USD 27.01 27.30
  • USD 27.01 27.30
  • EUR 32.20 32.50
  • PLN 7.00 7.15

Інтерв'ю з волинянином, який грає у польській «Ягеллонії»: про клуб, гру і скандал

Українського півзахисника польської "Ягеллонії" з волинським корінням у цьому сезоні вперше вивів команду із капітанською пов’язкою, - інформує "Футбол 24".

Даруйте за кліше, але кілька днів тому інтернет «підірвало» відео, на якому головний тренер «Ягеллонії» Міхал Проб’єрж, не добираючи слів і смачно лаючись, проривається до сектору із фанатами свого клубу. Конфліктну ситуацію породила поразка «Ягеллонії» від прямих конкурентів у боротьбі за топ-вісімку. Як вдалося погасити скандал знає Тарас Романчук, 24-річний уродженець Ковеля, який вже три роки на польських хлібах.

«Кіпріоти нам написали: «Наші діди гнали вас до Берліна»

- Тарасе, у минулому сезоні «Ягеллонія» стала бронзовим призером чемпіонату Польщі. Зараз ви у турнірній таблиці лише десяті. Чому такі метаморфози відбулися?

- Перш за все, команда втратила багатьох ключових виконавців. Центральний захисник, гравець збірної Польщі Міхал Паздан перейшов у «Легію». Також від нас пішли два найкращих бомбардири, один із яких забив у минулому сезоні 17 голів, а інший – 15. Матеуш П’ятковскі перебрався у АПОЕЛ, Патрік Тушинскі разом із моїм другом Нікою Джаламідзе переїхали у турецький «Різеспор». Ну й третій бомбардир «Ягеллонії» Мацей Гайс опинився у «Леху». Тобто, не стало п’яти важливих гравців, які виступали на ключових позиціях. Зрозуміло, що команда стала виглядати слабше.



На фото: Міхал Проб'єрж дає настанови Романчуку

Для справедливості скажу, що натомість ми також взяли сильних гравців. Це Костя Васільєв, який раніше грав у Росії, Пьотрек Гржельчак… Але наразі не можемо виконати завдання, поставленного перед нами – потрапляння у першу вісімку. Залишився ще один тур (призначений на 9 квітня, - прим. «Футбол 24»), проте зараз не все залежить від нас. Мусимо вигравати у «П’яста» і дивитися, як зіграють інші команди («П’яст» після 29 турів посідає другу сходинку, а на заповітну восьму позицію, яку наразі займає краківська «Вісла», претендують одразу 5 клубів – «Ягеллонія», «Лехія», «Подбескідзє», «Корона» і ЛКС. Нам така інтрига навіть не снилася! – прим. «Футбол 24»).

- У попередньому турі «Ягеллонія» зазнала на власному полі прикрого фіаско від «Подбескідзє» - 0:3. Чи проаналізували ви для себе причини поразки?

- Ти не виграєш матч, у першому таймі якого суперник завдає нуль ударів по воротах, але рахунок – 0:2. Забили самі собі. У другому таймі упродовж 5 хвилин ми могли робити рахунок 2:2, але свої моменти не реалізували. А потім суддя поставив пенальті в наші ворота, хоча в аналогічних ситуаціях у штрафному «Подбескідзє» не вказав на «позначку» двічі. Там два рази м’яч летів у ворота, але потрапляв у руку суперників. Не знаю, як так можна судити. Зрештою, це їх робота, нехай на своїх засіданнях розбирають ці епізоди. 0:3 вдома – це дуже боляче. Після таких матчів важко підібрати якісь слова.

- Після фінального свистка виникла гаряча суперечка між вашим тренером і ультрас «Ягеллонії». Що так «завело» Міхала Проб’єржа?

- Я ще на полі звернув увагу, що нашого наставника обурила поведінка трибун. Звідти нам кричали: «Грати, грати», а також не дуже приємні слова. Тренер їм потім сказав: «А ви пам'ятаєте, коли ми рік тому здобували третє місце, ви всі були за нас. То чому ж зараз проти?». Це вболівальників обурило ще більше, вони вибігали на поле… Я не хочу погано відгукуватися про них. Вони мають право вимагати більшого, адже ми граємо не для себе, а для них перш за все. Але й за свого тренера ми підемо до кінця. Шкода, що не вдалося в тому матчі виграти. На цьому життя не закінчується.

- Я на цьому відео не побачив, чи ви також брали участь у суперечці з кібіцами…

- Я не хотів втручатися. Розбирався тренер, старші гравці його тримали. Вони досвідченіші від мене, краще знають, що робити у таких випадках. Я став неподалік, подивився на це все.

- Чим закінчився конфлікт?

- Відбулася зустріч уболівальників із тренером. Вони все обговорили і вирішили непорозуміння. Знаю, що наш другий воротар вибачився перед фанатами на сторінці свого Facebook. Начебто, більш-менш конфлікт вдалося врегулювати.

- Наскільки тісний зв'язок між футболістами, тренерами «Ягеллонії» і фанатами? Читав ваше попереднє інтерв’ю, де розповідаєте, що команда може із кібіцами навіть у ресторан сходити.

- Так. Білосток – місто невелике, люди нас знають. Підходять, вітаються. Ніколи і ні з ким у мене не виникало ніяких конфліктів. Запитають мене: «Як справи?», я поцікавлюсь те саме у відповідь. Знаю, що людям приємна така увага.

- А що ви можете сказати про польських фанатів загалом? Наприклад, свого часу Олег Венглинський розповідав страшні речі про грецьких саппортерів. Для них не становить жодної проблеми закидати камінням автобус із командою суперника.

- Це я знаю прекрасно. Коли ми грали з «Омонією» на Кіпрі, то під час передматчевого тренування нас також закидали камінням. Кіпр і Греція – практично одне і те ж. Щодо польських фанатів, то виділяються прихильники «Легії». Тим паче, у них суперництво із «Ягеллонією». Вони обзивають нас останніми словами. Це все – психологія. Якщо звертатимеш увагу на різні сторонні речі – діла не буде. Ти повинен сконцентруватися і виконувати те, що тобі наказав тренер.

Загалом вболівальники у Польщі дуже хороші. Величезна кількість людей ходить на матчі. На користь глядацького інтересу ще й формат чемпіонату. Зараз перша вісімка в матчах між собою збиратиме ще більші стадіони. З 16 команд Екстракляси 13-14 мають нові арени, телевізійні трансляції матчів – на дуже високому рівні. Тут люди живуть футболом.

- У секторах «Легії» часто з’являються банери із меседжем, мовляв, Львів – польське місто. Чи зачіпає вас така провокативна декларація?

- Воно зачіпає, звичайно. Як тоді, коли ми поїхали на Кіпр, а місцеві нам написали: «Наші діди гнали вас до Берліна». Тобто, кіпріоти вирішили, що це не Польща, не Україна, не Білорусь, не Росія виграли війну, а, власне, вони. Та вони, як на мене, тієї війни навіть в очі не бачили. Як би там не було, такі речі привертають увагу і десь шкребуть у глибині душі. Але що я можу зробити? У мене є своя думка, у них – своя.



«Поляки не люблять збірну України»

- Як оціните цей сезон особисто для себе? Бачу, виходите практично кожному матчі, забили один гол…

- Сезон дуже важкий. Як то кажуть, легко піднятися нагору, але значно важче там втриматись. Хотілося б вигравати більше матчів, але далеко не завжди це вдається. Треба працювати, тренуватися. Ще пару років, а потім… Завжди грати у футбол не будеш.

- Три основні позитивні моменти, які можете для себе виділити у цьому сезоні?

- Насамперед, це потрапляння з «Ягеллонією» у Лігу Європи, а також історичне подолання першого етапу турніру (розтрощили литовський клуб «Круоя» - 1:0, 8:0, -прим. «Футбол 24»). Раніше команда двічі грала у єврокубках і вилітала в першому ж турі.



Другий момент – це підтримка вболівальників. Стадіон у Білостоці – один із найкращих у Польщі за відвідуваністю. Навіть коли було дуже холодно, на матчах збиралося по 8-10 тисяч. Ну а третій момент – в одній з ігор тренер довірив мені вивести команду із капітанською пов’язкою. Грали з «Легією» у Варшаві, поступилися 0:4. Дебют не вдався (Усміхається).

- Колись ви мріяли пограти у великих українських клубах. Чи змінилися ваші наміри, зважаючи на те, що зараз відбувається в УПЛ?

- Дивлячись на те, що відбувається у чемпіонаті України, хочеться плакати. Дивлячись на «Волинь» і знаючи її долю після закінчення сезону… Український футбол зазнає непоправної втрати, залишившись без «Волині». Так, я завжди хотів грати в Україні, у вищій лізі. Років 5 тому, коли сильними були «Металіст» і «Дніпро», чемпіонат України перебував на дуже-дуже високому рівні. Україна, умовно кажучи, відіграла перший тайм і зараз настане перерва. Але з часом ми повернемося до того, що в нас вже було.

- Чи хотілося б вам попрацювати із Віталієм Кварцяним? Як вам його методи?

- У кожного тренера – свої методи роботи. Якщо вони дають позитивний результат, якщо команда упродовж кількох років перебуває на пристойному рівні, отже це хороші методи. Попрацювати? Тут вже важко щось сказати. Я був на перегляді у «Волині», але не підійшов. Не скажу, що мені образливо – можливо я й справді був заслабким.

- На березневі матчі збірної України тренерський штаб викликав представника польського чемпіонату – Артема Путівцева. Чи стимулює це вас додатково? Адже у Києві звернули увагу на Екстраклясу, отже й у вас з’явився шанс.

- Коли ми будемо грати із «Термалікою», я обов'язково привітаю Артема, адже зіграти за збірну України – велике досягнення. Дуже приємно, що у нас нарешті помітили чемпіонат Польщі. У багатьох країнах це зробили давно. Мені ж потрібно працювати і ще раз працювати, бо рівень української збірної – надзвичайно високий. Це величезна відповідальність.



- Як у Польщі відреагували на гру Путівцева проти Кіпру? Артем провів матч не без помилок.

- Не знаю, помилки, чи не помилки. Україна зіграла позаду «на нуль», тож для лінії захисту це найголовніший успіх. Навіть якщо б хтось і казав щось погане, Артему не варто звертати на це увагу. Він вийшов на поле і виконав свою роботу. Думаю, тренери збірної України раді, що його викликали.

- До матчу між Польщею і Україною все менше часу. Що зараз кажуть поляки? З яким настроєм вони очікують цей поєдинок? Можливо, ви з кимось вже уклали парі?

- О-о-о, парі я укладав, коли Україна грала з Польщею у кваліфікації до чемпіонату світу! То тема окремої розмови. Зараз поляки не так активно обговорюють матч із Україною – більше розмов все-таки про зустріч із німцями. Але, наскільки я знаю, Україна – дуже великий подразник для поляків. Поляки не люблять збірну України. Вони не вміють проти нас грати. Я пригадую попередній поєдинок, коли у поляків були хороші моменти, але Україна перемогла – 1:0, реалізувавши один із двох шансів. Для Кадри ми знову станемо дуже незручним суперником. Зрештою, легко не буде ні одній, ні іншій команді.

- Ви згадали про парі. Розкажіть детальніше…

- Був у нас такий тренер Сікорскій. Ми спершу побилися з ним об заклад, коли Україна грала у Варшаві. На кону стояв обід. Я, звісно ж, переміг. А потім не дозволив йому взяти реванш, бо Україна перемогла і на своєму полі. Думаю, що варто укласти нове парі (Усміхається).

«Страус смаглявий, ми його називаємо «Циган»

- Чому українцям варто їхати у чемпіонат Польщі?

- Перш за все, тут є всі умови для розвитку – тренувальні поля, нові стадіони (навіть у першій лізі). По-друге, трансляції у поляків на високому рівні – до матчу, під час матчу і після матчу. По-третє, як ми вже говорили, тренерський штаб збірної України починає звертати увагу на польську першість. Ось такі три аспекти.

- Як у «Ягеллонії» прийнято відпочивати, коли з’являється трохи вільного часу? Наприклад, під час матчів національних збірних.

- У такий час в нас одразу половина команди роз'їжджається по таборах своїх збірних. У березні 9 чи 10 гравців отримали виклик. Є в нас хлопці зі збірних Литви, Латвії, Естонії. Тобто, з 25 осіб у розташуванні клубу залишається 15. У березні в нас не було нагоди відпочити. Ми бігали, стрибали – готувалися до вирішальних ігор чемпіонату. Ну а загалом колективний відпочинок може, наприклад, втілитися у спільний перегляд трансляції Ліги чемпіонів. Мої друзі – Тарасовс із Латвії, Васільєв із Естонії. Спілкуємося з ними російською. У вихідний день можемо поїхати в ліс чи на озеро.



- Хто у вашій команді найбільший приколіст? Як новачків розігруєте?

- Найбільш смішний – лівий захисник, 21-річний Джонатан Страус. Він смаглявий, ми його називаємо «Циган». Страус думає, що всіх розігрує, але насправді це зовсім не смішно (усміхається). Новачків ми не розігруємо. Лише існує традиція, коли збирається вся команда, а нові гравці організовують святковий стіл. Під час застілля розпочинається конкурс, де новачкам можна поставити те чи інше запитання. Наприклад, у кого в команді найбільша нога.

- Чи надовго збираєтеся затриматись у «Ягеллонії»? Можливо, є прагнення пограти в іншому клубі або чемпіонаті?

- Мій контракт розрахований до 2020 року. Мені запропонували таку угоду – я її і підписав. Навіщо було перебирати харчами? Самі розумієте: в Україну зараз повертатися немає резону. А тут мені усе подобається, польською розмовляю вільно, вмію писати. Дуже сподіваюся, що нам в останньому турі вдасться фінішувати у першій вісімці. Якщо ні – боротимемося за виживання. Звичайно, у майбутньому хочеться спробувати щось інше. Не в чемпіонаті Польщі, а десь трохи західніше. Проте для цього ще потрібно багато працювати.

Олег Бабій, Футбол 24
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

Реклама
Loading...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus