«У малюка перевірити зір можна граючись», – дитячий офтальмолог з Луцька

У сучасному світі, коли є доступ до найрізноманітніших гаджетів, усе частіше доводиться чути про проблеми із зором у дітей. Мало того, чимало малюків народжуються з патологіями, що заважають їм яскраво бачити цей світ. Запідозрили, що ваш малюк має проблеми із зором? Не зволікайте і терміново йдіть до фахівця! Що раніше буде виявлено патологію, то легше її усунути. Про те, на що варто звертати увагу батькам та що робити в разі виявлення недуги, в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» говорили із завідувачкою відділення офтальмології з Центром мікрохірургії ока КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства» Ганною Новосад.

Чи потрібно діткам щорічно проходити огляд в офтальмолога? Які захворювання виявляєте найчастіше?

Саме під час профілактичних оглядів лікарі виявляють дуже багато захворювань у діток, тому ними не варто нехтувати і проходити вчасно. Зокрема щодо очей, то дитина не завжди скаже батькам, що її турбує, а батьки ж не можуть заглянути всередину ока, щоб побачити, що там відбувається.

Найчастіше виявляємо аномалії рефракції, тобто порушення заломлювального апарата ока. У нормі він має бути налаштований таким чином, що дитина і вдаль, і зблизька бачить стовідсотково.

Та іноді бувають такі помилки рефракції, як короткозорість, далекозорість або їх поєднання, астигматизм.

Зір у дитини може бути незначно погіршений, вона не завжди зізнається і батьки цього не помітять. Його треба вчасно скорегувати, аби запобігти подальшому погіршенню. Особливо, якщо очі відрізняються одне від одного. Ведуче око, тобто те, що бачить краще, буде брати на себе основні функції, краще розвиватиметься. А наш мозок має здатність пригнічувати діяльність того органа, який працює трошки неповноцінно. Відповідно, око, яке трішки відставало, починає працювати гірше.

А в домашніх умовах мама може запідозрити, що в дитини проблеми із зором або косоокість?

Косина – це та патологія, яку найчастіше помічають батьки чи бабусі з дідусями, або ж навіть сусіди. Бо ж буває, що батьки звикають до зовнішнього вигляду дитини й думають, що так і має бути, а хтось сторонній зверне на це увагу й порадить звернутися до лікаря.

Зі зниженням зору складніше, бо, як я вже казала, діти про це не завжди зізнаються. А іноді свідомо це приховують. Трапляються історії, коли перед кабінетом лікаря вони намагаються запам’ятати значки чи букви на таблиці, вивчити їх наперед, щоб трошки схитрувати. Вочевидь є якісь причини: бояться маму, окулярів, лікування. Тож якщо дитині потрібні окуляри, найімовірніше, це виявить лікар. А для цього треба вчасно до нього прийти.

Читати ще: «Медицина має бути превентивною», – офтальмолог з Луцька

А чи одразу погоджуються на окуляри?

Є різні ситуації. Деякі діти приходять на огляд і вже з дверей кричать: «Дайте мені окуляри!». Вони в когось побачили, найчастіше у старших братиків чи сестричок, або ж у того, хто є для них авторитетом, і вже собі хочуть. Якщо окуляри дитині не потрібні, то їй можна спокійно купити оправу з нульовими скельцями, або ж затемнені окуляри чи хамелеони.

Чи часто доводиться діагностувати катаракту?

Катаракту ми діагностуємо під час огляду. Зазвичай у дітей вона є вродженою. Виникнути практично не може, хіба що вроджену катаракту не побачили в перший рік життя, бо вона була дуже такою ніжною, а дитинка, наприклад, неспокійною на прийомі й не все вдалося подивитися. А до років десяти вона вже спрогресує і її виявляють. Та найчастіше катаракти у діток виявляють на першому місяці життя.

Катаракта – це помутніння кришталика ока, що розміщений за райдужною оболонкою. Він у нормі має бути ідеально прозорим. Кришталик в оці виконує функцію заломлення променів, щоб вони фокусувалися на сітківці, яка сприймає зображення. При помутнінні кришталика є перепона для проходження світла до сітківки ока. Якщо катаракта повністю мутна, то світло туди практично не проходить, якщо вона частково мутна, то залишковий зір може бути.

На щастя, катаракту виявляємо не дуже часто, але щорічно близько 20 дітей, які приходять до нас на огляди, мають цю проблему. У нашому відділенні катаракти оперують.

Як можна діагностувати це захворювання в таких маленьких діток?

Батьки можуть запідозрити катаракту, якщо вона повна. У дітей вона найчастіше сірого кольору. І батьки бачать, що зіничка, яка в нормі має бути чорною, сіра. Тоді вони самостійно звертаються до лікаря.

Але бувають випадки, коли батьки цього не помічають, а на прийомі лікар бачить це, озброївшись спеціальним офтальмоскопом.

Чи потрібен огляд офтальмолога, коли дитину віддають у садочок? Адже буває, що малюка не показують лікареві кілька років, аж доки не настає пора йти у навчальний заклад.

По-перше, треба сказати, що якщо під час детального огляду після народження лікар не побачив катаракти в дитини, то вона справді буде дуже ніжна й практично не впливатиме на розвиток ока. Якщо помутніння десь на периферії кришталика, з такою катарактою дитина може прожити все життя й не знати про неї.

Але якщо є якісь проблеми, що призвели до прогресування катаракти, її потрібно вчасно виявити і прооперувати. Якщо вона повна, у дітей її треба оперувати невідкладно.

Варто відвідувати лікаря і перед садочком, і перед школою. Адже навчання в школі – це додаткове й доволі різке навантаження на очі.

Читати ще: «Якщо в маленької дитини підвищений тиск, треба негайно звертатися до кардіолога», – кардіоревматолог з Луцька

Лікування катаракти тільки оперативне чи може бути консервативне?

Тільки оперативне. Ніде у світі не винайдено консервативних методів лікування катаракти. Золотим стандартом є її видалення з імплантацією штучного кришталика. Якщо його не поставити, дитина муситиме носити дуже сильні окуляри з товстими лінзами, що на сьогодні неприйнятно. Тому й ставлять штучний кришталик, за винятком тих випадків, коли очко дуже недорозвинуте й коли окрім катаракти, є інша патологія.

Буває іноді, що є катаракта, а розмір очка дуже малесенький. Тоді ми просто фізично не можемо поставити штучний кришталик, тому що їх немає окремо для діток і для дорослих. Його ставлять один на все життя. Тому в поодиноких випадках кришталик не ставлять. А загалом його треба ставити одразу, навіть якщо оперуємо дитину на першому місяці життя.

А буває так, що організм не приймає штучний кришталик?

Це питання часто виникає і в батьків, чиїх діток оперують, і в людей поважного віку, яким потрібна операція. Вони хвилюються, чи приживеться цей кришталик. По-науковому це називається біосумісність кришталика.

На сьогодні матеріали кришталиків такі, що не можуть спровокувати на них якусь реакцію організму. Ще кілька десятиліть тому офтальмологи починали з використання кришталиків з поліметилметакрилату. Вони були тверді, мали розмір близько 6 мм, відповідно, щоб вставити їх, око потрібно було розрізати до 6 мм. Потім почалася ера м’яких кришталиків, які можуть скручуватися в трубочку. У такому складеному стані їх заправляють в око за допомогою спеціальних пристроїв. В оці кришталик розправляється і набуває свого розміру. Оптика має 6 мм, а сам кришталик може бути 12 мм завдовжки разом з опорними елементами, що його тримають. Це силікон, від якого вже теж трішки відходять, бо він дуже рідко, але мав здатність мутніти в оці і його треба було замінювати.

Основний матеріал на сьогодні – це акрил. Він є гідрофобний і гідрофільний. Різниця між ними полягає в тому, що гідрофобний акрил не містить води і не провокує вторинних помутніть задньої капсули кришталика, вторинних катаракт, які потрібно знову оперувати.А якщо так трапляється, що дитині зробили операцію, а згодом зір трішечки втрачається? Можна носити окуляри або лінзи, якщо стоїть штучний кришталик?

Кришталик в оці замінюють у дуже виняткових випадках, коли він зміщується, провокує так звану вторинну катаракту, якщо він, наприклад, пошкоджує райдужку. Коли ми його ставимо, то плануємо, що він буде в оці на все життя.

Якщо кришталик ставимо дітям, то він обплутується такою капсулою зі сполучної тканини, так би мовити, заростає. Тому вийняти його досить проблематично.

А погіршуватися зір може у зв’язку із вторинною катарактою. Річ у тім, що коли ми ставимо штучний кришталик, перед тим забираємо оцей свій, який є мутним, але залишаємо тоненьку плівочку від нього – задню капсулу. Вона ідеально прозора. Але коли минає певний час після операції, по цій капсулці наростають нові кришталикові елементи.

Око завжди ніби хоче виростити новий кришталик, який ми забрали. Особливо ці процеси виражені в дітей. Що молодша людина, то більший ризик розвитку вторинної катаракти. Якщо людина доросла, або ж дитині хоча б п’ять років, ми можемо посадити її за лазерну установку і лазером пробити дірочку в цій задній капсулі кришталика. Оптична вісь стає прозорою і чистою. Таким чином ми даємо окові здатність сприймати світло в повному обсязі.

А в маленьких діток, яких не можна посадити за лазерну установку, потрібне повторне оперативне втручання. Ми видаляємо вторинну катаракту, при цьому не зачіпаючи штучного кришталика. Іноді такі вторинні катаракти доводиться оперувати кілька разів.

Такі патології виникають у доношених чи в недоношених дітей?

Можуть виникнути і в доношених, і в недоношених. У принципі, недоношеність навіть не є фактором ризику розвитку катаракти. Швидше мають роль якісь генетичні фактори, можливо, в когось у попередніх поколіннях родини були такі випадки. Грають роль шкідливі звички мами, перенесені інфекційні захворювання і під час вагітності, і до.

Є така група інфекцій, так звані TORCH-інфекції, до яких належить, наприклад, токсоплазмоз. Якщо мама перехворіла, це може спровокувати багато проблем у дитини, в тому числі й катаракту та інші захворювання очей.

Читати ще: «Атопічний дерматит найчастіше дебютує в малюковому віці», – дитячий дерматолог з Луцька

Токсоплазмоз під час вагітності чи до того?

Інфекція токсоплазмозу може бути хронічною, деякі люди живуть з нею десятками років і не знають про це. Тому мама може захворіти задовго до вагітності, а в дитини вже в майбутньому можуть виникнути такі проблеми.

Це інфекція, яка передається від котів?

У тому числі. Може виникнути катаракта, якщо мама перехворіла на краснуху, вітрянку.

Це в період вагітності?

Так, це більше стосується самого періоду вагітності. Можуть бути ендокринні порушення і в мами, і в дитини, цукровий діабет, які потім можуть спричинити катаракту. Можуть бути порушення обміну, наприклад, такі захворювання, як гомоцистинурія, фенілкетонурія, є багато спадкових, вроджених захворювань, які супроводжуються розвитком катаракти. Частково цьому всьому можна запобігти, звернувшись по генетичну консультацію.

У нас є центр планування сім’ї, можна туди звернутись, особливо, якщо батьки знають, що в них є якісь проблеми, наприклад, із тих, які я перерахувала. Та й всі, зрештою, здорові пари можуть звертатися по генетичну консультацію. На TORCH-інфекцію, на токсоплазмоз перевіряють обов’язково усіх вагітних. Тобто частини причин можна уникнути, але це вдається не завжди.

Як ставляться лікарі до таких народних методів, як промивання очей грудним молоком, чаєм, ромашкою і святою водою при кон’юктивіті у дітей?

Найбільше з цього всього мені не сподобалось грудне молоко. Всі ми розуміємо, що це таке середовище, яке, навпаки, є сприятливим для розвитку мікроорганізмів. І воно їх у жодному разі не вб’є, не придушить їх розвиток, тому грудним молоком однозначно не потрібно промивати. Чай чи кип’ячена вода шкоди

не зроблять дитині, не варто, звичайно, використовувати дуже концентрований чай, заварку. Але, наприклад, слабенький розчин ромашки абсолютно не зашкодить, у принципі, є багато крапель, куди входить та сама ромашка.

З іншого боку, я просто не бачу причин щось видумувати, щось заварювати спеціально для очей, якщо в аптеці є повний арсенал крапель, які будуть боротися з запаленнями чи допомагатимуть при непрохідності сльозових шляхів. Тому що в дітей найчастіша причина такого тривалого гноїння очей – це непрохідність сльозових шляхів, там спочатку треба капати крапельки, якщо вони не допомагають, то зондувати сльозові канали.

Про цю проблему теж хотілось би почути детальніше.

Непрохідність сльозових каналів – це теж хвороба, яка вражає найменших діток. Вона дуже поширена, набагато поширеніша, ніж катаракта. Проявляється тим, що у новонародженої дитинки приблизно в тижневому, можливо, двотижневому віці спостерігаються сльозостояння. Око стає мокре, як озерце, потім ця сльоза починає стікати по щоці чи в куточку ока, з’являється там почервоніння, а потім приєднується інфекція.

Розвивається такий стан тому, що сльоза у нормі має з ока відтікати в ніс. Є спеціальні канали, які починаються сльозовими точками у внутрішньому куточку ока на верхній і нижній повіках, кожен бачить у себе сльозові точки, від них починаються сльозові канали, які потім мають відкритися в ніс. У дитини з якоїсь причини з народження ці канали непрохідні. Найчастіше це відбувається тому, що там накопичується ще з внутрішньоутробного періоду життя така желатинозна плівка. У кого вона м’яка, то може розсмоктатися, у кого щільніша і велика – розсмоктатись не може, дитина не може її продути, дехто її продуває з плачем, наприклад.

Читати ще: «У здорової дитини не має боліти голова», – дитячий невролог з Луцька

А є дітки, в яких вона там так міцно фіксована і перешкоджає потраплянню сльози, а це викликає всі ці ознаки, які я назвала, і поступово око починає гноїтися. Гноїться воно не тому, що там якийсь особливий мікроб дуже страшний. Це звичайна флора, яка живе на руках і на обличчі в дитини, у мами, у всіх, хто доглядає за дитиною, на предметах побуту, зазвичай це епідермальний стафілокок чи ще щось. Просто банальна мікрофлора, з якою ми живемо все життя. Але оскільки сльоза постійно не забирається з ока, застоюється, ця мікрофлора неконтрольовано починає розмножуватися і викликає кон’юнктивіт, запалення кон’юнктиви і сльозових шляхів.

Якщо до три-чотиримісячного віку в дитини не розсмоктується ця желатинозна плівка, якщо наше консервативне лікування не допомагає, таких діток треба зондувати. Роблять це у нашому відділенні, процедура порівняно швидка і не болюча, швидко усуває цю проблему назавжди.

Але помітити самому проблему можна чи це вже тоді, коли починається нагноєння?

У перші дні життя малюка мама не бачить нічого, оскільки в цей час, навіть у перші тижні життя сльозопродукція в дитини ще не встановлена. Тобто слізка або не виробляється взагалі, або виробляється в значно зменшеній кількості. А коли вона вже починає вироблятися, то не відтікає з ока, а збирається в кон’юнктиві, кон’юнктивальному мішечку, око стає весь час ніби мокре.

Якщо мама дуже доглядає за дитиною і ця мікрофлора не так бурхливо розвивається в оці, воно може взагалі не гноїтися. Але весь час дитинку буде турбувати ця сльоза, яка стікає з куточка ока, там з’являється подразнення, почервоніння, тому його мама помічає.

Але це захворювання не несе дуже негативних наслідків?

Несе іноді. Досить рідко, але у тих випадках, коли невчасно звертаються до лікаря, ця мікрофлора може потрапити в слізний мішечок, він лежить на схилі носа під шкірою, і спровокувати флегмону, тобто таке бурхливе дуже виражене гнійне запалення сльозового мішка. Воно буде супроводжуватися значним почервонінням в цій ділянці на схилі носа, затвердінням, і тоді цей гній треба терміново евакуйовувати, відсмоктувати, вводити туди антибіотик. Це такий стан, який потребує інтенсивного втручання, лікування, іноді з системним застосуванням антибіотиків, тобто їх дитинці колють. Але, зрештою, впоратись можна в будь-якому випадку.

Наскільки важливо вчасно діагностувати у дітей захворювання очей? Чи може бути так, що невчасно діагностоване захворювання може спричинити навіть сліпоту?

Так, звичайно, може таке бути. Особливо це стосується тих випадків, коли очі різні за функцією, тобто коли одне око бачить краще, а інше трохи відстає. Мозок частково блокує розвиток цього ока і передавання імпульсів від нього. Відповідно, ці провідникові шляхи, які несуть інформацію від ока до мозку, і та ділянка мозку, яка відповідає за зір, стає недорозвиненою і в майбутньому її розвинути практично не можна. Тому зір в таких дітей іноді залишиться поганим на все життя.

Тобто зір одного ока може залишитися дуже поганим, друге око бере функцію на себе і так дитина взагалі може втратити зір на одне око?

Так, цей стан називається амбліопія.

Як батьки можуть помітити, що дитина погано бачить на одне око? Можливо, потрібно в якісь ігри грати, де треба одне око прикрити?

Саме так, батьки можуть виявити самостійно вдома цей стан справді таким методом, граючись прикриваючи почергово очі. У маленьких дітей, особливо три-чотирирічних, якщо батьки передбачають, що вони, можливо, на огляді в офтальмолога будуть переживати чи соромитись і відмовляться контактувати з лікарем, називати ці картинки, які ми їм показуємо, вдома можна хоч приблизно собі сформувати уявлення про якість зору в такий спосіб.

Можна гратися, перекриваючи то одне, то інше око разом з дитинкою. Якщо бачите ситуацію, що перекривши одне око, наприклад, праве, дитинка користується лівим і не відчуває жодного дискомфорту, жодних обмежень, бере найдрібніші предмети, значить, зір лівого ока нормальний. Якщо ж ми бачимо ситуацію, що коли перекриваємо ліве око і вона починає нервуватися, починає оцю заклейку знімати, відмовляється щось називати, що ми показуємо, чи брати в руки – це привід задуматись, що одне око вже відстає в зорі. У такому випадку, звичайно, потрібна консультація офтальмолога.

Читати ще: «Дбати про здоров'я своєї дитини в першу чергу мають батьки», – педіатр з Луцька

І найчастіше в таких випадках є потреба в тому, щоб призначити окуляри, скоригувати косину, призначити заклейку на здорове око, тому що заклейка у нас – це не тільки метод діагностики, але й метод лікування. Ми закриваємо свідомо краще око і просимо батьків з дитиною кілька годин на день дивитися те, що їй цікаво. В цьому випадку якраз нам допомагають комп’ютерні ігри, перегляд мультфільмів, це той випадок, коли можна не обмежувати дитину в цьому, а навпаки – це допомагатиме нам підняти зір ослабленого ока.

Ще хотілось би зачепити таку тему, як сонцезахисні окуляри. Окулісти радять купувати окуляри з медичним склом, але, як бачимо, для дітей пропонують окуляри не найкращої якості. Чи впливає це на їхній зір?

Надмірне потрапляння сонячного світла шкодить окові незалежно від того, дитяче воно чи доросле. Потрапляння світла і надмірна інсоляція, тобто перебування на яскравому відкритому сонці, по-перше, змінює шкіру повік, кон’юнктиву, рогівку, викликає хай незначні, але опіки. І якщо ці опіки тривалі, якщо вони постійно повторюються, звичайно, це веде в майбутньому до якихось проблем з кон’юнктивою і рогівкою. Крім того, сонячні промені, якщо вони агресивні, на морі особливо, якщо ви тривалий час перебуваєте біля поверхні води, яка додатково відбивається сонцем, чи десь де є стягове біле покриття, яке також відбиває сонце, можуть спровокувати розвиток катаракти і макулодистрофії – дегенерації сітківки, яка проявляється здебільшого вже в більш старшому, навіть поважному віці.

Щодо окулярів, то якщо ви купите якісь дешеві, найімовірніше, шкоди очам не завдасте ні своїм, ні дитячим. Єдине – не варто думати, що коли ви вдягнули окуляри, то абсолютно захищені, особливо це стосується спостерігання за всякими сонячними феноменами. Якщо ви будете дивитись навіть через окуляри дуже довго, можете спровокувати в себе опік сітківки, який може навіть до кінця не вилікуватися. Ми бачили такі випадки, і цей шрам, який залишається, дуже ніжний, але він для ока має колосальне значення і дуже знижує зір.

Ще шкідливе використання лазерних указок з червоним промінчиком. Дуже часто дітки ними граються, світять собі в очі. І не раз ми бачили такі досить глибокі опіки макулярної ділянки, які до кінця можуть не відновитися. За цим потрібно слідкувати, якщо ви не впевнені, що ваші діти будуть поводитися з цими лазерними указками відповідно, краще їх не купувати, щоб не нашкодити.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---