Один із найрейтинговіших фільмів про війну подивилися в Луцьку

Тяжку долю євреїв у часи Другої світової війни показали в Луцьку у фільмі «Піаніст».

Ця стрічка посідає 23-тє місце у рейтингу «Топ-250 фільмів» згідно версією інтернет-видання «Кинопоиск». ЇЇ «сусіди» – багатьом знайомі фільми «Назад у майбутнє» (1985), «Злови мене, якщо зможеш» (2002), «Гладіатор» (2000), «Володар перснів: Повернення короля» (2003) та інші, не менш відомі.

Як повідомляло Інформаційне агентство Волинські Новини, драма «Піаніст» отримала три оскари – за найкращий сценарій, найкращого режисера та найкращого актора.

«Піаніст» – це автобіографічна драма французького режисера Романа Поланскі, яку він зняв у 2002-му році за мотивами мемуарів польського єврея Владислава Шпільмана. Той змушений був рятуватися з Варшавського гетто, довгий час переховуватися та виживати, не маючи навіть що їсти, коли німці окупували Польщу. Шпільман вижив, а режисер Поланскі зняв про нього фільм. Шкода лишень, що Владислав так його і не побачив – помер у віці 88-ми років у 2000-му.

Головний герой стрічки – піаніст. До війни він працював на радіо, жив із батьками, братом та двома сестрами. З приходом 1939-го, коли німці окуповують Польщу, в житті родини Шпільманів все змінюється – їх таврують, переселяють до ґетто, а потім відправляють на розстріл. Врятуватися вдається лише Владеку.

Відтоді він переховується по різних квартирах давніх знайомих-поляків, і ніби не сам стає учасником подій 1939-1945-го років, а спостерігає за ними. Глядач це відчуває хоча б із тих прийомів, які використав режисер Поланскі у зйомці: часто кадри глядачі бачать крізь шпарину, розтрощене вікно чи дірку в паркані.

В одному з епізодів знайомий головного героя каже йому: «Ви, музиканти, – погані конспіратори. У вас забагато музики». Саме музикою і жив Шпільман. Декілька років він не мав можливості заграти бодай щось; і навіть тоді, коли знайомі привели його на чергову квартиру-сховок, де було фортепіано, Владислав не міг натиснути на клавіші – мав сидіти тихо і не видавати своєї присутності. Саме тоді він і заграв, не торкаючись до інструменту, водячи в повітрі пальцями – музика звучала у нього в голові. Це був Шопен.

Наступного разу, коли йому випала можливість пограти, це була зустріч із німецьким офіцером – той захотів перевірити, чи справді чоловік музикант, як сказав до цього. Музика зазвучала на повен голос. І саме музика, і ніщо інше, врятувала єврею життя – німець, вражений талантом музиканта, не видав його сховку. Більше того, декілька раз приносив йому їжу, а востаннє залишив свій мундир змерзлому Владеку.

Після перегляду фільму стає очевидним, що вижити в таких умовах без якоїсь внутрішньої сили, без непереборного бажання жити - неможливо. І цією внутрішньою силою для Владислава Шпільмана виявилася творчість – музика.

«Піаніст» – це життєствердний фільм, який викриває всю злочинність нацистської Німеччини; фільм, який показує, якою може бути доля звичайної людини XX століття; яких розмірів може досягти антисемітизм. Зрештою, це фільм, який не залишає байдужим.

Стрічку зняли за мемуарами Владислава Шпільмана – відомого польського музиканта і композитора. У своїй книзі чоловік розповів, яким було життя Варшави у період з 1939-го по 1945-ий рік, коли Польщу окупували німці. Історію польського єврея під назвою «Загибель міста» в літературній обробці Єжи Вальдорффа видали одразу після війни – у 1946-му. Друге видання книги, вже під назвою «Піаніст» побачило світ у Німеччиі, у 1998-му. Наступний рік – США. З того часу мемуари Шпільмана – книга, яку переклали на вісім мов. Не тільки у Польщі, але й в усьому світі – від Іспанії до Японії – вона викликала лавину відгуків і потрапила в список бестселерів «The Economist», «The Guardian», «The Sunday Times» тощо. Газета «Los Angeles Times»у 1999-му присудила їй титул кращої книги року в категорії «Література факту».

На першому фото сам Владислав Шпільман, на другому – актор Едріен Броуді, який втілив його образ у фільмі.



Керівник ГО «Брейншторм», яка влаштувала кіноперегляд, Антон Євтушок розповів, що фільм саме для сьогоднішнього кіноперегляду обирали з-поміж 5-ти стрічок, режисерства американця Стенлі Кубрика, росіянина Андрія Тарковського, боснійця Еміра Кустуріци, англійця Альфреда Хічкока та француза Романа Поланскі, якому, зрештою, й надали перевагу. На стрічці Поланскі організатори зупинилися насамперед тому, що саме зараз, в час, коли в Україні війна, фільм знову набуває актуальності.

До слова, репортера Інформаційного агентства Волинські новини приємно вразило, що фільм транслювали українською мовою.

Зазначимо, що подібні кіноперегляди ГО «Брейншторм» відтепер буде організовувати щодватижні. За інформацією про наступні заходи можна стежити на сторінках спільноти у соціальних мережах Фейсбук та Вконтакті.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---