У Луцьку хворобу Паркінсона лікують танцями

Незвичайні танцювальні заняття, де усі танцюристи мають хворобу Паркінсона, проводять у одній із поліклінік обласного центру.

Навесні у Луцькій міській поліклініці № 3 проект «Танець як реабілітація при хворобі Паркінсона» заснувала невропатолог Світлана Бойко, - пише «Сім’я дім».

Хвороба Паркінсона невиліковна, й, незважаючи на препарати, вона прогресує. Часто тремтячий параліч супроводжує депресія. Люди, які мають цей діагноз, завжди чимось незадоволені. Спілкуючись з рідними та друзями винятково про свої болячки, вони часто лишаються зовсім самі. Бо кому ж хочеться безперервно слухати про «погану погоду»?

Зоя та Олександр Косинські відвідують заняття із самого початку. На цю недугу хворий лише чоловік, жінка підтримує його. Зоя витягла Олександра до танцю на одному з перших занять – і їхня пара стала прикладом для усіх. Зізнаються: «Раніше ми були, як сонні мухи, але пані Світлана розворушила нас».

Ідея виникла після того, як пані Світлана відвідала школу з вивчення хвороби Паркінсона у Львові, де недужі танцюють танго. За кілька місяців лікарка сформувала першу луцьку групу, яка складалася із хворих, що були на обліку в поліклініці № 2. Чому саме танець? Тому що активні рухи стимулюють утворення дофаміну в мозку, брак якого і спричиняє хворобу. Вперше зібралися у квітні, в переддень Всесвітнього дня боротьби з хворобою Паркінсона.

«Дуже хвилювалася, чи прийдуть люди на перше заняття. Прийшли, їм було цікаво, що відбуватиметься. Послухали лекцію, розібрали інформаційні книжки та розійшлися. Перед другим заняттям хвилювалися ще більше. Але побоювання були марними – група з’явилася у визначений час майже у повному складі. Зараз приходять і ветерани, і нові люди. На перших заняттях пацієнти поводилися доволі скуто. Вони так соромилися один одного, що ніхто не хотів танцювати. Пізніше перезнайомилися між собою і почали спілкуватися. Якщо в когось не виходить прийти, телефонують мені й відпрошуються. Турбуються, коли місце сусіда раптом виявляється вільним. Уже хвилюються через те, що скоро зима з її холодом та слизькими дорогами завадять відвідувати заняття. І дуже сподіваються, що матимуть змогу відвідувати їх навесні, бо тут вони мають стимул зібратися, поспілкуватися, пожартувати. А головне – вони відчувають, що комусь потрібні», – розповідає Світлана Бойко про власних пацієнтів.

Зі слів медика, заняття мали бути суто танцювальними, але коли лікарка познайомилася з пацієнтами ближче, виявилося, що їм бракує інформації – дехто навіть не знав, як правильно пити пігулки. Тож танцям передує невеличка лекція, де недужим розповідають, як правильно вставати вранці, вмиватися, рухатися, чим харчуватися. Також проводять заняття із релаксації.

«Вмикаємо музику, заплющуємо очі і думками переносимося з реабілітаційної зали на природу. У такі моменти у хворих навіть припиняється тремтіння. Суть не в тому, щоб навчити їх гарно танцювати. Важливо згрупувати їх і познайомити, показати, що вони не одні в цьому світі мають такий діагноз. Не біда, якщо рухи не надто граційні. Головне – щоб людина перестала соромитися рухатися і знайшла в собі натхнення вийти на танцмайданчик», - резюмувала лікар.

У майбутньому Світлана Бойко планує проводити заняття для пацієнтів, які перенесли інсульт, а також для людей із проблемами зі спиною. А заняття з танців мусять перерватися на зимовий період через погодні незручності. Лікарка сподівається, що навесні група поповниться новими людьми.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---