Єдина сусідка – за півтора кілометра: на Волині на двох хуторах живе лише шестеро людей

Хутори Ковлі та Нивки, що на Маневиччині, розташовані серед лісу. Станом на жовтень 2024 там залишилося шість жителів, які мешкають далеко один від одного.

Як розповів Суспільному староста Будківського старостинського округу Сергій Ліщук, хутори Ковлі та Нивки розміщені між чотирма селами.

«На хуторі Ковлі є два житлових будинки, де є мешканці, і поблизу є ще один хутір, ще два жилі будинки – на хуторі Нивки. У 2006 році на хуторі Ковлі було 9 житлових будинків, де проживали люди», – зазначив староста.

Ковлі – життя біля лісу

Наймолодшому жителю двох хуторів – 27 років. Один із найстарших – 85-річний Дмитро Захарчук. Зі слів чоловіка, він прожив на хуторі Ковлі усе життя, 44 роки працював лісником, залишив роботу і пішов на пенсію лише два роки тому.Читати ще: 5 кілометрів пішки до магазину: історія хутора, що зникає неподалік Луцька

Щодня господар ходить у ліс по гриби, обробляє землю та тримає господарство і пасіку. Дмитро Петрович говорить: колись на хуторі було 92 хатини, нині тут живе він разом із дружиною Тетяною, за півтора кілометра від них – єдина сусідка.«Живу серед лісу, серед гаю, живу і віддихаю. Я тут на цьому подвір'ї народився. Як я женився було 48 хат, а зараз чотири, всьо...», – говорить пенсіонер.«Є кінь, корова і Таня чорноброва»

Дмитро Захарчук хазяйнує у хаті поруч із лісом спільно із Тетяною Завірюхою. «Є кінь, корова і Таня чорноброва», – жартує чоловік. Оселитися разом вони вирішили 14 років тому. Пенсіонери кажуть: удвох легше справлятися з буденними справами.

«В мене чоловік помер 4 травня 2006 року, а в Дмитра дружина померла 25-го травня. Онук мій каже: ай, бабо, бачу, що дід хоче забрати вас на хутір. Кажу: синочку, я нікуда не піду, але потім він у Київ поступив, я сама зосталася і переїхала», – говорить Тетяна.На городі біля лісу Дмитро і Тетяна саджають картоплю та іншу городину. Біля хати мають пів сотні яблунь, тримають домашню птицю і худобу.

Читати ще: «Заступивши дорогу в полі біля Довгова, за житом»: про луцьких отців домініканів середини ХVII століття

«Продукти свої держимо, і свині, і кури, і яєчко, своє, молоко, масло, сметана. Все своє. Також гречку сіємо, круп гречаних надерли, гречку маємо, рис», – додає Тетяна Завірюха.

Нивки – колись багатодітний хутір

66-річний Григорій Шнайдер у хутір Нивки перебрався із міста 15 років тому. Розповідає: разом із дружиною обробляють 15 соток городу, вирощують капусту, буряки, картоплю, гарбузи і навіть кавуни.«Діти пороз'їжджалися, а ми тут. Маю корову, маю теля, маю овечок, гуси, кури, качки, – говорить господар. – Хліб печемо самі, в магазин по необхідне, а так м’ясо своє, молоко своє. 2,5 км на мотоциклом сів, переїхав, що треба купив і все. До автобуса 3 км, ходимо пішки».

Леонід Кубай виріс на хуторі Нивки, зараз мешкає у Києві. Пригадує: колись у школу до сусіднього села ходили майже сто дітей із цього хутора.

Раніше усі родини на хуторі були багатодітними. Зі слів Леоніда Кубая, діти починали ходити самі в ліс уже в семирічному віці та тяжко працювали. Чоловік додав, що молодь масово почала виїздити з хуторів у пошуках достатку, коли побудували атомну електростанцію на Рівненщині.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---