USD 40.80 41.35
  • USD 40.80 41.35
  • EUR 39.00 39.80
  • PLN 8.10 8.27

Кримський студент вирішив повернути собі Україну у Луцьку

16 Листопада 2014 09:00
Непросте рішення прийняв дев’ятнадцятирічний Олександр Лучина з Красноперекопська, коли після анексії Криму перед ним постала дилема — продовжити навчання на півострові чи переїхати на материк. Про це пише «Волинь-нова».

З ДИТИНСТВА МУСИВ РОЗРАХОВУВАТИ ТІЛЬКИ НА СЕБЕ

— Мій тато — з Білорусі, мама — росіянка, — розповідає Олександр. — Вони приїхали на роботу у Красноперекопськ на початку 80-х років. Там познайомились і поєднали свої долі.

Невдовзі молода сім’я раділа народженню первістка Олега, через вісім літ — Сергія, а ще за два роки на світ з’явився Олександр. Проте родинне щастя Лучин було недовгим. Коли Сашко мав чотири роки, помер тато, а в п’ять не стало мами. Опікуватися сиротами з Білорусі приїхала бабуся. Проте літній жінці було складно самій ростити трьох онуків. Двох молодших довелося віддати в інтернат. А в 2003 році не стало і її. Крім братів, у Олександра не залишилось нікого.

У 2012 році юнак поступив на історико–філологічний факультет Кримського інженерно–педагогічного університету. У вузі навчалося багато татар. Серед них Саша знайшов чимало друзів. Імпонував їхній патріотизм, уболівання за долю України. Коли в лютому розпочалися відомі події, Саша ходив на мітинги, зокрема й до парламенту Автономної Республіки перед тим, як його захопили озброєні люди.

НАЙБІЛЬШЕ БОЯВСЯ ВТРАТИТИ БРАТІВ

16 березня в Криму відбувся так званий референдум, після якого стало зрозуміло, що керувати півостровом буде Росія. Саша з товаришами вже наступного дня почав думати, як переїхати на материк. З інтернету хлопці дізналися, що можна перевестися на навчання в інші міста. Сусід по кімнаті вибрав Київ, Саша зупинився на Полтаві й Луцьку.

— Якраз тоді зателефонували родичі з Росії по маминій лінії, — продовжує хлопець, — почали розказувати, як тепер добре, як будемо їздити один до одного в гості. Я відповів, що зовсім цьому не радий, бо в мене забрали рідний дім, і що збираюсь виїжджати в Західну Україну. Почувши це, родичі відповіли: коли так зробиш, ми від тебе відречемся.

Після цієї розмови Олександр остаточно вирішив, що поїде на Волинь. 27 березня зателефонував у Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Дізнався, що заяву про переведення можна подати через інтернет. Але хлопцеві хотілося на власні очі побачити місто, виш, в якому буде вчитися, і тому 29 березня приїхав до Луцька. Потім вирішував організаційні питання, здавав академрізницю, їздив у Сімферополь, щоб забрати документи, і зрештою став студентом історичного факультету СНУ. Свої наміри тримав у секреті від братів. Боявся, що вони, як і родичі з Росії, відречуться від нього.

До Олега я подзвонив, коли поїздом доїхав до Запоріжжя, — пригадує студент. — Він уважно мене вислухав, сказав, що це мій вибір, який треба поважати, і що за будь-яких обставин ми залишимося братами.

МАЙБУТНЄ ПОВ’ЯЗУЄ З ВОЛИННЮ

Олександр розповідає, що Луцьк йому сподобався з першого погляду, тут його привітно прийняли, поселили у профілакторії університету, знайшлися нові друзі. П’ятикурсник історичного факультету Тарас Висоцький на Великдень запросив Сашу в село Жидичин Ківерцівського району. Батьки Тараса, почувши історію кримчанина, запропонували пожити у них. У Жидичині студент провів ціле літо, навіть виступав там за місцеву футбольну команду.

А в новому навчальному році Олександр Лучина поселився в гуртожитку №4 СНУ ім. Лесі Українки. На вихідні часто їздив у Жидичин до Висоцьких, котрі його підтримують і допомагають. Те, що він із Криму, а тим більше круглий сирота, Саша старається не афішувати. Але коли одногрупники, товариші чи знайомі дізнаються про це, то спершу не вірять. Буває, просять показати паспорт. Але після цього ставлення до нього тільки покращується. Хлопець підтримує зв'язки зі студентами Кримського університету, спілкується з ними в соціальних мережах. У кінці вересня в Луцьку зустрів викладача з Сімферополя. Він приїжджав на семінар і був дуже здивований, побачивши Олександра на Волині, схвалив його вибір вишу.

— Насправді в Криму чимало людей підтримує Україну, — говорить третьокурсник. — Але й проросійський вплив, інформаційна пропаганда дуже сильні. Мій брат розповідав, що багато чоловіків із Красноперекопська поїхали воювати за «ДНР».

Одногрупники, викладачі вузу, знайомі ставляться до Олександра дуже добре. Та молодій людині в чужім краю все одно ведеться не просто. Був час, що хлопець не мав грошей навіть на транспорт. Але він не нарікає, каже, що, крім стипендії, отримує допомогу від держави. Серед своїх скромних речей як реліквію зберігає прапор України, подарований Тарасом Висоцьким. Дуже сподівається, що на нашу землю нарешті прийде мир, а війна на Сході залишиться тільки в підручниках з історії. До речі, викладати її Олександр Лучина прагне на Волині, бо саме наша земля стала для нього рідною. А щодо Криму, то все-таки хотів би туди поїхати, зустрітися з братами, подякувати за розуміння, піти на могили батьків.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 3
Mik (галицька миша) Показати IP 16 Листопада 2014 09:19
Сашко Лучина - зух! Справжня українська ментальнiсть, справжня українська душа у молодика. Усi найкращi побажання тобi, Сащку, вiд лiтнього галицького мишА!
віра Показати IP 16 Листопада 2014 10:25
Тобі обов'язково пощастить у житті, Сашко, от побачиш! На Волині щирі, доброзичливі люди, ти знайдеш тут свое щастя! Тримайся!!! Ти молодець!
т. Галя Показати IP 19 Листопада 2014 13:22
Сашуля - синок, читаючи про тебе таку хорошу, хвилюючу оповідь, я проплакалась, який ти молодець, яка в тебе природжена українська душа, вона в тобі закладена, напевне Богом, ти зробив вірний вибір, Волинь, тільки тут, в колисці Україністики, ти, не зрозумієш, бо ти вже зрозумів,а збагатишся, закохаєшся у все Українське, і вже бути НЕ ПАТРІОТОМ України, навіть якби ти і захотів в тебе нічого не вийде, тому, що це сталося зі мною багато років тому. Любов до України я порівюю з любов"ю до батька та матері. Мені б дуже хотілося з тобою познайомитися.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus