Що боліло, про те й писав: волинський боєць – про своє «Небо Донбасу»

«Небо Донбасу» – це і щоденник, і сповідь, і назва першої збірки учасника війни на сході України Юрія Щербика.

Волинянин Юрій Щербик народився у Казахстані. У п’ятирічному віці сім’я переїхала жити у село Усичі, Луцького району, де досі проживає його мама. Про це йдеться у сюжеті «Громадського.Волинь».

У так звану зону АТО Юрій пішов добровольцем у вересні 2014. Протягом року чоловік ніс службу у 72 окремій механізованій бригаді. Весь цей час волинянин перебував на передовій у Гранітному. Спочатку був стрільцем, пізніше довелося сісти за кермо. Будучи на сході, Юрій мріяв про фотоапарат, оскільки захоплюється мистецтвом фотографії.

Коли військовослужбовцю з дому передали телефон з камерою, він, у вільний від служби час, займався улюбленою справою. Найбільше подобалося фіксувати небо Донбасу. Свої емоції та переживання волинянин виливав у віршах, які, за допомогою телефону, викладав в Інтернет.

Так з’явилися перші шанувальники творчості Юрія Щербика. «Те що боліло, те й писав. Воно відчувається, що більшість віршів вистраждані. Через те вони мають такий відгук», – каже військовослужбовець.

Згодом деяка поезія переросла у пісню. Юрій має музичну освіту, вміє грати на кількох інструментах, в тому числі і на гітарі. Проте, його побратими про це дізналися лише через кілька місяців. Чоловік каже, що не хотів цим заробляти авторитет. Одного разу товариш сказав: «От якби зараз хтось на гітарі заграв». На що Юрій відповів: «Заграти не заграю, але можу дати послухати», і включив свій запис на телефоні.

Після цього побратими йому знайшли гітару, а вже після відпустки Юрій Щербик приїхав зі своїм інструментом. Проте грав не часто. «Не завжди зручно було брати гітару, та й не завжди хотілося, тому більше писалися вірші. Пісень на тему АТО не багато. І самому, і тим хлопцям хотілося почути щось інше, треба було навпаки, відволікти їх від війни, заспівати щось таке, що повернуло б їх додому», – пригадує Юрій.

Після закінчення служби Юрій повернувся додому. Друзі допомогли видати книжку з його поезією, яка має символічну назву «Небо Донбасу». Зараз Юрій їздить по школах Луцька та Волині, проводить творчі зустрічі, адже переконаний, що з ворогом можна боротися не лише зброєю, а й словом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---