Терористи не хочуть обмінювати волинян-добровольців

Уже півтора місяця в Луцьку працює обласний координаційний центр надання допомоги воїнам АТО. Його діяльність багатовекторна — це і розшук полонених та безвісти зниклих, юридична підтримка членів сімей військовослужбовців, допомога пораненим та інше. Тут завжди людно, адже звертаються як самі бійці, так і їхні родичі з різними питаннями та проблемами, - повідомляють «Відомості».

— Усі, хто тут працює, — волонтери, — робить екскурсію центром один із його співзасновників та активістів Сергій Рижков. — Допомогу надаємо різну, в нас є п’ять відділів. Скажімо, відділ юридичної допомоги очолює Тетяна Климчук, у неї брат загиблий.

Переселенець із Луганська Гена Щербак відповідає за відділ розшуку безвісти зниклих. Руслан Галєс свого часу опікувався кадровими питаннями, допомагав військкоматам проводити мобілізацію, однак коли побачив, що назад повертаються «двохсоті» (це «вантаж-200» — загиблі. — Авт.), йому було дуже важко, адже він людина віруюча, тому також вирішив долучитися до роботи центру.

Я підприємець — маю досвід продажів, знаю, де та як знайти товар дешевше, але вже не продати, а віддати, тому очолюю відділ логістики. Наталя Толмачова — головна у відділі допомоги пораненим, вона у військовому госпіталі працювала. Відділ допомоги сім’ям загиблих очолює Оксана Демчинська.

Полонених із добровольчих батальйонів не обмінюють

Ми поцікавились, як працює відділ розшуку зниклих безвісти, адже, це, мабуть, одне із найважчих завдань. Як з’ясувалося, центр у Луцьку тісно співпрацює із ковельським, який уже раніше налагодив роботу із розшуку безвісти зниклих і полонених.

— Ми контактуємо зі СБУ, Центром Рубана у Дніпропетровську, який займається обміном заручників (голова переговорної групи цього центру — генерал-полковник Володимир Рубан. — Авт.), — розповідає Сергій. — Багатьом батькам вдається поспілкуватися по телефону зі своїми синами, які в полоні. Потім батьки намагаються кожне почуте від них слово передати нам, адже будь-яка інформація може стати корисною. Наприклад, кажуть: там є той-то, той-то, а тамтого забрали, перевезли туди, а той захворів, до цього погано ставляться, до того — добре, цього можуть поміняти.

Основна мета — вияснити всі прізвища полонених. Гена та Руслан цю інформацію передають у Центр Рубана і в СБУ. Що більше інформації про полоненого ми дізнаємося, то легше Центру Рубана його обміняти. Сепаратистам вигідно, щоб про полоненого не знали. Дівчата-волонтери у соцмережах шукають якісь дані, фотографії. Буває, наприклад, «деенерівець» виставляє фото з підписом «я і мої раби», де на задньому плані полонені хлопці, або «от я Іванова караю» й інше. І ми вже знаємо, що Іванов живий, а думали, що його нема. Це монотонна копітка робота, але дає свій результат. Основне завдання — перевести людину з безвісти зниклої у розряд полоненої, тобто знайти її, а як визволити — це вже третя робота.

Сергій Рижков розповів, що бранців сепаратисти називають «роботами»: їх заставляють ремонтувати техніку, копати траншеї, будувати. Однак контакт із так званою «ДНР» налагоджений, і йде обмін полоненими. А от із «ЛНР» складніше, бо там виставляють такі умови, які неможливо виконати.

— Дали список із тридцяти чоловік із умовою, що лише після того, як їх віддадуть, вони звільнять наших тридцять, — розповідає Сергій. — Але цих людей у нас усіх не було, а вони кажуть: «Ні, якщо одного немає, ми вам не поміняємо», — така була у них упертість, зараз уже починається хоч якась співпраця. Бійців добровольчих батальйонів не міняють, там багато розстріляних, до них дуже погане ставлення. З батальйону «Світязь» у полоні є два лучанина, зараз домовляються про них, можливо, вдасться визволити. Нещодавно відправили туди «Новою поштою» передачу.

— Полоненим?

— Так, — продовжує Сергій, — передаємо продукти. Але це також не просто, є умова: сепаратистам — теплі речі, полоненим — їжа. Та краще такі домовленості, ніж нічого.

— У заручниках багато наших?

— 700 чоловік точно є. З Волині перебуває більше ніж декілька десятків, — каже Сергій Рижков.

Військовим не вистачає елементарних речей

Щодо інших напрямків роботи координаційного центру, то це матеріальна допомога і бійцям, і їхнім сім’ям. Сьогодні хлопцеві з Рокинь, який у бою втратив зір, встановлюють автономне опалення, адже грошей на це у родини немає.

