Виставка фото з різних частин світу - у Луцьку. ІНТЕРВ’Ю.ФОТО

Світлини луцького фотографа, зроблені на різних континентах, експонують у одній із творчих кав’ярень міста. Про таємниці майстерності та про те, навіщо багато подорожує, фотограф Діма Goami (Дмитро Лопатін) розповів кореспонденту «Волинських новин».

Що об’єднує фото, які тут виставлені?

Я обирав їх за критерієм «mood», це щось на зразок настрою. Ці роботи найкраще передають саме мій настрій. Крім того, вони обиралися під сам заклад, для того, щоб гармонійно вписалися в інтер’єр.



Тебе більше захоплює фотографування архітектурних споруд, ніж людей?

Це різні види зйомки, як один, так і інший цікаві, але архітектуру я, напевно, люблю більше.

Тобі часто доводиться бувати за кордоном. Подорожуєш для відпочинку, чи для роботи?

Для відпочинку та заради матеріалу. Я їжджу за кордон, щоб набратися нових вражень, «відкласти» нових картинок у своїй голові і для того, щоб ці картинки можна було пізніше зберегти на папері.



Тобто, за матеріалом ти готовий вирушити навіть у Канаду, відстань не заважає?

Ні, не заважає. Я не скажу, що ця поїздка була лише заради матеріалу, але, звісно, було б нерозумно не зробити там фотографії, тому що в цій країні багато чудових та цікавих місць, які варті уваги.



Напевно, багатьох цікавить, чому саме такий псевдонім - Goami?

Мене часто про це запитують. Я відповідаю, що у цьому немає ніякого прихованого змісту, це просто сполучення літер, які чомусь склалися таким чином. Спочатку мене називали Ami, потім цей псевдонім з’єднався зі словом Goa, тому що я полюбляв таку музику, як гоа-транс. Мені подобається гоа-культура.



Ти поєднуєш музичну діяльність з фотографією?

Так, музична діяльність це більше хобі, я не роблю на цьому великий акцент. Я займаюся танцювальною музикою, практикую діджеїнг, часом бувають виступи.

Як трапилося, що ти вирішив обрати фотографію у якості професії? Яку освіту здобував?

Так склалося, напевно, не з моєї волі, просто «затягнуло». Я не скажу, що у мене була у дитинстві мрія стати фотографом, просто в певний момент одна зйомка потягнула за собою другу, друга – третю… А музика розвивалася для мене паралельно, просто не такими темпами, як фото. Освіта взагалі не пов’язана з моєю професією, я - будівельник-архітектор.



Тобі більше подобається працювати з кольоровими фото, ніж з чорно-білими?

Ні, просто одній фотографії пасує чорно-білий, а іншій ні. Якщо фотографія насиченіша деталями, їй менше пасує чорно-білий варіант. Архітектура дуже часто насичена саме такими деталями, і їй більш пасує колір. Тому знімки, які можна побачити на виставці, кольорові. Я не скажу, що надаю перевагу кольоровому фото, кожен випадок унікальний.



Чи є у тебе авторитети серед українських чи зарубіжних фотографів?

Вважаю генієм автора серії фото «Попіл і сніг» Грегорі Кольбера – вважаю цю збірку фотографій найкращою з тих, що доводилось бачити, особливо враховуючи те, що знімки робились аналоговою технікою та без використання монтажу. Серед українських дійсно вражає фотохудожниця Кассандра.

Чи часто доводилось робити виставки своїх робіт?

У мене були дві виставки у польському місті Торунь, у Луцьку виставлявся лише в електронному вигляді на сторінках місцевого інтернет-видання. Ця виставка – перша виставка моїх надрукованих фото у Луцьку.



У майбутньому плануєш влаштовувати подібні виставки?

Звісно, чим більше, тим краще. Якщо запрошуватимуть, з задоволенням буду надавати свої роботи.

Що тебе надихає на творчість?

Натхнення береться з хорошого настрою, зі спілкування з приємними людьми, з рідними. Напевно, натхнення надають близькі люди. Коли взаємодієш з ними, набираєшся позитивної інформації та досвіду, потім це виливається у творчість.



Що найголовніше у мистецтві фотографії?

Фотографію робить мистецтвом комплекс різних факторів. Не можна сказати, що фотограф зробить якісну фотографію, якщо у нього немає потрібної фототехніки. І не можна сказати, що, якщо у нього є фототехніка та талант, він буде вдало фотографувати, наприклад, людей, тому що для цього потрібно вміти взаємодіяти з ними. Фотографія – це комплекс, який включає в себе багато різних умінь. Те, що на 100% потрібно у фотографії – це постійна практика. Я це казав неодноразово – поки не зробиш десятки тисяч фотографій, - не виробиш власного стилю і не зрозумієш механіки фотографії, того, як вона створюється зсередини. Тому, в першу чергу, потрібно практикуватися, без цього не можна обійтися. Якийсь час можна працювати без хорошої фототехніки, але без практики – ніколи.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---