У невеличкому селі на Горохівщині – аж три неблагополучні родини. ФОТО

На території Горохівського району Волинської області спільними зусиллями працівників відділу кримінальної міліції у справах дітей та місцевої влади на облік поставлено 60 неблагополучних сімей, троє з яких живуть у селі Брани. Про це 10 січня повідомляють «Волинські Новини».
 
Ці родини вже декілька років перебувають під пильним наглядом односельчан. За інформацією ВЗГ УМВС у Волинській області, сім’ї Гуців, Івасечків та Кож товаришують між собою не один рік. Проте дорослі заперечують, що полюбляють разом зібратися та випити, тим часом як їхні діти знаходять собі інше – протизаконне – заняття.
 
Галина Гуцу вже майже шість років живе у громадянському шлюбі з Ростиславом. З його слів стало зрозуміло, що для шістьох дітей жінки він не є рідним батьком, проте ніколи малечу не ображав, а навпаки – за стільки років дуже полюбив. Також Ростислав розповів про схильність своєї дружини до вживання алкоголю. Він переконує, що сам рідко випиває, а от із Галиною свариться постійно, щоб та не пила.
 
В хати, де мешкає ця сім’я, разом із людьми живуть свійські тварини. Посеред кімнати столик із брудним посудом та недоїдками їжі, постіль занехаяна, а на всіх мешканців – лише дві кімнати та декілька ліжок. Щоправда є ознаки нормального життя у цій родині: їжі достатньо, чимале господарство. Та й дітей хоч шестеро, але усі дорослі: найменшій, Віруні, 12 років, а старша – заміжня.
 
Тому Галина не розуміє, чому з її сім’єю трапилася така прикрість, а всі звинувачення на її адресу вважає безпідставними: мовляв, живу як усі люди, десь вип’ю, десь підпрацюю, але за діточками завжди мушу дивитися.
 
А піклуватися, звісно, є про кого, адже її 13-річний син Руслан вже декілька років поспіль разом з друзями з інших неблагополучних сімей, за словами односельчан, здійснював дрібні крадіжки. Та нещодавно зі своєю 15-річною подружкою Ольгою Івасечко він поцупив у сусідської бабусі 18 гривень. Згодом малолітню банду викрили і діти у всьому зізналися. Тепер школяр та його сім’я чекають на вирок суду. Незважаючи на це, Галина говорить про свого сина з любов’ю та навіть жартує на цю тему. Про інших синів розповідає, що вони спокійні, нікуди не ходять, а дочки взагалі дуже слухняні.
 
Проте реальну ситуацію знає голова сільської ради села Брани. Петро Дмитрук розповідає, що сусіди не мають спокою від цих людей. Дорослі вип’ють, а за дітьми у цей час, звичайно, нікому приглянути. От і шукають підлітки собі пригод. Сільський голова зазначив також, що родина стоїть на обліку вже близько п’яти років. Він помічає деякі позитивні зрушення, однак їх не можна назвати значними чи такими, що дають надію сподіватися на виправлення.
 
Ще менше оптимізму вселили відвідини двох наступних сімей. На подвір’ї у Кожів нікого не було, та й хата (якщо це можна так назвати!) стояла порожня край села. Будинок вже давно буквально розсипається, а його господарі другий рік поспіль живуть без електроенергії. Вікна помешкання забиті лише одним поліетиленом. У дворі побудована літня кухня, яка вся закидана старезним лахміттям та непотребом. Хоча, як розповідає сільський голова, цього приміщення незабаром може не стати: його потрохи розбирають та продають.
 
У господині цієї садиби, Лідії, шестеро дітей. Однак чоловік її давно покинув, а представники місцевої влади наполягли, аби неповнолітніх батько забрав жити до себе.
 
Останній візит виявився найдраматичнішим. Дві маленькі напівосвітлені кімнати гостинно прийняли нас у свої обійми, але побачили ми там зовсім невтішну картину. Незважаючи на свята, очевидно, що у хаті ніхто не прибирав, постелі не прав і  навіть підлоги не замів. З їжі – недоїдена тюлька, а на печі щось бурхливо кипіло. Чим інтенсивніше клекотіло та бурлило на вогні, тим емоційнішою ставала господиня дому. Спочатку вона заперечувала, що неналежно ставиться до виховання своїх двох дочок, потім почала звинувачувати всіх у брехні, а на кінець нерви не витримали – і жінка заплакала.
 
Справді, видовище у помешканні було таким, що ледве сльози можна стримати. У сусідній кімнаті під грубкою на купі ковдр лежала  15-літня Оля, про яку вже розповідали у сімї Гуцу – подружка Руслана. Дівчинка дивилася телевізор, приголубивши до себе сліпого песика Філю.
 
Про долю старшої 18-річної Уляни мати достеменно нічого не знала. Розібратися з місцем її перебування допоміг сільський голова. Дівчина ще два роки тому кинула навчання у місті Берестечку та поїхала на Херсонщину. Матері розповідала, що успішно там опановує професію медсестри. Проте якось до Петра Дмитрука зателефонували з Херсону із училища, але зовсім іншої спеціалізації. Адміністрація навчального закладу хвилювалася, адже Уляна всім повідомила, що їде додому на рідну Волинь, бо у неї померла мама. Весь колектив пошкодував бідну дівчину і зібрав гроші на похорон та на дорогу...

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---