— Звернулись у «Волиньгаз» — вони зробили їм безкоштовну документацію і дали лічильники, — розповідає Сергій Рижков. — Ми найшли спонсора, який дає котел, майстра, який його встановить. Прийшли родичі, які шукають безвісти зниклого з батальйону «Світязь», потрібно їм електрику зробити. Написали лист в обленерго — і через півгодини вирішили питання про безкоштовний ремонт. Зараз у домівці хлопця з «Айдару» робимо дах: селищна рада закупила шифер, ми найшли дерево — лісове господарство до нас звернулося, з міської ради депутат дав півтори тисячі на утеплювач, майстра найняли, який безкоштовно виконає цю роботу.

Сергій Рижков показує списки і заяви від бійців та командирів підрозділів зі всієї України, які потребують тих чи тих речей.

Є список, який потягне й на 2–3 мільйони, його виконати відразу не можна.

— Нам чоловік фуру дав просто так, до кінця війни, сказав «їздьте», то возили продукти в госпіталь у Дніпропетровську, — продовжує розповідати Сергій. — Бродівська вертолітна частина базується у Дніпрі — вони гвинтокрилами доставляють усе необхідне туди, куди ніхто не хоче їздити. Ми з ними познайомилися і вже дві фури по 17 та 15 тонн продуктів відправили.

До збору харчів військовослужбовцям долучилися й священики з Гіркої Полонки, Маяків, Жидичина: вони кажуть людям, а ті зносять необхідне — моркву, капусту, картоплю, закрутки.

— Ми завезли 300 банок консервацій — кожну потрібно було упакувати в папір, щоб дорогою не розбилася, поприходили й учні на допомогу, — продовжує Сергій. — Дві тонни цибулі один підприємець надав, 300 кіло часнику — інший, 300 кілограмів яблук, два піддони води. Потрібні були порожні мішки, щоб робити блокпости, вони коштують 3,60 гривні, та краще їх узяти безкоштовно. Ми дали клич — і нам принесли той 500 штук, той 300 — уже використаних з-під борошна, цукру. Мішок — це дуже потрібна річ, їх нам 15 тисяч надійшло безкоштовно.

— Чого зараз найбільше потребують військовослужбовці? — цікавимося.

— Потрібні елементарні речі, якими не забезпечують армію, — це свічки, бо на блокпостах чимось світити треба, запальнички, сигарети, генератори, буржуйок уже не треба, — пояснює Сергій Рижков. — Мені присилають номери телефонів — ми поповнюємо їх. Зараз дуже необхідні зарядні автономні пристрої до мобільних. Купували батарейки для нічних приборів, прицілів. Щодо одягу, то він потрібен спеціальний, але коли хто бажає, може придбати рукавиці, устілки в черевики. Треба лопати, сокири дрова рубати — одна коштує 360 гривень. Дерево на розпал можна найти, буржуйки зробили, та треба ще й сокиру. Скоро створимо хороший сайт, де можна буде дізнатися про всі потреби наших військових.

Пільги — тільки на папері

Великий пласт роботи у центрі виконує юрист. Людей цікавить, як регулюються ті чи інші питання військової служби, мобілізації, демобілізації, надання статусу учасника бойових дій, трудові права учасника бойових дій, членів його сім’ї, пільги.

— Є проблеми щодо одержання пільг, — розповідає координатор надання юридичної допомоги центру Тетяна Климчук. — Узяти хоча б пільгу про виділення безкоштовних ліків. У нас це декларовано, але коли йдеться про реалізацію, то виникає проблема. Наприклад, людина інвалід, має бронхіальну астму і їй підходять специфічні медикаменти, конкретного виробника, але не може отримати такі безплатно, тому що їх виділення обмежується бюджетним асигнуванням і так далі. Тобто те, що є у законі, й те, що маємо насправді, дещо відрізняється. Виникають проблеми з отриманням одноразової допомоги у зв’язку з пораненням. Розмір допомоги залежить від ступеня втрати працездатності. Не завжди бійці задоволені тим, що пише у висновку військово-лікарська комісія. Є багато нерозуміння у цій сфері: з медициною працювати дуже складно. Рекомендуємо звертатися із заявами до начальників медичних частин, щоб вони давали письмові роз’яснення.

— Сьогодні, напевно, багато хто не може скористатися пільгами через те, що не має статусу учасника бойових дій?

— Статус учасника бойових дій надає міжвідомча комісія. Провадження щодо отримання статусу учасника бойових дій мають порушувати командири військових частин. І тільки якщо командир цього не робить, то особа сама може звернутись у комісію з приводу отримання статусу. Та положення передбачає цілу низку документів, які мають бути подані для того, щоб засвідчити факт участі особи у бойових діях, і ці документи є у командному складі військових підрозділів. Тому самому бійцю потрібно звертатися до військової частини, щоб видали ці документи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---