, розглядати справу можна тривалий період часу. Водночас, суд намагається діяти так, як це зручно для сторін, виходячи із принципу доцільності.

Для чого потрібна люстрація

Важливою є люстрація, про яку говорять проте не знають, як її реалізувати – чи потрібне очищення тих суддів, які працюють, чи набір інших суддів. Принципова позиція Тараса Шепеля – боротися з корупцією в суді, як у будь-якому державному органі, потрібно лише після його очищення.

«Буде лицемірством зараз прийти у будь-яке міністерство чи той самий суд, який звик 23 роки працювати на одних принципах і хапати. Для того, щоб запустити правоохоронну машину, кожного суддю і кожного чиновника, який займається цікавими речами, можна впіймати на хабарі. Серед сотні справ, які розглядає один суддя, можна знайти одну і провести люстрацію в такий спосіб. Але для цього потрібна потужна робота правоохоронного механізму», - зазначає експерт.

Очищений, оновлений чи заново створений суд, на його думку, повинен працювати за одним принципом: єдине джерело доходів судді – його заробітна плата (за винятком написання книжок чи читання лекцій). Отже, він прихильник того, щоб зарплата судді в Україні була високою, що дозволить залучити на посаду суддів найкращих юристів, науковців, професіоналів своєї справи.
Як можна очистити українські суди

Експерт виділяє два основні складові елементи очищення судів: структурно-юрисдикційний (реформа судоустрою) та кадровий.

В Україні суди часто виконують непритаманні їм функції, не пов’язані з відправленням правосуддя, або такі, які можуть виконувати інші органи.

Наприклад, у Німеччині право штрафувати водіїв (виконувати первісне оформлення порушень) мають шкільні вчителі та двірники – в разі порушення певних правил, як то неправильне паркування чи порушення ПДР поблизу дитячих установ.

В Україні районні суди завантажені валом адміністративних справ, пенсійних справ, інших, які можливо вирішувати в іншому порядку. Однією з категорій справ є, зокрема, «узаконення» - тобто рішення суду замінює правовстановлюючий документ за певних обставин, або спонукає до дій державні установи органів виконавчої влади.

Збільшення навантаження на суддів за наведених умов негативно впливає на якість виконуваної суддями роботи – страждає якість розгляду цивільних та кримінальних справ, за якими практикується тяганина, створюються підґрунтя для зловживань.

Іншою проблемою є те, що державні суди в Україні виконують не притаманну функцію з вирішення комерційних суперечок, чим у світі традиційно займаються недержавні арбітражі.

Саме господарські суди в Україні вважаються найбільш корумпованими, та в сфері вирішення комерційних суперечок найбільш практикується дача хабарів.

Структурно-юрисдикційну частину судової реформи необхідно здійснити першочергово, оскільки вона передбачає внесення змін до певних законів, без потреби змінювати Конституцію, що є більш складним та тривалим процесом.

Так, структурні зміни мають на меті визначення, в яких спеціалізаціях мають існувати суди. Багато експертів поділяють думку, що мають бути суди цивільно-кримінальної спеціалізації, та адміністративні суди.

Спори, які розглядають господарські суди, що випливають з договірних відносин, можуть успішно вирішувати недержавні арбітражі.

Створення дієвих недержавних арбітражів можливе шляхом реформування системи третейських судів, які за природою є арбітражами, але мають певні вади, які виникли внаслідок слабкого регулювання цієї інституції. Для розвитку арбітражу необхідно внести відповідні зміни до чинного закону про третейські суди, які дозволять скоротити кількість третейських судів (зараз близько п’ятисот, з яких працюють не більше двадцяти), та підвищити якість їх роботи.

Слід пам’ятати, що реформа арбітражу не є частиною судової реформи, оскільки арбітражі (третейські суди) не належать до судової системи України, але вона має відбуватися системно разом з судовою реформою, для досягнення позитивного ефекту реформ.

Щодо скорочення завантаженості судів загальної юрисдикції, необхідно також почати з реформи у сферах, що не охоплюються судовою реформою, а стосуються матеріально-правового регулювання певних відносин, з метою їх спрощення.

Так, потрібно:

- спростити ряд процедур зокрема в будівельній сфері та реєстрації виникнення та передачі прав;

- переглянути перелік адміністративних порушень, та передбачити процедуру їх розслідування та притягнення до відповідальності порушників в спрощеному порядку, без задіяння судів;

- спростити адміністрування у пенсійних та інших відносинах, та передбачити альтернативний порядок вирішення спірних питань.

Слід чітко розмежувати юрисдикції судів окремих спеціалізацій, уникнувши суперечностей у цій сфері, що заважають громадянам отримати судовий захист.

Кадрове перезавантаження

В світі репутація – головна цінність судді, проте в Україні існує інша реальність – судді, маючи відносно невеликі зарплати, відкрито розкошують, в багатьох випадках мають коштовну власність, дозволяють собі негідну поведінку, прикриваючись наявністю імунітетів.

Кадрове перезавантаження вимагає внесення змін до Конституції, оскільки наявних правових підстав не вистачає для звільнення великої кількості суддів, щодо яких існують підозри зокрема у корумпованості, чи недостатній компетенції, через обмеженість підстав для звільнення – зокрема, сьогодні для звільнення потрібно довести наявність факту порушення суддею присяги, або набрання чинності вироком у кримінальній справі.

Іншою проблемою є забезпечення кадрового резерву для формування нового, чи значно оновленого суддівського корпусу. Проте це можливо вирішити ретельною перевіркою та відбором, підвищенням спеціалізованої фахової підготовки юристів.

Отже, на думку експерта, очищення судів, яке в суспільній свідомості асоціюється з люстрацією, має бути здійснено шляхом:

внесення змін до Конституції; внесення змін до закону про судоустрій; внесенням змін до процесуальних кодексів; внесення змін до нормативних актів, зі спрощення процедур та регулювання відносин, зокрема у сфері вирішення спорів іншими, альтернативними судам юрисдикційними засобами; формування нових органів у сфері судівництва - на вищому та нижчих рівнях; перевірка суддів, очищення та набір нових кадрів органами суддівського самоврядування, під пильним громадським контролем та з залученням експертів ЄС та міжнародних організації; забезпечення гідних умов роботи суддів – від робочих місць та матеріального забезпечення судів, до заробітних плат суддів та соціальних гарантій.

Саме ці заходи, здійснення яких потребує гармонійної співпраці законодавчої та виконавчої влади, під громадським контролем та з залученням іноземних експертів, можуть досягти мети – очищення судів, та побудови незалежної, чесної, професійної судової системи.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 6
НЕЛУЧАНИН Показати IP 12 Січня 2015 20:09
бла-бла-бла-бла ..... much ado about nothing. шановний пане юрист !!!!! таку лапшу ми вже слухаємо 25 років. будь-ласка, ВАШІ КОНКРЕТНІ законодавчі ініціативи.
ВЛАДЛЕН до НЕЛУЧАНИН Показати IP 12 Січня 2015 20:55
підтримую. набір речень. якщо по-простому: подивись на його морду і все зрозумієш.........лише ля-ля...
Анонім до ВЛАДЛЕН Показати IP 13 Січня 2015 09:30
Ошибаешься, он обычное брехло, ибо утверждает, что судья не может быть коррупционером, т.е. не может брать бабло за выносимые им решения.
Аня Показати IP 13 Січня 2015 09:50
Слухаєш і диву дивуєшся для чого це дійсно бла-бла.Коли цього ніколи не було і не буде.Вони були ворюгами, були корупціонерами і будуть завжди,скільки їм не дай зарплати.У нас все корумповане і нічого ніхто не зробить.Все прогнило все до дна.Тільки якщо взяти ,вистроїти їх в шеренгу розстріляти,тоді буде порядок і крапка. Від перестановки доданків сума не міняється.
тарас Показати IP 19 Січня 2015 21:56
як може, особа, яка не займається професійною діяльністю протягом 3 років давати такі слушні поради
Іван Показати IP 12 Серпня 2015 18:50
Що цікаво, деякі "розумні" адвокати в Україні вже взялися сприяти "реформуванню" міжнародного арбітражу в Україні, але таке "реформування" просто зведене до просування власних "перспективних" створених цими ж адвокатами арбітражних судів (асоціацій). Тобто поливають критикою вже існуючі в Україні 22 роки МКАС та МАК при Торгово-промисловій палаті України, які нібито "не досягли рівня міжнародних інституцій" (для довідки - на сьогодні тільки МКАС при ТПП України розглядає понад 600 справ на рік) з метою витягти на законодавчій рівень свої перспективні кормушки. При цьому використовують молодих та енергійних чиновників-іноземців з Міністерства економіки України, які просто ще не встигли дізнатись, що міжнародний арбітраж в Україні, як перспективної європейської країни, вже створений та успішно працює 22 роки. Знову ми бачимо "реформи" через власні інтереси. Ганьба!

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus