USD 27.10272 27.5
  • USD 27.10272 27.5
  • EUR 29 29.6
  • PLN 6.0061 6.4

Кращий вуличний художник з Луцька руйнує стереотипи

Дмитро Микитенко повернувся з Лондона до Луцька, і місто зустріло його майже зимовою прохолодою. Щиро радіють друзі. Телефонують і вітають. Ми зустрілись у луцькій Галереї мистецтв. Через двері – у Малому залі галереї – саме відбувалося відкриття першої персональної виставки молодої художниці. Ми пішли туди, привітали, оглянули її роботи. Потім зайшли до комірчини галереї, розташувалися дуже зручно. Розмовляємо про паркани і графітчика Іллю, українські ліси, стріт-арт, дослідження простору, Лондон і Луцьк.

Довідково: Дмитро Микитенко народився 1987 року у Володимирі-Волинському. Закінчив Луцький національний політехнічний університет за спеціальністю «графічний дизайн». Почав займатися графіті з 2004 року. З 2009 долучився до роботи щорічного арт-кемпінгу BlackCircle, досі є його активним учасником. У 2014 отримав стипендію GaudePoloniaвід Міністерства культури Республіки Польща. Навчався і працював у Познані. Активний учасник молодіжних виставок у Галереї мистецтв міста Луцька. Персональні та групові арт-проекти представлені у Львові, Одесі, Житомирі, Києві, а також інших українських локаціях. Автор муралів у Лісабоні, Альбуфейрі, Порту, Мілані, Парижі, Ароні, Познані, Гдині. Визнаний кращим вуличним художником згідно з результатами першого відкритого міжнародного конкурсу «UK/RAINE» для митців з Великої Британії та України.
- Певний час ти відомий під мистецьким псевдо AZO

- Вже ні. Це було в 2010 році… Ні, раніше – в 2005 році. Теги та нікнейми – була така субкультурна вимога, якій я слідував.

- На твоїй сторінці у ФБ побачила фото графіті невідомого автора на луцькому паркані. Чимось зачепило? Паркани іноді надихають?

- Так, звичайно. Мене дуже багато візуальних субкультурних речей надихають,

що в просторі стихійно виникають і так само зникають. Все це є по суті графіті, і це, мені здається, є цікавішим, ніж просто класичне субкультурне, де люди стараються, дуже довго вимальовують, де мільйон кольорів, складніші шрифтові композиції, пишуть своє ім’я чи своєї команди. Це вже трохи банально насправді. А такі якісь стихійні написи, як мінімум, тішать. У мене є такий улюблений графітчик в Луцьку. Аж хочеться шукати його роботи. Він просто пише «Ілля» такими простими маленькими літерами деінде. Мене це дуже заводить просто. Я завжди ходжу і з цікавістю знаходжу, і дуже радію.

- Український стріт-арт – це мистецтво на парканах, на стінах покинутих сараїв і заводів, яких так багато на просторах пост-радянських регіонів Східної Європи, на стінах міських споруд. Стіни, паркани – це є твоє природнє середовище для творчості?

- Для мене природнє середовище – це Воротнівські ліси, болота. Це довкілля. В лісах є багато закинутих споруд. Наприклад, кілька років тому ми їздили в Гаразджу. Там є посеред лісу військова база зв’язківців. Ми кілька робіт там зробили. Класно – тихо, ліс, пташки співають.
- А глядачі? В лісі це трохи проблематично.

- Є фото, є соцмережі. Ми це показали. Все дуже просто. Але я не сказав би, що заради фото я все це роблю. Мені важливий процес, важлива атмосфера. Це і є формат нашого фестивалю BlackCircle. Ми це придумали. Це група художників з Західної України. Кожен рік вже 6 років поспіль він відбувається.

- До вас приїжджають навіть з Нової Зеландії?

- Так, цього року приїхали. З Аргентини теж. Спеціально на наш проект.

- На проект до українського лісу? Здалеку заради такого мінімуму комфорту?

- Насправді, всі там вбачають максимум комфорту. Це туризм, рекреація. Палатки, вогнище, ми всі разом. Спілкування на першому місці. Роботи, малювання – на другому плані. Мене мало цікавить малювання в місті заради того, щоб пересічні громадяни це бачили, якось оцінювали. Мені цікава аргументована критика небайдужих.

- Мені дуже запам’яталась твоя робота «Спроба впорядкування» на молодіжній виставці в Галереї мистецтв цього року. Простежується вивчення структури простору, його фрагментації. Повторювані модулі композиції, хаотичні на перший погляд, потім складалися у якусь логічну формулу. Таким і був задум?

- Звичайно. Спочатку все продумується, потім втілюється, а не навпаки. Я дуже сплановано ставлюся до того, що я роблю і дуже рідко роблю спонтанні речі. Мені набагато легше робити великі кольорові абстрактні роботи, ніж одноколірні модульні. Багато є абстрактних робіт, які тяжіють до письма. Це інстинктивне малювання, скоріше інтуїтивне, як в дитини, яка веде лінію. Насправді стріт-арт – лише одна з моїх медій. Є ще багато речей, які мене цікавлять не менше. Ще я показую себе через живопис, через абстрактні форми. Мені хотілося думати, що я просто художник. Не знаю поки що, так це чи не так.

Я займаюся графікою, живописом. Намагаюсь пробувати щось нове.
- Тобі важливі визначення твого мистецтва? Стилеві та жанрові співвіднесення? Звучали такі запитання стосовно твоєї персональної експозиції «Генетичний код». Визначили як експресивний абстракціонізм і… заспокоїлися.

- Так, глядачі чекають на визначення. Але це неможливо. Це історично сформований закритий стиль і він актуальний саме у своєму столітті. Мені не соромно сказати, що я не знаю, який це зараз стиль. Більш того, деякі озвучені наразі визначення, на мою думку, звучать смішно. Чи взагалі варто позиціонувати це як стиль сьогодні? Навіщо це зараз взагалі робити? До мистецтва взагалі не варто застосовувати формалізовані підходи. Неможливо, наприклад, написати методичку «Як стати успішним художником». Можна навчити правилам гри в шахи, та не можна навчити вигравати. А з мистецтвом все набагато складніше насправді.

- Але ж у стріт-арту вже досить чітко визначилися свої канони, гуру, художники, знавці, критики, фани…

- У принципі, в світі щось таке подібне і відбувається. Індустрія налагоджується. Хоча… Багатьох художників, моїх друзів і мене в тому числі, напружує термін «стріт-арт». Але як сказав один художник: «Що поробиш? Принаймні, в очах людей це правдиво виглядає». Мені особисто подобається слово «графіті». Тому що це дуже абстрактний термін. Терміни «стріт-арт», «мурал», «графіті» насправді є нейтральні, та на жаль, з деякими у мене якісь кепські асоціації.

- Чи є у тебе якісь авторитети у цьому мистецтві, за творчістю яких ти спостерігаєш, прослідковуєш? Як за луцьким Іллею?

- Ілля - це така спонтанна, квола естетика на сентименталізмі. Це настільки делікатно, по-дитячому наївно виглядає! А серед стріт-артистів є кілька людей, роботи яких мені подобаються. Час від часу… Але я дуже далекий від якихось гуру. Мені більш подобаються практики художників, живописців, які працюють з об’єктами, з інсталяціями у галерейному просторі.

- Чи помітні в українському стріт-арті свої експерти, які стали орієнтирами для художників?

- Зазвичай той, хто був активним практиком, дійшов до теорії. І зазвичай те, що вони пишуть, непогано виглядає. Є такі люди у Києві. Були такі спроби. Писалися статті. В Україні їх небагато.

- У Києві, до речі, зараз мурал-бум справжній…

- Це до культури муралів - те, що в Києві зараз відбувається. Так не має бути насправді. Запрошено десятки людей… Вони отримують за це гонорари. Багато років малюють одне й те саме, і їм байдуже – де і що малювати. Вони приїхали, зробили, сфотографували і поїхали. Більшості з них взагалі нецікава гра з простором, нецікава архітектура. Вони малюють, грубо кажучи, свою «ілюстрацію» і все. Для мене у 90 відсотках випадків дуже недоречні ці роботи, і краще було б без них. Краще була б побілена цегла. І краще було б лишити ту будівлю в спокої. Насправді, не так багато людей в світі, які здатні органічно вирішувати такі завдання.

- Наскільки простір, де ти твориш, тебе включає? Ти змінюєш простір, чи простір змінює тебе? Це органічне поєднання чи болючий контраст?

- У 2012 році я робив проект з своїм другом польським художником. У нас був проект по дослідженню місця. Знайшли міст – величезну рампу. Ми почали читати про цей міст, довго готувались, щось по міфології познаходили. І це в принципі мав би бути такий підхід. А що – прийшли, побачили і давай фарбувати?! Ні. Хоча, було і таке, але це нудно – приходити і фарбувати. Хочеться якось не так. І від місця залежить. У кожного місця є своя енергетика, специфіка, і ти дуже легко можеш це зруйнувати. Іноді і руйнуємо такі місця, але руйнуємо, якщо було задумано його зруйнувати. Це передбачається, і таке є. У мене є серія робіт, коли я перекреслював самобутність цих місць, вносив туди свої елементи, змінював структурність. Так от, про той проект. Там були дві колії і каміння, суцільний бетон. На висоті 30 метрів від землі, здавалося, нічого б не мало бути, але була дивна штука – там пшениця проростала з-під каміння. І виявилося – там дві колії, по яких в різні сторони їздять вагони. По одній колії вивозять вугілля, по другій привозять пшеницю, яка розсипалася. І те зерно проростало. Ми про це і робили проект – про мертву і живу органіку, про вугілля і пшеницю. Це був проект «Резонанс» – баланс між життям і смертю. Кульмінацією стало те, що ми знайшли котячу лапу, відрізану потягом. Кота ми не знайшли. І невідомо – він живий чи мертвий.

- Чим вдалося привернути до себе увагу перенасиченого візуальною інформацією Лондона?

- У мене вже є відповідь, і вона буде маленькою історією. Ти зрозумієш. У галереї Saatchiє дуже багато асистентів. Коли ти там працюєш, то обираєш скільки їх тобі треба – один, два, п’ять, десять. Вони можуть все за тебе робити. У мене була така робота, що потрібен був тільки один помічник принести мені драбину. І я познайомився з однією дівчиною – асистенткою. По її рисах я здогадався, що вона – полька. І якось запитав її, звідки вона є. Виявляється – з Познані, ще з того університету, де я був за стипендією GaudePolonia. Розговорилися… І вона каже: «Слухай, тебе треба завести в такий-то лондонський район, щоб ти побачив справжній вуличний стріт-арт». Я відмовився. Вона була здивована. Мені це насправді нецікаво. Мені це не потрібно і я не бачу нічого нового для себе. Мені найважливіше – бути чесним самим перед собою, робити те, що я хочу, і як я хочу.

- Що тобі було цікавим у Лондоні?

- Я був у галереї TateModern, інших галереях. Чесно, я не роздивлявся лондонський стріт-арт. Набагато цікавіше мені було сходити на виставку, подивитися твори мистецтва, які раніше бачив в книжках, в інтернеті. Побачити їх вживу – це дійсно круто. І по-іншому бути просто не могло. Мені цікаво вивчати історію мистецтва. Бачив роботи Тернера, Гейнсборо, Констебля. Знаєш, мені особисто з них усіх Констебль – самий крутий! (сміється). Неймовірно! Там такі роботи!

- Хотілося повертатися до Луцька?

- Луцьк – це місто, куди хочеться систематично повертатися. Насправді, я хотів би тут жити, але не дуже виходить. Виходить лише тоді, коли нічого не робити. Але якщо щось робити – треба кудись їхати.

- А тобі Луцьк подобається?

- Так, звичайно. Навіть дуже. Я люблю Луцьк.

- А те, як він виглядає?

- Це вже інше питання, як він виглядає.

- Разом з численними заявкам інших молодих художників ти подавав свій проект на участь в ARTTerritory. Але сталося так, що твій проект не був обраний.

- Так. Насправді, я часто стикаюся з тим, що мені відмовляють. Мені часто дають зрозуміти, щоб я збавив оберти. Для виконання певних проектів професійний художник насправді і не потрібен.

- Дякую за розмову. Було реально цікаво. Щиро бажаю нових цікавих проектів.

- Дякую.

Записала: Марія Пилипчук
Реклама
Loading...
Коментарів: 39
добряк Показати IP 4 Грудня 2015 19:41
яке там мистецтво- шо небудь,так забор покрасити,спитайте любого дав би він свою хату розмалювати тим клоунам
Шошонам до добряк Показати IP 4 Грудня 2015 23:21
Тому ви і хохли. Чому я такий бідний бо дурний. Ваше місце і далі в СССР а не в Європі. А його з поміж 2000 претендентів запросили в Лондон і премію в 5000 евро вручили.
Анонім до Шошонам Показати IP 5 Грудня 2015 00:13
А ты в курсе того, сколько стоят "картины", написанные обезьянами? Если бы знал, то мог бы построить зависимость цена картины - ее качество.
абізяна до Анонім Показати IP 5 Грудня 2015 11:23
нєкоториє животниє проявляют больше творчєской енергії чєм нєкоториє тупиє люді
Вася Показати IP 4 Грудня 2015 20:15
В мене донька так малює точно такі калякі малякі но правда їй 1,9 рочкі .а лоботрясу 28 рочків
доні до Вася Показати IP 4 Грудня 2015 22:57
Тату чого я така дурна? Доню ти в мене вдалася, я університет полісько-совковий закінчив тому такий дурний.
Анонім до доні Показати IP 5 Грудня 2015 09:26
Скільки було вишів в "Європейській" Волині до 1939 року?
донна до Анонім Показати IP 5 Грудня 2015 10:17
А їх і не було і не має, за СССР це були курси вчителів початкових класів а не виш. Тепер це суцільні ПТУ і Дурфаки, які називаються "Університетами". Подивіться на одних ректорів "політико-бізнесменів" цих совкових університетів плакати хочеться, а хабарники "академіки" та "полові гігани прохффесори"...... Європа Бляяяя ми СІДНОЄВРАПЄЙСЬКИЙ КАСМОАДРОМ !!!!
Анонім до донна Показати IP 5 Грудня 2015 11:49
Яких "цих совкових університетів "? Усі вони з'явились за роки незалежності.
лучанин Показати IP 4 Грудня 2015 20:36
Хіба це художник? Де філософія малюнка? Мазник,який замазує тріщини і непобілені стіни на будинках.
луцька Жаба до лучанин Показати IP 5 Грудня 2015 09:46
Полішуки, бийте його, він не такий як ми, не хоче з нами квакати, ату його!!! АТУ!!!! "Де філософія малюнка? Мазник .." лондонский !!!
Анонім Показати IP 4 Грудня 2015 21:27
Прочитавши коменти, я зробив простий висновок, що між колгоспом і європейським сучасним мистецтвом - відстань нереальна. Я переконаний, що коментатори на виборах голосували за Миколу. Як дістав цей комсольсько-луцький колгосп. Вас треба поселяти в гарні європейські міста та платити достойну зар.плату та примусово влаштовувати екскурсії в музеї. І тільки тоді, ви можливо зрозумієте, що таке проект "Європа" . Перед поїздкою кожний мав би здати екзамен з історії України, щоб зрозуміти роль і органічне місце українців в історії Європи. В соборі міста Реймс знаходиться біблія, яка подарована Ярославом Мудрим дочці Ганні. Так ось, всі французькі королі присягали на трон покладаючи руку на Білію наших предків. Цікавих випадків сотні. Історія Європи без України це суцільна біла пляма.
потапам і настям Показати IP 4 Грудня 2015 23:10
Сьогодні був джазовий концерт в Луцьку де грали музиканти світового рівня. Там можна було оприділити рівень IQ, це був тест рівня інтелекту усього міста, жителів разом з владою і усіма партіями. Яка Європа, Луцьк це дира.... за що гинуть хлопці які надіються що з вас будуть європейці. Талановита молодь тікайте з цієї дири, це клоака і окраїна Руського міра.
Ас до потапам і настям Показати IP 5 Грудня 2015 11:43
Нас тут більшість і ми нормальні і Луцьк не дира а євро місто ну не подобається джаз то що кінець світу якби хор в церкві джаз співав замість псалмів може і подобався
InVaDEr ZIM Показати IP 4 Грудня 2015 23:49
Графітчика Іллю можна подивитися в районі ж/д вокзалу на гофрованом заборі біля Там Таму. ІЛЛЯ!!!!!!! вчися, дитино! Станеш художником!!!
Vitovt до InVaDEr ZIM Показати IP 5 Грудня 2015 01:17
Представте свої роботи, а потім пишіть критичні опуси. У нас в місті критиканів більш ніж достатньо починаючи від корумпованого мера закінчуючи бабою Параскою на Старому ринку, який просто виродок на фоні старого міста.
Анонім до Vitovt Показати IP 5 Грудня 2015 09:27
Вопрос на засыпку: "Лично ты сам не можешь создать подобные шедевры?"
донецкий до Анонім Показати IP 9 Січня 2016 10:43
коментар було видалено
ПоціновувачНеординар Показати IP 5 Грудня 2015 00:35
Також прочитавши коменти склалось враження що наставники Врубєля і самого Сальвадора тут зібрались.мовчу вже за Ботічеллі.інколи дивудаєшся.якможна поверхнево .не заглиблюючись у деталі виносити вердикт?)сфігалімитакімудрінєє?)) А за хлопця скажу.що сподобався.своєю багатогранністю.і чистотою думки.людина яка має у собі величезний драйвовий потенціал.і несе його у всесвіт.)))а сприймати чи не сприймати це вже справа особиста. Можна тільки побажати натхненної і незрадливої музи))))воттаквот)))
124--- Показати IP 5 Грудня 2015 01:57
"вищу " освіту за сало купив ?
сало в польщі до 124--- Показати IP 5 Грудня 2015 09:33
стипендію Міністерства культури Польщі Гауде Полонія за сало не дадуть. Тільки за талант.
Черв'яки в мізках пр Показати IP 5 Грудня 2015 02:08
Хороше інтерв'ю, надихає! Приємний навіть такий бонус, як погуглити дещо сказане) Їжа для роздумів, а думати декому нема вже чим ;)
радован Показати IP 5 Грудня 2015 08:25
Эти разговоры - переливание из пустого в порожнее. Как известно, древние художники оставили на память о своем творчестве примитивные рисунки в пещерах. Их все знают со школьной скамьи. Но, сейчас не об этом. Каждая эпоха заслуживает свое искусство. Если хотите - свое качество искусства. Живопись не исключение. Хотя, взаимосвязь здесь еще глубже. Развитие импрессионизма, строгого реализма и критического романтизма со второй половины 19 века шло вразрез с "понятиями" академии искусств. Но, академию поддерживало государство, а новые течения художников ... только насмешки. В те времена отсутствие поддержки академии для художника означало одно- бунт и нищета. Постимпрессионизм, фовизм, кубизм, экспрессионизм с двадцатого века уводят художника, не принявшего действительность, в мир покоя, некоего интеллектуального ... покоя. Долгий исторический путь единства искусства и науки подошел к краю существования. Так называемый принцип "дуализма" (проще - единство науки и искусства) был нарушен. . Анатомическая форма, принципы разума, пространственная структура - все это подошло к пропасти... Художник отвергает науку в живописи. В результате, имеем то, что имеем. И нет нужды кричать о принадлежности к европейскому сознанию зрителя, если художник ушел в другое психологическое поле и рассуждает там с себе подобными лунатиками...Все достойно, как говорится. Но не надо об этом орать - все равно не поверят.
за графіті Показати IP 5 Грудня 2015 08:53
Кожна людина обирає,що їй подобається. Мистецтво в Україні має розвиватись у різних напрямах мистецтва. Хай це навіть "калякі малякі" це все одно мистецтво,у малюнок автор вкладає душу,але не всі можуть зрозуміти суть малюнку.
радован до за графіті Показати IP 5 Грудня 2015 10:11
Это так. Только не нужно воссоздавать вокруг этого ауру великого искусства. Это лишь выражение творческого "эго" в пустом пространстве, вне земного притяжения. Вне связи с наукой в живописи.
сундуков до радован Показати IP 9 Січня 2016 10:45
да ты че гонишь пургу малява
Анонім до за графіті Показати IP 5 Грудня 2015 10:12
Лично мне не нравится ходить мимо стен, размалеванных разными кляксами.
Ас до за графіті Показати IP 5 Грудня 2015 11:45
Яка душа такі і маляки
Віктор Показати IP 5 Грудня 2015 12:37
Не треба нас переконувати чи "втирати" нам, що це є мистецтво і це є щось таке надзвичайне. Комусь ось це подобається, комусь ні... Це схоже на якусь змову, для прикладу стосовно коштовного каміння, та воно в принципі нічого не вартує. Дороги, фундаменти та всяке таке будують з "звичайного" каміння, яке користі приносить набагато більше, ніж всякі там алмази та рубіни фууу
Людмила Бойчук Показати IP 5 Грудня 2015 13:37
Украi'нська культура багата та мудра, подобаэться менi наша приказка : "Не вчiть яблуню родити яблука, краще вiдженiть вiд неi' свиней." Микола, Ви один iз багагатьох наших лучан, що э нашою славою i гордiстю далеко поза межами нашоi' краi'ни! Вклоняюсь , дякую, бажажаю багато друзiв i надихаючих на творчiсть подiй. Вiрю ,що настане час , що i в нашому мiстi люди начаться взаэмоповаги.
Пересічний Показати IP 5 Грудня 2015 13:49
Вкотре читаю статті про сучасне мистецтво і не дивуюся з "критиків", але тут нема нічого дивного... Як мій знайомий казав, поки люди не ненаідяться ковбаси, вони не будуть ні цікавитись мистецтвом, ні думати про нього... А те що людина робить і прославляє свій край та свою державу, нашим волинським "естетам" начхати...хочеться ім порадити спершу щось зробити і вийти хоча б на державний, не кажучи на міждержавний рівні, або хоча б поцікавитись тенденціями сучасного мистецтва, а потім давати якусь оцінку. Нажаль сучасні реаліі такі, що надворі 21 століття, а в більшості людей розуміння про мистицтво рівня 17-18 ст...Як завжди чудова стаття пані Маріє, а митцю респект!!!
лучанка Показати IP 5 Грудня 2015 15:23
мені теж подобаються його роботи.і людина він дуже світла.а Луцьк, як гнила яма.всі тільки критикувати можуть.і робити бізнес,накрутивши проценти на товарах.більшість спекулянтів, ви подивіться хто стоїть на базарах.і плачуться,як їм тяжко.нам до Європи далеко.це правда.в головах треба міняти думки.шкода що хлопці наші гинуть нізащо. а потім ми чомусь дивуємось.я згідна що тяжкі часи для всіх.але є теми,набагато цікавіші за шматок ковбаси.чи чоботи.,і т.д.. художника ніхто тут не признає.тільки одиниці.тому художників сприймають в столицях,де інтелігенція.в Європі,де інший менталітет.і ми наших людей не переробимо.шкода. МИТЦЮ РЕСПЕКТ!!!! молодчинка!!!
Анонім до лучанка Показати IP 5 Грудня 2015 19:41
Дело в том, что лично я, как и любой из нас после некоторой тренировки, может создать подобные "шедевры", привязав кисть к ступне.
Лучанка до Анонім Показати IP 5 Грудня 2015 20:45
ти спробуй,і вийди на той самий рівень,що чей хлопчина вийшов.а потім будеш говорити.а то тільки говорити і критикувати можете.і все на тому
Анонім до Лучанка Показати IP 6 Грудня 2015 11:03
Какой уровень? Лично тебе нравится ходить мимо подобной мазни каждый день? Лично меня от этого тошнит.
Лучанка до Анонім Показати IP 6 Грудня 2015 17:35
если тошнит-не ходи.вот и решение проблемы.не смотри.
алкашу которому тошн до Анонім Показати IP 7 Грудня 2015 16:33
Ты же ходиш только в гастроном за водкой, поетому и тошнит
Ононіму до Анонім Показати IP 9 Січня 2016 10:47
братан, давай накатим за охоту, пельменьки и березы
Ж. Показати IP 6 Грудня 2015 07:08
Дімка молодець,пишаюсь тобою

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.