USD 39.00 39.35
  • USD 39.00 39.35
  • EUR 39.15 39.45
  • PLN 9.71 9.93

«Жива лінія є пріоритетним методом в моїх роботах»: арт-серія Андрія Горбаля в Галереї мистецтв. Інтерв’ю

25 Серпня 2020 17:30
В Галереї мистецтв ВО НСХУ триває виставка молодих волинських художників «Молода Волинь 2020», де шанувальникам сучасного українського мистецтва пропонують актуальні доробки відомих в країні і закордоном митців, а також перспективних дебютантів: це мультимедійний проєкт, портретний живопис, волинські пейзажі, концептуальна серія на соціальну тематику, графіка, еротична серія рисунків. Один із 7 учасників проєкту «Молода Волинь 2020» – вже відомий в культурно-мистецькому просторі Луцька, Волині та України – художник, стріт-артер Андрій Горбаль.
Як розповів про молодого митця голова правління ВО НСХУ Володимир Марчук, Андрій бере активну участь у виставках і проєктах Волинської організації Національної спілки художників України, представляє цікаві, змістовні і професійні роботи, які відображають його творчий поступ, коло актуальних пошуків та експериментів.
Поспілкуватися з Андрієм Горбалем вдалося дистанційно – вже традиційно в дусі карантинного часу, а його дописи у соцмережах доповнили нашу розмову про натхнення художника, вібрацію живої лінії та пріоритети у творчості.

Привіт! Розкажи про себе: звідки ти, яка в тебе родина, що вплинуло на твій вибір стати художником?

Привіт. Я народився в 1995 році в Луцьку, але до 2004 року проживав на Тернопільщині, біля красивого міста Чортків. Саме там почав малювати, коли мама віддала мене в художню школу, де я провчився 2 роки. Коли переїхали до Луцька, бажання навчатись на художника раптом пропало, натомість захотілось стати кухарем. Але через одну мою неприємну помилку, точніше хуліганство, мама в знак покарання записала мене знову на навчання художника. Як то кажуть, щоб не тинявся і розвивався.

А в твоїй родині є художники?

У сім’ї немає художників: батько – бухгалтер, мама працює ревізором. Але з часом мені сподобалось навчання в школі, і я паралельно зацікавився вуличним мистецтвом. Сталось це після того, як відвідав графіті-фестиваль у Луцьку в 2008 році. Мене дуже вразили малюнки на стінах, стильні художники, музика та ще багато всього. І вранці я купив свій перший балон. Тут і понеслось. Закінчив художню школу і поступив до Волинського коледжу культури і мистецтв імені Стравінського на образотворче мистецтво та художню деревообробку. Саме там і почався більш серйозний шлях формування себе як художника і розуміння, для чого це все. Нові матеріали та нові знання. Потім хотів навчатись у Львівській академії мистецтв, навіть вступив туди, але, на жаль, через брак коштів на навчання довелося залишитись у Луцьку. Але згодом я про це взагалі не пожалкував. Закінчив тут бакалаврат, магістратуру в Інституті мистецтв, і подався у відкритий світ можливостей.

Чи існують для тебе особисто авторитети у творчості? У чому їхня цінність для тебе?

На мою думку, не варто створювати собі кумирів. Але думаю, в кожного є такі люди, які їх надихають. Можна поважати та брати для себе якісь цікаві моменти з творчості інших митців. Деколи навіть це корисно в час створення нових проєктів. Таких людей, напевно, дуже багато в моїй творчості, і з’являються щодня нові люди, які вражають. Серед тих, хто вже дуже багато часу тримає мене в творчому тонусі та надихає, – це Іван Марчук, Микола Кумановський, Іван Семесюк, Аек та Ваван з «Інтересних казок», також велика кількість вуличних українських та закордонних художників. Такі як 108, Seiner, Cleon Peterson та ще багато інших.

А як серед цих авторитетів знайти власний стиль молодому художнику?

Це дуже важливий момент, тому що саме пошук стилю, техніки – це все важка праця самого митця, яку за нього ніхто не зробить. Врешті, як і постійна самоосвіта і набуття нового багажу корисних знать.

Окрім твоєї відомої публічної роботи у співпраці з Андрієм Кальковим про синтез мистецтв на будівлі Інституту мистецтв, які ще мурали твого авторства є в Луцьку та в інших локаціях?

Щодо муралу на фасаді інституту, це була доволі спонтанна ідея, яка мені прийшла в голову на парі, коли нам почали розповідати, що нам потрібно шукати теми і способи вираження в своїх дипломних бакалаврських роботах. Я тоді подумав про те, щоб поєднати корисне з приємним і прикрасити сірий совковий фасад нашого інституту. Ця ідея відразу сподобалась моєму куратору, хоча він і не мав уявлення, як це краще виконати, але по ходу роботи з величезною підтримкою Вадима Курилюка, крутого чувака, який саме в той час викладав у нас в інституті, ми знайшли відповідних спонсорів, і організували цей проект.
Стінописів у Луцьку є дуже велика кількість, але вони всі знаходяться у замкнутих посторах: заводах, комбінатах, ангарах, під мостами, коротше кажучи, там де і знаходить найчастіше своє місце андеграундне мистецтво.

Також і на території Україні відповідно є багато моїх робіт. Cтараюся брати участь всюди, де можна, і працювати у різних просторах, галереях, на стінах і т. д. Зробив уже декілька персональних виставок, взяв участь у багатьох графіті фестивалях: українські АЛЯРМ «Станція місто», міжнародний Black Сircle. Також постійно беру участь у живописних та графічних виставках. На пленери катаюсь тільки сам, коли є для того час та настрій.

Роботи Андрія Горбаля можна побачити на тематичних сайтах, в соцмережах. Ось створений ним разом з художником Djem в 2014 році мурал «Народний гнів» на стіні резервуару для смоли на території закинутого бетонного заводу в Луцькому районі в рамках фестивалю RespublikaStreetArtFestival. Тут зображений птах-воїн, який відстоює честь і волю своєї країни у двобої з кривавою владою.
Під час фестивалю стріт-арту LutskWallKing, який відбувався 22-23 серпня в місті, Андрій створив ось такий новий мурал і опублікував це фото в інстаграмі.
В яких жанрах і темах тобі цікаво працювати?

Найчастіше працюю в абстрактних техніках, таких як абстрактний ташизм та експресіонізм. Рівноцінно подобається працювати як на стінах, так і на полотнах. Але останнім часом почав більше орієнтуватись на галерейний простір – в цьому напрямку, на мою думку, зараз більше перспектив. Не стараюсь прив’язуватись до конкретної теми чи сенсового нагрузу в проєктах.

А матеріали? Традиційні для стріт-арту? Чи все-таки працюєш з класичними олійними фарбами, акварелями...?

Працюю з різноманітними матеріалами, але найчастіше, якщо це живопис, то спреї та акрил. Також дуже люблю гуаш, пробував писати темперою. Олійні фарби чомусь не зайшли, напевно через те, що довго сохнуть, а головний принцип в створенні моїх робіт – це швидкість виконання. Графічні роботи найчастіше виконую лайнерами та тушшю. Були також кілька серій, виконаних пером. Кулькові ручки, вугілля, все, що завгодно...

Розкажи про серію, яку ти представив на виставці "Молода Волинь 2020«.

Тут представлена маленька частина моєї серії «Жива лінія», над якою я працюю вже добрих років чотири. Та ще не вирішую закінчувати її, а навпаки – продовжую досліджувати, розвивати та збагачувати. Жива лінія є пріоритетним методом в моїх роботах. Непідготовлений рух, котрий не можна редагувати чи виправити, створює дуже цікаві стосунки із простором та стінами. За наявності такої стратегії легше бути гнучким у вибудовуванні своїх підходів до зовсім різних середовищ, вдосконалювати здатність розуміти їх цілісно із живими роботами. Безескізний спосіб створення робіт чимось нагадує польові дослідження. Зображення створюється лише раз, без підготовки і залишається прив’язаним передусім до стіни і оточуючого середовища.
Які важливі для тебе речі – концептуальні та технічні – тобі дозволяє візуалізувати абстракція?

В основному роботи не несуть конкретного смислового навантаження. Техніка, в якій я працюю, має викликати різні емоції та враження у людей. Хочу передати свої відчуття оточуючого світу, перенести свої переживання на матеріальний предмет. Деколи сенс – це гармонійне доповнення середовища. Але інколи я вписую сюжетні лінії для більш зрозумілого суспільного сприйняття. Адже роботи здебільшого абстрактні та безпредметні. Абстракція – це важкий процес, в якому потрібно вибудувати свою послідовність рухів, зрозуміти його форму та структуру. Наскільки він важкий, настільки ж цікавий для подальшого занурення.
А що надихає тебе на творчий процес?

На створення робіт надихати можуть елементарні речі, такі як подорожі, спілкування з різними людьми, нова інформація, а також і всякі негативні моменти, конфлікти, переживання, стреси та навіть депресія.

Одна із робіт серії «Жива лінія» зроблена у співавторстві з Артемом Лук’янчуком. Ви гарні друзі, але водночас маєте різні стилі і почерки. Як народився задум і в чому полягала ваша співтворчість особисто для вас?

Так, цю роботу ми назвали «Збільшення» через виведений елемент заднього фону на центральну частину композиції. Це був початок карантину, ми сиділи у його майстерні, нам прийшла думка, що потрібно зробити якусь цікаву колаборацію, якусь досить еклектичну – поєднати натуральний пейзажний живопис Артема з моїми динамічними абстрактними елементами. І для цього вирішили також обрати формат нетипової форми. Виконали її також у змішаній техніці, спреї, акрил, та олійні фарби.
В інстаграмі Андрія буквально цими днями з’явилося фото ще однієї спільної з Артемом Лук’янчуком роботи – це стінопис в тому неповторному еклектичному міксі, де є співпраця художників у неповторності власних стилів.
Чи розділяєш ти творчість і ремесло? Маю на увазі твоє ставлення до мистецтва, яке автор може продати.

Звісно розділяю. І тільки в якийсь момент зрозумів для себе, що без ремесла декому важко займатись тільки творчістю. Це я про фінансову сторону. Не завжди всі успішно продаються, саме тому для підзаробітку можна робити замовлення більш ремісницького плану. У них завжди є потреба для нашого українського соціуму. На жаль. Але одне без іншого не живе. Особисто я працюю у двох цих моментах, розділяю їх, але і розумію, як правильно поєднати коли це потрібно. Наприклад, цю роботу я написав для родини музикантів.
Запрошуємо в ці останні літні дні переглянути серію «Жива лінія» Андрія Горбаля, а також всю експозицію виставки «Молода Волинь 2020» в Галереї мистецтв ВО НСХУ, що на вулиці Лесі Українки, 24. У масках, з дотриманням соціальної дистанції перегляд буде безпечним і цікавим.

Фото Віктора Чухрая та Ольги Ярликової

Марія Пилипчук
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
Сергій Показати IP 1 Вересня 2020 01:27
Молодець
Май Стрим Показати IP 1 Вересня 2020 19:35
Не дивно що він геній! Коли стільки пити це одне з двух або алкоголік або творець. Але поведінка в них однакова.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus