USD 26.70 26.95
  • USD 26.70 26.95
  • EUR 31.65 31.90
  • PLN 6.85 6.94

Спеціальний статус: чи отримає право голосу 25 жовтня мільйон українців

Статус переселенця відповідно до даних ООН в України за станом на квітень 2015 року отримало 1 228 090 осіб, з них 154 635 – діти. Залишаючись громадянами України, більше мільйона з них не можуть реалізувати своє право голосу під час виборів до місцевих рад 25 жовтня. Проте, ситуацію хочуть вирішити одним із трьох законопроектів, які розглядатимуть найближчого сесійного слухання в Верховній Раді.

Які механізми вони передбачають, які ризики зловживань з ними пов’язані і чи дозволить це, врешті, реалізувати виборче право більше мільйона українців, які через військову агресію Росії були змушені покинути свої домівки та шукати кращої долі по всіх куточках України.

З проханням прояснити цю ситуацію ми звернулись до Сергія Ткаченка. Експерт з виборчого права та розвитку територіальних громад, керівник моніторингових програм та незалежного спостереження за більш ніж 20 виборчими кампаніями на різних рівнях і сам є вимушеним переселенцем з Донецької області, а тому проблему розуміє, як ніхто інший. З його слів, нині представники різноманітних ГО намагаються сприяти тому, аби переселенці все ж отримали можливість реалізувати своє право голосу. Відтак, нині існує 3 проекти закону, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді. Щодо одного з них вже є висновки профільного комітету і є вірогідність, що його розглянуть під час наступного пленарного слухання Верховної Ради, яке відбудеться 6 жовтня. За станом на сьогодні, це – чи не єдиний шанс для переселенців реалізувати своє право голосу.

Сергій Ткаченко каже, що в українському суспільстві існує чимало всіляких ярликів та міфів по відношенню до переселенців, «які не мають нічого спільного з правами людини». Один з них стосується і виборчого процесу. Мовляв, люди переживають, що за рахунок переселенців «небайдужі» сили спробують сфальсифікувати вибори - «звозитимуть їх ешелонами» для голосування на не окупованій території. Але про це – згодом.

Ще частина громадян впевнені, що вимушені переселенці з Донецької та Луганської областей, а також АР Крим голосуватимуть виключно за «старих регіоналів» - так званий «Опозиційний блок» та інші партії-сателіти. А це, зі слів критиків, стане причиною того, що баланс в місцевих радах зміниться.

Разом з тим, не можна говорити, що жодних робіт в цьому напрямку не ведуть. Адже на розгляд Верховної Ради внесені три проекти закону, які, зі слів їх творців, покликані вирішити проблему та забезпечити переселенцям можливість проголосувати на місцевих виборах 25 жовтня. Проте, і тут все не так просто.

Пропозиція групи «Відродження»: голосування без зміни виборчої адреси

Законотворці, Віктор Бондар та Віталій Хомутиннік, подавши Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо забезпечення права голосу внутрішньо переміщеним особам), пропонують запровадити процедуру зміни місця голосування без зміни постійної виборчої адреси. Це означає, що переселенець буде мати виборчу адресу на окупованій території, але проголосує у складі іншої територіальної громади. Цілковита підтримка такої ініціативи «Опозиційним блоком» вже викликає певні сумніви у прозорості механізму. Цю думку поділяє і експерт Сергій Ткаченко. З його слів, така «схема» розв’язує руки для можливих зловживань.

З його слів, у цьому разі людина проживає в одній громаді, а голосує у іншій. Проте, якщо найближчим часом ситуація змінюється і бойовики разом з російськими військами покидають український Донбас, то туди ж повертаються внутрішньо переміщені особи і голосують знову. Адже у цьому випадку постане питання формування нового складу місцевих рад. Таким чином, де-факто, громадянин буде приналежним до декількох територіальних громад, що є порушенням законодавства.

Схожу тезу висловлює аналітик ГО «Опора» Олександр Клюжев, який стверджує, що така процедура для місцевих виборів не притаманна і тому «Опора» виступає проти неї:

«Не може одна людина вважати себе такою, яка відноситься до декількох територіальних громад і голосувати в різних місцях на декількох місцевих виборах. Тут має бути деполітизований системний підхід, щоб це не спричинило складнощів для виборчого процесу і щоб самі переселенці не були розчаровані тією процедурою, яка їм запропонована законодавцем».

Пропозиція Льовочкіна та «Опозиційного блоку»: примусова зміна виборчої адреси

Ще одна група парламентаріїв лобіює іншу законотворчу ініціативу - проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб №2501а-2. Його ініціаторами стали нардепи Юлія Льовочкіна, Михайло Добкін, Сергій Льовочкін, Наталя Королевська, Михайло Папієв та інші.

Поданий проект є альтернативним до законопроекту № 2501а від 12.08.2015 р., про який ми поговоримо дещо пізніше. Ним передбачена зміна виборчої адреси за тотальним принципом. Тобто, всім, хто отримав статус внутрішньо переміщеної особи виборчу адресу міняють на ту, де вони нині проживають протягом двох днів. Сергій Ткаченко переконаний, що фактично це - порушення Конституції, бо громадянину не можна без його волі змінити виборчу адресу. Експерт пояснює, що є чимало осіб, які хочуть повернутися додому після закінчення війни на Донбасі, зберегти свою адресу і голосувати там. Є і суто технічна колізія – примусово змінити виборчу адресу всім переселенцям неможливо по тій причині, що в Україні до цих пір не існує повної і консолідованої бази внутрішньо переміщених осіб.

Колективна пропозиція депутатів: заявна (добровільна) процедура зміни виборчої адреси

Третій, і найбільш «цивілізований» варіант вирішення проблеми – законопроект № 2501а-1 від 21.08.2015. Ініціаторами проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб стала група народних обранців, серед яких нардепи Сергій Тарута, Наталія Веселова, Ганна Гопко, Олексій Рябчин, Єгор Фірсов, Альона Шкрум, Вікторія Пташник, Остап Єднак, Оксана Юринець.

Ним передбачена заявна процедура зміни виборчої адреси: громадянин, який проживає в територіальній громаді, і хоче стати її частиною, впливати на прийняття рішень та інтегруватись на новому місці проживання, подає заяву до територіальної виборчої комісії і відмовляється від виборчої адреси на Донбасі. Натомість, отримує нову виборчу адресу за місцем тимчасового проживання. Для того, щоб унеможливити зловживання чи маніпуляції творці проекту закону передбачили мораторій на зміну виборчої адреси терміном в один рік. Сергій Ткаченко пояснює, що це означає на практиці:

«Якщо за декілька місяців на Донбасі все вирішиться, і людина вже проголосувала, скажімо, за мера Львова чи місцевих депутатів, то вдома, на іншому місці, протягом року проголосувати вона не зможе».

Зі слів Ткаченка заявний принцип є оптимальним варіантом врегулювання ситуації, адже у цьому випадку переселенців не змушують змінювати виборчу адресу проти їх волі. Разом з тим, в проекті закону заклали важливі моменти, які унеможливлюють зловживання, «навіть якщо буде велике бажання це зробити».
На захист цього проекту стала експерт Інституту суспільно-економічних досліджень Тетяна Дурнєва. У ефірі програми «На свіжу голову» вона зазначила, що законопроект 2501а-1 – єдиний серед інших, який оптимально враховує необхідність забезпечення конституційних прав внутрішньо переміщених осіб та специфіку місцевих виборів. Він убезпечує виборчий процес від можливих маніпуляцій та гарантовано дає право переміщеним особам обрати представницькі органи на новому місці проживання.

«Законопроект пропонує зміну виборчої адреси. Будь-який виборець, вимушено переміщена особа може звернутися в орган ведення реєстру виборців, написати заяву про зміну виборчої адреси. На підставі довідки внутрішньо переміщеної особи змінити виборчу адресу. Такий механізм забезпечує голосування цього виборця на цій адресі. Також це унеможливлює маніпуляції на подальших виборах. Не треба буде приходити перед кожними виборами і писати заяву про зміну місця голосування, як це було на парламентських виборах», - зазначила Дурнєва.

До слова, на підтримку цього ж проекту закону виступили і переселенці з окупованого Криму на тимчасового непідконтрольних України частин Донецької та Луганської областей під комітетами Верховної Ради 14 вересня цього року.
Свою підтримку майбутньому закону, який зможе вирішити проблему реалізації виборчого права для переселенців підтримали і низка громадських організацій: «КримSOS», «ВостокSOS», «Опора», «Право на захист» тощо. Ініціатива має свою підтримку і серед народних обранців нинішнього складу Верховної Ради. Зі слів Сергій Ткаченка, це демонструє, що проблема – це не виключно питання Донецької і Луганської областей.

Страхи і побоювання: чи «пройде» закон і хто цьому протидіє

Експерт Сергій Ткаченко, який і сам є вимушеним переселенцем, каже, що чимало парламентаріїв та навіть простих громадян активно протидіє тому, щоб внутрішньо переміщені особи змогли скористатися своїм виборчим правом:

«Багато хто протидіє, прирівнюючи виборчі права переселенців з правами людей, які перебувають в тюрмах. Інші кажуть, що слід вирішувати цю проблему за прикладом того, як вирішується проблема виборчого права трудових мігрантів».

Пан Ткаченко зазначає, що чимало побоювань і у самих переселенців, які переживають за те, що, змінивши виборчу адресу, вони ризикують назавжди «розпрощатися з домівкою». Проте, зі слів експерта, не слід шукати проблем там, де їх бути не може. Мовляв, переселенці навіть у випадку зміни виборчої адреси залишають за собою старе місце реєстрації, а тому права на власність будуть захищені законом:

«Це не означає, що людина більше не буде причетна до цього регіону. Зараз рано пояснювати це виборцям, бо ще не прийнятий закон. Вся активність спрямована на пояснення важливості прийняття цього закону (2501а-1, - авт.) народним депутатам. Як тільки за закон проголосують, ми відразу організуємо інформаційну кампанію».

На думку Сергія Ткаченка, стримує вирішення ситуації і чітка політична воля Петра Порошенка, який не сприяє вирішенню проблеми. Експерт бачить у цьому чіткий політичний мотив:

«Таким чином Президент хоче забезпечити повернення внутрішньо переміщених громадян додому. Щоб після того, коли вирішиться конфлікт на Донбасі, люди повернулись назад і голосували за місцем колишнього проживання. Так можна буде створити українське середовище на Донбасі».

Зі слів Ткаченка, таке бажання досить позитивне, але реалізація цього наміру має неконституційні ознаки: фактично змушувати людей повертатися, створивши такі умови, на його думку, не варто. Як і не варто не давати права голосу, що є порушенням конституційних прав громадянина.

«Людина повинна мати право вибору. Якщо вона опинилася в таких умовах, вона має сама вирішити: повертатися додому чи залишатися на місці свого тимчасового проживання», - резюмує експерт.

А екс-голова Донецької ОДА і співавтор законопроекту Сергій Тарута каже, що доля закону напряму залежить від Петра Порошенка:

«Це рішення насправді залежить від однієї людини — від президента. І саме глава держави повинен для себе прийняти дуже важливе рішення: або він, як гарант Конституції, забезпечує ці гарантії, або ж він повинен чесно сказати, що бачить якісь обставини, які не дозволяють голосувати цим людям. Тоді я подивлюсь на реакцію заходу і чи буде консенсус з цього питання всередині країни чи ні. Якщо ж він дасть команду парламентській коаліції, то вона проголосує».

Ситуація на Волині: «наших» переселенців ігнорують.

За станом на травень 2015 року, відповідно до інформації Управління з координації гуманітарних питань ООН та Міністерства соціальної політики України, на Волині проживає чи не найменше переселенців – офіційно зареєстрованих тут 3382 особи.
У коментарі ІА Волинські Новини голова ГО «Переселенці Криму та Донбасу» Олена Черенкова, яка проживає зі своєю донькою у Луцьку вже більше року, каже, що місцева влада повністю ігнорує питання виборів, попри всі намагання внутрішньо переміщених осіб добитися статусу повноправних членів волинської громади:

«Я була у мера Миколи Романюка з цього приводу, у голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика, виступала на Громадській Раді при ОДА, писала листи до депутатів міської і обласної ради. Переселенці, які живуть тут більше року, є повноцінними членами територіальної громади. А мені кажуть - треба постійну прописку. Люди, ви подуріли! У нас відмінили інститут прописки!».

Зі слів пані Олени, переселенці Івано-Франківська, беруть учать у місцевих виборах. Мовляв, це питання змогли вирішити на місцевому рівні: переселенці отримують штамп тимчасової прописки у паспорт, їх вносять в список виборців виборчої дільниці за місцем нинішнього проживання і на цій підставі вони голосують.

Що стосується трьох проектів рішення, які покликані на законодавчому рівні забезпечити право внутрішнього переміщених громадян України на волевиявлення, то перший (голосування не за місцем виборчої адреси) та другий (примусова зміна виборчої адреси) варіанти пані Олена вважає безглуздими та такими, що порушують існуюче законодавство.

«Перший варіант є порушенням існуючого закону. Як це людина має адресу там (на Донбасі чи на території АР Крим, - авт.), а проголосує тут? Для цього, напевне, потрібно «відкріпитися»? Значить, їхати в Луганськ або Донецьк. Я не поїду під погрозою розстрілу!», - каже пані Олена і додає - якщо і вибирати «із трьох бід найменшу», то це – голосування не за місцем виборчої адреси (тобто, варіант №1).

«Але лише при обов’язковому поданні письмової заяви переселенця до виборчої комісії з проханням «відкріплення», але без поїздки на Донбас або Крим. І отримання квитка на право тимчасового голосування тут. Це якось найбільш по-людськи», - зазначає Олена Черенкова.

Активістка пояснює, що перспектива зміни виборчої адреси дуже лякає внутрішньо переміщених осіб, які ототожнюють цю процедуру з повним «відреченням» від своєї домівки:

«А якщо через рік можна буде на деякі території повернутись? Знову всім міняти? Відмова від виборчої адреси налякає людей. Вони тут же подумають, що в такий спосіб у них можуть відібрати там квартиру. Адже адреси в них вже там немає!».

Замість P.S.

Цитуючи Сергія Ткаченка, легко ділити людей на «вату» і патріотів: тоді весь світ ніби стає зрозумілішим і легко сказати, «хто правий, а хто – ні». Проте закривати таким чином перед переселенцями двері – це остання річ, яку слід робити нинішній владі, яка мала б боротися за цих людей. Адже саме вони створять проукраїнське середовище на Донбасі після того, як ці території будуть звільнені від бойовиків та російської армії.

Правове регулювання виборчого питання переселенців в теорії - можливе, і не таке складне, яким здається на перший погляд. Все, що для цього потрібне – це ініціатива (якої вистачає) та політична воля парламентаріїв. Але, зважуючи всі «за» і «проти», а також можливі політичні дивіденди від надання переселенцям можливості проголосувати на місцевих виборах 25 жовтня, політсили затягують час, якого і так залишається обмаль. А ігнорування інтересів 1,2 мільйона своїх громадян, може викликати їх недовіру, а також відчуття того, що їх просто залишили напризволяще зі своїм бажанням якось впливати на державницькі процеси в Україні.

Іван САВИЧ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus