«Звикли робити і все тримати»: як живе волинське село на чотири вулиці
Чотири вулиці, менш як десять дітей і магазин у центрі – це село Житані на Володимирщині.
Про віддалене село на Волині, яке з часом може зникнути, – в сюжеті ТРК «Аверс».
Нині жителі села все рідше тримають великі господарства.
«Чоловік помер. Я залишилася сама. Тримаю корову і свиню. Раніше тримали більше худоби. Молодь не хоче, а старшим людям тяжко. Щоб тримати корову, треба рано вставати. Молоді в нашому селі мало. Більшість – старші люди», – говорить пенсіонерка Марія.
Вона мешкає в селі Житані 45 років. Має трьох дорослих синів. Один із них уже три роки служить у лавах ЗСУ. Попри те, що з кожним роком справлятися з господарством тяжче, жінка переїжджати до міста не хоче.
«Ми привикли в селі. Нам добре в селі. Ми привикли робити і все тримати – для дітей, для внуків, – каже Марія. – Тяжко в селі, звісно. Але найголовніше – щоб закінчилася війна, щоб діти повернулися додому і щоб менше материнських сліз проливалося».
У селі Житані – чотири вулиці. Умовний центр – біля магазину.Читати ще: «Ми знайшли рай. Він – на Волині». Дмитро Комаров показав українську Амазонку, село вдів і бортників
«Роботи немає. Тримаю коня, свиней, курей. Як весна буде, то треба буде городи садити. Заробляю конем», – говорить Володимир.
Його дружина Світлана працює в сільському магазині. Зізнається, що лише рік тому переїхали сюди з міста. Відколи померла свекруха, доглядають господарство. Звикнути до сільського життя жінці важко й донині.
«Я досі не можу звикнути. В місті й зручності інші. Тут потрібно на вулиці бути, воду крутити, багато чого немає. Дуже важко. Порівнювати з містом нереально. Село йде до вимирання. Я тут тільки один рік, але оця людська праця… Люди працюють дуже тяжко, – наголошує Світлана. – Після аварії мені дали ІІ групу інвалідності, а вижити на 2000 гривень нереально. Тому пішла працювати в магазин».
За словами Світлани, тутешні діти їздять до школи в сусіднє село.
Чоловіків призовного віку в селі фактично немає.
Про майбутнє в Житанях наперед не загадують, як і про те, чи повернеться сюди молодь. Бажання одне на всіх – перемога. Тож поки захисники відстоюють нашу незалежність, люди в Житанях пораються по господарству і потихеньку виходять на городи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про віддалене село на Волині, яке з часом може зникнути, – в сюжеті ТРК «Аверс».
Нині жителі села все рідше тримають великі господарства.
«Чоловік помер. Я залишилася сама. Тримаю корову і свиню. Раніше тримали більше худоби. Молодь не хоче, а старшим людям тяжко. Щоб тримати корову, треба рано вставати. Молоді в нашому селі мало. Більшість – старші люди», – говорить пенсіонерка Марія.
Вона мешкає в селі Житані 45 років. Має трьох дорослих синів. Один із них уже три роки служить у лавах ЗСУ. Попри те, що з кожним роком справлятися з господарством тяжче, жінка переїжджати до міста не хоче.
«Ми привикли в селі. Нам добре в селі. Ми привикли робити і все тримати – для дітей, для внуків, – каже Марія. – Тяжко в селі, звісно. Але найголовніше – щоб закінчилася війна, щоб діти повернулися додому і щоб менше материнських сліз проливалося».
У селі Житані – чотири вулиці. Умовний центр – біля магазину.Читати ще: «Ми знайшли рай. Він – на Волині». Дмитро Комаров показав українську Амазонку, село вдів і бортників
«Роботи немає. Тримаю коня, свиней, курей. Як весна буде, то треба буде городи садити. Заробляю конем», – говорить Володимир.
Його дружина Світлана працює в сільському магазині. Зізнається, що лише рік тому переїхали сюди з міста. Відколи померла свекруха, доглядають господарство. Звикнути до сільського життя жінці важко й донині.
«Я досі не можу звикнути. В місті й зручності інші. Тут потрібно на вулиці бути, воду крутити, багато чого немає. Дуже важко. Порівнювати з містом нереально. Село йде до вимирання. Я тут тільки один рік, але оця людська праця… Люди працюють дуже тяжко, – наголошує Світлана. – Після аварії мені дали ІІ групу інвалідності, а вижити на 2000 гривень нереально. Тому пішла працювати в магазин».
За словами Світлани, тутешні діти їздять до школи в сусіднє село.
Чоловіків призовного віку в селі фактично немає.
Про майбутнє в Житанях наперед не загадують, як і про те, чи повернеться сюди молодь. Бажання одне на всіх – перемога. Тож поки захисники відстоюють нашу незалежність, люди в Житанях пораються по господарству і потихеньку виходять на городи.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Волинським нацгвардійцям вручили бойовий прапор
Сьогодні 14:43
Сьогодні 14:43
Не з’являється в апеляції, бо проходить ВЛК: лучанина засудили до шести років тюрми за збут наркотиків
Сьогодні 13:46
Сьогодні 13:46
Скільки РФ втратила техніки та бійців з початку повномасштабного вторгнення: Британія шокувала цифрами
Сьогодні 13:17
Сьогодні 13:17
Громада на Ковельщині за 140 тисяч продає землю
Сьогодні 12:48
Сьогодні 12:48
Безпощадна війна знову несе горе: загинули Герої з Луцької громади Юрій Сілюк та Володимир Бессонов
Сьогодні 11:21
Сьогодні 11:21
Україна зможе почати обмежені контрнаступальні операції наприкінці 2024-го або на початку 2025 року, – ISW
Сьогодні 11:04
Сьогодні 11:04
У Туреччині поліцейський застрелив у відділку двох колег
Сьогодні 10:35
Сьогодні 10:35
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.