USD 26.8 27.05
  • USD 26.8 27.05
  • EUR 33.3 33.55
  • PLN 7.9 8.05

Сергій Григоренко: «Україна мені нагадує комунальну квартиру...»

Сім’ям, які не миряться в комуналці, дуже важко співіснувати разом. Молодий бютівський депутат Луцької міської ради проводить паралелі і порівнює комунальну квартиру з українською державою. На його переконання, Україні важко прорватися з серії хронічних криз через те, що українці Заходу і Сходу мають різні точки зору на розвиток держави. Своєрідну панацею від розколу України пан Григоренко вбачає у президентстві Юлії Тимошенко, яка, на його думку, здатна запропонувати нації  ідею, навколо якої варто об’єднуватися. За іронією долі, напередодні цього інтерв’ю у Верховній Раді України відбулося важливе голосування, в якому самі бютівці єдності не продемонстрували…
 
– Пане Сергію, якби Ви раптом були народним депутатом України від БЮТ, то чи голосували  за відставку Володимира Огризка з посади Міністра закордонних справ?
 
– Я б рішуче проголосував би проти відставки пана Огризка, бо він займав національну позицію.  Просто частина фракції БЮТ  3 березня порушила фракційне рішення. Звичайно, Огризко – не ідеальна людина, до нього є претензії, але у Верховній Раді відбулося показове побиття людини, яка займає проукраїнську позицію. Мені неприємно було спостерігати за тим, як радісно на відставку Огризка відреагувала Москва. Я б підтримав позицію Яворівського, Шкіля, Філенка, Томенка та інших національно свідомих бютівських депутатів.
 
– А тепер про луцькі справи. На одній із сесій міськради Ви подали депутатський запит, яким вимагаєте звіту міськвідділу ДАІ. Причому маєте бажання заслухати міліціянтів у березні. Що стало причиною до написання Вами цього запиту і чи  матиме Ваша пропозиція наслідки, тобто чи заслуховуватиме міськрада луцьких даішників?
 
– Всі учасники руху: і водії, і пішоходи погоджуються з тим, що є  проблема з рухом. Те, що затвердили такі великі штрафи, вважаю абсолютно правильним. От мене зловили, коли перевищив швидкість, і я не заперечую цього. Але хочу сказати про інше. В Законі є поняття, які свідчать про те, що докази, здобуті неправовими шляхами, не є доказами. Я сам особисто помічав та й водії неодноразово скаржилися на своєрідну тактику луцьких даішників: на узбіччях доріг стоїть машина без жодних розпізнавальних знаків ДАІ (як правило, по вулиці Карпенка-Карого або на Набережній), там сидять люди у звичайних куртках та джинсах і «штампують» фото. Складається враження, що це вони виконують план.
На мій погляд, даішники повинні не тільки  стояти та фіксувати штрафи, а при потребі зупинити порушника, зафіксувати ДТП. Коли в Луцьку трапляється аварія, то люди по 2 години чекають того наряду ДАІ. Пробки утворюються. А при цьому я спостерігаю, як на Карпенкеа-Карого стоїть дві машини, в них – чотири чоловіки і фотографують. Я написав із цього приводу запит в прокуратуру. В умовах кризи не правильно, що ДАІ виконує лише одну функцію – штрафування. Окрім цього, я маю намір почути від ДАІ, чи вони так само активно штрафують порушників-пішоходів, як і  водіїв. Адже вони масово порушують правила! Себе ставлять під небезпеку та й інших учасників руху також.
 
– Вам доводилося вже платити штрафи за цими великими тарифами?
 
– Так. Я заплатив штраф  і вже маю відповідь із прокуратури, куди я звернувся з цього приводу. В принципі, я не заперечую, що порушив правила, але ДАІ мені надіслала штраф без фотографії транспортного засобу. Прокуратура  ж написала таке: «Перевіркою встановлено, що при направленні вам постанови про накладання адміністративного штрафу, вам не було направлено матеріалів, зафіксованих працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, чим порушено вимоги. За вказане порушення чинного законодавства прокуратурою міста Луцька порушено дисциплінарне впровадження стосовно інспектора...» Я вітаю, що ДАІ так активно взялося за штрафи, але вважаю, що вони мають займатися й іншою роботою.
 
– А чи поменшає ДТП на українських дорогах після того, як почали діяти ці великі штрафи? Як Ви вважаєте?
 
– Їх вже поменшало. Об’єктивності ради варто визнати, що ДАІ в Луцьку попрацювала нормально біля Варшавського ринку та й біля Центрального. Тобто я не кажу, що ДАІ не працює, але це виходить у них якось однобоко. Хочеться відчувати їхню роботу в усіх напрямках. Мій запит колеги-депутати підтримали. Думаю, 25 березня на плановій сесії ми заслухаємо начальника  Луцьквідділу ДАІ.
 
– Чи допоможуть великі штрафи частково вирішити проблеми бюджету?
 
– Думаю, ні. Штрафи не врятують ситуацію. На державному рівні мають бути прийняті певні рішення, щоб припинилося скорочення людей або масовий відхід підприємств у тінь. Основна стаття доходів місцевих бюджетів – податок із доходів фізичних осіб. Це, в масштабах Луцька, – десятки мільйонів на місяць, а штрафи – можливо, мільйон. До речі, під час звіту ДАІ ми почуємо, скільки їх надійшло до казни.
 
І ще раз кажу, я не проти штрафів, але їх мають фіксувати працівники у відповідній формі і їздити на машинах із мигалками, а не сидіти у засадах, як партизани загону імені Федорова чи бійці батька Махна. Треба припинити це сидіння у засідках, а перейти на європейський рівень роботи. Тоді питань не виникатиме. Бажаю даішникам гарної роботи і не хочу їм завадити, а допомогти, спрямувавши на шлях прозорості.
 
– Нещодавно наше Інтернет-видання започаткувало таку новацію для волинського Інтернет-простору як чат-конференції з відомими людьми. Перша така конференція відбулася за участю міського голови Богдана Шиби. Наскільки мені відомо, Ви зареєструвалися як користувач, але не поставили жодного питання. З чим це пов’язано: злякалися чи питань забракло?
 
– Я не злякався. Та й Богдан Павлович не схожий на Бармалея чи Усаму бін Ладена. Хочу сказати, що вітаю такі чати. Читав у відгуках якогось аноніма, що неправильним є те, що повинні брати участь лише VIP-користувачі, але я вважаю цю ідею справедливою. На Заході є певна культура Інтернет-спілкування. Там навіть ті люди, які критикують політиків, не опускаються до брудної лайки. У нас цього поки немає. Обговорення досить часто зводиться до брудних образ, безпідставних наклепів і чуток. Мені здається, що читачам, окрім професійних блогерів-провокаторів, нецікаво читати якісь банальні образи.
 
А питання не задав, бо дав можливість зробити це лучанам. Можливо, в мене буде свій чат. А міському голові я маю можливість задавати питання під час сесії.
 
– Чи імпонує Вам особисто як громадянину і міському депутату робота луцького мера?
 
– Я не в усьому погоджуюся з міським головою. В мене є свої погляди на ряд питань, і ми часто дискутуємо. Але якщо загалом оцінювати діяльність Богдана Шиби, то маю сказати, що в Луцьку є позитивні зрушення за роки його керівництва. Це видно по відремонтованих дорогах (Глушець, Набережна, Карпенка-Карого, Огієнка, Конякіна), по збудованих дитячих і спортивних  майданчиках, по наповненню бюджету, по ремонту дахів, по наведенню порядку в парку культури і відпочинку і так далі. Хоча заради об’єктивності слід зауважити, що фракція БЮТ, яку я представляю, є найбільшою у міськраді і без нашої підтримки міському голові не вдалося би всього реалізувати. Коли ми бачимо, що мер приймає нормальні рішення, то підтримуємо.
 
Правда, йому не вдалося всього того зробити, що він обіцяв, але – це нормальні речі, бо ще жодній людині цього не вдавалося. Втім зрушення – помітні. Луцьк, який Шиба прийняв на початку 2006 року, за 2007-2008 роки змінився, багато задумів реалізовано. Тому скажімо так: я більш задоволений діяльністю Богдана Шиби, ніж не задоволений.
 
– Співпраця Вашої фракції суттєво змінилися відтоді, як він перестав належати до Вашої політичної сили?
 
– БЮТ – велика потужна політична сила. Але, як і у кожній команді, тут є свої внутрішні дискусії. Співпраця багато в чому поліпшилася. Коли Богдан Павлович був членом ВО «Батьківщина», то було не зовсім зручно йому опонувати, а коли він вийшов із партії, то ми відвертіше можемо дискутувати на ту чи іншу тему. Це виглядає принаймні більш природно. А то люди дивилися і знизували плечима: «Є ж партійний дискусійний майданчик – там і сперечайтеся».
 
Тепер ми частіше знаходимо компроміс: у чомусь голова проявляє мудрість, а в чомусь ми приймаємо зважене рішення. Вважаю, що співпраця міського голови з фракцією є нормальною. А ще хочу сказати, що з приходом Шиби і нового депутатського складу в міській раді змінилася атмосфера. Я  не був депутатом, але спілкуюся з людьми і знаю, що попередній міський голова підходив до міської ради із більш адміністративних, одноосібних  позицій, знаючи, що частина депутатів лікарі та вчителі. Тепер все набагато демократичніше. Голова не цурається відвідати засідання фракції, нема такої зверхності.
 
– Сьогодні деякі депутати міськради перебувають у центрі скандалів, у тому числі й корупційних. Скажімо, депутата Дмитра Москвича затримано, так як його підозрюють у хабарництві. «Гуляє» інформація й стосовно іншого депутата, прізвища якого я не називатиму свідомо. До речі, сьогодні існує заочна дискусія стосовно того, чи варто пресі висвітлювати корупційні скандали, поки триває слідство. Ви – член Національної спілки журналістів, окрім того, що депутат. То як по-вашому, журналісти повинні розповідати громаді про те, що її обранців підозрюють у хабарництві? І чи мають право виборці отримувати всю інформацію про своїх депутатів, навіть якщо вона є негативною?
 
– Ситуація досить неприємна. Ви ж розумієте настрій людей, які й так схвильовані кризою і проблемами, які з нею пов’язані, а тут ще така інформація... Об’єктивна вона чи необ’єктивна, а люди реагують за принципом: «Всі ви одинакові». Я у глибині душі їхнє обурення розумію. Вважаю, що висвітлювати можна тільки факти, але оцінок, поки триває слідство, давати не варто.  Мудріше і правильніше це робити після остаточних висновків певних органів. В будь-якому випадку мені шкода Дмитра Москвича чисто по-людськи. Я його не виправдовую, але вважаю, що це – трагедія для нього. І це урок для багатьох людей.
 
– Ви очолюєте комісію, яка опікується інформаційною політикою в тому числі. Яка Ваша оцінка стосунків журналістів та депутатів Луцькради? Адже конфлікти є й тут –  один із депутатів досі судиться з журналісткою та газетою.
 
– Коли ми тільки прийшли працювати, то я як голова профільної комісії намагався зробити роботу депутатського корпусу прозорішою та ініціював програму «Рада», яка транслювалася на «Аверсі», закликав колег бути відкритішими. Ця каденція працює значно прозоріше, ніж попередня. Тоді підприємці навіть могли не знати, коли відбуваються засідання комісій, що опікувалися питаннями приватизації чи земельними, а зараз їх туди запрошують, вони вільно висловлюють свою позицію.  
 
Тепер про того депутата, який подав в суд на журналістку. Я можу з ним десь і не погоджуватися, але вважаю, що він має право подати до суду як громадянин, оскільки вважає, що його права порушено. Але якщо є факти тиску на журналістів чи якісь залякування, то  це – інша справа. Позбавляти ж депутата права подавати в суд не можна.
 
– Свого часу Ви стали на бік журналістів, коли у них був певний конфлікт із прес-службою міської ради. Сьогодні у міськвиконкомі діє департамент з інформаційної політики. Чи справляється він зі своїми функціями, на Вашу думку?
 
– Люди працюють і їх роботу видно. Але я завжди кажу на сесіях і засіданнях комісій, що нормально висвітлюється робота міського голови та міськвиконкому, що вважаю правильним, але є недоліки у висвітленні роботи депутатів. Люди повинні знати про те, що відбувається на сесіях і які рішення там приймаються. В цьому моменті є певні недопрацювання.
 
ІАЦ «Луцьк» подає на розгляд комісії, що їм потрібно для висвітлення діяльності ради умовно мільйон гривень. Ми голосуємо на сесії і приймаємо цю цифру. Але далі ІАЦ «Луцьк» самостійно вирішує, як розподілити цю цифру, на яку подію чи прес-конференцію запросити журналістів, а куди не запросити. Депутати – це громадські діячі, які заявляють свою позицію з тих чи інших питань, тому коли показується двохвилинний сюжет про сесію або з’являється малесенька заміточка в газеті, то цього ж недостатньо. Окрім того, були факти, коли працівники прес-служби  не зовсім коректно вели себе з журналістами. Я ще раз кажу – вважаю, що вони працюють, але маю окремі зауваження.
 
– Окрім інформаційної політики, Ваша комісія опікується ще й міжнародним співробітництвом. Як на мене, то трохи дивне поєднання галузей, які входять до компетенції цієї комісії – і міжнародне співробітництво, і молодіжна діяльність, інформаційна політика, спорт, туризм...
 
– Ви б більше здивувалися, якби дізнались як ця комісія колись називалася. Крім тих 5 напрямків, які ви назвали, там ще була освіта, культура та духовність. Коли ми прийшли в міськраду, то вирішили розділити ці повноваження і створили окрему комісію. Можна було окремо працювати і по міжнародному співробітництву, але є проблема – депутатів всього 45. Наша комісія і так найменша по кількості. До речі, згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», такі міста, як Луцьк, можуть мати від 45 до 60 депутатів. У нас найменше депутатів серед обласних центрів Західної України. Навіть вдвічі менший Ужгород має  60 депутатів.
 
– У нас також варто мати більший депутатський корпус?
 
– Це вирішувати громаді, але для бюджету тут нема навантаження.
 
– Чи ініціювала Ваша комісія якісь рішення чи інші документи саме у сфері міжнародного співробітництва? Якщо прослідкувати за Вашою депутатською діяльністю, то Ви, як правило, коментуєте питання молодіжної політики і спорту…
 
– Ми дійсно активно працюємо у сфері молодіжної політики і спорту. А щодо міжнародного співробітництва, то у міськраді є профільне управління, яке займається цими питаннями. Там хороші спеціалісти, які пишуть проекти. Вони звітують перед нами. Вносимо пропозиції. Я вийшов з ініціативою, що в місті варто облаштувати притулок для бездомних тварин. Кілька разів наголошував управлінню, що місто немає коштів для цього, а тому варто вигравати гранти, адже ЄС готовий давати кошти на такі речі. Ставлення до бездомних тварин – це ознака цивілізованості суспільства.
 
– Поговорімо про молодіжні проекти. Цього року їх було запропоновано 48. За яким принципом надається перевага тому чи іншому проекту при виділенні бюджетних коштів.
 
– З 48 було виділено 26.  Підтримано лише половину. Але в минулому році виділялося 200 тисяч гривень на проекти молодіжних і громадських організацій, а в цьому тільки 100 тисяч гривень. Комісія, яка розглядала проекти, складалася з різних людей, рішення приймалися шляхом консенсусу. Один із пріоритетів – фінансування неповносправних молодих людей. Підтримали патріотичні проекти та ті, що стосувалися туризму. Відкинули ті, які були неграмотно написані. Або, скажімо, був такий проект, який передбачав таборування  в горах. Ми фінансуємо те, що стосується Луцька і вирішує проблеми саме Луцька. Відкинули проект, який передбачав виготовлення футболок з патріотичними написами, які мали роздаватися молодим людям. Ми, правда, визнали, що ідея непогана і креативна, але ж це не вирішує ніяких проблем.
 
– Чи були проекти, які стосувалися вирішення проблеми молодіжного безробіття? Сьогодні маємо працюючих пенсіонерів та безробітних молодих людей, які не мають досвіду, порівняно зі старшим поколінням, але вони його можуть і не здобути...
 
– Один проект, який стосувався працевлаштування молоді був, і його подав на розгляд комісії Центр кар’єри ВНУ. Ми цей проект не підтримали через недостатність коштів. Але він дуже цікавий. Якщо університет як потужна комерційна структура його потягне, то буде дуже добре. Та й сума там невелика – 10 тисяч.
 
Загалом вважаю, що питання молодіжного безробіття можна вирішити на державному рівні. Міська рада глобально цієї проблеми не вирішить. Хоча є позитивний досвід. Міський голова запросив на роботу переможців конкурсу «Студент року». Це – гарна ініціатива.
 
– З Ігорем Гузем у Вас співпраця складається, зважаючи на те, що ви належите до різних політичних сил, які, м’яко кажучи, постійно демонструють жорстку критику одна до одної?
 
– У наших відносинах все нормально. Політика дуже сильно присутня у роботі Верховної Ради чи нашої облради, а в нас 95% питань – чисто господарські. Особливого політичного протистояння в міськраді нема і, сподіваюсь, не буде. Звісно, є амбіції певних людей.
 
 – А як щодо співпраці із виконавчим органом міськради, що опікується частиною тих же проблемам, що й очолювана вами комісія? Я маю на увазі створений минулоріч департамент молодіжної політики і спорту.
 
–  Практично з усіх питань ми знаходимо спільну мову і плідно співпрацюємо як із керівником департаменту Володимиром Пащенком, так і з його заступницею Оленою Макаровою, керівниками напрямків (спортивний комітет, відділ сім’ї та молоді, служба у справах неповнолітніх).
 
– Що можете сказати про цьогорічне фінансування галузі спорту? На що в першу чергу варто виділяти бюджетні кошти, якщо вести мову про розбудову інфраструктури?
 
–  Ми прийняли програму будівництва дитячих і спортивних майданчиків. Вважаю, що це – конкретна справа, бо не всі мають змогу займатися в секціях. Та й в одних клубах застаріле обладнання, в інших – дорого. Спортом же хочуть займатися всі діти, тому ця програма є дуже хорошою. Тому, якщо будуть кошти, то потрібно їх спрямувати саме на реалізацію цієї програми. А ще є така ідея закріпити за кожним майданчиком тренера з центру «Спорт для всіх». Це – конкретні справи, які місто може потягнути.
 
Звичайно, якби стадіон був у міські власності і не було цієї судової тяганини … Я вважаю, що стадіон має бути у міській власності. Наша комісія це питання вивчала. «Феміда-Інтер» стверджує, що ніби їм передали в оренду стадіон. Ми  попросили показати нам договір оренди, нам його не показали. Виявилося, стадіон надавався в оренду розпорядженням попереднього мера без укладання договору, а не рішенням сесії. Така непрозорість чи непродуманість породила проблеми. Адже не було вказано, які права має орендар. Тепер він розказує, що зробив на таку-то суму реконструкцію і йому варто віддати стадіон. А на підставі чого він робив ту реконструкцію, якщо навіть не було договору оренди?
 
Більше того, кілька років тому була така проблема, що людей не пускали побігати на стадіон. На жаль, спортивні функціонери це забороняли. Але ж стадіон будувався на кошти міста. Ніхто ж  не каже, що футбольна команда там не повинна грати.
 
– Чи могло б місто на такому рівні, як це зробила «Феміда-Інтер», самотужки зробити реконструкцію?
 
– Можливості міста більші, ніж можливості окремо взятої фірми. При бажанні можна було б знайти ці кошти. Але в мене складається враження (можливо, я й помиляюся), що підприємство, про яке ми говоримо, веде боротьбу не стільки за стадіон, як за велику земельну ділянку. Що це за огородження парканом цієї території? Це було зроблено ще при попередній владі. Студенти туди вільно потрапити не можуть, був інцидент, коли прикордонники не могли покласти квіти до пам’ятного знака в день свого професійного свята. Там є тенісні корти – були скарги у міські раду, що дітей чи старших людей функціонери команди не пускають. Якщо через суди вони доб’ються власності на стадіон, то наступним їхнім кроком буде претензія на ту земельну ділянку, що знаходиться поблизу. В мене є сумніви, що йде боротьба тільки за інтереси футбольного клубу.
 
– Міська влада має намір відновити на стадіоні заняття з легкої атлетики. Однак цей спорт передбачає не лише біг на доріжках, а й інші види, скажімо, метання списів чи дисків. Цей інвентар, напевно,  може завдавати шкоду покриттю футбольного поля.
 
– Це питання мають коментувати спеціалісти. Можливо, є такі види покриття, що їх важко пошкодити. Однозначно – стадіон має бути не тільки футбольним.
 
– Чи не домінує в цьому конфлікті політична складова?
 
– Тут більше економіки, ніж політики.
 
– Очевидно, що проблема спортивних споруд міста не обмежується лише стадіоном. Наприклад, тих же басейнів у Луцьку для усіх охочих недостатньо. Свого часу в міськраді активно обговорювали побудову в Луцьку аквапарку. Потім ці розмови стихли. Чи є зараз люди, які мають намір взятися за реалізацію якихось подібних проектів?
 
– Якщо сьогодні ввечері завітати до центрального плавального басейну міста Луцька, то він схожий на акваріум із рибками у зоомагазині. Часом на одній доріжці плюхається з десяток людей. Крім того, басейн має лише двадцятип’ятиметрові доріжки а не п’ятидесятиметрові, як того вимагає олімпійській стандарт. Басейн «Колос» у 33-му мікрорайоні міста, на превеликий жаль, «наказав довго жити».
 
Тому проблема побудови нового плавального басейну олімпійського стандарту давно назріла в нашому місті. Попередньо було визначено місце під таку споруду – на вулиці Кравчука у Луцьку. Кошторис будівництва басейну, за попередніми підрахунками фахівців, складе від 1,2 до 1,5 мільйона доларів. Оскільки у зв’язку із фінансовою кризою в найближчому майбутньому місто таких грошей не матиме, на мою думку, ділянку під будівництво плавального басейну слід виставити на аукціон. Таким чином місто заробить гроші, а приватні інвестори зведуть цей потрібний об’єкт. Окрім того, будівництво басейну – це робота для сотень  людей протягом двох-трьох років та, відповідно, податки до міського бюджету.
 
– Чи має Луцьк достатньо можливостей для того, щоб перетворитися на туристичне місто і які чинники можуть цьому сприяти?
 
– Звичайно, може. Багато міст Східної України – сірі, а Луцьк має своє історичне ядро. Це – його фішка і велика перевага. Але у світлі тих політичних та економічних подій іноді виникає бажання поміркувати про  таку собі Західно-Українську народну республіку. Колись Леонід Кучма сказав, що національна ідея не спрацювала. Я з ним частково згідний, а частково –ні.
 
На мій погляд, національна ідея потужно спрацювала на Західній України. Крім того, вона ментально близька до Європи, тут розвинуто мале підприємництво, через те ми й кризу не так гостро відчуваємо. На Сході ситуація дуже складна через те, що масово зупиняються підприємства-гіганти.  Східні області нас постійно тягнуть назад у «совкове» минуле або в теперішнє кадебістської Росії. Там дійсно національна ідея не спрацювала. Тому сьогоднішня Україна мені нагадує комунальну квартиру, у якій живуть кілька сімей, що мають діаметральні точки зору на ведення господарства. Українцям варто задуматися, чи варто  далі мучитися разом?
 
Якщо Західна Україна чисто гіпотетично стає окремою державою, то матиме територію завбільшки  як Угорщина. У нас будуть шанси вступити в НАТО та згодом  до ЄС, а ті заставлять підтягнути життя до мінімальних європейських стандартів. Але особисто я дуже сподіваюся на те, що наш лідер  Юлія Тимошенко здобуде перемогу на президентських виборах, і тоді буде все нормально, Україна буде єдиною сильною державою.
 
– Якщо Юля Володимирівна стане Президентом, то реалізовуватиме національну ідею?
 
– Її політика в першу чергу проукраїнська. Тимошенко – досить сильний і жорсткий лідер. Я думаю, вона об’єднає націю навколо ідеї процвітання України. Я думаю, що всім набридне хаос і всі захочуть, щоб покерував сильний лідер. В мене є надія на це. Але якщо президентські вибори знову не дадуть відповіді, куди йти Україні і вона буде розколота, то, мабуть, варто започаткувати філософську дискусію двох протилежних світів, двох Україн, чи варто жити далі в комунальній квартирі.
 
– В чому полягають Ваші особисті амбіції. Скажімо, чи буде Сергій Григоренко балотуватися у мери Луцька?
 
– Я реально усвідомлюю, що не є такою політично і економічно потужною постаттю, щоб балотуватися на міського голову. Маю бажання надалі працювати в політиці, зокрема в міськраді. Треба тверезо оцінювати свої сили і докладати зусилля там, де можна зрушити камінь. А робити «Сізіфову працю», або якісь заяви про висування просто для того, щоб засвітитися… Люди цього не зрозуміють.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
Загрузка...
Коментарів: 10
Анонім Показати IP 5 Березня 2009 19:45
Апупець ніфстаць!!! Знайшли авторітєта, Григоренка Сірьогу?!! Я халодний... Ну, канєшно, якшо Кирильчук вам платить зарплату, тоді й кака на палочці - то канфєт.
Анонім Показати IP 6 Березня 2009 00:12
А хто такий Григоренко? Щось ця фігура після Кириленка, Гіля, Кирильчука, Бондаря, Грицюка, Єремєєва не надто вражає.
Тарас Показати IP 6 Березня 2009 08:47
Григоренко молодий і перспективний політик, який досить таки гідно відповів на всі питання журналіста. Менше заздрості, панове, проявіть себе краще за нього. Ніхто ж вам не заважає. А Сергію бажаю успіхів.
Справедливий Показати IP 6 Березня 2009 09:24
Знаєте, шановні, "перспективний політик" сьогодні об"єктивно стало звучати як лайка і синонім хитрого, з добре підвішеним язиком але виключно корисливого і корумпованого ділка. Так що не ображайте чесного Григоренка, який в поті чола трудиться на благо громади.
Конкретно Показати IP 6 Березня 2009 10:34
п. Сергіє, Юлія Тимошенко задоволена відставкою Огризка,не менше її російського колеги так що президентом, який обєднає Україну вона не стане. Обєднннясхідних і західних олігархів ще нічого не означає. І саме цікаво, як Ви, як голова "інтелігентної" комісії можете закликати до розділу України? Хіба патріоти України за це кров проливали? А за те що жодне рішення міськради не проходить без депутатів БЮТ Ви правий...
Анонім Показати IP 6 Березня 2009 11:00
Можливо когось фігура Григоренка не вражає на фоні інших.але ця молода людина зробила для людей більше ніж вони.
Справедливий Показати IP 6 Березня 2009 11:24
Ну вашу ж [вирізано - цензура]!!!! Ну що він зробив???? ЩО??????? Перечисліть! Хоть по одній справі на квартал його славного депутатства. У інтерв"ю - жодного слова про те, що ВІН зробив. Чого ВІН добився.
Тарасові і іншим Аноні..ам Показати IP 6 Березня 2009 12:50
- Мамо, а ви чули, нас люди хвалять! - Хто? - Ой мамо, я вас, а ви мене.
не політик Показати IP 6 Березня 2009 12:53
ой, ой, ой. молодий, перспективний та головне чесний політик, якого у кулуарах називають касиром директора міської ради НВС, тобто, той, хто депутатам бабло роздає, щоб проголосували правильно.
До Справедливого. Показати IP 6 Березня 2009 20:07
Інтерв'ю це ж не обов'язково має бути самовихваляння. В інтерв'ю людина може висловлювати свою позицію з тих чи інших питань, подавати свої думки з приводу тих чи інших подій. А щодо того зробив цей депутат щось чи ні, ви можете особисто в нього спитати, якщо не боїтеся признатися, хто ви. Бо щоб ховатися за ніком і робити голослівні заяви багато розуму не треба

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.